Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №304/1754/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №304/1754/26

Суддя: Гевці В. М.

Справа № 304/1754/26 Провадження № 3/304/701/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А:

01 вересня 2026 року о 22 годині 50 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Т-07-12, 11 км ± 500 м, керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу – приладу «Drager», за результатами якого у ОСОБА_1 встановлено 1,88 ‰ алкоголю, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

При цьому ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, а тому його дії містять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, 01 вересня 2026 року о 22 годині 50 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Т-07-12, 11 км ± 500 м, керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП (постанова серії ЕНА № 7530318 від 11 липня 2026 року), тобто повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування ним, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

У судові засідання, призначені на 18 вересня та 30 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце їх проведення. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справ не подавав.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП справу про адміністративне правопорушення може бути розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо є дані про своєчасне сповіщення її про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною п`ятою статті 126 та частиною третьою статті 130 КУпАП, не належать до переліку справ, установленого частиною другою статті 268 КУпАП, у яких присутність особи є обов`язковою.

З огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 , його повторну неявку та відсутність клопотань про відкладення суддя вважає за можливе розглянути справи за його відсутності на підставі наявних доказів.

Суддя встановила, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 761094 та № 761100 від 01 вересня 2026 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатом тестування на алкоголь приладу «Drager 6820», за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено 1,88 ‰ алкоголю, довідками ГУНП в Закарпатській області про наявність повторності № 131148-2026 та № 131146-2026 від 03 вересня 2026 року, відомостями Інформаційного порталу Національної поліції № 3025108105533976 та № 3026192469292069, копією постанови Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року у справі № 304/1023/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка набрала законної сили 10 жовтня 2025 року, копією постанови Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2026 року у справі № 304/209/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, яка набрала законної сили 05 травня 2026 року, довідкою ГУНП в Закарпатській області про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, № НОМЕР_2 від 03 вересня 2026 року, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , копією паспорта ОСОБА_1 , а також відеоматеріалами.

Зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, узгоджуються між собою і в сукупності підтверджують обставини вчинення адміністративних правопорушень та вину ОСОБА_1 .

Із долученого до матеріалів справи відеозапису також установлено, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 заявив: «буду їздити і бухати», «і без прав буду їздити», «права мені не треба».

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Відповідно до п. 2.1 «а» Постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року «Про Правила дорожнього руху» водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 2.9 «а» вказаної Постанови водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Стаття 126 КУпАП передбачає, зокрема, відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а також особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частина 5 вказаної вище статті передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 3 статті 130 КУпАП передбачає дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за частиною п`ятою статті 126 КУпАП як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, та за частиною третьою статті 130 КУпАП як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за правопорушення, зазначені в цій нормі.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративних правопорушень в діях особи, щодо якої складено протоколи, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки санкція частини третьої статті 130 КУпАП передбачає, зокрема, адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, а санкція частини п`ятої статті 126 КУпАП такого основного стягнення не передбачає, стягнення за вчинені ОСОБА_1 правопорушення належить накласти в межах санкції частини третьої статті 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п`ятнадцяти діб. При вирішенні питання про його застосування підлягають дотриманню обмеження, встановлені статтями 15 та 32 КУпАП.

Обираючи між передбаченими санкцією частини третьої статті 130 КУпАП штрафом та адміністративним арештом, суддя оцінює, яке стягнення за обставин цієї справи здатне забезпечити мету, визначену статтею 23 КУпАП, з урахуванням виняткового характеру адміністративного арешту.

Постановами Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року та від 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 вже було піддано адміністративним стягненням за правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП. Незважаючи на це, 01 вересня 2026 року він знову керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння з результатом огляду 1,88 ‰, одночасно порушивши вимоги щодо наявності права керування транспортними засобами.

Наведені вище висловлювання ОСОБА_1 , зафіксовані на відеозаписі, суддя оцінює в контексті встановлених обставин нового правопорушення та попереднього застосування до нього адміністративних стягнень. Зміст цих висловлювань свідчить про усвідомлення ним установлених заборон і прямо висловлений намір надалі керувати транспортними засобами після вживання алкоголю та без права керування.

Сукупність зазначених обставин дає підстави для висновку, що попередні стягнення не забезпечили припинення протиправної поведінки, а накладення нового штрафу не буде достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень. Винятковість цього випадку обумовлена поєднанням неодноразового застосування адміністративних стягнень, нового керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та відкрито висловленого наміру продовжувати таку поведінку.

За наведених обставин суддя дійшла висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного арешту на строк п`ятнадцять діб, передбаченого санкцією частини третьої статті 130 КУпАП. Таке стягнення є пропорційним установленим обставинам та необхідним для досягнення мети адміністративного стягнення.

Вирішуючи питання про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, суддя враховує, що відповідно до повідомлення ГУНП в Закарпатській області № 131150-2026 від 03 вересня 2026 року він посвідчення водія не отримував.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 сформулювала висновок про можливість застосування позбавлення права керування транспортними засобами до особи, засудженої за відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, зокрема й тоді, коли вона не отримувала посвідчення водія. Верховний Суд наголосив на превентивному призначенні такого покарання та підвищеній небезпеці керування транспортними засобами особами, які не набули необхідних знань і навичок у встановленому законом порядку.

У листі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року № 718/0/158-25 звернуто увагу на можливість врахування зазначеного правового підходу під час вирішення питання про позбавлення права керування транспортними засобами у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124, 126, 130 КУпАП, зокрема щодо осіб, які такого права не набували або вже були його позбавлені.

Суддя враховує наведений підхід при системному тлумаченні статей 23, 30 та частини третьої статті 130 КУпАП. Позбавлення права керування транспортними засобами за своїм змістом установлює заборону здійснювати відповідну діяльність протягом визначеного строку та не зводиться до вилучення посвідчення водія. Тому сама відсутність такого посвідчення не виключає застосування передбаченого законом стягнення. Роз`яснення пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 суддя оцінює з урахуванням подальших законодавчих змін та наведеного правового підходу Верховного Суду.

За встановлених обставин суддя дійшла висновку, що відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія сама собою не виключає застосування до нього передбаченої санкцією частини третьої статті 130 КУпАП заборони керувати транспортними засобами на визначений цією нормою строк.

За таких обставин суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк десять років, передбачене санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, оскільки транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN JETTA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не належить ОСОБА_1 , а є власністю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, оскільки санкція частини третьої статті 130 КУпАП передбачає конфіскацію лише транспортного засобу, який перебуває у приватній власності порушника.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 23, 25, 30, 32, 36, 40-1, 126, 130, 251, 252, 268, 283, 284, 294, 327 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі частини другої статті 36 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 130 та частиною п`ятою статті 126 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини третьої статті 130 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк 15 (п`ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.

Строк відбування адміністративного арешту обчислювати з моменту фактичного поміщення ОСОБА_1 до місця відбування адміністративного арешту на виконання цієї постанови після набрання нею законної сили. Час адміністративного затримання підлягає зарахуванню до строку адміністративного арешту відповідно до статті 327 КУпАП.

Виконання постанови в частині адміністративного арешту доручити відділенню поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Копію постанови направити для виконання після набрання нею законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, призначення платежу: «Судовий збір на користь держави», код 22030106) 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Гевці В. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua