Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №185/6070/26
Суддя: Перекопський М. М.
Справа № 185/6070/26
Провадження № 2/185/7051/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача 76 351,38 грн як відповідальність за несвоєчасне виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3095/2010, а також понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3095/2010 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/0399/5/24725 від 15 жовтня 2008 року. Позивач зазначає, що з моменту набрання рішенням законної сили вчинялися дії щодо його примусового виконання, однак рішення не виконане. На цій підставі позивач нарахував за період з 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року інфляційні втрати в сумі 54 103,34 грн та три проценти річних у сумі 22 248,04 грн, загалом 76 351,38 грн.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на наявність передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов та відсутність заперечень позивача суд постановив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши надані докази, суд дійшов таких висновків.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3095/2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 245 606,92 грн, судові витрати зі сплати державного мита у сумі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн, а всього 247 426,32 грн.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 05 березня 2021 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-3095/2010 у частині зазначеного рішення Ленінського районного суду м. Луганська.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 06 квітня 2021 року замінено стягувача ПАТ «Ерсте Банк» на його правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у справі № 2-3095/2010.
Водночас зазначена ухвала про заміну стягувача підтверджує процесуальне правонаступництво позивача, однак не встановлює обставин видачі виконавчого документа, його отримання стягувачем, пред`явлення до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, переривання чи поновлення строку його пред`явлення або перебування виконавчого документа на виконанні в певний період.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, саме на позивача покладено обов`язок довести сукупність обставин, з якими він пов`язує виникнення в нього права на стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. До таких обставин належать не лише існування судового рішення про стягнення основного боргу та правонаступництво позивача, а й наявність невиконаного грошового зобов`язання, щодо якого на час заявленого періоду зберігалася можливість примусового виконання.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено право кредитора вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим можливість застосування цієї норми до заборгованості, стягнутої судовим рішенням, пов`язана із збереженням можливості примусового виконання основної грошової вимоги.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, провадження № 14-63цс25, дійшла висновку, що можливість примусового стягнення заборгованості, щодо якої ухвалено судове рішення, вичерпується зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо такий строк не поновлений. За умови остаточної втрати можливості примусового виконання основної грошової вимоги правила частини другої статті 625 ЦК України до неї не застосовуються, оскільки вимога про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є додатковою до основної вимоги.
Надалі Верховний Суд конкретизував застосування цього висновку у справах, у яких кредитор не довів обставин, пов`язаних із примусовим виконанням основного рішення.
Так, у постанові від 17 квітня 2026 року у справі № 932/1056/23, провадження № 61-6423св25, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з відмовою у стягненні трьох процентів річних, оскільки позивач не надав доказів отримання виконавчих листів та відкриття виконавчого провадження, тобто не довів наявності права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу.
Аналогічний підхід застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 06 жовтня 2026 року у справі № 204/2495/25, провадження № 61-6923св26. Верховний Суд визнав обґрунтованою відмову в позові, оскільки кредитор не надав належних і допустимих доказів фактичного невиконання основного рішення, отримання виконавчого документа та наявності виконавчого провадження, у зв`язку з чим не було доведено наявності права на примусове виконання основного судового рішення.
Обставини цієї справи в зазначеній частині є подібними.
На підтвердження твердження про те, що після набрання рішенням Ленінського районного суду м. Луганська законної сили вчинялися дії щодо його примусового виконання, позивач не надав суду виконавчого листа, доказів його отримання первісним або наступними стягувачами, постанови про відкриття виконавчого провадження, відомостей про дату пред`явлення виконавчого документа, постанов про його повернення, документів про переривання строку пред`явлення виконавчого документа, судового рішення про поновлення такого строку або інших доказів, за якими можливо встановити перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Саме по собі твердження позивача про те, що після набрання рішенням законної сили вчинялися дії щодо його примусового виконання, без підтвердження належними та допустимими доказами не дає суду можливості встановити ні факт пред`явлення виконавчого документа до виконання, ні періоди його перебування на виконанні, ні обставини переривання або поновлення відповідного строку.
Ухвала Сватівського районного суду Луганської області від 06 квітня 2021 року про заміну стягувача таких обставин також не встановлює. Вирішуючи питання про процесуальне правонаступництво, суд установив перехід права вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», однак не вирішував питання про дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та не встановлював факту існування на той час відкритого виконавчого провадження.
Таким чином, матеріали справи не дають можливості встановити, чи був виконавчий документ у справі № 2-3095/2010 своєчасно пред`явлений до виконання, чи переривався строк його пред`явлення, коли розпочався новий перебіг такого строку після можливого повернення виконавчого документа та чи зберігалося у стягувача право на примусове виконання рішення протягом заявленого позивачем періоду з 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року.
За відсутності відповідних доказів суд не має правових підстав припускати, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився та що право на примусове виконання основного грошового зобов`язання зберігалося.
Доводи позивача щодо продовження строків позовної давності у зв`язку з карантином та воєнним станом цього висновку не спростовують, оскільки позовна давність і строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання мають різну правову природу. Саме по собі продовження строків позовної давності не доводить дотримання строку пред`явлення конкретного виконавчого документа до виконання.
Позивач як правонаступник стягувача та особа, яка заявляє вимогу про застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, повинен був надати суду докази, які дозволяли б установити наявність невиконаної основної грошової вимоги, що зберігала можливість примусового виконання. Таких доказів суду не надано.
Відсутність доказів збереження права на примусове виконання основного судового рішення виключає можливість установлення необхідної передумови для застосування частини другої статті 625 ЦК України.
За таких обставин позивач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних суд не встановив.
З огляду на відмову в позові понесений позивачем судовий збір у сумі 2 662,40 грн відповідно до статті 141 ЦПК України відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.
Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, статтею 625 ЦК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», року народження, РНОКПП/код ЄДРПОУ 42649746, вул. Петлюри Симона, буд. 21/1, м. Київ, р-н, Київська обл. обл., 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП/код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя М. М. Перекопський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua