Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №439/868/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/868/26

Провадження № 2/439/713/26

02 листопада 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: Бродівська міська рада Золочівського району Львівської області,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права на середню земельну частку (пай), ухвалив таке рішення.

Позивач: ОСОБА_1 звернувся до Бродівського районного суду Львівської області з позовними вимогами до відповідача: Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області, в яких просив суд визнати право на середню земельну частку (пай) розміром 2.25 умовних кадастрових гектарів з вільних земель запасу на території Суховільського старостинського округу, Бродівської міської ради, Золочівського району, Львівської області за ОСОБА_1 .

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він у період з 01 грудня 1989 року по 27 січня 2001 року безперервно працював в агрофірмі «Прогрес» (колгосп «Прогрес», СТзОВ «Прогрес») у бригаді села Суховоля Бродівського (тепер Золочівського) району та був безпосереднім членом цього колективного сільськогосподарського підприємства, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці.

Позивач зазначає, що процес розпаювання земель на території Суховільської сільської ради та затвердження списків громадян, які набули право на середню земельну частку (пай), відбувався на підставі рішення сесії Суховільської сільської ради народних депутатів від 20 березня 1996 року. У період складання та затвердження цих списків він перебував у трудових відносинах з підприємством та працював в агрофірмі «Прогрес», проте з незалежних від нього причин та у зв`язку з допущеними організаційними упущеннями під час оформлення документації він не був включений до зазначених списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), що підтверджується довідкою архівного відділу Золочівської районної державної адміністрації.

Позивач наголошує, що він сумлінно працював у вказаному господарстві та мав законні очікування на отримання земельного паю нарівні з іншими працівниками колишнього колгоспу. У подальшому при спробах реалізувати свої права він отримував усні відмови від уповноважених органів щодо включення його до списків та виділення відповідної земельної частки. Оскільки в позасудовому порядку поновити його порушене право не виявилося можливим, позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх майнових прав шляхом пред`явлення цього позову.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

26 жовтня 2026 року – відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не з`явився. Від представника позивача: адвоката Микитюка Степана Михайловича надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити останні.

Відповідач у підготовче засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача: Белей А.А. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, на підставі наявних доказів.

За змістом нормативних положень частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, підготовче засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду доказів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами частини 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі, встановлено, у трудовій книжці позивача, наявний запис про перебування у трудових відносинах з агрофірмою «Прогрес» (колгоспом «Прогрес», СТзОВ «Прогрес») у с. Суховоля у період з 01 грудня 1989 року по 27 січня 2001 року, записи трудової книжки № НОМЕР_1 (а.с.7-9).

Відповідно до затвердженого рішення сесії Суховільської сільської ради від 20 березня 1996 року щодо розпаювання земель та затвердження списків осіб, які мають право на середню земельну частку (пай). Затверджено списки осіб, які мають право на середню земельну частку, згідно з додатками, 1,2,3 і у них не числиться гр. ОСОБА_1 (а.с.10).

Згідно із довідкою архівного відділу Золочівської РДА № А/684-1 від 11.12.2025 року, у документах Суховільської сільської ради в рішенні 2 сесії 1 демократичного скликання від 20 березня 1996 року, громадянин ОСОБА_1 , в списках на право отримання середньої земельної частки(паю), не значиться (а.с. 12).

Відповідно до наданих виконавчим комітетом Бродівської міської ради довідок, розмір середньої земельної частки (паю) на території колишньої Суховільської сільської ради становить 2.25 умовних кадастрових гектарів, при цьому будь-яких сертифікатів чи земельних паїв на цій території позивач у процесі приватизації земель не отримував (а.с.14-15).

Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Бродівської міської ради на території колишньої Суховільської сільської ради, наявні землі запасу, орієнтовною площею 25.0 га(а.с.16).

Мотиви суду.

Вирішуючи спір, суд виходить із положень чинного на час виникнення спірних правовідносин спеціального законодавства, що регулювало порядок паювання та приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств.

За змістом статей 1 та 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року, колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Основним нормативно-правовим актом, який визначав порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, а також порядок визначення осіб, які мають право на земельну частку (пай), є Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до пункту 1 вказаного Указу Президента України, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель здійснюється серед членів колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств із визначенням розміру земельної частки (паю) кожному з них без виділення в натурі (на місцевості).

Згідно з імперативними вимогами пункту 2 Указу Президента України № 720/95, право на земельну частку (пай) одержують члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які включаються до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних частках (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Імперативними вимогами пунктів 5-6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

При цьому, пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

Працівники соціальної сфери, які працюють у сільській місцевості, який включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай), із дня видачі цього акта, і в разі його смерті: успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, зокрема у випадку, коли з різних причин така особа не отримувала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Аналіз норм Указу Президента України № 720/95 свідчить про те, що законодавцем чітко визначено суб`єктний склад осіб, які мають право на земельну частку (пай), а також чітку юридичну процедуру оформлення такого права через обов`язкове включення до спеціального списку, який є невіддільним додатком до державного акта на право колективної власності на землю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , хоч і перебував у трудових відносинах з агрофірмою «Прогрес» у період прийняття рішення про паювання земель, однак суду не надано доказів, що він був саме членом колективного сільськогосподарського підприємства, а відтак, що він в ході процесу приватизації та роздержавлення земель Суховільської сільської ради помилково не був включений до списків громадян, які набули право на середню земельну частку (пай) згідно з рішенням сесії Суховільської сільської ради народних депутатів від 20 березня 1996 року. Будь-яких правових підстав вважати, що його помилково не було включено у списки громадян, які набули право на середню земельну частку (пай), не має.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивачем не доведено дотримання визначеної Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» процедури включення до офіційних списків осіб, які мали право на земельну частку (пай), факт роботи сам по собі не породжує автоматичного виникнення права на земельну частку (пай).

З огляду на викладене, керуючись нормами Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись статтями 10, 81, 89, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права на середню земельну частку (пай) – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Бродівська міська рада Золочівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 26525941, розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, пл. Ринок, буд. 20.

Суддя Б.М. Петейчук