Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №444/3906/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3906/26

Провадження № 2/444/2554/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

26 жовтня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г. В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності на житловий будинок як майно колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через представника, адвоката Козакевича Ростислава Васильовича, звернулася в суд із позовом до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 м2, житлова площа 32,9 м2, допоміжна площа 6,3 м2 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті її батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на день смерті спадкодавця, не відмовилася від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 як голові та єдиному члену колишнього колгоспного типу двору належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записами в погосподарській книзі, водночас правовстановлюючий документ на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутній, оскільки право власності на даний будинок зареєстроване не було, а тому право позивача на спадкування даного майна підлягає захисту в судовому порядку, є всі підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з наведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 21 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 26 жовтня 2026 року о 13 год. 00 хв. Також витребувано з Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчену (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) копію спадкової справи № 194/2026, яка зареєстрована 15 липня 2026 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Козакевич Р. В., в підготовче судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак подали на адресу суду письмову заяву, у якій просять справу розглядати у їх відсутності. Зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять такі задовольнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Добросинсько-Магерівської сільської ради на адресу суду надійшла заява, у якій відповідач зазначає, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить провести розгляд справи без участі представника ради.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Жовківської державної нотаріальної контори Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в підготовче судове засідання не з`явився, однак з Жовківської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, в якому зазначено, що нотаріальна контора не заперечує проти задоволення позовних вимог. На виконання вимог ухвали із Жовківської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшла засвідчена копія спадкової справи № 194/2026, яка зареєстрована 15 липня 2026 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в підготовче судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, тобто фактично визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Жовква Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Жовківським РВ ГУДМС України у Львівській області 23 березня 2016 року.

З свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видане Кунинською сільською радою Жовківського району Львівської області 20 листопада 1993 року, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 20 листопада 1993 року у Кунинській сільській раді Жовківського району Львівської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 20 листопада 1993 року було зроблено запис за № 15. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові та дружині « ОСОБА_5 ».

Батьком позивачки є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_6 , що підтверджується викладеним у свідоцтві про її народження серії НОМЕР_3 , яке видане Добросинською сільською радою Львівської області 26 серпня 1972 року.

З свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , яке видане Добросинською сільською радою Львівської області 26 серпня 1972 року, встановлено, що батьки позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_7 26 серпня 1972 року уклали шлюб у Добросинській сільській раді, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 26 серпня 1972 року було зроблено запис за № 14.

Викладеним у довідці № 217, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 13 травня 2026 року, стверджується, що станом на 30 червня 1990 року єдиним і останнім членом колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , 1945 року народження.

З довідки № 218, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 13 травня 2026 року, встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року єдиним і останнім членом колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , 1945 року народження.

Згідно з ст. 120 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року, майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як будинок, який станом на 30 червня 1990 року та на 15 квітня 1991 року належав до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , то відповідно будинок (колишній колгоспний двір) повністю належав ОСОБА_2 на праві власності.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 22 лютого 2022 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

А тому після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на житловий будинок, який належав йому як голові колишнього колгоспного типу двору.

Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Нормою ст. 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Із заповіту, який 15 серпня 2018 року посвідчений Плюта Марією Михайлівною, секретарем Кунинської сільської ради Жовківського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за № 32, встановлено, що ОСОБА_2 на випадок його смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право заповів своїй дочці, ОСОБА_1 , тобто позивачу.

Чинність даного заповіту підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 85985425 від 15 липня 2026 року.

Викладеним у довідці № 233, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 20 травня 2026 року, підтверджується, що ОСОБА_2 до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав в будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

З довідки № 236, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 20 травня 2026 року, встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із своїм батьком, ОСОБА_2 , в будинку АДРЕСА_1 до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вели спільне господарство.

Тобто ОСОБА_1 прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на день смерті спадкодавця, не відмовилася від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 .

Внаслідок звернення позивача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у Жовківській державній нотаріальній конторі Львівської області 15 липня 2026 року було зареєстровано спадкову справу після його смерті № 194/2026, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85988740 від 15 липня 2026 року.

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 538/01-16 від 15 липня 2026 року Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_1 , після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав недотримання п. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», а саме через те, що позивачем як заявником не надано необхідні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, яке підлягає реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Отже, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог чинного на той час законодавства в погосподарській книзі Кунинської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до підпункту 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

З довідки № 2629, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 15 червня 2026 року, встановлено, що в КП ЛОР «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року реєстрація права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 – не проводилася.

Суд враховує, що правовстановлюючий документ на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутній, оскільки право власності на даний будинок зареєстроване не було.

З технічного паспорта на будинок садибного типу, витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, виготовлених Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації», та з довідки-технічної характеристики на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 № 2630, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 15 червня 2026 року, встановлено, що рік побудови житлового будинку 1950, загальна площа житлового будинку 39,2 кв. метрів, житлова площа 32,9 кв. метрів, допоміжні приміщення та їх площа: веранда 6,3 кв. метрів, загальна площа допоміжних приміщень 6,3 кв. метрів.

При будинку є господарська будівля з літньою кухнею, сарай та споруди: огорожа, колодязь.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, жилий будинок є об`єктом права приватної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті її батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом після смерті батька.

ОСОБА_2 як голові та єдиному члену колишнього колгоспного типу двору належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записами в погосподарській книзі, водночас правовстановлюючий документ на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутній, оскільки право власності на даний будинок зареєстроване не було, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому позов ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить задовольнити.

Суд також враховує те, що відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, дане право ніким не оспорюється, інші спадкоємці з відповідними вимогами не звертались.

Зібрані в справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, ч.3 ст. 200, ст. 206, ст. ст. 258-259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 м2, житлова площа 32,9 м2, допоміжна площа 6,3 м2 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 26.10.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.