Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №333/6655/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №333/6655/26

Суддя: Ковальова Ю. В.

Унікальний номер справи 333/6655/26

Номер провадження 2/333/5050/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання – Дутов В.Р.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рогозін Олексій Вікторович до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис №22830, який вчинено 21.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про звернення стягнення з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості у розмірі 19 335,81 грн. таким, що не підлягає виконанню. Також просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу, через адвоката, стало відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № 68593971 на підставі виконавчого напису №22830, який вчинено 21.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про звернення стягнення з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості у розмірі 19 335,81 грн. Вважає, що приватний нотаріус видав виконавчий напис всупереч чинному законодавству, оскільки позивач не має ні з ким ніяких кредитних взаємовідносин, грошових зобов`язань також, не було досліджено, чи є наявні заборгованість безспірною, а значить нотаріус не мав підстав для вчинення виконавчого напису. Отже, вважає вказаний виконавчий напис протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позивач в судове засідання не з`явилась, від її представника надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу.

Треті особи пояснення не надали, від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 68593971 відкритого 16.02.2022 з виконання вказаного виконавчого напису

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою судді від 22.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 22830 від 21.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суми коштів у розмірі 19335,81 гривень; у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» копії документів, які були надані приватному нотаріусу Золотих О.О. для вчинення виконавчого напису № 22830 від 21.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суми коштів у розмірі 19335,81 гривень; у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., належним чином посвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 68593971 відкритого 16.02.2022, з виконання виконавчого напису № 22830 від 21.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суми коштів у розмірі 19335,81 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

21.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 22830 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 19 335,81 грн. за кредитним договором №188369-КС-001 від 16.12.2020 року, укладеним з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА", ідентифікаційний код юридичної особи 41084239.

16.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. розглянуто заява стягувача про примусове виконання виконавчого документу та відкрито виконавче провадження №68593971 з примусового виконання виконавчого напису № 22830 виданого 21.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість в розмірі 19 335,81 гривень.

21.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1

27.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України від 1680/7 від 25.06.2024 р. припинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича. посвідчення №0302, видане 26.02.2019 р.

Рішенням Ради приватних виконавців України від 02.08.2024 р. №72 приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, призначено тимчасовим приватним виконавцем для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А.

20.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. зупинено виконавче провадження №68593971, про що винесено відповідну постанову.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Так, «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року встановлено низку документів, які є підставою для стягнення у безспірному порядку згідно виконавчих написів нотаріусів, зокрема, визначено можливість проведення стягнення з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Пунктом другим Переліку закріплено, що підставою для стягнення за виконавчими написами нотаріусів є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.

Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 закону «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 Закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що останній був вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, доказів протилежного суду не надано.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення переліку документів, новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Тобто, виконавчий напис було вчинено на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття.

Крім того, безумовним фактом, який свідчить про небезспірність заборгованості за кредитним договором, є та обставина, що розмір заборгованості був визначений самостійно відповідачем і існує тільки в складених відповідачем документах, які позивачем не визнані та з ним не узгоджені.

Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості та вчинив виконавчий напис.

Таким чином, оскільки заборгованість за кредитним договором має спірний характер, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Доказів такого повідомлення відповідачем позивачу не надано.

Таким чином, позивач не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Отже, суд дійшов висновку, що позов у частині визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою сплачено сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн., за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача.

Згідно позовної заяви, позивачем в прохальній частині позову було зазначено про стягнення витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Рогозіним О.В. було укладено договір про надання юридичних послуг від 15.06.2026 року, відповідно до п.п 1.1. якого предметом договору є надання правової допомоги клієнту.

Відповідно до акту прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.06.2026, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні комплексні юридичні послуги: первинна консультація - 1 година (1000 грн.), ознайомлення з документацією, опрацювання нормативно правових актів, що регулюють спірні відносини, вивчення судової практики в правовідносинах подібних до тих, що склались між сторонами по справі – 3 години (3000 грн.), складання позовної заяви - 4 години (4000 грн.), складання заяви про розгляд справи без участі позивача - 2 години (2000 грн.) Загальна вартість робіт складає 10000 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №123 від 15.06.2026 року, ОСОБА_1 сплатила 10000 грн. за правничу допомогу.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність від» 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару Адвоката встановлений сторонами Договору у фіксованому розмірі та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеним (постанова ВС від 28.12.2020 р., справа №640/18402/19, р.№93859342). Фіксований розмір гонорару Адвоката також враховує підготовку до засідання, час на прибуття до суду та очікування засідання, що є невідворотним, не залежить від волі чи бажання Адвоката, на що також витрачається робочий час Адвоката, коли він не може займатися іншою оплачуваною роботою (п.38 постанови ВС від 26.10.2022р., справа №910/4277/21, р.№107100592). Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. На вказаному наголошено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у справі №280/5176/20 (п.94 постанови від 02.12.2021 року, р.№101608848). Згідно висновку КЦС ВС від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 (пр.№61-10459св20, р.№97700586) визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Факт надання правової допомоги Клієнту підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт та квитанцією про сплату за послуги.

В той же час, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" суд виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 4 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рогозін Олексій Вікторович до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості у розмірі 19 335 гривні 81 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в 1331 /одна тисяча триста тридцять одна / гривні 20 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 4000 /чотири тисячі/ гривні 00 копійок.

В решті позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний иконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, місто Запоріжжя, вулиця Леоніда Жаботинського, будинок 50, офіс 102.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua