Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №177/2475/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2475/26

Провадження № 2/177/1886/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Дятел К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/2475/26 за позовом ОСОБА_1 , представник, який діє в інтересах позивача – адвокат Піцик Андрій Валерійович, до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

У липні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, просив: 1) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається: з житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею - 15,8 кв.м., літньої кухні сараю літ. «Б», підвалу літ. «В», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д», гаражу літ. «Е», альтанки (тимчасової) літ. «Ж», літнього душу (тимчасового) літ. «3», водоколонки 1, вимощення II, огорожі № 1, 2, як частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, набутої згідно договору купівлі продажу житлового будинку від 31.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Андрух І.В. за реєстр. №2981; 2) визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається: з житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., літньої кухні сараю літ. «Б», підвалу літ. «В», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д», гаражу літ. «Е», альтанки (тимчасової) літ. «Ж», літнього душу (тимчасового) літ. «3», водоколонки 1, вимощення II, огорожі № 1, 2; 3) визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 1221882900:07:001:0068, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 31.07.2008 за договором купівлі продажу житлового будинку посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Андрух І.В. за реєстр. № 2981, ОСОБА_2 набула у власність житлове приміщення, а саме: домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, яке Криворізький районний суд Дніпропетровської області 28971372 розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Придбання житлового будинку за договором купівлі продажу від 31.07.2008 вчинено за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . 19.08.2008 вказаний договір зареєстровано в КП Криворізьке БТІ, реєстраційний номер 22258548, номер запису 13744 в книзі 37С-524. В подальшому, ОСОБА_2 , будучи власником домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами набула також у власність і земельну ділянку на якій знаходиться це домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 29.05.2014, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Земельна ділянка розміром 0,25 га за кадастровим номером 1221882900:07:001:0068 була надана у власність ОСОБА_2 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 19.05.2016 за №Р-223/0/3-16, вулиця Чапаєва була перейменована на вулицю Молодіжна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після її смерті за заявою чоловіка померлої - ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги, державним нотаріусом заведено спадкову справу за №355/2024. 18.11.2025 державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_2 . Підставою винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії слугувало те, що згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовленого 16.01.2025 року ТОВ «Дніпрозем Консалт» за реєстраційним номером №TI01:0519-4037-1392-2882 та відомості про технічний стан нерухомого майна від 16.01.2025 року було здійснено нове будівництво прибудов а2 (2020 рік), а3 (2010 рік) та гаражу Е (2010 рік). У зв`язку з реконструкцією житлового будинку змінилася його загальна площа з 46,4 кв.м. на 62,7 кв.м. Зазначена реконструкція будинку та будівництво нової споруди без введення їх в експлуатацію (реєстрації самочинного будівництва нерухомого майна) призвело до невідповідності відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих спадкоємцем документах, що позбавляло нотаріуса можливості здійснити реєстрацію права власності на спадкове майно за спадкоємцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Крім того, оскільки перехід права власності на земельну ділянку нерозривно пов`язаний з переходом права власності на нерухоме майно розташоване на цій земельній ділянці, то і оформлення спадщини на земельну ділянку площею 0,25 га, яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 в нотаріальній конторі також неможливо.

Позивач вказує на те, що відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовленого 16.01.2025 року ТОВ «Дніпро Зем Консалт» за реєстраційним номером №1101:0519-4037-1392-2882 технічне обстеження нерухомого майна, а саме: житлового будинку літ. «А-1» (1932-2010 рік спорудження/реконструкції) після реконструкції загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею - 15,8 кв.м., літня кухня сарай літ. «Б» (1960 рік), підвал літ. «В» (1960 рік), сарай літ. «Г» (1965 рік), вбиральня літ. «Д» (1960 рік), гараж літ. «Е» (2010 рік), альтанка (тимчасова) літ. «Ж», літній душ (тимчасовий) літ. «3», водоколонка 1, вимощення II, огорожа №1,2 що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було проведено (міститься відмітка про проведення технічного обстеження) та встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкта. Рік спорудження /реконструкції об`єктів – 2010 рік.

Враховуючи, що об`єкти самочинного будівництва спорудженні/реконструйовані спадкодавцем на земельній ділянці, яка йому була надана у власність під уже збудоване нерухоме майно, здійснення такого спорудження/реконструкції відбулося до 09 квітня 2015 року, встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації цих об`єктів без порушення прав інших осіб та відсутність у позивача можливості оформити права власності на спірне майно в позасудовому порядку (оскільки реєстрація самочинного будівництва здійснюється лише власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва), позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на самочинно реконструйований житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, вищевказане домоволодіння набуте спадкодавцем за договором купівлі продажу житлового будинку від 31.07.2008р. посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Андрух І.В. за реєстр. № 2981 в період знаходження спадкодавця в зареєстрованому з позивачем шлюбі та є їх спільною сумісною власністю, у зв`язку з чим позивачу, як чоловіку ОСОБА_2 , належить 1/2 частина цього домоволодіння, як частка в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а інша частина домоволодіння належить його померлій дружині - ОСОБА_2 та є тією часткою яка успадковується спадкоємцем після її смерті.

27.07.2026 ухвалою суду позовна заява була прийнята судом, відкрито провадження, призначено підготовче засідання та витребувано від державного нотаріуса Шостої Криворізького державної нотаріальної контори (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 5) належним чином завірену копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер у нотаріуса 355/2024.

05.08.2026 надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 22.09.2026 справу було призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, заявою від 20.10.2026 представник позивача просив справу розглядати у їх відсутність, на позовних вимогах наполягали.

Представник Лозуватської сільської ради в судове засідання не з`явився, заявою від 23.09.2026 просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 14.11.2025, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » (а.с.67-69).

За життя ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.07.2008 року набула у власність будинок за адресою АДРЕСА_1 . Так, житловий будинок «А-І» житловою площею 15,8 кв.м, загальною площею 46,4 кв.м, літня кухня «Б», підвал «В», сарай «Д», сарай дощатий «Г», вбиральня «Д», водогін «І», вимощення «II», огорожа №1,2 (а.с.32).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , виготовленого 16.01.2025 року ТОВ «Дніпро Зем Консалт» за реєстраційним номером №1101:0519-4037-1392-2882 технічне обстеження нерухомого майна, а саме: житлового будинку літ. «А-1» (1932-2010 рік спорудження/реконструкції) після реконструкції загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею - 15,8 кв.м., літня кухня сарай літ. «Б» (1960 рік), підвал літ. «В» (1960 рік), сарай літ. «Г» (1965 рік), вбиральня літ. «Д» (1960 рік), гараж літ. «Е» (2010 рік), альтанка (тимчасова) літ. «Ж», літній душ (тимчасовий) літ. «3», водоколонка 1, вимощення II, огорожа №1,2.

В примітках зазначено: після будівництва прибудов літ. «а2», літ. «а3», загальна площа житлового будинку літ. «А-1» змінилась з 46,4 кв.м на 62,7 кв.м., а житлова площа не змінилась – 15,8 кв.м. Нове будівництво прибудов літ.«а2» (2010р.), літ. «а3» (2010р.) і гаража літ. «Е» (2010р.), відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої Постановою КМУ №488 від 12.05.2023, виконано самочинно Альтанка літ «Ж» і літній душ літ. «З» - тимчасові будівлі . Вулицю Чапаєва було перейменовано на вулицю Молодіжна розпорядженням голови Дніпропетровської ОДА від 19.05.2016 №Р-223/0/3-16 (а.с.7-9).

Зі свідоцтва про право власності від 29.05.2014, індексний номер 22327704 вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.10).

За свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №3679 (а.с.19).

З постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії Шостої криворізької державної нотаріальної контори від 18.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовленого 16.01.2025 року ТОВ «Дніпрозем Консалт» за реєстраційним номером №TI01:0519-4037-1392-2882 та відомості про технічний стан нерухомого майна від 16.01.2025 року було здійснено нове будівництво прибудов а2 (2020 рік), а3 (2010 рік) та гаражу Е (2010 рік). У зв`язку з реконструкцією житлового будинку змінилася його загальна площа з 46,4 кв.м. на 62,7 кв.м. Зазначена реконструкція будинку та будівництво нової споруди без введення їх в експлуатацію (реєстрації самочинного будівництва нерухомого майна) призвело до невідповідності відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих спадкоємцем документах, що позбавляло нотаріуса можливості здійснити реєстрацію права власності на спадкове майно за спадкоємцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Крім того, оскільки перехід права власності на земельну ділянку нерозривно пов`язаний з переходом права власності на нерухоме майно розташоване на цій земельній ділянці, то і оформлення спадщини на земельну ділянку площею 0,25 га, яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 в нотаріальній конторі також неможливо. (а.с.21).

Для визначення майна, придбаного в період шлюбу, об`єктом спільної сумісної власності подружжя немає значення на ім`я кого з подружжя воно оформлене та зареєстроване. Згідно зі ст. 70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Як роз`яснюється у п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, тощо. Статті 368, 370 ЦК України визначають, що майно, придбане подружжям за часи шлюбу, являється їх спільною сумісною власністю, а у разі виділу частки із майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності, визнається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Таким чином, домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набуте спадкодавцем за договором купівлі продажу житлового будинку від 31.07.2008р. посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Андрух І.В. за реєстр. № 2981 в період знаходження спадкодавця в зареєстрованому з позивачем шлюбі та є їх спільною сумісною власністю, у зв`язку з чим позивачу, як чоловіку ОСОБА_2 , належить 1/2 частина цього домоволодіння, як частка в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а інша частина домоволодіння належить його померлій дружині - ОСОБА_2 та є тією часткою яка успадковується спадкоємцем після її смерті.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Нотаріус, як державний реєстратор, відповідно до ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат», згідно п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостроєне нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації).

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма ч. 1 ст. 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).

При цьому за змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не входять до складу спадщини об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до роз`яснень, що надані у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини п`ятої статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди.

Прийняття в експлуатацію таких об`єктів нерухомості має здійснюватися органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що згідно Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Міністерства Регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018 року за № 158, зареєстрованого в МЮ України 28.08.2018 року за № 976/32428: для об`єктів збудованих (без оформлення дозвільних документів) у період з 05.08.1992 року до 09.04.2015 року, право власності оформляється за спрощеною процедурою шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

Як видно з матеріалів справи самочинно збудоване нерухоме майно споруджено у 2010 році, тобто до 09.04.2015, таким чином право власності на зазначене майно оформляється за спрощеною процедурою шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку. Такий же висновок зроблено у п 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у спорах про спадкування».

Згідно ч.3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13сформулював правову позицію згідно з якою у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

При цьому в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17Верховний Суд зауважив, що норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується також і до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик.

Верховним Судому у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц звернуто увагу на те, що внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції об`єкт нерухомого майна втрачає тотожність із тим, на який власником було отримано право власності.

Відповідно до пункту 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, які були чинними в Україні із 01 січня 2010 року:

- реконструкція житлового будинку - перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників;

- прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 була власником житлового будинку та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. При зверненні позивачем до нотаріуса з метою прийняття спадщини, йому було відмовлено через те, що було здійснено нове будівництво прибудов, а правовстановлюючі документи на такі зміни не оформлені. Так, згідно відомостей про технічний стан об`єкту нерухомого майна встановлено, що загальна площа приміщень будинку змінилась з 46,4 кв.м. на 62,7 кв.м.

За таких обставин, зважаючи на те, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у передбачений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщини не зміг через те, що наявна реконструкція нерухомого майна без відповідного дозволу, правовстановлюючі документи на яку не оформлені, свідоцтво про право на спадщину на яку не може бути видано без оформлення спадщини на житловий будинок, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та визнання в порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок без урахування його реконструкції.

Суд зазначає, що в даному випадку, приймаючи до уваги факт здійснення спадкодавцем самочинного будівництва в період до 09 квітня 2015 року, визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, позивач не позбавлений права звернутись до органу державного архітектурно-будівельного контролю для здачі в експлуатацію об`єктів будівництва.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається: з житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею - 15,8 кв.м., літньої кухні сараю літ. «Б», підвалу літ. «В», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д», водоколонки 1, огорожі № 1, 2, як частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, набутої згідно договору купівлі продажу житлового будинку від 31.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Андрух І.В. за реєстр. №2981.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається: з житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею - 15,8 кв.м., літньої кухні сараю літ. «Б», підвалу літ. «В», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д», водоколонки 1, огорожі № 1, 2.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 1221882900:07:001:0068, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2026 року.

Суддя В.В. Лященко