Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №826/23394/15 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ПолтаваСправа № 826/23394/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютон Фарма ЛТД" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньютон Фарма ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2025 року № 0165120902 та №0165110902.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на прибуток. Позивач зауважив на протиправності застосування до нього штрафних санкцій та зазначив, що платіжними дорученнями від 11.03.2015 № 233 (тобто, термін визначений нормами пункту 57.1 статті 57, пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України) сплатив податок на прибуток за звітний податковий період 2014 рік в сумі 147809,00 грн, втім у зазначених платіжних дорученнях замість коду платежу, встановленого для податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів зазначив код 11021000, Посилаючись на фактичне зарахування коштів до бюджету позивач зауважував на відсутності підстав для застосування штрафу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2015 відкрито спрощене провадження у цій справі.

17.01.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, вказуючи про порушення платником податків строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16 липня 2024 року № 3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16 вересня 2024 року № 399, а також згідно розміщеного на веб-порталі судової влади України Переліку справ Окружного адміністративного суду міста Києва, що підлягають передачі Полтавському окружному адміністративному суду (додаток 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва) адміністративну справу №826/23394/15 передано на розгляд та вирішення Полтавському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 Допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

ТОВ “НЬОТОН ФАРМА ЛТД”(ідентифікаційний код 39151494) зареєстровано та перебуває на обліку як платник податків у контролюючому органі.

ТОВ “НЬОТОН ФАРМА ЛТД” до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за вх. №9081468452 від 02.03.2015, згідно якої узгоджена та нарахована сума податкових зобов`язань за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду становить 157027,00 грн.

12.03.2015 ТОВ “НЬОТОН ФАРМА ЛТД” подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік за вх. №9081601596 від 12.03.2015, що призвело до зменшення податкового боргу на суму 9218,00 гривень.

За результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем складено акт №3305 від 29.05.2015 в якому встановлено порушення термін сплати податку на прибуток підприємства за 2014 рік у загальній сумі 157027,00 грн.

На підставі акта перевірки №3305 від 29.05.2015 ДПІ у Дарницькому районі Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Н" від 30.06.2015 № 0022631503, яким до ТОВ “НЬОТОН ФАРМА ЛТД” за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 15702,70 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3 статті 38 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виключенням із загального порядку сплати самостійної задекларованої платником податків суми податкового зобов`язання є випадок наявності у платника надміру сплаченої суми відповідного податку.

Пунктом 137.4 ст. 137 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року, крім:

Підпунктом 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України (статтю 57 доповнено пунктом 57.1-1 згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014) встановлювалося, що крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

До внесення зазначених змін до ст. 57 ПК України тотожні вказівки щодо зменшення суми нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв`язку з нарахуванням дивідендів визначалися пунктом 153.3.3 пункту 153.3 ст. 153 ПК України.

За правилами п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У абзаці 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України встановлено, що сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з положеннями статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у визначені строки нормами ПК України встановлено настання негативних наслідки для такого платника у вигляді штрафних санкцій.

З приводу послань позивача про те, що пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України» було встановлено обмеження щодо проведення всіх видів податкових перевірок з 01.01.2015, суд зазначає таке.

28.12.2014 Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 01.01.2015 на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 01.07.2015 на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З огляду на аналіз зазначених норм, якими встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб`єктів господарювання за певними умовами, суд вважає, що у будь-якому випадку запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. Разом з тим, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 808/918/17, від 23.06.2018 у справі № 803/552/17, від 21.06.2018 у справі 813/448/17, від 09.10.2018 у справі 804/6283/16, від 11.04.2019 у справі № 819/1914/15, від 19.01.2023 у справі № 826/5454/17, від 13.04.2023 у справі № П/811/569/17, від 19.12.2024 у справі № 817/1182/16.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про протиправність проведення камеральної перевірки відповідачем.

Щодо порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з актом спірної перевірки, самостійно визначені позивачем податкові зобов`язання в декларації з податку на прибуток за 2014 рік за декларацією від 02.03.2015 № 9081468452, з урахуванням уточнюючої податкової декларації від 12.03.2015 №9081601596 сплачені 20.03.2015 у сумі 147809,00 грн за платіжним дорученням від 20.03.2015 №1215-20 про перерахування кошті з одного бюджетного рахунку на інший.

Відповідно до виписки з особового рахунку за 11.03.2015, позивачем згідно з платіжним дорученням №233 від 11.03.2015, сплачено через банківську установу грошові кошти у розмірі 147809,00 грн із зазначенням призначення платежу: код 11021000 Податок на прибуток за 2014 рік та заяви позивача від 12.03.2015 №б/н про перерахування 147809,00 з розрахункового рахунку № 33115318700003 (податок на прибуток приватних підприємств) на розрахунковий рахунок №33111312700003 (податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів) у сумі 147809,00 грн.

Станом на 31.12.2014 та на час настання строку сплати самостійно задекларованих позивачем зобов`язань з податку на прибуток за 2014 рік на бюджетному рахунку, призначеному для на прибуток приватних підприємства (незважаючи на помилковість їх сплати позивачем) обліковувалися сплачені позивачем кошти, які за вказівкою пп. 57.1-1.2 пункту 57.1 ст. 57 ПК України підлягали зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Крім цього, згідно з п. 9.3 ст. 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу. Статтею 9 ПКУ визначено загальнодержавні податки, до яких, зокрема, належить податок на прибуток .

Абзац 1 частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України визначає, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з пунктами 4 та 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно з Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий в Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів і здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

У Положенні №122 вказується, що єдиний казначейський рахунок є основним рахунком для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти Державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, кошти інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регулюється законодавством (п. 2.1. Розділу 2 Положення №122).

Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об`єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (абзац третій пункту 2.2 Розділу 2 Положення №122).

На субрахунках єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.3 Розділу 2 Положення №122).

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує, серед іншого, зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів (Розділу 3 Положення №122).

Відтак, незважаючи на те, що різні доходи бюджету, в тому числі різні податки надходять на різні рахунки Держказначейства, всі ці рахунки складають структуру єдиного казначейського рахунку.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 109.1. статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено як податок на прибуток приватних підприємства кошти в сумі 147809,00 грн, на рахунки ГУ ДКСУ у м. Києві.

Платником податку помилково, проте вчасно та в повному обсязі було перераховано податок до бюджету, кошти до платника не повернулись.

Відтак, такі дії позивача не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання.

Сплата коштів до відповідного бюджету за самостійно узгодженими податковими зобов`язаннями була здійснена позивачем своєчасно, хоча й кошти щодо сплати податку на прибуток підприємства не були перераховані на відповідний рахунок в органі казначейства, проте, помилкове зазначення коду призначення платежу не призвело до ненадходження таких коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного бюджету.

Зарахування сплачених позивачем коштів на єдиний казначейський рахунок, не зважаючи на помилкове зазначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не спричинила настання негативних наслідків або збитків відповідного бюджету, а тому не є достатньою підставою для висновку про несплату товариством необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк та як наслідок - для застосування штрафних санкцій.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві в ході перевірки, діяла не у відповідності до чинного законодавства, отже податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 00226311503 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень що є підставою для адоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютон Фарма ЛТД" (код ЄДРПОУ 39151494, вул. Анни Ахматової, буд.14Б, оф.452, Київ, 02068) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.06.2015 № 00226311503.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління ДПС у м. Києві області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютон Фарма ЛТД" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.О. Удовіченко