Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №442/8597/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/8597/26

Провадження № 1-кп/442/513/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження внесенне до Єдиного реєстру досудових розслідування № 12026141110000729 від 04.09.2026 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Воловець Воловецького району Закарпатської області, українця, громадянина України, з середньо- спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, позапартійного, без місця реєстрації та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , невійськовозобов`язаного, раніше судимого востаннє вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 28.10.2021 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі.

- у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених частиною 1 статті 122, частиною 4 статті 187 КК України,

Учасники кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , 03.09.2026 приблизно о 12 год. 40 хв., більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи поблизу будинку № 59/3 на вул. Івана Мазепи у м. Бориславі Львівської області, під час конфлікту, який виник у зв`язку зі збиранням яблук біля дороги, вступив у словесну суперечку з ОСОБА_6 , у ході якої в нього виник умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю іншої особи та бажаючи їх настання, перебуваючи за вказаною адресою, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 зі спини та наніс йому один удар кулаком лівої руки в ділянку лівої сторони обличчя, ближче до нижньої щелепи. Після того, як потерпілий розвернувся та відійшов на один крок назад, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілого та наніс потерпілому ще один удар кулаком правої руки в ділянку правої сторони обличчя. В подальшому ОСОБА_3 підняв із землі дерев`яний брусок, утримуючи його обома руками, наніс ним удар у праву сторону обличчя потерпілого, після чого наніс ще один удар кулаком правої руки в ділянку лівої сторони обличчя.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді переломів нижньої щелепи в ділянці четвертого-п`ятого зуба зліва та в ділянці правої гілки нижньої щелепи, які згідно з висновком судово-медичного експерта за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 КК України, але спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім цього, судом встановлено, що 04.09.2026 приблизно о 16 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у парку Новонароджених поблизу ТЦ «Парк», що у м. Дрогобичі Львівської області, за географічними координатами 49,35841 Пн, 23,51595 Сх, побачив потерпілого ОСОБА_7 , який мав при собі ювелірні прикраси, а саме: золотий ланцюжок типу «шийний браслет», із панцирним плоским плетінням зі скошеними гранями та замком-карабіном, на кінцевиках в якого наявні клейма «583» та «STOR» золотий ланцюжок типу «зап`ястний браслет», із карабіновим ажурним плетінням типу «подвійний ромб» або «струмочок», із замком карабінного типу різновиду «бісмарк» та золотий виріб типу «печатка», та в цей час, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за чужий рахунок, у ОСОБА_3 виник прямий умисел на заволодіння майном потерпілого шляхом нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, ОСОБА_3 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи у парку Новонароджених у м. Дрогобичі Львівської області, а саме у лісосмузі за географічними координатами 49,35841 Пн, 23,51595 Сх, між продуктовим-автомобільним базаром та торговим центром «Парк», підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та, застосовуючи до нього фізичне насильство, наніс удар кулаком правої руки в ділянку голови, та один удар ліктем в область обличчя з лівої сторони, внаслідок якого потерпілий втратив рівновагу, впав на землю та втратив свідомість. Унаслідок зазначених ударів потерпілому ОСОБА_7 , заподіяно тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, перелому кісток спинки носа, синців у ділянках обох очниць та на лівій щоці, рани в ділянці лівої надбрівної дуги і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров`я.

Під час перебування потерпілого на землі в лежачому положенні, який був без свідомості та не міг чинити належного опору, ОСОБА_3 скористався його безпорадністю, відкрито заволодів наявним у нього майном, а саме зірвав з шиї потерпілого ланцюжок типу «шийний браслет», виготовлений зі сплаву на основі золота 583 проби масою 9,21 г, панцирного плетіння зі скошеними гранями та замком карабінного типу, на кінцівках якого наявні клейма з написами «583» та «STOR», зняв каблучку типу «печатка», виготовленої зі сплаву на основі золота 583 проби масою 4,16 г. з правої руки з вказівного пальця та зняв золотий ланцюжок типу «зап`ястний браслет», із карабіновим ажурним плетінням типу «подвійний ромб» або «струмочок», із замком карабінного типу різновиду «бісмарк» з зап`ястя правої руки потерпілого, в подальшому ОСОБА_3 маючи можливість розпоряджатися викраденим майном, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, вказаними діями спричинивши майнової шкоди ОСОБА_7 на загальну суму 119 307,99 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому в умовах воєнного стану, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Допитаний ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених частиною 1 статтею 122 та частиною 4 статті 187 КК України визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушеннь, які вони пред`явлені в обвинувальному акті, та дав показання, які не суперечать викладеному в обвинувальному акті. В даний час щиро кається у вчиненні кримінального правопорушення, шкоду потерпілим добровільно відшкодував. Просить його суворо не карати.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися , надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Претензій до обвинуваченого не мають. Щодо міри покарання покладається на думку суду.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до статті 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушеннь, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів тощо.

Оцінивши у сукупності надані по кримінальному провадженні докази, досліджені у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому дій доведено в повному обсязі.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за частиною 1 статті 122 КК України, оскільки останній умисно заподіяв тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_6 , яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 КК України, але спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вірно кваліфіковані дії ОСОБА_3 і за частиною 4 статті 187 КК України, оскільки останній здійснив напад на потерпілого ОСОБА_7 , з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому в умовах воєнного стану та повторно.

Як встановлено ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як передбачено ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засуджених є їх виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як нею, так і іншими особами, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворішим покарань, тому таке покарання слід призначити до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого. Крім того покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Визначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, в якості обставин, які пом"якшують покарання враховує його визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди потерпілим.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено рецедив злочину.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує вимоги ст.65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкцій ч.1 ст. 122 та ч.4 ст. 187 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обставини, що пом`якшують його покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, думку потерпілих, які претензій до обвинуваченого не мають та добровільне відшкодування шкоди, суд приходить до висновку про обрання покарання у виді позбавлення волі в межах санкціі статтей, застосувавши статтю ч.1 ст. 70 КК України, і саме таке покарання буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати з 05.09.2026р. з моменту його затримання.

З метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за необхідне продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд, вважає за необхідне вирішити у відповідності до ст.. 100 КПК України, при цьому скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді, у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України.

Цивільні позови не заявлені.

Судові витрати стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 КК України та ч.4 ст.187 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.122 КК України 2 ( два) роки позбавлення волі

-за ч.4 ст.187 КК України 8 ( вісім) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 8 ( вісім ) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін .

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05 вересня 2026 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/114-26/24718- ТВ від 19.10.2026 року в розмірі 2406.80 грн.

Речові докази:

- золотий ланцюжок довжиною близько 38 см. типу « шийний браслет» , із панцирним плоским плетінням, замком-карабіном, клеймом « 585» та « STOR», золотий ланцюжок довжиною близько 15 см. типу « зап`ястний браслет» , із комбінованим ажурним плетінням, замком карабіного типу різновиду « бісмарка», кільцеподібний золотий виріб типу « печатка» з поздовжньою вставкою з непрозорого матеріалу чорного кольору , який знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_7 .

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.09.2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду, через протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1