Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №420/30304/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30304/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року у загальній сумі 85 701,87 грн, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 02.08.2019 індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 764,52 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 02.08.2019 рр. індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 764,52 грн. у загальній сумі 13 046,16 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі України (військова частина НОМЕР_1 ) у період з 14.09.2000 по 02.08.2019, з 17.11.2015 має статус учасника бойових дій та на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. 30.07.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а також провести перерахунок та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 02.08.2019 відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Листом від 19.08.2026 № 09/З-706/355 відповідач повідомив, що нарахування та виплата індексації належить до дискреційних повноважень прикордонного загону та проводиться відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078.

На думку позивача, оскільки до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців визначались постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008, саме січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Розмір належної індексації за цей період позивач визначив у сумі 85 626,96 грн.

Крім того, у березні 2018 року відбулось підвищення посадового окладу позивача, однак розмір підвищення його грошового доходу (3698,63 грн) не перевищив суму можливої індексації у березні 2018 року (4463,15 грн), а тому, на переконання позивача, відповідач мав нараховувати та виплачувати йому індексацію-різницю у фіксованому розмірі 764,52 грн щомісячно до дати звільнення, що за період з 01.03.2018 по 02.08.2019 становить 13 046,16 грн. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд дійшов висновку, що на спірні вимоги поширюється дія статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, а тому позивач не обмежений строком звернення до суду.

Відповідачем через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву від 13.10.2026, в якому зазначено наступне.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 16.06.2016 № 130-ос позивача виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення, а наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 10.11.2017 № 248-ос зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення. Тому вимоги позивача щодо невиплати індексації за весь період з 01.12.2015 по 28.02.2018 не відповідають дійсності.

Нарахування індексації та визначення базового місяця здійснювались відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078 та роз`яснень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 № 0.11-5760/0/6-20 «Про окремі питання індексації грошового забезпечення».

При визначенні базового місяця прикордонний загін врахував збільшення доходу у зв`язку з підвищенням розмірів доплат та надбавок до грошового забезпечення, а нарахування індексації належить до дискреційних повноважень відповідача.

Відповідач посилається на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі № 420/1373/20, від 18.02.2021 у справі № 420/2748/20, від 01.03.2021 у справі № 540/2464/20, в яких базовим місяцем визначено місяць останнього підвищення грошового забезпечення, а не січень 2008 року.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 02.08.2019 відповідач зазначив, що у березні 2018 року відбулось підвищення посадових окладів, а оскільки за даними Державної служби статистики України величина індексу споживчих цін з березня 2018 року не перевищувала порогу індексації 103 відсотки, підстави для виплати індексації у підвищеному розмірі відсутні. Посилається на постанову Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 120/12718/21-а.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 17.11.2015.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.06.2016 № 130-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІІІ категорії (тип Б), який вибуває для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключено зі списків загону та всіх видів забезпечення з 16 червня 2016 року. Цим же наказом визначено виплатити позивачу премію, надбавки та щомісячну додаткову грошову винагороду з 01 по 16 червня 2016 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10.11.2017 № 248-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 , з 10 листопада 2017 року зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІІ категорії (тип Б).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.08.2019 № 170-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії-кулеметника, звільненого в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 02 серпня 2019 року. Остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 02 серпня 2019 року.

З 10.07.2025 позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_2 від 29.08.2026 (форма 5) з 04.08.2025 перебуває в зоні виконання бойових (спеціальних) завдань.

30.07.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій, зокрема, просив провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2000 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця січень 2008 року, провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.08.2019 відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, надати довідки про складові грошового забезпечення та копії карток особового рахунку.

Листом від 19.08.2026 № 09/З-706/355 «Про результати розгляду заяви» командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача, що нарахування та виплата індексації належить до дискреційних повноважень прикордонного загону та проводиться відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, та надіслав позивачу картки грошового забезпечення за період проходження служби і витяги з наказів.

Згідно зі зворотним боком особистої картки грошового забезпечення ф.10 № 2005 за 2015 рік позивачу у листопаді 2015 року та грудні 2015 року нараховано виплату за видом оплати «Індексація ГЗ 2014» у розмірі 1191,21 грн та 669,90 грн відповідно.

Згідно зі зворотним боком особистої картки грошового забезпечення ф.10 № 2005 за 2016 рік позивачу у період з січня по липень 2016 року нараховувались посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавки, щомісячна додаткова грошова винагорода, премія та інші виплати, однак індексація грошового забезпечення не нараховувалась. З серпня по грудень 2016 року нарахування відсутні.

Згідно зі зворотним боком особистої картки грошового забезпечення ф.10 № 2005 за 2017 рік у листопаді 2017 року позивачу нараховано підйомну допомогу та компенсацію податку на неї, у грудні 2017 року нараховано грошове забезпечення у повному обсязі. Індексація грошового забезпечення у 2017 році не нараховувалась.

Згідно зі зворотним боком особистої картки грошового забезпечення ф.10 № 2005 за 2018 рік грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року складалось з посадового окладу 760,00 грн, окладу за військове звання 65,00 грн, надбавки за вислугу років 247,50 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби 965,25 грн, надбавки за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя 114,00 грн, щомісячної додаткової грошової винагороди 3160,65 грн, премії 3116,00 грн, надбавки за бойове чергування 38,00 грн, а також компенсації прибуткового податку 1523,95 грн.

У березні 2018 року грошове забезпечення позивача складалось з посадового окладу 3170,00 грн, окладу за військове звання 1020,00 грн, надбавки за вислугу років 1676,00 грн, щомісячної додаткової грошової винагороди 52,68 грн, премії 2536,00 грн, надбавки за бойове чергування 38,00 грн, а також допомоги для оздоровлення 5267,75 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 760,00 грн та компенсації прибуткового податку 2613,68 грн.

З вересня 2018 року посадовий оклад позивача становив 3080,00 грн. У грудні 2018 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 71,06 грн. У 2019 році посадовий оклад позивача становив 3080,00 грн, у серпні 2019 року нараховано посадовий оклад за два дні у розмірі 198,71 грн, індексація грошового забезпечення у 2019 році не нараховувалась.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації є величиною індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду. За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення). Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013), яка застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції, відповідно до якої у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Пунктом 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються. Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, а тому доводи відповідача про те, що нарахування та виплата індексації належить до його дискреційних повноважень, є безпідставними. Дискреційні повноваження передбачають можливість суб`єкта владних повноважень обрати один з кількох юридично допустимих варіантів поведінки, тоді як Закон № 1282-XII та Порядок № 1078 чітко визначають умови, за яких індексація підлягає нарахуванню, та порядок її обчислення.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Щодо визначення суб`єкта, на якого покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірні періоди, суд зазначає наступне.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 480/6919/24, розглядаючи спір військовослужбовця Державної прикордонної служби України, послався на пункти 3 та 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, відповідно до яких грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату, а грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Верховний Суд дійшов висновку, що на орган Держприкордонслужби за останнім місцем служби покладено розрахунок за виплатами, пов`язаними зі звільненням військовослужбовця, тоді як перерахунок та виплата грошового забезпечення за період служби здійснюється органом, у якому військовослужбовець у відповідний період був зарахований до списків особового складу та перебував на грошовому забезпеченні.

Як встановлено судом, у військовій частині НОМЕР_1 позивач перебував на грошовому забезпеченні у періоди з 01.12.2015 по 16.06.2016 та з 10.11.2017 по 02.08.2019. У період з 17.06.2016 по 09.11.2017 позивач проходив військову службу в інших органах Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , військова частина НОМЕР_6 ), до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зарахований не був та на її грошовому забезпеченні не перебував, що підтверджується витягами з наказів від 16.06.2016 № 130-ос, від 10.11.2017 № 248-ОС та особистими картками грошового забезпечення за 2016 та 2017 роки.

Індексація грошового забезпечення за період з 17.06.2016 по 09.11.2017 не є виплатою, пов`язаною зі звільненням позивача з військової служби, а тому обов`язок її нарахування та виплати не може бути покладений на відповідача лише з тих підстав, що військова частина НОМЕР_1 є останнім місцем служби позивача. За таких обставин відповідач у межах спірних правовідносин є суб`єктом, на якого покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 16.06.2016 та з 10.11.2017 по 28.02.2018, а також з 01.03.2018 по 02.08.2019, а позовні вимоги щодо періоду з 17.06.2016 по 09.11.2017 задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позову в цій частині не позбавляє позивача права звернутися за захистом своїх прав до органу Державної прикордонної служби України, на грошовому забезпеченні якого він перебував у період з 17.06.2016 по 09.11.2017.

Що стосується визначення базового місяця для нарахування індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, то з цього приводу суд зазначає таке.

З аналізу пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 слідує, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, оскільки у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати (абзац п`ятий пункту 5 Порядку № 1078).

На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі Постанова № 1294).

Пунктом 13 Постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинності з 01 січня 2008 року.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців. Посадовий оклад позивача у спірний період становив 760,00 грн та не змінювався, що підтверджується особистими картками грошового забезпечення за 2015-2018 роки.

Пунктом 3 Постанови № 1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Виходячи з системного аналізу пунктів 1-3 Постанови № 1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв`язку з прийняттям Постанови № 1013. Водночас посадові оклади військовослужбовців у грудні 2015 року не підвищувались, а збільшення грошового забезпечення відбувалось не шляхом збільшення посадового окладу, а завдяки іншим видам грошового забезпечення, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 не змінює базовий місяць.

Відтак, оскільки останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704 місяцем підвищення доходу для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Постановою від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19 Верховний Суд зазначив, що при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись з 01.12.2015 базовий місяць січень 2008 року.

Посилання відповідача на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду, в яких базовим місяцем визначено місяць підвищення доплат, надбавок або премій, суд не бере до уваги, оскільки такий підхід суперечить абзацу п`ятому пункту 5 Порядку № 1078 та наведеним висновкам Верховного Суду, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, доводи відповідача про врахування при визначенні базового місяця підвищення доплат і надбавок спростовуються особистими картками грошового забезпечення позивача, згідно з якими індексація грошового забезпечення у період з січня 2016 року по лютий 2018 року йому взагалі не нараховувалась.

Отже, місяцем підвищення доходу для проведення індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 01.12.2015 по 16.06.2016 та з 10.11.2017 по 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу у повному розмірі за періоди з 01.12.2015 по 16.06.2016 та з 10.11.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Що стосується вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у загальній сумі 85 701,87 грн, суд зазначає, що наведений позивачем розрахунок охоплює період з 17.06.2016 по 09.11.2017, за який відповідач не є суб`єктом, зобов`язаним виплатити індексацію, а підсумкова сума розрахунку, наведеного в тексті позовної заяви (85 626,96 грн), не відповідає сумі, заявленій у прохальній частині позову.

Крім того, особистою карткою грошового забезпечення за 2015 рік підтверджується нарахування позивачу у листопаді та грудні 2015 року виплати за видом оплати «Індексація ГЗ 2014», а згідно з особистою карткою грошового забезпечення за 2017 рік у листопаді 2017 року грошове забезпечення позивачу військовою частиною НОМЕР_1 не нараховувалось.

За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно визначити суму індексації, яка підлягає виплаті позивачу, а тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 16.06.2016 та з 10.11.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Щодо періоду індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 02 серпня 2019 року суд зазначає наступне.

З 01.12.2015 нормами Порядку № 1078 (у редакції Постанови № 1013) було запроваджено два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці» та удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи, факти, що підлягають встановленню, характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Верховний Суд неодноразово, зокрема в постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, зазначав, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити:

1) розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

2) суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

3) чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (пункт 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Приписи абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 визначають суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися в місяці підвищення (березень 2018 року), якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців. З огляду на це суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%, а отже сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100).

Нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання. Право на таку індексацію визначається станом на місяць підвищення доходу (березень 2018 року) і не залежить від того, чи перевищувала в подальшому величина індексу споживчих цін поріг індексації 103 відсотки. Отже, доводи відповідача про неперевищення порогу індексації після березня 2018 року стосуються підстав для нарахування додаткової суми індексації відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 і не спростовують права позивача на індексацію-різницю. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 120/12718/21-а з наведених підстав висновків суду не змінює.

Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. Особиста картка грошового забезпечення позивача за 2018 рік не містить відомостей про нарахування йому індексації у березні 2018 року та в наступних місяцях, крім нарахування у грудні 2018 року індексації у розмірі 71,06 грн, яка за своєю природою є поточною індексацією та не є предметом спору.

Відповідно до особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік грошове забезпечення позивача без урахування виплат, які мають разовий характер, та компенсації прибуткового податку, у лютому 2018 року складало 8466,40 грн (760,00 + 65,00 + 247,50 + 965,25 + 114,00 + 3160,65 + 3116,00 + 38,00), а у березні 2018 року складало 8492,68 грн (3170,00 + 1020,00 + 1676,00 + 52,68 + 2536,00 + 38,00).

Допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, нараховані позивачу у березні 2018 року, мають разовий характер, а тому при визначенні розміру підвищення доходу не враховуються.

Суд не приймає наведений позивачем розрахунок розміру підвищення доходу (3698,63 грн), оскільки він ґрунтується на складових грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року, які не відповідають даним особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік, зокрема без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у лютому 2018 року та з урахуванням у березні 2018 року надбавки, яка позивачу не нараховувалась.

Відтак, грошовий дохід позивача у березні 2018 року збільшився на 26,28 грн (8492,68 грн - 8466,40 грн).

Отже, розмір підвищення доходу (А) 26,28 грн є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) 4463,15 грн, а різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) дорівнює 4436,87 грн (4463,15 грн - 26,28 грн).

Водночас Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у справі № 200/8295/24 погодився з висновком про те, що застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі, якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем за тією самою посадою, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, а після призначення військовослужбовця на іншу посаду підстави для нарахування індексації-різниці, обчисленої за попередньою посадою, відсутні.

Як встановлено судом, у березні 2018 року позивач обіймав посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІІ категорії (тип Б), на яку призначений наказом від 10.11.2017 № 248-ОС, та за цією посадою з 01.03.2018 відбулось підвищення його посадового окладу з 760,00 грн до 3170,00 грн.

Згідно з особистою карткою грошового забезпечення за 2018 рік посадовий оклад позивача у розмірі 3170,00 грн нараховувався з березня по липень 2018 року, у серпні 2018 року нараховано посадовий оклад у розмірі 2987,00 грн, а з вересня 2018 року посадовий оклад позивача становив 3080,00 грн.

Відповідно до наказу від 02.08.2019 № 170-ОС на день звільнення позивач обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії-кулеметника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » І категорії (тип Б), тобто іншу посаду з іншим посадовим окладом.

Таким чином, особистою карткою грошового забезпечення підтверджується, що посадовий оклад за посадою, за якою у березні 2018 року відбулось підвищення доходу позивача, нараховувався йому по липень 2018 року включно, а з серпня 2018 року грошове забезпечення позивачу нараховувалось виходячи з іншого посадового окладу. Інших доказів, які б підтверджували проходження позивачем служби за попередньою посадою після 31.07.2018, матеріали справи не містять.

Отже, право позивача на індексацію-різницю, яка склалась у березні 2018 року за посадою інспектора прикордонної служби 1 категорії, підтверджено у період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року. Після цього підстави для нарахування позивачу індексації-різниці, обчисленої за попередньою посадою, відсутні, а тому позовні вимоги щодо періоду з 01 серпня 2018 року по 02 серпня 2019 року задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4436,87 грн щомісячно в період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року.

Виходячи з зазначеного, індексація-різниця грошового забезпечення, яка не була нарахована та виплачена позивачу за цей період, становить 22184,35 грн (4436,87 грн х 5 місяців).

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки наведений позивачем розмір щомісячної індексації-різниці (764,52 грн) визначено на підставі даних, які не відповідають доказам у справі, зобов`язання відповідача виплатити індексацію-різницю в такому розмірі не забезпечить повного захисту порушеного права позивача, а тому відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованому розмірі 4436,87 грн щомісячно, у загальній сумі 22184,35 грн.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, зі словесним корегуванням способу захисту порушених прав та з правильним визначенням сум, що необхідно виплатити позивачу.

Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктами 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за періоди з 01 грудня 2015 року по 16 червня 2016 року та з 10 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01 грудня 2015 року по 16 червня 2016 року та з 10 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2018 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованому розмірі 4436,87 грн щомісячно, у загальній сумі 22184 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 35 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Басова