Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №333/8389/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/8389/26

Провадження № 2/333/5902/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що 22.05.2013 між банком та ОСОБА_1 було укладено договір №010/0886/82/0217518 за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 5900,00 грн. строком на 48 місяців з 22.05.2013 року по 22.05.2017 року зі сплатою 36,00% річних, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти.

Банк належним чином виконав обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього обліковується прострочена заборгованість.

26.06.2019 було укладено договір № 114/2-9, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0886/82/0217518.

29.11.2022 було укладено договір № 29-11/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0886/82/0217518.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №010/0886/82/0217518.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №010/0886/82/0217518 від 22.05.2013, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 29419,33 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 16301,74 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 11656,85 грн., інфляційні збитки – 1088,26 грн., 3% річних – 372,48 грн.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №010/0886/82/0217518 від 22.05.2013 у розмірі 29419,33 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, але у позовній заяві зазначила клопотання про розгляд справи за її відсутності і зазначила про відсутність заперечень проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Взявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін та за клопотанням представника позивача витребувано докази у АТ «Райффайзен Банк».

24.08.2026 АТ «Райффайзен Банк» надав затребувану інформацію щодо надання ОСОБА_1 та зарахування на його рахунок грошових коштів за період з 22.05.2013 по 26.06.2019 та розрахунок заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 08.05.2013 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк» із письмовою заявою на відкриття поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів та встановлення кредитного ліміту за програмою кредитування «Кредитна картка, у якій просив встановити ліміт кредитування до поточного рахунку. Сума ліміту 5900 грн., термін 48 місяців, тарифна модель «Кредитна картка -Прозора», платіжна картка: «MasterCard Mass».

Того ж дня, 08.05.2013 ОСОБА_1 ознайомився із довідкою про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту по продукту «Кредитна картка Прозора»/»Кредитна картка Базова» та у якій міститься підпис позичальника, а також підпис представника банку.

22 травня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0886/82/0217518 із Додатками №1,№2, який є змішаним договором про відкриття та ведення поточного рахунку і страхування, який містить підпис позичальника, а також підпис представника банку.

Відповідно до п.1.1 Договору, на дату укладання договору розмір поточного ліміту кредиту за тарифним планом «Кредитна картка –Прозора» складає 5900.00 (п`ять тисяч дев`ятсот гривень 0 копійок) гривень, в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 10 Договору.

Строк протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту 48 місяців, що починається з 22 травня 2013 року та закінчується 22 травня 2017 року (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору процентна ставка за користування кредитом - фіксована: 36,00% річних.

З дати початку кредитування клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати клієнту в межах Поточного ліміту грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених у розділі І та ІІІ договору. Кредит надається шляхом зарахування грошових коштів на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій за КР. Максимальний розмір кредиту за договором складає 200000 (двісті тисяч) гривень. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту, який діє в межах календарного місяця, в якому він встановлений (п.9.1, п.9.2 ст.9, п.10.1 ст.10).

Відповідно до п.9.3 ст.9 Договору передбачено, що без укладання додаткових угод до Договору, Банк має право продовжити строк користування кредитом на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом Банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку користування кредитом. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів після продовження строку користування кредитом розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку користування кредитом. Строк користування кредитом може бути подовжений, в тому числі без перевипуску ПК в разі настання обставин згідно п.3.14, 10.5 Договору, з метою виконання обов`язку клієнта щодо погашення кредиту без права його отримання, про що банк повідомляє в порядку, аналогічному тому, що вказаний в пункті 10.3 Договору.

Відповідно до п.11.1 ст.11 договору за користування кредитом клієнт щомісяця зобов`язаний сплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною пунктом 1.3 договору.

Відповідно до п.12.1, п.12.2, 12.16 ст.12 договору предметом страхування за договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з життям, здоров`ям та працездатністю клієнта, який є страхувальником та застрахованою особою за договором. За договором страхуються наступні ризики (застраховані ризики) смерть клієнта, яка сталась протягом всього строку дії договору, інвалідність першої або другої групи клієнта. Строк дії умов страхування життя, здоров`я та працездатності клієнта, встановлених в договорі, дорівнює строку користування кредитом. У разі продовження строку користування кредитом в порядку, передбаченому п.9.3 договору.

Банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах договору (п. 16.1 ст.16 договору).

Банк взяті на себе відповідно до договору зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 29419,33 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 16301,74 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 11656,85 грн., інфляційні збитки – 1088,26 грн., 3% річних – 372,48 грн.

26.06.2019 було укладено договір факторингу №114/2-9, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Ведикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №010/0886/82/0217518, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу (порядковий номер відповідача у реєстрі 700).

29.11.2022 було укладено договір № 29-11/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №010/0886/82/0217518, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору № 29-11/2022 відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 29.11.2022 (порядковий номер відповідача у реєстрі 4950).

Суд враховує, що за змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним вище кредитним договором відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що між відповідачем та АТ «Райффайзен Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», в свою чергу правонаступником якого є ТОВ «Коллект Центр», дійсно було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0886/82/0217518, умови якого первісним кредитором були виконані, а відповідачем вони виконані не були, внаслідок чого у останнього виникли боргові зобов`язання перед позивачем, який набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу та договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним договором та його припинення відповідач в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України суду не надала, чим не спростувала доказів, наданих позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені договором, належним чином не виконав, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував також на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» 02.06.2014 ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, а у справі «Лавентс проти Латвії» 28.11.2002 ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» відповідно до договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, прайс-листа, заявки на надання юридичної допомоги № 1870 від 01.06.2026, згідно з якими сума оплати за надані адвокатські послуги становить 13000,00 грн. та була понесена позивачем.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Також суд бере до уваги, що спір стосується правовідносин кредитування і виник внаслідок отримання відповідачем позики у розмірі 5900,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість визначеного позивачем розміру понесених витрат на правничу допомогу в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії суд приходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 13000,00 грн. є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом правничої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультацією та складанням позовної заяви).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, ціну позову, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, процесуальну поведінку учасників справи, результат розгляду справи судом, зміст і значення остаточного рішення суду для сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0886/82/0217518 від 22.05.2013 у розмірі 29419 (двадцять дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 33 копійки, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 16301,74 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 11656,85 грн., інфляційні збитки – 1088,26 грн., 3% річних – 372,48 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення – 02 листопада 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська