Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №947/10901/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визначення місця проживання дитини

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №947/10901/26

Суддя: Огренич І. В.

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/10901/26

Провадження № 2/947/3161/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Огренич І.В.

за участю секретаря – Коростій М.В.,

представника позивача – адвоката Новосьолової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9), Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), виконавчий комітет Одеської міської ради (65026, м.Одеса, пл..Біржова,1) про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 самостійного виховує та утримує сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому позивач посилається на те, що з 10.07.2004 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеса від 16.12.2019. Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згодом відповідачка залишила постійне місце проживання та перетнула кордон України, син залишився проживати з батьком та знаходиться на його утриманні. Визначення місця проживання дитини потрібне для встановлення стабільного середовища для життя сина, навчання та розвитку, також заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання за позивачем певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину, і можливістю у зв`язку з цим звільнитися з військової служби.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Новосьолова О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.

ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, повідомлялась.

3-я особа: представник органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до судового засідання не з`явився, повідомлявся, надав до суду лист в якому зазначив, про неможливість надати висновок про визначення місця проживання дитини разом із батьком, оскільки Служба у справах дітей Одеської міської ради зазначила не доцільним надавати відповідний висновок, так як спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини відсутній.

3-я особа: представник військової частина НОМЕР_1 – Крєчєтова М.І. надала до суду клопотання в якому просила залучити до матеріалів справи докази вибуття ОСОБА_1 з частини НОМЕР_1 до іншого місця служби.

3-я особа: представник виконавчого комітету Одеської міської ради до судового засідання не з`явився, повідомлявся.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено у судовому засіданні, з 10.07.2004 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеса від 16.12.2019.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.06.2013, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації народжень зроблений актовий запис за №5460.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 06.02.2026, засвідчена консулом Консульства України в Единбурзі, якою відповідачка повідомляє, що син проживає з батьком з липня 2023 року по теперішній час, вона не заперечує проти проживання сина разом з батьком, також відповідачка зазначає, що підтримує постійний зв`язок із сином, приймає участь у його житті, не відмовляється від батьківських прав.

Відповідно до ст.161 ч.1 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній спір щодо визначення місця проживання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.14 та ч. 1 ст.15 СК України сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст.ст.180,181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав мати обмежується або припиняється.

У цій справі, ОСОБА_2 не позбавлена батьківських прав, невизнана безвісно відсутньою або померлою, тобто її права не припинені і необмежені, ані в силу закону, ані за рішенням суду.

Суд наголошує, що СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки та ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, крім того суд звертає увагу на те, що в заяві від 06.02.2026, засвідченої консулом Консульства України в Единбурзі відповідачка зазначає, що не відмовляється від батьківських прав та приймає участь у житті сина.

Надані ОСОБА_1 докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, що жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.

Суд також звертає увагу, що позивач просить установити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для мати дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024р. у справі № 201/5972/22.

При таких обставинах суд вважає, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 315 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , виконавчий комітет Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.20206.

Суддя І. В. Огренич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua