Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №501/2852/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Суд: Чорноморський міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №501/2852/26

Суддя: Тордія Е. Н.

02 листопада 2026 року Єдиний унікальний № 501/2852/26 Провадження № 2/501/2284/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого Тордія Е.Н. секретаря судового засідання Дунаєвої Т.В..

номер справи № 501/2852/26 провадження № 2/501/2284/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача ОСОБА_1 предмет та підстава позову про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад обставин правовідносин.

17 червня 2026 року до Чорноморського міського суду Одеської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» ( далі по тексту ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позові вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 квітня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5466984.

Укладення цього Договору між позичальником та товариством здійснюється за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства (далі по тексту ІТС товариства), доступ до якої забезпечується позичальнику через офіційний вебсайт товариства та/або мобільний додаток.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі умов зазначеного Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки позичальника, реквізити якої надані позичальником товариству з метою отримання кредиту.

Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, відповідно до умов Договору.

Так, сторони зазначеного Договору погодили, що товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тіло кредиту (загальний розмір) складає: 3000.00 гривень. Строк кредиту 360 днів.

Свої зобов`язання товариство ви конало в повному обсязі надавши відповідачу кредитні кошти у користування.

28 листопада 2025 року було укладено договір № 28-11/25/Л відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5466984.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 5466984.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5466984 від 16 квітня 2025 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 40017.50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -8000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17109.50 грн. заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 10 108.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 4000.00 грн.; заборгованість за комісіями - 800.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 36017.50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 8000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17109.50 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 10108.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 800.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Позивач просить стягнути суму заборгованості у загальному розмірі 36017,50 грн.

Окрім суми заборгованості просить також стягнути судовий збір сплачений при зверненні до суду 2662,40 грн. а також витрати в сумі 13000,00 грн. за отриману правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась. З позовної заяви вбачається, що просить проводити розгляд справи за своєю відсутністю за правилами спрощеного позовного провадження, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, до суду не з`явився, поважної причини своєї неявки суду не повідомив, заяву про зміну місця

проживання суду не надав.

Процесуальні дії

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

25 червня 2026 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Заперечень (заяв) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін по справі не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась. З позовної заяви вбачається, що просить проводити розгляд справи за своєю відсутністю за правилами спрощеного позовного провадження, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення. ( а.с. зворот 6).

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку за останнім відомим місцем реєстрації, до судового засідання не з`явився, поважної причини неявки Суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Судова повістка у відповідності до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (а.с. 107-108).

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису за приписами п. 11 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (а.с. 107-108).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання sms повідомлення на мобільний телефонний номер визначений як контактний НОМЕР_1 та на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 102-103, 109-111, 114-115) .

Повідомлення відповідача про розгляд справи 25 серпня 2026 року відбулось на вебсайті судової влада 23 липня 2026 року, про розгляд справи 24 вересня 2026 року відбулось на вебсайті судової влада 25 серпня 2026 року, про розгляд справи 27 жовтня 2026 року відбулось на вебсайті судової влада 28 вересня 2026 року відповідно до положень ст. ст. 128, 131 Цивільного процесуального кодексу України. (а.с. 101, 112, 117)

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ст.ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідчин ості її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Зі згоди позивача (представника) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

16 квітня 2025 року ОСОБА_1 заповнив та підписала анкету-опитувальник клієнта та паспорт споживчого кредиту. (а.с. 72-73, 80).

16 квітня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5466984. (а.с. 35-47).

Договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 80681, (а.с. 47).

Відповідно до п. 1.1. Договору укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету.

У п. 1.2, 1.2.1., 1.3, 1.3.1., 1.3.2. Договору сторони погодили, що на умовах, встановлених Договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3000,00 гривень.

За взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір/угода. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе в першому розрахунковому періоді, вказаному в графіку платежів, але до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором відповідно до графіку платежів (п.1.3 цього Договору).Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів.

Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) в останньому розрахунковому періоді, вказаному в графіку платежів, за письмовою згодою сторін, шляхом укладання сторонами додаткового договору/угоди до цього Договору. Ініціювання клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для клієнта.

У клієнта наявне право ініціювати укладення додаткового договору/угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Пунктами 1.4., 1.4.1., 1.7.1. Договору встановлено, що комісія за надання кредиту становить 300,00 гривень. Тип комісії (якщо передбачена Договором) - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору включають Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 10560,00 гривень.

Згідно п. 2.1., 2.2 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору.

Дати надання кредиту: 16 квітня 2025 року або 17 квітня 2025 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

У п. 5.1.3. Договору встановлено, що товариство має право: укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у будь-який спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» та передбачений п. 8.5 Договору, що забезпечить доведення до відома клієнта такого факту. Укладенням цього Договору клієнт надає згоду на відступлення товариством третім особам прав вимоги за даним Договором.

На виконання умов Договору 14 квітня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. (а.с. 13-14).

18 квітня 2025 року між між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 5466984 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16 квітня 2025 року. (а.с. 74-75).

Додатковий договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 78514. (а.с. 47).

Згідно п. 1.2. Додаткового договору сторони за взаємною згодою домовились, що згідно з умовами цього Додаткового договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена Додатковим договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту, яка надається згідно з цим Додатковим договором, складає: 5000,00 гривень.

У п. 1.3., 1.3.1, 1.3.2. Додаткового договору сторони погодили внести зміни у п.1.2. Договору та викласти його у наступній редакції:

«1.2. На умовах, встановлених Договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень.».

Внести зміну в п. 1.4 Договору та викласти його у наступній редакції: «1.4. Комісія за надання кредиту (з урахуванням комісій за надання додаткових сум кредиту) становить 800,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:».

Підпункт 1.4.1 та інші підпункти (за наявності) пункту 1.4 Договору залишаються без змін.

За умовами п. 1.4., 1.5., 1.6., 1.8., 1.8.1., 1.9., 1.9.1. Додаткового договору сума кредиту на дату укладення цього Додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за Договором, складає: 8000,00 гривень.

Строк кредитування та періодичність сплати платежів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору.

Комісія за надання додаткової суми кредиту становить 500,00 гривень. Тип комісії (якщо передбачена Додатковим договором) - разова комісія, нараховується при наданні додаткової суми кредиту в дату надання додаткової суми кредиту. За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору.

З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3 Додаткового договору) орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Додаткового договору складає: за стандартною процентною ставкою 36017,50 гривень.

З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3 Додаткового договору) загальні витрати за кредитом на дату укладення цього Додаткового договору складають: за стандартною процентною ставкою 28017,50 гривень.

На виконання умов Додаткового договору 14 квітня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. (а.с. зворот 13, 16).

28 листопада 2025 року було укладено Договір факторингу № 28-11/25/Л відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5466984. (а.с. 25-28).

31 березня 2026 року Додатковою угодою № 1 до Договору факторингу № 28-11/25/Л від 28 листопада 2025 року. (а.с.33).

Згідно п. 4.2.3 Договору факторингу права вимоги вважаються відступленими (переданими) клієнтом та набутими (прийнятими) фактором в день належного підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі реєстру боржників для друку та сплати фактором клієнту суми фінансування, відповідно до п. 6.1 розділу 6 Договору.

28 листопада 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за Договором № 5466984. (а.с. 48-54).

За розрахунком позивача загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5466984 від 16 квітня 2025 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 40017.50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -8000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17109.50 грн. заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 10108.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 4000.00 грн.; заборгованість за комісіями - 800.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн. (а.с. 20-24).

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).

Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе за це відповідальність.

За приписами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Приписами ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України встановлено ,що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 639 Цивільного кодексу України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог ст.ст. 638, 1054 Цивільного кодексу України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено ,що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За правилами 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позикодавцям, кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Суд вважає доведеним права ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» щодо вимоги, а також те що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за укладеним договорам.

Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Проте, перевіряючи доводи позивача щодо відповідності умов кредитного договору, в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, Суд зауважує про таке.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів » несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 36017.50 грн., яка складається з: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 8000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17109.50 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 10108.00 грн.

Тобто, фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що більш ніж у 3 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

Відтак, вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків, з огляду на розмір тіла кредиту 8000.00 грн., є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Ураховуючи наведене вище Суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру суми процентів, стягнутих з відповідача на користь позивача за користування кредитом за Договором № 5466984 від 16 квітня 2025 року з 27217,5 грн. ( з яких заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17109.50 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 10108.00 грн.) до 13608,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Протилежного суду не надано в судовому засіданні не встановлено.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Висновки суду.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, Суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 22408,75 грн.

Судові витраті.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» при подачі позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Враховуючи факт часткового задоволення Судом позовним вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1656,55 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат професійну правничу допомогу в розмірі 9000.00 грн., Суд виходить з наступного.

У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно вимог ч. 4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано: копія Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, прайс-лист, заявка юридичної допомоги № 176 від 01 травня 2026, витяг з акту № 35 про надання правової допомоги (а.с. 63-70).

Суд враховує, що дана категорія справ не відноситься до складних тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційне до розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Таким чином, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, Суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 137, 141, 223, 247, 274, 280, 282, Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 207, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 614, 615, 626-628, 638, 639, 641, 642, 1048-1050, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, Суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , відомості про місце роботи відсутні, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Код ЄДРПОУ: 42640371, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150) заборгованість за кредитним договором у розмірі 22408,75 грн. та судові витрати у розмірі 1656,55 грн. витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу - залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянутим судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони у справі:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС (Код ЄДРПОУ: 42640371, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , відомості про місце роботи відсутні, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua