Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №947/37484/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/37484/26

Провадження № 2-о/947/484/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме просить встановити факт належності їй – ОСОБА_1 правовстановлюючого документа – свідоцтва про право власності на житло від 17.03.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за №4-5941 (записаного в реєстрову книгу за №4-5941), на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт належності їй – ОСОБА_1 правовстановлюючого документа – розпорядження органу приватизації №33341 від 17.03.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів Одеської області, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця обґрунтувала заяву тим, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є співвласницею квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17 березня 1994 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів мені та членам її сім`ї було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яке було записане в реєстрову книгу за № 4-5941, та яке було видано на підставі Розпорядження органу приватизації від 17 березня 1994 року № 33341.

Зазначає, що у вказаному вище свідоцтві про право власності на житло та в розпорядженні органу приватизації наявна фактична невідповідність персональних даних власника, а саме неправильно зазначено її прізвище. Через неправильний переклад замість правильного « ОСОБА_1 » посадовою особою органу приватизації було помилково зазначено « ОСОБА_1 » (через літеру «е» замість «є»).

Однак згідно з іншими документами заявниці її прізвище зазначається саме як « ОСОБА_2 »: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий особі на ім`я ОСОБА_1 ; картка платника податків з номером НОМЕР_2 , видана особі на ім`я ОСОБА_1 ; пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 від 15.12.2021 р., видане особі на ім`я ОСОБА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.03.2009 р., реєстровий № 1-398, видане особі на ім`я ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 від 24.10.2017 р, виданий особі на ім`я ОСОБА_3 .

Отже, у Розпорядженні органу приватизації № 33341 від 17 березня 1994 року та у Свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_5 від 17 березня 1994 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , посадовою особою було неправильно зазначено її прізвище, як « ОСОБА_4 », тоді як відповідно до паспорта громадянина України прізвище - « ОСОБА_2 ».

Заявниця вказує, що вказана помилка перешкоджає їй вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй майном, а саме своєю часткою вказаної вище квартири.

У зв`язку з необхідністю вчинення нотаріальних дій, внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з метою вільного володіння та розпорядження своїм майном, заявниця вимушена звернутись до суду із вказаною заявою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 11.09.2026 року було прийнято заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 20.10.2026 року заявниця не з`явилася, однак у поданій заяві просила розглянути справу за її відсутності, заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа підтримала у повному обсязі, просила суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі юридичного департаменту Одеської міської ради, в судове засідання 20.10.2026 року не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не відомі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , його видано особі на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно картки платника податків з номером НОМЕР_2 , зазначено, що його видано особі на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 15.12.2021 р., зазначено, що його видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.03.2009 р., реєстровий № 1-398, видане особі на ім`я ОСОБА_1 , а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 від 24.10.2017 р, виданий особі на ім`я ОСОБА_3 .

Заявниця зазначає, що вона є співвласницею квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17 березня 1994 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів заявниці та членам її сім`ї було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яке було записане в реєстрову книгу за № 4-5941, та яке було видано на підставі Розпорядження органу приватизації від 17 березня 1994 року № 33341 та прізвище заявниці вказано як ОСОБА_5 .

Тобто, через неправильний переклад замість правильного « ОСОБА_1 » посадовою особою органу приватизації було помилково зазначено « ОСОБА_1 » (через літеру «е» замість «є»).

Отже, у Розпорядженні органу приватизації № 33341 від 17 березня 1994 року та у Свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_5 від 17 березня 1994 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , посадовою особою було неправильно зазначено прізвище заявниці, як « ОСОБА_4 », тоді як відповідно до паспорта громадянина України та інших документів, її прізвище - « ОСОБА_2 ».

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частинами 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Частиною першою та частиною п`ятою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджується факт належності свідоцтва про право власності на житло від 17.03.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за №4-5941 (записаного в реєстрову книгу за №4-5941), на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм, практики Європейського суду з прав людини та матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та встановлення факту, а саме в частині належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа – свідоцтва про право власності на житло від 17.03.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за №4-5941 (записаного в реєстрову книгу за №4-5941), на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було видано на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Встановлення факту належності правовстановлюючих документів необхідно заявнику для вчинення нотаріальних дій, внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та для вільного володіння та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви в частині встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа – розпорядження органу приватизації №33341 від 17.03.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів Одеської області, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане розпорядження не може належати останній, так як належить державному органу, який його видав.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 11, 13, 76 81, 211, 247, 263 265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа – свідоцтва про право власності на житло від 17.03.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за №4-5941 (записаного в реєстрову книгу за №4-5941), на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було видано на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

В іншій частині вимог заяви – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. С. Петренко