Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №180/1308/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1308/26

2/180/933/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.,

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

за участю:

представника позивача – адвоката Шатової Ю.В.,

представника третьої особи – Пархоменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Марганецької міської ради, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Шатову Юлію Вікторівну звернувся до суду із позовом, в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 23.05.2018 року за рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області. Рішенням встановлено, що фактичні сімейні відносини між сторонами припинилися з 2016 року у зв`язку з наявністю різних поглядів на життя, що призвело до втрати взаєморозуміння та унеможливлює подальше спільне сімейне життя. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей, а саме – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка є матір`ю двох неповнолітніх дітей, однак протягом тривалого часу, впродовж восьми років, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, виїхала за кордон у 2018 році та фактично повністю припинила участь у житті дітей. З моменту її виїзду вона жодного разу не поверталася в Україну для зустрічі з дітьми, не відвідувала їх, не брала участі у їх вихованні, розвитку чи вирішенні будь-яких питань, пов`язаних із їхнім життям. Протягом усього цього часу відповідачка не виявила належної зацікавленості у долі власних дітей, не цікавилася їхнім станом здоров`я, навчанням, потребами, емоційним станом, не підтримувала з ними спілкування та не здійснювала жодних дій, спрямованих на збереження материнського зв`язку. За інформацією від знайомих, ОСОБА_2 перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина. Позивачу та дітям невідоме її фактичне місце проживання, місце роботи чи інші засоби для зв`язку. Відповідачка не повідомляла їх про зміну місця проживання, фактично припинила контакт з дітьми. Увесь тягар утримання та забезпечення дітей, обов`язок виховання покладався виключно на позивача, який самостійно здійснював догляд за дітьми та забезпечував усі їхні потреби. У травні 2026 року позивача було мобілізовано до лав Збройних Сил України, він не може об`єктивно виконувати свої батьківські обов`язки. Після мобілізації позивача до лав ЗСУ відповідачку було повідомлено про вказані обставини. Водночас, попри отримання такої інформації та усвідомлення фактичної ситуації, вона не вжила жодних заходів для відновлення контакту з дітьми, не ініціювала спілкування та не повернулася в Україну для участі в їхньому житті та виконання батьківських обов`язків, не цікавилася, з ким проживають діти та на чиєму утриманні перебувають. Після призову батька до лав ЗСУ діти фактично залишилися без батьківського піклування та перебувають під тимчасовим доглядом бабусі – ОСОБА_5 , яка намагається забезпечити їм сімейне виховання та емоційну підтримку. Водночас бабуся є особою похилого віку та має хронічні захворювання, що ускладнює самостійне та повноцінне виконання нею всіх побутових та фінансових функцій з утримання дітей. Бабуся докладає зусиль для повсякденного догляду, проте без фізичної, організаційної та матеріальної підтримки з боку батька, відповідно належне забезпечення життєдіяльності та безпеки дітей у довгостроковій перспективі є неможливим. Батько є ключовою та незамінною опорою для цієї родини. Фактично на сьогодні єдиний з батьків, який протягом останніх восьми років піклувався про дітей та забезпечував їх усім необхідним, проходить військову службу, що не дає можливості особисто здійснювати повсякденний догляд за ними. Відповідачка, мати дітей, усвідомлюючи факт мобілізації позивача і похилий вік та стан здоров`я бабусі, не виявила жодної ініціативи щодо повернення до виконання своїх батьківський обов`язків, не запропонувала допомоги, не забезпечила дітям належної підтримки та фактично залишила їх у складній життєвій ситуації. Відповідачка протягом багатьох років фактично самоусунулася від материнства.

Відповідачка ОСОБА_2 повідомлена про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судової влади України». Заяв по суті справи, клопотань до суду не надала.

Третьою особою – Міністерством оборони України надано письмове пояснення, в якому представник третьої особи зазначає, що позовна заява має очевидні ознаки штучного спору та використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню з метою отримання преюдиційного рішення суду для звільнення від військової служби. Позивач звернувся з позовом лише після його мобілізації у травні 2026 року, хоча шлюб було розірвано ще у 2018 році. З матеріалів позову вбачається, що позивач наразі особисто не здійснює та об`єктивно позбавлений можливості здійснювати виховання та повсякденний догляд за дітьми, оскільки перебуває на службі, а діти проживають з бабусею. Факт «самостійного виховання» позивачем на момент розгляду справи є матеріально та фактично неможливим, а покладені обов`язки на ОСОБА_5 свідчить про відсутність одноосібного батьківського опікування.

Представник третьої особи – військової частини НОМЕР_2 вважає, що у справах про встановлення юридичних фактів військова частина НОМЕР_2 не може бути стороною провадження, надавати докази та підтвердження /спростування юридичних фактів щодо обставин, врегульованих Цивільним та Сімейним кодексом України.

Від третьої особи – військової частини НОМЕР_1 15.09.2026 року надійшло пояснення, у якому вказано, що солдат ОСОБА_1 , не є військовослужбовцем особового складу, підпорядкованого командиру військової частини НОМЕР_1 , а військовослужбовцем особового складу, підпорядкованого командиру військової частини НОМЕР_2 . Військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 прибува до в/ч НОМЕР_1 у відрядження з метою навчання на курсах за програмою базової загальновійськової підготовки. 31.07.2026 року він вибув з відрядження у в/ч НОМЕР_1 до в/ч НОМЕР_2 .

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 просила позовні вимоги задовольнити. Пояснила, що відповідачка допомоги на утримання дітей не надає, перебуває за кордоном, кілька разів телефонувала і все. Наразі навіть невідомо, де вона знаходиться.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області Пархоменко О.С. підтримала позов, і просила його задовольнити. Зазначила, що мати дітей до служби жодного разу не зверталася. Згідно відомостей зі шкоди, від ОСББ, позивач дійсно виховує дітей сам.

Представник військової частини НОМЕР_2 просив розглядати справу без його участі.

Представник військової частини НОМЕР_1 до суду не прибув.

Заслухавши доводи представника позивача і представника органу опіки та піклування, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.ст.5, 150, 151 Сімейного кодексу України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Статтею 12 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.14, 15).

Згідно акту про факт проживання ОСОБА_7 з неповнолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 22.07.2026 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 5», комісією вказано, що за вказаною адресою зареєстрований та проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З ним проживають його неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колишня дружина ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає. З серпня 2017 року вона проживає за кордоном з Німеччині. За її відсутності весь цей час дітей виховував та опікувався ними батько (а.с.81).

Згідно інформації про виконання батьківських обов`язків щодо випускника 9-В класу ОСОБА_3 , наданої Марганецьким ліцеєм № 9 Марганецької міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Марганецькому ліцеї № 9 з 1 по 9 клас. За час навчання ОСОБА_8 не виявив інтересу до здобуття знань, хоча хлопець має нормальний розумовий розвиток та сформовані базові вміння. Має добру пам`ять, може логічно міркувати, висловлювати та аргументувати свою думку. Фізичний розвиток хлопця відповідає віковим нормам. ОСОБА_8 вихований, неконфліктний, працьовитий. Контактною особою стосовно освітнього процесу був батько – ОСОБА_1 . Батько відповідально ставився до виконання батьківських обов`язків, забезпечував необхідним шкільним приладдям та займався вихованням дитини, реагував на поради класного керівника та вчителів, цікавився шкільними справами сина, регулярно відвідував батьківські збори. За час класного керівництва, з 5 по 9 клас, мати учня не виходила на зв`язок, не відвідувала жодних батьківських зборів ні офлайн, ні онлайн (а.с.94).

Згідно інформації про виконання батьківських обов`язків щодо учениці 8-Б класу ОСОБА_4 , наданої Марганецьким ліцеєм № 9 Марганецької міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 8-Б класі Марганецького ліцею № 9. За час навчання ОСОБА_9 зарекомендувала себе як старанна, працелюбна, урівноважена учениця. Має хороший фізичний розвиток. Програмний матеріал засвоює на середньому рівні. На уроках працює, виконує домашні завдання. Бере активну участь у виховних заходах, шкільних проєктах. Пропуски навчальних занять із неповажних причин відсутні. Дитина забезпечена шкільним приладдям, зошитами, підручниками. Контактною особою стосовно освітнього процесу є батько – ОСОБА_1 . Батько займається вихованням, утриманням та розвитком дитини. Він цікавиться шкільними справами доньки, контролює її навчання, відвідує батьківські збори. За час класного керівництва з 01.09.2023 року до поточного моменту класний керівник жодного разу не спілкувалася з матір`ю дитини. Мати не відвідувала батьківські збори, її немає в батьківському чаті класу. Мати ОСОБА_9 не виходила з ними на зв`язок у жодний з можливих способів, щоб поцікавитися шкільним життям дитини, її успіхами чи можливими труднощами (а.с.95).

За інформацією Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 25.07.2018 року через пункт пропуску Грушів виїхала за межі України (а.с.104).

Також, в ході судового розгляду були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона є матір`ю позивача, у неї троє онуків. Одна з них вже доросла, виїхала за кордон. З травня 2026 року двоє онуків мешкають з нею. Раніше вони жили зі своїм батьком. У 2018 році ОСОБА_11 виїхала за кордон. Сказала здати дітей в інтернат. З дітьми не спілкується. Діти дуже сумують за батьком.

Свідок ОСОБА_12 розповіла, що сім`ю позивача знає давно, мешкає у сусідньому під`їзді. ОСОБА_11 поїхала за кордон десь в 2017-2018 році. ОСОБА_13 мешкає з дітьми у квартирі, він гарний батько. Діти доглянуті. Її онука ходить в один клас з його донькою. Дитина батька дуже любить.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина 2 вказаної статті передбачає, що ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Верховний Суд у своїй постанові від 04.10.2024 року № 752/5665/23 зазначає, що доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права та інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оцінивши усі докази, надані заявником, суд вважає доведеним, що двоє неповнолітніх дітей перебувають на вихованні та утриманні батька – ОСОБА_1 , а мати дітей – ОСОБА_2 з 2018 року перебуває за кордоном, в Україну не поверталась та самоусунулась від виховання та утримання власних дітей, тобто не виконує своїх батьківських обов`яків.

Суд також приймає до уваги позицію органу опіки та піклування Марганецької міської ради, представник якого в судовому засіданні зазначила, що мати дітей до служби жодного разу не зверталася і згідно наявних відомостей, позивач дійсно виховує дітей сам.

Отже, обставини, викладені в позові ОСОБА_1 , підтверджені.

Суд не приймає доводи представника Міністерства оборони України про відсутність одноосібного батьківського опікування з огляду на перебування позивача на службі та покладення обов`язків з утримання та виховання на ОСОБА_5 , оскільки бабуся (матір позивача) згідно законодавства України не є особою, наділеною батьківськими обов`язками щодо утримання та виховання онуків.

Також, не приймається і претензія щодо використання позивачем приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню з метою отримання преюдиційного рішення суду для звільнення від військової служби, так як відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Крім того, звільнення військовослужбовців з військової служби відбувається за рішенням суду, а саме ч.2 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану – військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Отже, позивач скористався своїм право на подачу позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1064,96 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа: служба у справах дітей Марганецької міської ради, адреса: Дніпропетровська область, Нікопольський район, м.Марганець, вул.Єдності, 29-А, ЄДРПОУ 23928822.

Третя особа: Міністерство оборони України, адреса: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022.

Третя особа: військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Третя особа: військова частина НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Повне рішення складено 30.10.2026 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна