Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №947/24345/24 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №947/24345/24

Суддя: Калініченко Л. В.

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/24345/24

Провадження № 2/947/156/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В., Швидкій В. М.,

за участі:

- позивача – ОСОБА_1 ,

- представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вечерової Євгенії Миколаївни,

- представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Атаманчук Наталії Сергіївни,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі в приміщенні суду у місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_4 , Відділ забезпечення діяльності

Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,

про припинення права на частку у спільному майні

та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 08.08.2024 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, в якій позивач просить суд:

- припинити право власності ОСОБА_3 на 691/4000 частки квартири АДРЕСА_1 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., з яких житлова площа – 45,8 кв.м.;

- припинити право власності ОСОБА_2 на 691/4000 частки квартири АДРЕСА_1 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., з яких житлова площа – 45,8 кв.м.;

- стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах грошову компенсацію вартості 691/2000 частки квартири АДРЕСА_1 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., з яких житлова площа – 45,8 кв.м.;

- визнати за позивачем право власності на 691/2000 частки квартири АДРЕСА_1 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., з яких житлова площа – 45,8 кв.м.;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що йому на праві спільної часткової власності з 2012 року належить 691/2000 частки на квартиру АДРЕСА_1 і складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м.

Також, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності з 2006 року належать 309/1000 частки вищевказаної квартири, а також співвласниками іншої частини квартири (691/2000) з 2018 року в рівних частинах є ОСОБА_3 (691/4000) та ОСОБА_2 (691/4000).

Як стверджує позивач у позовній заяві, спільне володіння і користування вказаною трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 позивачем, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , тобто фактично чотирма різними сім`ями є об`єктивно неможливим.

Також, позивач зазначає, що загалом у спірній трикімнатній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , станом на момент звернення до суду з позовом зареєстровано 6 осіб, а саме: ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_6 ОСОБА_6 . Відповідачі, як співвласники квартири не є членами однієї сім`ї, не ведуть спільне господарство (за кожним із співвідповідачів зареєстровано по 691/4000 частини на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ), а також вони взагалі ніколи не проживали у квартирі, хоча й зареєстрували своє місце проживання та місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в ній, не несуть витрати на її утримання.

Крім того, позивач зазначає про наявність спору між сторонами з приводу користування спільним нерухомим майном. Частки співвідповідачів у праві спільної часткової власності на спірну квартиру є незначними у порівнянні із частками інших співвласників, тобто позивача і третьої особи - ОСОБА_4 та не можуть бути виділені в натурі.

Позивач вважає, що припинення права кожного із співвідповідачів на частку у спільному майні, тобто на 691/4000 частки квартири АДРЕСА_1 і складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м при належній грошовій компенсації не завдасть відповідачам та членам їх сімей істотної шкоди, оскільки у кожного із них на праві приватної власності наявне інше житло із набагато кращими побутово-технічними умовами.

З посиланням на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 12.08.2024 року вказану позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

10.09.2024 року представником позивача надано до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 11.09.2024 року залишено без задоволення.

04.11.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Атаманчук Наталії Сергіївни надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву, представник ОСОБА_2 посилається на те, що однією з підстав позову є припущення позивача про те, що відповідачі не є членами однієї сім`ї, а отже, начебто об`єктивно неможливо визначити порядок спільного користування спірною квартирою. Водночас, встановлення порядку користування зазначеною квартирою було предметом судового розгляду у справі №947/712/23, в якій рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2024 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом 2 вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном задоволено. 20.09.2024 року ОСОБА_1 , не погодившись із ухваленим рішенням в частині встановлення порядку користування квартирою, звернувся до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.09.2024 року у справі №947/712/23 апеляційне провадження за скаргою відкрито, наразі апеляційний розгляд за скаргою триває, рішення у справі не ухвалено. Представник ОСОБА_2 вважає, що позивач не може стверджувати про те, що спільне володіння та користування не є можливим у зв`язку із тим, що судове рішення, яким встановлено порядок спільного користування законної сили ще не набрало, а остаточного рішення у справі немає.

Крім того, представник ОСОБА_2 у відзиві вказує, що позивачем в позовній заяві не наведено обґрунтування, чому той факт, що відповідачі не є членами сім`ї прямо суперечить спільному користуванню ними одним житловим приміщенням, адже дане питання є приватним життям відповідачів та не стосується предмета спору, адже спільне користування одним житловим приміщенням відповідачами взагалі не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідачі як співвласники спірного житла на законних підставах мають право реалізовувати свої правомочності в питаннях володіння, розпорядження та користування зазначеним майном на власний розсуд. Лише вони мають вирішувати між собою та встановлювати такий порядок користування цим житлом, який буде зручним для них та не порушувати прав інших осіб. Чи будуть відповідачі проживати у квартирі разом або один з них, постійно або тимчасово, чи запропонують проживання комусь із своїх родичів - питання, які є особистою справою відповідачів та жодним чином не відносяться до предмета розгляду і доказування в даному провадженні.

Також представник відповідача стверджує, що звертаючись з позовом, позивач посилається на те, що відповідачі ніколи не проживали у квартирі. Вказана обставина відповідачем не заперечується, адже саме через перешкоджання з боку позивача відповідачі були вимушені звернутися до Київського районного суду м. Одеси з позовом, в тому числі, про вселення до спірної квартири (справа №947/712/23), відтак представник зазначає, що відповідачі ще не встигли реалізувати своє право на вселення до квартири.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачі не несуть витрати на утримання квартири представник ОСОБА_2 вказує, що: відповідачі не зобов`язані безперервно знаходитися у квартирі, що перебуває у їхній власності, більше того, вони вільні у виборі місця проживання та місця свого перебування, а додані до матеріалів позовної заяви квитанції, які нібито підтверджують факт того, що відповідачі не беруть участі в утриманні спірної квартири, є доказом лише того, що позивач сплачує комунальні послуги за свою частку квартири в частині лише тих послуг, якими сам користується.

Щодо посилання позивача на те, що інше майно, яке наявне на праві власності у відповідачів, є житлом із набагато кращими побутовими умовами аніж у спірній квартирі, представник вважає їх безпідставними, оскільки вказане не підтверджене жодними доказами з боку позивача.

Також у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 зазначила, що у зв`язку із розглядом справи в суді ОСОБА_2 очікує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 15000,00 грн., докази понесення яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

23.10.2024 року до суду від представника позивача - адвоката Вечерової Євгенії Миколаївни надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду цивільної справи №947/712/23 за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном.

Також, 04.11.2024 року та 05.11.2024 року до суду надійшли від сторони відповідачів: представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Атаманчук Наталії Сергіївни та відповідача ОСОБА_3 клопотання про зупинення провадження по справі, з аналогічними вимогами і посиланнями до клопотання позивача.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30.01.2025 року зупинено провадження по цивільній справі №947/24345/24 до набрання законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду справи №947/712/23. Зобов`язано сторін по справі невідкладно повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду справи №947/712/23, розгляд якої здійснюється в порядку цивільного судочинства.

25.03.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Атаманчук Наталії Сергіївни про поновлення провадження по справі, у зв`язку з набранням законної сили постанови Одеського апеляційного суду від 17.02.2026 року по справі №947/712/23.

За наслідком розгляду заяви від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Атаманчук Наталії Сергіївни про поновлення провадження по справі, 02.04.2026 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою заяву задоволено. Поновлено провадження по цивільній справі №947/24345/24. Розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

18.09.2024 року представником позивача було подано до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз за вх. №56713/24.

У підготовчому судовому засіданні 07.05.2026 року представник позивача - адвокат Вечерова Євгенія Миколаївна не наполягала на розгляді зазначеного клопотання про призначення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 07.05.2026 року клопотання представника позивача – адвоката Вечерової Євгенії Миколаївни про призначення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз залишено без розгляду.

07.05.2026 року від представника позивача надійшло до суду клопотання про долучення доказів, а саме висновку судового експерта від 24.01.2025 року.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 04.06.2026 року судом клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку на подання доказів задоволено та долучено висновок судового експерта від 24.01.2025 року до матеріалів справи.

09.06.2026 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про надання дозволу на внесення на депозитний рахунок суду грошової компенсації вартості спірної частки нерухомого майна, а саме вартості 691/2000 часток квартири АДРЕСА_1 , яка становить 681550,00 грн.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2026 року надано позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , дозвіл внести на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26302945; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172; Рахунок отримувача - UA418201720355249001000005435), грошові кошти у розмірі, що дорівнює ринковій вартості 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , що становить в сумі 340 775 (триста сорок тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з зазначенням призначення платежу: «ухвала Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2026 року по цивільній справі №947/24345/24, грошова компенсація за 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 ». Надано позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , дозвіл внести на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26302945; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172; Рахунок отримувача - UA418201720355249001000005435), грошові кошти у розмірі, що дорівнює ринковій вартості 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , що становить в сумі 340 775 (триста сорок тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з зазначенням призначення платежу: «ухвала Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2026 року по цивільній справі №947/24345/24, грошова компенсація за 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ».

17.08.2026 року від представника позивача надійшло до суду клопотання про долучення доказів, а саме доказів на підтвердження виконання ухвали суду від 16.06.2026 року з внесення грошових коштів на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області та їх зарахування.

23.09.2026 року судом було ухвалено закрити стадію підготовчого провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22.10.2026 року о 14 год. 00 хв.

До судового засідання призначеного на 22.10.2026 року о 14 год. 00 хв. з`явились:

- позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Вечерова Євгенія Миколаївна, які позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити;

- представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Атаманчук Наталія Сергіївна, яка заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Інші учасники справи: відповідач – ОСОБА_3 та треті особи: ОСОБА_4 , представник Відділу забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Однак, від представника третьої особи – Відділу забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради неодноразово надходили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представник відповідача Соломахи Вячеслава Івановича, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі документи наявні в матеріалах справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 02.11.2026 року о 17 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 (надалі за текстом – квартира).

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого 11.03.2004 року вбачається, що вказана квартира має загальну полощу 75,2 кв.м., з яких житлова площа – 45,8 кв.м., підсобна – 28,3 кв.м., корисна – 74,1 кв.м. Також з технічного паспорту вбачається, що жилі і підсобні приміщення квартири розміщені на ІІ поверсі, ІІ поверхового будинку являють собою окрему (загальну) квартиру, що складається з 3 жилих кімнат.

25 вересня 2018 року між ОСОБА_7 з однієї сторони, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з другої сторони укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до якого ОСОБА_7 продає та передає у власність, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 купують та приймають у власність у рівних частках, за ціною, визначеною договором, 691/2000 частку квартири АДРЕСА_1 , кожному по 691/4000 часток, що складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень, житловою площею 45,8 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м. Вказаний договір посвідчено державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцовою О. В. та зареєстрований в реєстрі за №7-817.

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №382253940 від 10.06.2024 року ОСОБА_3 є власником: земельної ділянки, загальною площею 5,5596 га на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. та зареєстрованого в реєстрі за №922; 1/2 частки господарської будівлі гаражу № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 04.06.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С. С. та зареєстрованого в реєстрі за №582; 691/4000 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №7-817; телятника №3, розташованого за адресою АДРЕСА_4 на підставі висновку щодо технічної можливості поділу нерухомого майна №17-08-01с/2018 від 17.08.2017 року, виданого ПП «УКРЕЛТРАНС», технічного паспорту №б/н від 17.08.2018 року, виданого ПП «УКРЕЛТРАНС»; квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варавою К. В. та зареєстрованого в реєстрі за №659.

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №382254261 від 10.06.2024 року ОСОБА_2 є власником: квартири АДРЕСА_6 на підставі довідки №б/н, виданої ТОВ «ГЛОРІ ПЛЮС», договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №1-3-7/42 від 22.05.2017 року, виданого ТОВ «ГЛОРІ ПЛЮ», акту прийому-передачі №б/н від 01.09.2018 року, виданого ТОВ «ГЛОРІ ПЛЮС», ОСОБА_2 , технічного паспорту №б/н від 12.07.2019 року, виданого ТОВ «БТІ ГРУПП»; 691/4000 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №7-817; земельної ділянки, загальною площею 2 га, розташованою за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с/рада Староцаричанська, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №369203 від 23.06.2010 року, виданого відділом ержкомзему у Білгород-Дністровському районі.

Згідно з акту про фактичне проживання особи без реєстрації, складеного мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_2 : ОСОБА_8 , мешканкою квартири АДРЕСА_7 , ОСОБА_9 , мешканкою квартири АДРЕСА_8 , ОСОБА_10 , мешканкою квартири АДРЕСА_9 , ОСОБА_11 , мешканкою квартири АДРЕСА_10 , ОСОБА_12 , мешканцем квартири АДРЕСА_11 , ОСОБА_13 , мешканцем квартири АДРЕСА_11 , ОСОБА_14 , мешканцем квартири АДРЕСА_12 , ОСОБА_15 , мешканцем квартири АДРЕСА_9 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає без реєстрації з 24.01.2022 року по теперішній час за наступною адресою: АДРЕСА_13 . Вказаний акт складено 06.06.2024 року та засвідчений головою правління ОСББ «Фонтан 12».

У відповідності до довідки про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб №Т1-117285-ф/л, за адресою: АДРЕСА_13 зареєстровано/задекларовано 6 осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

З поданої позивачем копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 від 24.12.2019 року вбачається, що в графі відомостей про батька зазначано – ОСОБА_3 .

Згідно з відповіддю Одеського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на звернення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перешкоджають останньому у користуванні його частиною квартири за адресою: АДРЕСА_13 , повідомлено ОСОБА_1 про необхідність звертатись до суду в приватному порядку або вирішувати спірні питання мірним шляхом.

У відповідності до звіту про незалежну оцінку вартості 691/2000 частини квартири за адресою: АДРЕСА_13 від 20.06.2024 року складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17 , вартість об`єкта оцінки, 691/2000 частини квартири за адресою: АДРЕСА_13 , станом на 20.06.2024 року становить 583375,00 грн.

У відповідності до наданих багато численних квитанцій (а.с.67-75, І том) вбачається, що позивачем здійснюється на постійній основі сплата житлово-комунальних послуг наданих за адресою спірної квартири.

Судом також встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа №947/712/23 за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02.02.2023 року по справі №947/712/23 заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/712/23 за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном, а саме: накладено арешт на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1938909551101.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04.09.2024 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності, проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Морозовою Ольгою Станіславівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 49207214 від 17.10.2019 12:34:01, про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1938909551101 – квартиру АДРЕСА_15 , номер запису про право власності 33710162. Усунено ОСОБА_3 перешкоди у користуванні нерухомим майном – квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_3 , разом з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у дане житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 . Усунено ОСОБА_2 перешкоди у користуванні нерухомим майном – квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_2 у дане житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 . Встановлено порядок користування житловою квартирою АДРЕСА_16 , між співвласниками у відповідності до першого варіанту порядку користування запропонованого у висновку експерта №048/2023 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 01.03.2024 року судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінською Тетяною Михайлівною, з урахуванням необхідності проведення будівельних робіт з перепланування квартири, а саме: виділено ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , у користування наступні приміщення: №5б* - житловою площею, 14,6 кв.м.; балкон, площею 1,1 кв.м., що в загальному складає площу 15,7 кв.м.; виділено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у користування наступні приміщення: №5а* - коридор, площею 4,1 кв.м.; №6 – житлова, площею 11,6 кв.м.; що в загальному складає площу 15,7 кв.м.; виділено ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , у користування наступні приміщення: №7 – житлова, площею 14,4 кв.м.; у загальному користуванні співвласників квартири, залишено наступні приміщення квартири: приміщення №1 – коридор, площею 13,1 кв.м., приміщення №2 – туалет, площею 2,5 кв.м.; приміщення №3 – кухня, площею 6,1 кв.м.; приміщення №4 – підвал, площею 5,5 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №5 – коридор (в підвалі), площею 15,7 кв.м. – площею 0,9 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №10 – коридор (в підвалі), площею 2,5кв.м. – площею 0,2 кв.м. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за власний рахунок, в рівних частках кожний, здійснити будівельні роботи з перепланування квартири АДРЕСА_16 , які описані у першому варіанті порядку користування запропонованому у висновку експерта №048/2023 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 01.03.2024 року судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінською Тетяною Михайлівною, а саме провести: в перегородці між приміщеннями №1 – коридор, площею 13,1 кв.м. та №5 – житлова, площею 19,8 кв.м., обладнати дверний проріз (графічне відображення зазначено рожевим кольором на малюнку №2 висновку експерта №048/2023 від 01.03.2024 року); в приміщенні №5 – житлова, площею 19,8 кв.м., встановити перегородку із полегшених бетонних блоків, товщиною 200 м.м., площею 1,1 кв.м., яка розділить дане приміщення на два: №5а* - коридор, площею 4,1 кв.м.; №5б* - житлова, площею 14,6 кв.м. (графічне зображення зазначено чорним штрихуванням на малюнку №2 висновку експерта №048/2023 від 01.03.2024 року). Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок, у відшкодування витрат з проведення судової будівельно-технічної експертизи – 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, що в загальній сумі становить – 11 984 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.02.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вечерова Євгенія Миколаївна, залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2024 року залишено без змін.

Згідно з довідки про оціночну вартість об`єкту нерухомості від 27.04.2026 року сформованої на замовлення ОСОБА_18 оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,20 кв. м. складає в розмірі 828071,01 грн.

У відповідності до висновку експерта №24-5527 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 24.01.2025 року складеного судовим експертом Іриною Билєнок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України:

- поділити в натурі квартиру АДРЕСА_1 і складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м., між усіма співвласниками, а саме: ОСОБА_1 (691/2000 частки), ОСОБА_4 (309/1000 частки), ОСОБА_3 (691/4000 частки), ОСОБА_2 (691/4000 частки), технічно не надається можливим;

- виділити в натурі частки будь-кого із співвласників квартири АДРЕСА_1 і складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м., а саме: ОСОБА_1 - 691/2000 частки, ОСОБА_4 - 309/1000 частки, ОСОБА_3 - 691/4000 частки, ОСОБА_2 - 691/4000 частки, технічно не надається можливим;

- встановити, виходячи з фактичних об`ємно-планувальних показників квартири АДРЕСА_1 , а саме наявності трьох житлових кімнат, визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 і складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м., між чотирма співвласниками, а саме: ОСОБА_1 (691/2000 частки), ОСОБА_4 (309/1000 частки), ОСОБА_3 (691/4000 частки), ОСОБА_2 (691/4000 частки) відповідно до їх часток, технічно не надається можливим;

- ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 і складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м., становить з округленням: 1972646,00 грн. Ринкова вартість її окремих часток, а саме: 691/2000 частки, що належить ОСОБА_1 , становить з округленням 681549,00грн.; 309/1000 частки, що належить ОСОБА_4 , становить з округленням 609548,00 грн.; 691/4000 частки, що належить ОСОБА_3 , становить з округленням 340775,00 грн.; 691/4000 частки, що належить ОСОБА_2 , становить округленням 340775,00 грн.

Позивач стверджуючи про наявність підстав в порядку статті 365 ЦК України для припинення права власності відповідачів, за кожним з яких зареєстровано право власності на 691/4000 частки у вказаній спірній квартирі, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним зі способів захисту є захист права власності.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК України).

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (ст.318 ЦК України).

За приписами статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За приписами ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно зі статтею 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю . Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 - 3 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За правилами ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 дійшла до висновку, що відсутність подібної конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 Цивільного кодексу України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).

Отже, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.

Крім того, за змістом статті 365 ЦК України неможливість спільного володіння і користування майном може мати місце лише у тому випадку, якщо річ є неподільною.

З огляду на викладене при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження №12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14.04.2021у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19)та у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі №6-81цс11, від 02.07.2014 у справі № 6-68цс14, від 23.11.2016 у справі №6-1943цс16.

Також, Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі №6-2925цс15 вказав, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники-відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України та вказано, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

Верховний Суд у постанові від 09 січня 2024 року у справі №723/3902/20 (провадження № 61-7633св23) зазначив, що якщо співвласники не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, один з них не бере участі у витратах, яких потребує утримання майна, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг можна стверджувати про неможливість спільного володіння та користування майном, адже такі обставини практично завжди призводять до виникнення конфліктних ситуацій серед співвласників, проте не є безумовними підставами для примусового припинення права власності на частину належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересах співвласника та членам його сім`ї.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи вищевикладене та надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено, спірна квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: позивачеві - ОСОБА_1 з розміром частки 691/2000, відповідачеві ОСОБА_3 з розміром частки 691/4000, відповідачеві ОСОБА_2 з розміром частки 691/4000, а також третій особі ОСОБА_4 з розміром частки 309/1000.

Отже, частки відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спірному майні є меншими аніж у позивача.

Під час розгляду справи відповідачем – ОСОБА_2 не заперечувався факт не проживання відповідачів по справі у вищевказаній квартирі, однак з посиланням через наявність перешкоджання позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звертались до суду з позовною заявою.

З урахуванням встановлених обставин, судом враховується, що за наслідком розгляду цивільної справи №947/712/23 рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04.09.2024 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном задоволено, яке в подальшому постановою Одеського апеляційного суду від 17.02.2026 року залишено без змін та набрало законної сили.

Однак, щодо доводів представника відповідача - ОСОБА_2 з посиланням на вказане рішення суду суд зазначає, що останнім що в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів щодо не виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.09.2024 року по цивільній справі №947/712/23 позивачем – ОСОБА_1 , як і не надано доказів на вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на виконання вищевказаного рішення суду.

Також, у відповідності до поданих до суду доказів вбачається, що утримання спірної квартири, сплата житлово-комунальних послуг, проведення ремонтних робіт здійснюється позивачем.

Жодних доказів на підтвердження прийняття участі в утриманні спірної квартири, відповідачами до суду не надано.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не є членами сім`ї позивача.

З аналізу судової практики вбачається, що поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку слід враховувати співвідношення вартості всього майна, часток кожного, тощо.

Згідно з висновком експерта №24-5527 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 24.01.2025 року складеного судовим експертом Іриною Билєнок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, виділити в натурі частки будь-кого із співвласників квартири АДРЕСА_1 і складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м., а саме: ОСОБА_1 - 691/2000 частки, ОСОБА_4 - 309/1000 частки, ОСОБА_3 - 691/4000 частки, ОСОБА_2 - 691/4000 частки, технічно не надається можливим.

Також, судовим експертом встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 і складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м., становить з округленням: 1972646,00 грн. Ринкова вартість її окремих часток, а саме: 691/2000 частки, що належить ОСОБА_1 , становить з округленням 681549,00грн.; 309/1000 частки, що належить ОСОБА_4 , становить з округленням 609548,00 грн.; 691/4000 частки, що належить ОСОБА_3 , становить з округленням 340775,00 грн.; 691/4000 частки, що належить ОСОБА_2 , становить округленням 340775,00 грн.

Суд зазначає, що висновок експерта у відповідності до положень ст. 76 ЦПК України належить до засобів доказування, а також у відповідності до положень ч.1 ст.102 ЦПК України, це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частинами 7, 8 статті 102 ЦПК України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Як вбачається, вищевказаний висновок експертного дослідження складено судовим експертом, яким підтверджено що він обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку.

Сторонами по справі не спростовувався вказаний висновок та не визнавався неповним або необґрунтованим.

Також, відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами встановлених у даному висновку будівельно-технічного експертного дослідження обставин щодо неможливості виділу в натурі спірної квартири.

За наслідком чого, судом наданий до суду представником позивача вказаний висновок експерта №24-5527 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 24.01.2025 року складеного судовим експертом Іриною Билєнок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, приймається в якості належного доказу.

Приймаючи визначену ринкову вартість спірної квартири, та 691/2000 її частку, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що частка відповідачів, кожному з яких належить 691/4000 частки у спірній квартирі є незначною у співвідношенні до загальної ринкової вартості квартири.

Судом не встановлено обставин, які б підтверджували, що при наявних обставинах, припинення права кожного з відповідачів на 691/4000 частку спірного майна завдасть їм істотної шкоди.

Крім того, суд зазначає, що як у ОСОБА_3 , так і у ОСОБА_2 наявні на праві власності інші об`єкти нерухомого майна, зокрема житлові приміщення.

Так, ОСОБА_3 з 04.07.2013 року на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варавою К. В. та зареєстрованого в реєстрі за №659 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 94,6 кв.м., з яких житлова – 62,6 кв.м., яка складається в цілому з трьох житлових кімнат.

За відповідачем - ОСОБА_2 з 05.09.2019 року на підставі довідки №б/н, виданої ТОВ «ГЛОРІ ПЛЮС», договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №1-3-7/42 від 22.05.2017 року, виданого ТОВ «ГЛОРІ ПЛЮ», акту прийому-передачі №б/н від 01.09.2018 року, виданого ТОВ «ГЛОРІ ПЛЮС», ОСОБА_2 , технічного паспорту №б/н від 12.07.2019 року, виданого ТОВ «БТІ ГРУПП» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 47,5 кв.м., з яких житлова – 24,1 кв.м.

Згідно з ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

У п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від04.10.1991№ 7«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», роз`яснено, що розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.

Як вже судом встановлено, станом на 24.01.2025 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , становить в сумі 1 972 646,00 грн., а 691/4000 частка даної квартири, яка у даному розмірі належить на праві власності за кожним: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , становить в сумі по 340775,00 грн., що в загальному розмірі становить 681550,00 грн.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2026 року, судом було надано позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , дозвіл внести на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26302945; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172; Рахунок отримувача - UA418201720355249001000005435), грошові кошти у розмірі, що дорівнює ринковій вартості 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , що становить в сумі 340 775 (триста сорок тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з зазначенням призначення платежу: «ухвала Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2026 року по цивільній справі №947/24345/24, грошова компенсація за 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 », а також надано позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , дозвіл внести на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26302945; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172; Рахунок отримувача - UA418201720355249001000005435), грошові кошти у розмірі, що дорівнює ринковій вартості 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , що становить в сумі 340 775 (триста сорок тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з зазначенням призначення платежу: «ухвала Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2026 року по цивільній справі №947/24345/24, грошова компенсація за 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ».

У відповідності до наданих стороною позивача платіжних інструкцій позивачем перераховані грошові кошти на виконання вказаної ухвали суду на розрахунковий рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області:

- в якості ринкової вартості 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 в загальній сумі 340775 гривень 00 копійок, а саме: за платіжною інструкцією №622219277375 від 10.08.2026 року в сумі 225000,00 грн.; за платіжною інструкцією №2.738337744.1 від 02.07.2026 року в сумі 10000,00 грн.; за платіжною інструкцією №32 від 10.08.2026 року в сумі 105775,00 грн.;

- в якості ринкової вартості 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 загальній в сумі 340775 гривень 00 копійок, а саме: за платіжною інструкцією №622258689420 від 10.08.2026 року в сумі 225000,00 грн.; за платіжною інструкцією №1.738338823.1 від 02.07.2026 року в сумі 10000,00 грн.; за платіжною інструкцією №33 від 10.08.2026 року в сумі 105775,00 грн.

Отже, позивачем належним чином на виконання приписів ч.2 ст. 365 ЦК України виконано обов`язок з внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду в рахунок ринкової вартості належних відповідачам часткам спірної квартири.

Приймаючи вищевикладене в цілому, повно та всебічно дослідивши обставини справи про припинення права власності на частку у спільній частковій власності, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що частки відповідачів, які становлять 691/4000 за кожним у спільному майні є очевидно незначними, не можуть бути виділені в натурі, відповідачі у спірній квартирі не проживають, не підтримують її у придатному для проживання стані, не є членами сім`ї позивача, як власника більшої частини квартири, а також враховуючи, що у кожного з відповідачів на праві власності наявне інше житлове приміщення, на переконання суду припинення права власності відповідачів на частину майна, яке належить кожному з них не завдасть істотної шкоди, на їх користь буде стягнута відповідна грошова компенсація, тобто істотного порушення прав відповідачів у разі припинення права власності на їх частку не вбачається.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (Постанова КЦС ВС від 21 серпня 2024 року №462/7300/20 (61-3945св24).

За наслідком вищевикладеного в цілому, суд вважає наявними у даній справі обставини, визначені п. 1-4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, тому позов позивача є обґрунтованим, підлягає задоволенню, шляхом припинення за кожним з відповідачів права власності на 691/4000 частку у спільному майні, з виплатою кожному з них грошової компенсації вартості цієї частки майна в сумі 340775 гривень 00 копійок, а за позивачем слід визнати право власності на цю частку майна.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі судом враховується, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час пред`явлення позову до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 8256,15 грн.

Приймаючи задоволення позову в повному обсязі, у відповідності до положень ст.. 141 ЦПК України, до стягнення з відповідачів пропорційно до задоволених вимог до кожного підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування сплаченого останнім судового збору по 4128,08 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_17 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_18 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_17 ), треті особи: ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_19 ), Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9), про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності – задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на 691/4000 частку квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку виникло на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №7-817.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_4 , в рахунок грошової компенсації вартості 691/4000 частки в спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 340775 (триста сорок тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 00 (нуль) копійок, шляхом їх виплати на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_4 , з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (рахунок UA418201720355249001000005435; код отримувача 26302945; банк отримувача ДКСУ, м. Київ), внесені на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 16 червня 2026 року по цивільній справі №947/24345/24, в якості грошової компенсації вартості за 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на 691/4000 частку квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку виникло на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №7-817.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_5 , в рахунок грошової компенсації вартості 691/4000 частки в спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 340775 (триста сорок тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 00 (нуль) копійок, шляхом їх виплати на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_5 , з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (рахунок UA418201720355249001000005435; код отримувача 26302945; банк отримувача ДКСУ, м. Київ), внесені на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 16 червня 2026 року по цивільній справі №947/24345/24, в якості грошової компенсації вартості за 691/4000 часток квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 691/4000 частку квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку належало ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №7-817.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 691/4000 частку квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку належало ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №7-817.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 4128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) гривень 08 (вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 4128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) гривень 08 (вісім) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02.11.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua