Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №947/43371/26
Суддя: Іванчук В. М.
Справа № 947/43371/26
Провадження № 1-кп/947/1515/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді – ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора – ОСОБА_3 ,
обвинуваченого – ОСОБА_4 ,
захисника – ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026164480000474 від 01.10.2026 року у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженя с. Докучаєве Устинівського району, Кіровоградської області, громадянина України, із вищою освітою, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2024 року та 2025 року народження, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді штаб-сержант з категорії фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «старший сержант», раніше не судимого в порядку ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, –
ВСТАНОВИВ:
На підставі ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_4 призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2026 № 107 призначений на посаду штаб-сержанта з категорії фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , ВОС-911723А, у військовому званні «старший сержант».
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Статтею 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» визначено, що діяння, пов`язані із придбанням, зберіганням, перевезенням, збутом психотропних засобів, включених до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (далі-Переліку), що здійснюються у порушення порядку, встановленого законодавством про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, є «незаконними».
Згідно з вимогами ст.ст. 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється. Відповідно до списку № 2 таблиці № 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 - канабіс, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зокрема запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.
Будучи обізнаним про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України та відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, ОСОБА_4 всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними», будучи військовослужбовцем на посаді штаб-сержанта з категорії фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , ВОС-911723А, у військовому званні «старший сержант», у 30.09.2026 року більш точний час не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, перебуваючи біля будинку № 10/3 по проспекту Небесної сотні в м. Одеса, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав, для власного вживання, без мети збуту пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом, маса канабісу в висушеному стані становить 21,68г, який почав зберігати при собі у кишені, з метою подальшого особистого вживання без мети збуту.
Надалі, 30.09.2026 року приблизно о 22 год. 50 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, шляхом носіння у особистих речах, продовжив зберігати вищезазначений пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом, маса канабісу в висушеному стані становить 21,68г, та у подальшому, 30.09.2026 року о 23 год. 48 хв., у ході проведення співробітниками Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області огляду місця події за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні, біля буд. № 10/3, ОСОБА_4 добровільно видав пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом, маса канабісу в висушеному стані становить 21,68г, що більше ніж невеликий розмір, передбачений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих розмірів, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу».
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України за кваліфікуючими ознаками – незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що 30.09.2026 року, перебуваючи поблизу будинку № 10/3 по проспекту Небесної Сотні в м. Одесі, знайшов пакет із речовиною рослинного походження, яку, розуміючи, що це канабіс, вирішив залишити собі для особистого вживання. Зазначений пакет поклав до кишені одягу та зберігав при собі, не маючи наміру збувати наркотичний засіб іншим особам. У подальшому під час проведення працівниками поліції огляду місця події добровільно видав вказаний пакет із канабісом. Підтвердив, що наркотичний засіб придбав шляхом привласнення знайденого виключно для власного вживання, без мети збуту. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що усвідомив протиправність своїх дій та зробив для себе належні висновки. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.
Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.
Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Суд окремо роз`яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а саме – що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.
Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту – доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання суди повинні неухильно дотримуватися загальних засад його призначення, забезпечуючи реалізацію принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому висновки суду щодо обрання конкретного виду та розміру покарання повинні бути належним чином мотивовані з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, даних про особу винного та встановлених у справі обставин.
Аналогічний правовий підхід відображений у практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відповідно до якого призначення покарання є дискреційним повноваженням суду, що реалізується на засадах справедливості, співмірності та індивідуалізації. Покарання повинно відповідати характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, враховувати особу винного та бути необхідним і достатнім для досягнення визначеної законом мети покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Визначаючи вид та розмір покарання, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії кримінальних проступків, характер та ступінь його суспільної небезпечності, а також конкретні обставини вчиненого.
Зокрема, суд бере до уваги, що предметом кримінального правопорушення був наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на висушену речовину 21,68 г, який обвинувачений незаконно придбав шляхом привласнення знайденого та зберігав виключно для особистого вживання, без мети збуту. При цьому кримінальне правопорушення не було пов`язане з розповсюдженням наркотичних засобів серед інших осіб, а сам наркотичний засіб обвинувачений добровільно видав працівникам поліції.
Суд також враховує поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення та під час судового розгляду, зокрема повне визнання ним своєї вини, підтвердження фактичних обставин вчиненого, критичне ставлення до власної протиправної поведінки та висловлене щире каяття.
Оцінюючи зазначені обставини у їх сукупності, суд виходить із того, що призначення покарання не повинно мати виключно карального характеру, а його суворість має бути співмірною тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та необхідною для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
При цьому суд враховує, що санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає вид основного покарання, у тому числі штраф, що надає суду можливість обрати такий вид покарання, який найбільшою мірою відповідатиме конкретним обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 53 КК України штраф є грошовим стягненням, розмір якого визначається судом у передбачених законом межах з урахуванням майнового стану винного.
Суд вважає, що застосування до ОСОБА_4 покарання у виді штрафу забезпечить належну реалізацію принципу невідворотності кримінальної відповідальності, матиме достатній превентивний та виховний вплив на обвинуваченого, сприятиме формуванню в нього належного ставлення до вимог кримінального закону та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, його фактичні обставини, кількість вилученого наркотичного засобу, відсутність мети збуту, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, суд доходить висновку, що необхідним, достатнім і справедливим для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.309 КК України.
Вирішуючи питання щодо речових доказів та арешту майна, суд керується положеннями ст.ст. 100, 174 КПК України та враховує, що необхідність у подальшому збереженні арешту мобільного телефону марки «IPHONE 11», вилученого у ОСОБА_4 , відпала, у зв`язку з чим накладений на нього арешт підлягає скасуванню, а телефон - поверненню особі, у якої його було вилучено.
Наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на висушену речовину 21,68 г, як предмет, вилучений із цивільного обігу, відповідно до ст.100 КПК України підлягає знищенню, а електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) і процесуальних дій, - зберіганню в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 118, 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 3 850,88 грн підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 124, 174, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити показання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2026 року (Справа № 947/41824/26, Провадження № 1-кс/947/15101/26) на мобільний марки «IPHONE 11», в корпусі чорного кольору, вилучений під час огляду місця події за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, біля будинку № 10/3 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
-Пакет із речовиною рослинного походження зеленого походження, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабіс, маса канабісу в висушеному стані становить 21, 68 г. – знищити;
-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах справи.
-Мобільний марки «IPHONE 11», в корпусі чорного кольору – повернути особі, у якої він був вилучений – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 3 850, 88 гривень.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua