Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №420/17383/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17383/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не проведення повторного службового розслідування за фактом отримання травми ОСОБА_1 під час здачі іспитів з фізичної підготовки;

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України провести повторне службове розслідування з метою повного та всебічного з`ясування обставин та встановлення факту отримання травми ОСОБА_1 під час здачі іспитів з фізичної підготовки пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. за результатами якого скласти акт за формою Н-1* (додаток 1), з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби 06.02.2019 року приблизно 8 годин 30 хвилин до 17 годин 00 хвилин, під час здачі іспитів з фізичної підготовки до ОЗСП ПТр УНГУ (вч НОМЕР_2 ) в АДРЕСА_1 було ним отримано травму, у зв`язку чим останній подав Рапорт про призначення розслідування за даним фактом. За даним фактом комісією, відповідачем було проведено службове розслідування, результати якого були оформлені Висновком службового розслідування від 11.10.2019 року. За результатами проведеного службового розслідування посадові особи відповідача дійшли висновку, що у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо отримання ним травми про проходженні добровільного тестування кандидата для перевірки рівня фізичної підготовки який відбирається в загони спеціального призначення Національної гвардії України, відсутня можливість встановлення всіх обставин та підтвердження фактів викладених у рапорті. 15.12.2021 позивачем подано Заяву про проведення повторного службового розслідування за фактом травмування під час виконання обов`язків військової служби. До рапорту додано, копії медичних документів на 10 арк. Однак, з результатами повторного службового розслідування за фактом травмування під час виконання обов`язків військової служби позивача не було ознайомлено та не повідомлено про результати розгляду заяви. Лише листом від 17.03.2026 року на адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив стосовно проведення повторного службового розслідування, а саме: що повторне службове розслідування не було проведено, оскільки матеріали службового розслідування знищенні за 2019 рік.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

01.07.2026 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявна заява від 15.12.2021, якою позивач просить командування військової частини дати вказівку на проведення за фактом травмування. Проте, на дату 15.12.2021 службове розслідування за даним фактом вже було проведено, а позивача було ознайомлено з результатами. Крім того, відповідно ст.80 наказу МВС від 12.04.2012 № 578/5 «Про введення в дію Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» термін зберігання матеріалів службового розслідування становить 5 років, відповідно матеріали службового розслідування за 2019 рік знищені. Також, аналізуючи положення Порядку № 1346 можна дійти висновку, що Порядком № 1346 не передбачено процедуру повторного службового розслідування. Слід зазначити, що положення п.3.19. не обмежуються строком давності «незалежно від терміну» проведення такого службового розслідування. Водночас службове розслідування було проведено саме за рапортом позивача (відповідно висновку службового розслідування), тобто позивач не маючи документів, що підтверджують травмування та знаючи положення щодо відсутності строку давності та неможливості проведення повторного службового розслідування клопотав перед вищим командуванням щодо проведення. Відтак вимоги позивача фактично зводяться до необхідності проведення повторного службового розслідування за обставинами, які вже були предметом перевірки, що не передбачено Порядком № 1346, а тому така вимога не підлягає задоволенню.

15.07.2026 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, яка прийнята до розгляду ухвалою від 27.10.2026 року.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

11.10.2019 року т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України затверджено висновок службового розслідування по факту рапорту начальника групи організації служби з охорони громадського порядку майора ОСОБА_1 щодо отримання ним травми.

15.12.2021 року ОСОБА_1 подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 заяву, в якій просив провести розслідування за фактом його травмування під час виконання обов`язків військової служби 06.02.2019, приблизно о 8.30 - 14.00, а саме: під час здачі іспитів з фізичної підготовки.

24.02.2026 року адвокатом Чернега І.Ф. в інтересах ОСОБА_1 направлено до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України запит задля отримання інформації: 1) Чи було проведено повторне службове розслідування на підставі Рапорту від 15.12.2021 року ОСОБА_1 за фактом його травмування під час виконання обов`язків військової служби 06.02.2019 року, приблизно о 8:30-14:00, а саме під час здачі іспитів фізичної підготовки 2) в разі не проведення, повідомити причини такого не проведення службового розслідування, з посиланням на норми діючого законодавства.

Листом від 17.03.2026 року № 3/12/12-Ч-63-Аз у відповідь на запит військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено, що відповідно ст. 80 наказу МВС від 12.04.2012 № 578/5 «Про введення в дію Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» термін зберігання матеріалів службового розслідування становить 5 років, відповідно матеріали службового розслідування за 2019 рік знищені. Також, слід зазначити, що відповідно керівних документів ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма матеріалами та висновками проведеного розслідування.

Розглядаючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-ХІІ встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або Іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за №83/7404; надалі - Порядок №1346).

Пунктом 1.3. Порядку №1346 передбачено, що розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають, раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Згідно з пунктами 2.2., 2.4. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

У пункті 3.1. Порядку №1346 зазначено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Пунктом 3.2. Порядку №1346 передбачено, що керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний:

- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС)системи МВС України;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

Відповідно до пунктів 3.5. Порядку №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Відповідно до пунктів 3.7., 3.8. Порядку №1346 при травмуванні працівників апарату МВС, ГУМВС, УМВС комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), крім групових випадків травматизму або випадків травматизму зі смертельним наслідком, створюється розпорядженням начальника структурного підрозділу (головного управління, департаменту, самостійного управління або відділу), де працює потерпілий працівник.

Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

Пунктом 3.9. Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Згідно з пунктом 3.10. Порядку №1346, комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Згідно п. 3.14, 3.15, 3.16 Порядку № 1346 керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Затверджені акти Н-1* (НТ*) разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5* не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування видаються потерпілому або його довіреній особі, а також надсилаються:

- керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підрозділу разом з першими примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) та всіма іншими матеріалами розслідування;

- керівнику відповідної служби державного нагляду за охороною

праці МВС, ГУМВС, УМВС разом з примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) і копіями всіх матеріалів розслідування;

- органу, до сфери управління якого належить підрозділ,

- акти розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*);

- до особової справи потерпілого - акт Н-1* (НТ*).

На вимогу потерпілого керівник зобов`язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Акти розслідування нещасного випадку та акти за формою Н-1* (НТ*) разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню в підрозділі протягом 45 років. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх зазначених у ньому заходів, але не менше ніж п`ять років (в особовій справі - згідно з установленим порядком).

З матеріалів справи слідує, що 11.10.2019 року т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України затверджено висновок службового розслідування по факту рапорту начальника групи організації служби з охорони громадського порядку майора ОСОБА_1 щодо отримання ним травми.

У висновку зазначено, що 09.10.2019 року до командування військової частини НОМЕР_1 НГУ надійшов рапорт від начальника групи організації служби з охорони громадського порядку майора ОСОБА_1 , де він просить призначити розслідування та видати йому довідку про обставини травми отриманої ним під час виконання обов`язків військової служби 06 лютого 2019 року приблизно з 8 години 30 хвилин до 17 години 00 хвилин під час добровільної здачі іспитів з фізичної підготовки до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) в АДРЕСА_1 , згідно з додатком 5 до Положення військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 р. №402.

Начальник групи організації служби з охорони громадського порядку майор ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (м. Сарни, Рівненська обл.), одружений, на військовій службі з 21.09.2002 року, на посаді з 26.09.2014, адреса АДРЕСА_2 .

Командуванням загону спеціального призначення Національної гвардії країни ( АДРЕСА_1 ) надано копію листа тестування кандидата для перевірки рівня фізичної підготовки який відбирається в загони спеціального призначення Національної гвардії України ОСОБА_1 , де зазначено, що перебуваючи при здоровому розумінні та в добрій фізичній формі згоден пройти тестування з вправ фізичної підготовки: біг 100 метрів або човниковий біг 10х10 метрів, біг 3000 метрів або 5000 метрів, підтягування на перекладені, комплексну вправу на виконання нормативів рукопашного бою і поєдинків у ринзі з інструкторами. З умовами виконання нормативів та правилами тестування ознайомлений, попереджений про можливі наслідки в результаті їх проведення, зауважень не має. Всю відповідальність за вищевказане бере на себе. Підпис. прізвище та ініціали. За результатами тестування майором ОСОБА_1 вказані результати з оцінкою « 2».

Також, майором ОСОБА_1 надано копію епікризу № 1011/261 комунальної установи «Міська лікарня №5» про те, що з 12.02.2019 по 11.03.2019 він знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Хронічний церебральний посттравматичний арахноїдит. Помірно виражений пертензінно-лікворний синдром; перманентно-параксизмальний перебіг. Остеохондроз шейного відділу позвоночника. Вертеброгена цервікалгія з мишечно-тонічеським порушенням.

Відповідно до довідки комунальної установи «Міська лікарня №5» від 01.03.2019 року майор ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні №1 з 12.02.2019 року по 01.03.2019 року. Відповідно наказу командира військової частини (по особовому складу) від 13.02.2019 № 33 майор ОСОБА_1 був звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою.

Як зазначено в рапорті майора ОСОБА_1 , він добровільно здавав іспит фізичної підготовки 06 лютого 2019 року, а до лікувального закладу звернувся 12 лютого 2019 року, лише на сьомий день після того, як він зазначає, що отримав травми. Після участі в тестуванні з вправ фізичної підготовки 06 лютого 2019 року по 11 лютого 2019 року майор ОСОБА_1 знаходився на робочому місці, відсутні підтверджуючі документи, що під час чи по закінченню доведення тестування з фізичної підготовки він звертався за медичною допомогою.

Також, відповідно свідоцтва про хворобу від 26.11.2018 року №589/4 медична військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Одеській баласті» за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , 1984 року народження, встановлено діагноз: Хронічний церебральний конвекситальний арахноідит з ліквородинамічними озладами, кризовий перебіг, поширений остеохондроз, дископатія хребта.

З опису короткого анамнезу п. 8 даного свідоцтва, зазначено, що з 2009 року хворіє на церебральний конвекситальний арахноїдит, за періодичних загострень лікується амбулаторно та в стаціонарі з поліпшенням стану. Перебуває на Д-обліку та інше. Відповідно зазначений діагноз майору ОСОБА_1 був встановлений ще в 2009 році та лише підтверджений довідкою епікризу №1011/261 від 01 березня 2019 року, в період загострення захворювання.

Відсутнє документальне підтвердження щодо отримання майором ОСОБА_1 будь-яких травм, переломів, тілесних ушкоджень, поранень чи інших пошкоджень при виконанні обов`язків військової служби в лютого 2019 року, а також поза службовий час.

Враховуючи вищевикладене, факти викладені майором ОСОБА_1 в рапорті від 09.10.2019 року, в ході службового розслідування не підтверджені. У зв`язку з відсутністю підтвердження факту отримання травми майором ОСОБА_1 , відсутні підстави щодо надання довідки про обставини травми.

Причини: у зв`язку з поданням командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт майором ОСОБА_1 від 09 жовтня 2019 року про нібито отримані травми 06 лютого 2019 року та відсутністю підтверджуючих документів щодо наймання ним травми при проходженні добровільного тестування кандидата для перевірки рівня фізичної підготовки який відбирається в загони спеціального призначення Національної гвардії України, відсутня можливість встановлення всіх обставин та підтвердження фактів викладених в рапорті.

Відтак, висновком службового розслідування від 11.10.2019 року встановлено, що 09.10.2019 року до командування військової частини НОМЕР_1 НГУ надійшов рапорт від начальника групи організації служби з охорони громадського порядку майора ОСОБА_1 , де він просить призначити розслідування та видати йому довідку про обставини травми.

Тобто, після надходження рапорту майора ОСОБА_1 від 09.10.2019 року командування військової частини НОМЕР_1 НГУ зобов`язане було видати наказ або розпорядження про організацію розслідування комісією.

Проведення службового розслідування не позбавляє відповідача обов`язку діяти відповідно до приписів Порядку № 1346.

При цьому, 15.12.2021 року ОСОБА_1 подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 заяву, в якій просив провести розслідування за фактом його травмування під час виконання обов`язків військової служби 06.02.2019, приблизно о 8.30 – 14.00, а саме: під час здачі іспитів з фізичної підготовки.

Проте, будь-яких дій, визначених Порядком № 1346, військовою частиною НОМЕР_1 НГУ вчинено не було.

Суд звертає увагу, що п. 3.19 Порядку № 1346 чітко визначено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Однак, після отримання 15.12.2021 року від ОСОБА_1 заяви про нещасний випадок (травмування під час виконання обов`язків військової служби 06.02.2019, приблизно о 8.30 - 14.00, а саме: під час здачі іспитів з фізичної підготовки) протягом місяця після одержання його заяви не призначено та не проведено розслідування вказаного нещасного випадку. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) комісією не вирішувалось, що не оспорюється та не спростовано відповідачем.

Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, як полягає у не проведенні та не складенні відповідних документів за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, що стався зі ОСОБА_1 06.02.2019 під час здачі іспитів з фізичної підготовки, у порядку та у строки, що передбачені Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

У даному випадку йдеться не про повторне службове розслідування, а про спеціальне розслідування нещасного випадку, яке регламентоване Порядком № 1346.

Фактичні обставини справи та підстави позову свідчать про те, що йдеться саме про спеціальне розслідування нещасного випадку, однак позивач помилково формулює позовну вимогу, зазначаючи про повторне службове розслідування.

Тому, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог та задовольняє вказану вимогу щодо бездіяльності відповідача у редакції, викладені вище.

Зазначена бездіяльність відповідача є триваючою, а тому суд вважає, що позивачем строки звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки будь-яких дій, визначених Порядком № 1346, військовою частиною НОМЕР_1 НГУ з часу подання позивачем відповідної заяви від 15.12.2021 року вчинено не було.

Тому відповідні доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом не беруться судом до уваги.

Щодо позовної вимоги зобов`язання відповідача провести повторне службове розслідування з метою повного та всебічного з`ясування обставин та встановлення факту отримання травми ОСОБА_1 під час здачі іспитів з фізичної підготовки пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, за результатами якого скласти акт за формою Н-1* (додаток 1), з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення , суд вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17.

Згідно з пунктами 2.2., 2.4. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

На переконання суду, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, непроведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався зі ОСОБА_1 06.02.2019 під час здачі іспитів з фізичної підготовки, у порядку та у строки, що передбачені Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, ненадання відповідною комісією повної оцінки подіям щодо отримання позивачем травмування 06.02.2019 під час здачі іспитів з фізичної підготовки, зазначена вимога заявлена позивачем передчасно та є формою втручання в повноваження відповідача, виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відтак, з огляду на вищенаведене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача провести у порядку та у строки, що передбачені Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 06.02.2019 під час здачі іспитів з фізичної підготовки, з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення та не складання відповідних документів за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, що стався зі ОСОБА_1 06.02.2019 під час здачі іспитів з фізичної підготовки, у порядку та у строки, що передбачені Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести у порядку та у строки, що передбачені Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався зі ОСОБА_1 06.02.2019 під час здачі іспитів з фізичної підготовки, з урахуванням висновків суду.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів