Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №439/1688/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1688/26

Провадження № 2/439/1039/26

02 листопада 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Петейчук Б.М.

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.

розглянувши у відкритому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Кредитної Спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних збитків, 3% річних, пені та штрафу, ухвалив таке рішення.

Позивач: Кредитна Спілка «Орізон» звернулася до Бродівського районного суду Львівської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 , в яких просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 85 712,55 грн, з яких: 5 790,30 грн — інфляційні збитки та 3% річних за період з 09.08.2017 по 10.02.2019; 75 795,56 грн — пеня за період з 09.08.2017 по 10.02.2019; 4 126,69 грн — штраф згідно з п. 7.4 договору, а також судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 09 листопада 2012 року між Кредитною спілкою «Орізон» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 233, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит на придбання, будівництво, ремонт та реконструкцію житла в сумі 8 600,00 грн на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. Кредит надавався строком на 24 місяці від дати отримання коштів.

Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 600,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером та відповідною заявою позичальника. Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кошти у встановлений строк не повернула.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивач раніше вже звертався до суду. Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 20.03.2017 у справі № 439/1187/16-ц позов було задоволено частково та стягнуто заборгованість у сумі 32 871,06 грн (зокрема тіло кредиту 8 253,39 грн, відсотки, інфляційні втрати, 3% річних та пеню). Надалі рішенням Бродівського районного суду від 25.08.2022 у справі № 439/249/22 з відповідача було стягнуто додатково 2 311,15 грн інфляційних збитків та 3% річних.

Позивач вказує, що згідно з підпунктом 3.6 Кредитного договору прострочення сплати кредиту та/або процентів не зупиняє нарахування процентів як протягом строку надання кредиту, так і після його закінчення протягом подальшого користування коштами. Крім того, відповідно до підпункту 7.3 договору у разі прострочення планового платежу кредитодавець нараховує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, а згідно з пунктом 7.4 договору у разі прийняття рішення про стягнення заборгованості в судовому порядку застосовується штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту. Посилаючись на положення частини 4 статті 631 ЦК України та правові позиції Верховного Суду (зокрема у справі № 6-157цс16), позивач наголошує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору та цивільним законодавством.

Станом на 08.07.2026 року з урахуванням часткових стягнень у виконавчому провадженні загальна сума невиконаних зобов`язань та нових нарахувань за період з 09.08.2017 по 10.02.2019 становить 85 712,55 грн (у тому числі інфляційні збитки і 3% річних — 5 790,30 грн, пеня — 75 795,56 грн, штраф — 4 126,69 грн).

У зв`язку з цим позивач просить позов задовольнити повністю.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

13 липня 2026 року – відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавала, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України вказане дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно із частиною другою статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

Згідно частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи — також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з таких мотивів.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 09 листопада 2012 року між КС «Орізон» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 233 на суму 8 600,00 грн.

Відповідно до рішення Бродівського районного суду Львівської області справа № 439/1187/16-ц від 20.03.2017 р. – позов кредитної спілки «Орізон» задоволено частково, та стягнуто заборгованість у сумі 32 871 (тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят одна) гривня 06 коп., з яких: відсотки - 7 722,62 грн., інфляційні збитки 4 956,73 грн., 3% річних - 463,30 грн., пеня - 11 475,02 грн., борг за тілом кредиту - 8 253,39 грн. та 500 гривень судового збору.

Відповідно до рішення Бродівського районного суду Львівської області справа № 439/249/22 від 25 серпня 2022 р. – позов кредитної спілки «Орізон» задоволено частково, щодо стягнення заборгованості в сумі 2 311 гривень 15 копійок нарахованих інфляційних збитків та 3% річних та 2 481 гривень сплаченого судового збору.

Згідно із наданим розрахунком позивача, за період з 09.08.2017 року по 10.02.2019 року заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних у сумі 5 790,30 грн, пеня за п. 7.3 кредитного договору № 233 на суму 8 600,00 грн у сумі 75 795,56 грн та штраф за п. 7.4 кредитного договору у сумі 4 126,69 грн.

Мотиви суду.

За нормативними правилами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори й інші правочини.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Себто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України), тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Неустойка за своєю правовою природою є способом забезпечення виконання зобов`язань та мірою цивільно-правової відповідальності за їх порушення.

Відповідно до висновку про застосування норми права, викладеної у , викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також неустойку (пеню, штраф) за порушення зобов`язання закінчується з спливом строку дії договору або з дня прийняття судом рішення про стягнення боргу, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки рішенням суду стягнуто заборгованість за кредитним договором, строк дії якого закінчився, нарахування пені та штрафу за період після ухвалення судового рішення та поза межами строку дії договору є безпідставним.

Зокрема, щодо заявленої до стягнення пені в сумі 75 795,56 грн за п. 7.3 договору (розрахованої у розмірі 0,5% за кожен день прострочення за період з 09.08.2017 по 10.02.2019), судом враховується, що її нарахування здійснено поза межами строку дії кредитного договору та після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, аналогічні висновки стосуються і штрафу в сумі 4 126,69 грн, нарахованого згідно з п. 7.4 договору у зв`язку з прийняттям рішення про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Отже, з прийняттям судового рішення зобов`язання боржника за договором змінюється на обов`язок виконати судове рішення, а нарахування неустойки обмежується строком дії договору. Оскільки строк дії кредитного договору № 233 від 09.11.2012 року закінчився 08 листопада 2014 року, а заборгованість за ним стягнута попередніми судовими рішеннями Бродівського районного суду Львівської області, нарахування пені та штрафу згідно із умовами кредитного договору, за період з 09.08.2017 по 10.02.2019 є безпідставним

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу слід відмовити повністю.

Щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд враховує висновки про застосування норми права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/1153/16-ц та повторно сформульовану у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18. Відповідно до цієї постанови, правовідносини, які виникають між кредитором і боржником, є зобов`язальними, в яких боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок з повернення кредиту на користь кредитора, а кредитор має право вимагати такого виконання. Вирішення судом спору про стягнення заборгованості за кредитним договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань. Нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачені законом, а не договором.

За змістом цієї норми закону, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги. Отже, норма Цивільного кодексу України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором.

Нормою частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі сто один відсоток.

Розрахунок інфляційних нарахувань виконується за методикою, яка викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р (Для розрахунку застосовується методика, яка викладена у Постанові Верховного Суду України у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19).

Сукупний індекс інфляції розраховуються шляхом множення щомісячних індексів за період існування боргу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних за період з 09.08.2017 по 10.02.2019 на загальну суму 5 790,30 грн, зазначає про таке.

Згідно з наданим позивачем розрахунком та вимогами частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснено на суму невиконаного грошового зобов`язання за попереднім судовими рішеннями.

Нарахування інфляційних втрат виконується шляхом послідовного множення суми заборгованості на офіційні індекси інфляції, опубліковані Державною службою статистики України, за кожен місяць прострочення у заявленому періоді з 09.08.2017 по 10.02.2019. Водночас розрахунок трьох процентів річних здійснено виходячи з розміру простроченої суми боргу за формулою: сума боргу помножена на 3 (кількість відсотків), помножена на кількість днів прострочення у відповідному періоді та поділена на 100 і на кількість днів у календарному році (365 або 366 днів).

Перевіривши арифметичну правильність проведеного позивачем розрахунку, суд встановлює, що загальна сума інфляційних збитків та 3% річних за період з 09.08.2017 по 10.02.2019 становить 5 790,30 грн.

Вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, роз`ясненням Верховного Суду та є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в заявленій сумі.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

За правилами частини 1-2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із доказів у справі вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн. Ціна позову становила 85 712,55 грн. Судом задоволено позовні вимоги частково на суму 5 790,30 грн, що складає 6,76% від ціни позову. Пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь Кредитної Спілки «Орізон» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 179,98 грн.

Щодо витрат на професійну правову допомогу

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано положення частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивачем разом із позовною заявою було подано «Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат» на суму 4 165,60 грн за правову допомогу: складання позову та орієнтовні судові засідання.

Так, згідно з матеріалами справи позивачем було подано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, проте, до суду не було надано жодних доказів на підтвердження фактичного понесення таких витрат (договорів, актів надання послуг, платіжних документів тощо).

Оскільки, обов`язковою умовою для стягнення витрат на правничу допомогу є їх реальне понесення та документальне підтвердження, а не лише попередній розрахунок, підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 10, 81, 89, 133, 141, 158, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

Позовні вимоги Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» 3% річних та інфляційних втрат за невиконане зобов`язання за кредитним договором № 233 від 09.11.2012 у розмірі 5 790 грн 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 179 гривень 98 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 02.11.2026.

Позивач: КС «Орізон», місцезнаходження: Львівська область, Золочівський район, смт. Підкамінь, вул. Незалежності, 60, ЄДРПОУ 30320372.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Б.М. Петейчук