Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №347/2356/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2356/26

Провадження № 2/347/1599/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:

головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18.01.2022-100004082.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн строком на 42 дні, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 18 січня 2022 року. Заявка на отримання кредиту, з умовами якої позичальник ознайомився під час укладення договору, є його невід`ємною частиною.

Згідно з умовами кредитного договору, первинний період користування кредитом становив 14 днів із дня його надання, а кожний наступний черговий період – 14 днів. Договором також передбачено період користування ставкою «Економ», який починається наступного дня після повної сплати нарахованих процентів та триває 14 днів.

Позивач стверджував, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, перерахувавши 18 січня 2022 року відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Водночас відповідач, за твердженням позивача, свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, кредит у встановлений строк не повернув та проценти за користування ним не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

За розрахунком позивача, станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача становив 7 880 грн, з яких: 4 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 3 880 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підтвердження укладення договору позивач зазначав, що 18 січня 2022 року відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердив свою згоду з умовами кредитування.

За твердженням позивача, підписання договору здійснювалося з використанням одноразового ідентифікатора, отримання якого передбачало попередню реєстрацію позичальника, вхід до особистого кабінету за допомогою логіна та пароля, а також проходження процедури ідентифікації.

Крім того, під час укладення кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію за допомогою системи BankID Національного банку України, що, на думку позивача, забезпечило встановлення його особи.

З огляду на викладене представник ТОВ «Споживчий центр» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 18.01.2022-100004082 від 18 січня 2022 року в розмірі 7 880 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або інших клопотань до суду не подавав.

З огляду на неявку відповідача, відсутність повідомлення про поважні причини такої неявки, а також враховуючи позицію представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд визнав можливим провести заочний розгляд справи.

02 листопада 2026 року Косівським районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи відповідно до статті 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, письмові докази, подані позивачем на підтвердження заявлених вимог, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, дійшов таких висновків.

Як убачається з копії пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 18 січня 2022 року (а.с.16-18), заявки на отримання кредиту, підтвердження та додатка до анкети позичальника (Додаток №1), 18 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18.01.2022-100004082.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн строком на 42 дні, а відповідач – повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором та заявкою, яка є його невід`ємною частиною.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000 грн 18 січня 2022 року підтверджується копією квитанції про перерахунок коштів від 18 січня 2022 року (Додаток № 2). Таким чином, наведений письмовий доказ підтверджує виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору первинний період користування кредитом становив 14 днів із дня його надання, а кожний наступний черговий період – 14 днів. Договором також передбачено застосування процентної ставки «Економ» у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом та процентної ставки «Стандарт» у розмірі 3 % за кожен день користування кредитом у відповідні періоди, визначені договором.

При цьому з копії пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки на отримання кредиту (Додаток №1) убачається, що відповідач погодився з істотними умовами кредитування (а.с.19), зокрема сумою кредиту, строком його надання, розміром процентних ставок та порядком повернення коштів.

На підтвердження факту укладення кредитного договору в електронній формі позивачем також подано копію пропозиції про укладення кредитного договору (а.с.16-18), заявку та відповідні документи щодо підписання договору одноразовим ідентифікатором (а.с.19-21). Зазначені документи свідчать про оформлення кредитних правовідносин між сторонами в електронній формі та підтвердження відповідачем своєї згоди з умовами кредитування шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Q694 (а.с.21).

Крім того, відповідно до поданих позивачем даних BankID НБУ щодо ТОВ «Споживчий центр» та ідентифікації позичальника (Додаток №4), під час оформлення кредитного договору здійснювалася ідентифікація відповідача за допомогою системи BankID Національного банку України.

Додатково на підтвердження механізму здійснення платіжної операції позивачем надано копію договору, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та платіжною системою, щодо здійснення еквайрингу (Додаток № 5), а також довідку про відкриття рахунку позивача (Додаток №6). Водночас безпосереднє надання кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією, зазначеною в Додатку № 2.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується поданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 18.01.2022-100004082 (Додаток № 3), відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача становить 7 880 грн, з яких: 4 000 грн – заборгованість за основною сумою кредиту; 3 880 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Отже, досліджений судом розрахунок заборгованості (Додаток №3) у сукупності з кредитним договором та квитанцією про перерахування коштів (Додатки №1, 2) підтверджує наявність між сторонами кредитних правовідносин, виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту та наявність заборгованості відповідача за договором.

При цьому доказів на підтвердження повернення кредитних коштів, повної сплати нарахованих процентів або спростування поданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000 грн та невиконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів за користування ним.

Відтак, оцінивши подані докази в їх сукупності, зокрема копію пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявку та додатки до неї (Додаток № 1), квитанцію про перерахування коштів (Додаток № 2), розрахунок заборгованості (Додаток № 3), дані BankID НБУ (Додаток № 4), договір із платіжною системою щодо здійснення еквайрингу (Додаток № 5) та довідку про відкриття рахунку позивача (Додаток № 6), суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 18.01.2022-100004082 від 18 січня 2022 року в розмірі 7 880 грн є обґрунтованими та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація є процедурою використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну або юридичну особу чи представника юридичної особи.

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Споживчий центр» є абонентом Системи BankID Національного банку України. Під час укладення кредитного договору № 18.01.2022-100004082 від 18 січня 2022 року ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію за допомогою зазначеної системи, що підтверджується даними BankID НБУ щодо ТОВ «Споживчий центр» та ідентифікації позичальника, наданими позивачем.

Таким чином, під час оформлення кредиту було здійснено електронну ідентифікацію відповідача на підставі відповідних документів та електронних даних, що забезпечило встановлення його особи.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 зазначеного Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або шляхом вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснений в інформаційній системі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом установлено, що 18 січня 2022 року ОСОБА_1 підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) № 18.01.2022-100004082 та заявку на отримання кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтвердив прийняття запропонованих кредитодавцем умов.

Зазначене підтверджується копією пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявкою, підтвердженням та додатком до анкети позичальника.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 зазначеного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, кредитний договір № 18.01.2022-100004082 від 18 січня 2022 року укладено в електронній формі з дотриманням передбаченого законом порядку. Сукупність поданих доказів підтверджує проходження відповідачем електронної ідентифікації, вчинення дій, спрямованих на отримання кредиту, та прийняття ним умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит і сплатити проценти та комісії, якщо такі передбачені договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору кредит надається для придбання товарів, робіт або послуг для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю чи виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу.

Як убачається з умов кредитного договору № 18.01.2022-100004082 від 18 січня 2022 року, відповідачу було надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 42 дні з дня його надання.

Умовами договору передбачено первинний період користування кредитом тривалістю 14 днів із дня його надання, а також наступні чергові періоди користування кредитом тривалістю по 14 днів.

Договором установлено фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та періоду «Економ», а також фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 3 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом строку кредитування, за винятком зазначених періодів.

Крім того, договором передбачено неустойку в розмірі 80 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується копією квитанції про перерахунок коштів від 18 січня 2022 року, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 4 000 грн.

Отже, судом установлено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором у частині надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок її сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 18.01.2022-100004082 від 18 січня 2022 року, відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 880 грн, яка складається з: основної суми кредиту – 4 000 грн; процентів за користування кредитом – 3 880 грн.

Судом досліджено поданий позивачем розрахунок заборгованості, зі змісту якого вбачається, що заборгованість відповідача складається із неповернутої основної суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач ОСОБА_1 доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором або доказів погашення заборгованості суду не надав.

Оцінюючи подані докази в їх сукупності, суд ураховує, що факт укладення кредитного договору підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), заявкою, підтвердженням та додатком до анкети позичальника; факт надання кредитних коштів – квитанцією про перерахування коштів; розмір заборгованості – розрахунком заборгованості; проходження відповідачем ідентифікації – даними BankID НБУ.

Крім того, позивачем надано копію договору з платіжною системою щодо здійснення еквайрингу та довідку про відкриття рахунку позивача, які стосуються здійснення платіжних операцій кредитодавцем.

Таким чином, досліджені судом письмові докази в сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000 грн, погодження ним умов кредитування, невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також наявність заборгованості в загальному розмірі 7 880 грн.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки, суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 18.01.2022-100004082 від 18 січня 2022 року в загальному розмірі 7 880 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, підтвердженому платіжним документом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 274–279, 280–282 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 18.01.2022-100004082 від 18 січня 2022 року в розмірі 7 880 (сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк