Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №299/901/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №299/901/26

Суддя: Леньо В. В.

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/901/26

Номер провадження 2/299/433/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Леньо В.В. секретар судового засідання Бордей О.Ю., за участі представника позивача – адвоката Дидинської Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю та про визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Дидинська Б.М., в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю та про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Згідно вимог позову просить:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом більше п`яти років до дня їх смерті;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , після померлих спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж під літерою "А", загальною площею 17.0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який є об`єктом нерухомого майна, що належав спадкодавцю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина – ОСОБА_5 .

Після їх смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять: 1/2 частка чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належала їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виноградівським міським фондом комунального майна від 30 жовтня 1993 року згідно з розпорядженням №2 та гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Квартира АДРЕСА_1 приватизована подружжям ОСОБА_6 та їхніми дітьми - відповідачами по справі. Спадкодавцям вона належала на праві спільної часткової власності кожному по 1/4 частці. Інша 1/2 частки квартири, а саме по 1/4 кожному, зареєстрована за їхніми синами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які з 2000 року проживають у Російській Федерації.

До спадкового майна також належить гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП "Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації", гараж під літерою "А", загальною площею 17.0 кв.м. є окремою індивідуально визначеною будівлею.

Згідно з технічним паспортом та інвентаризаційною справою: - рік спорудження гаража - 1988; -фундамент - бетонний; - стіни - металеві; - покрівля - металева; - гаражу присвоєно інветаризаційне позначення - літера "А"; - гараж має визначені геометричні параметри та площу забудови; - гараж облікований в БТІ як окремий об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №69 від 17 березня 1988 року, спадкодавцю ОСОБА_4 було надано дозвіл на встановлення збірно - розбірного гаража за вказаною адресою. Згідно з технічною документацією та проектом гаража, останній встановлений на бетонному фундаменті, який забезпечує його міцний, нерозривний зв`язок із земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Вказаний гараж має бетонний фундамент, що підтверджується технічним паспортом, та є міцно пов`язаним із земельною ділянкою, а його переміщення є неможливим без демонтажу фундаменту та знецінення об`єкта.

Відповідно до статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, у тому числі право власності на нерухоме майно.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 за життя володів та користувався вказаним гаражем з 1988 року, який є нерухомим майном, та який облікований органом техінвентаризації, даний гараж входить до складу спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на зазначений гараж увійшло до складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України.

Спадкоємцями першої черги згідно статті 1261 ЦК України після смерті спадкодавців є їхні діти – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Однак відповідачі з 2000 року постійно проживають на території Російської Федерації. Понад 20 років не проживали з батьками, не брали участі у їхньому житті, не здійснювали догляду, не забезпечували їх утримання, лікування та догляд у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я.

Натомість позивач ОСОБА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_7 та їх малолітнім сином ОСОБА_8 фактично проживали зі спадкодавцями однією сім`єю понад п`ять років до дня відкриття спадщини.

Дружина позивача – ОСОБА_7 є медичною сестрою та перебувала близьких дружніх стосунках з ОСОБА_5 та її чоловіком. ОСОБА_4 був другом її батька. Перед смертю батько ОСОБА_7 попросив її, щоб вона з позивачем опікувалась його друзями, доглядала з чоловіком, у всьому їм допомагала. Саме у зв`язку з довірчими, дружніми та сімейними відносинами спадкодавці звернулися до позивача та його дружини з проханням проживати разом з ними як єдина сім`я та здійснювати догляд.

Починаючи з 2019 року і до дня смерті спадкодавців, позивач разом із дружиною та малолітнім сином фактично проживали разом зі спадкодавцями як одна сім`я, мали спільний побут, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки.

Фактичне проживання здійснювалось у квартирі спадкодавців у зимовий період, а у будинку позивача – у весняно-літній та осінній період.

Таким чином, проживання мало постійний характер, хоча здійснювалося у двох місцях залежно від пори року, що було зумовлено станом здоров`я спадкодавців, побутовими умовами та необхідністю їх постійного догляду.

Позивач та дружина забезпечували спадкоємців постійним доглядом, харчуванням, лікуванням, придбанням медикаментів, супроводом до медичних закладів, веденням домашнього господарства, оплатою комунальних послуг, організацією їхнього поховання.

Особливо важливим є те, що дружина позивача як медична сестра особисто здійснювала медичний догляд за спадкодавцями, контролювала їх стан здоров`я, організувала лікування, що свідчить про наявність між ними відносин, притаманних членам однієї сім`ї.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20.

Отже, доказом спільного проживання як однієї сім`ї спадкодавців та позивача є: - договір за №518 від 20.10.2020 року, який укладений позивачем з Виноградівським УББ про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по АДРЕСА_2 ; - довідки за №1 від 17.02.2025 року та за №2 від 04.03.2025 року, видані керівником Благодійної організації Р. Бісінгером про організацію похорон ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , - договір - замовленням на організацію та проведення поховання ОСОБА_5 ; -накладні про купівлю ритуальних атрибутів для спадкодавців; фотографії, які свідчать про спільне проведення відпочинку.

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_7 , ОСОБА_12 підтвердять обставини спільного проживання позивача, членів його родини та спадкодавців як однієї сім`ї більше п`яти років.

Позивач відповідно до статті 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідачі – діти спадкодавця спадщину не прийняли на неї не претендують.

Позивач є спадкоємцем четвертої черги після смерті спадкодавців та прийняв спадщину, однак оформити право власності на зазначене майно у нотаріальному порядку неможливо, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду з даним позовом.

18.09.2025 року йому відмовлено в оформленні спадщини із-за відсутності документів, які підтверджують родинні відносини. Крім того відсутній правовстановлюючий документ на квартиру і на гараж.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

Додатково пояснив, що сирота більше як 20 років. Після одруження пішов жити в с.Підвиноградів до родини дружини.

Покійний ОСОБА_6 товаришував з його тестем. Вони разом служили у військовій частині.

Їх діти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 виїхали на початку 2000 років.

Його тесть помер в 2017 році. Перед смертю він просив доглядати за родиною ОСОБА_6 , так як інших родичів у тих не було і допомагати їм було нікому.

Він постійно допомагав ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Відносився до них як до батьків.

Раніше, коли він їздив до Росії, то декілька разів відвозив ОСОБА_15 в ОСОБА_17 до родичів, де залишав його, а на зворотньому напрямку забирав і завозив додому.

На літо він забирав їх до себе додому в с.Підвиноградів. Вони любили бути в селі. На зиму вони жили в квартирі в Виноградові.

Представник позивача – адвокат Дидинська Б.М. доводи позову підтримала та зазначила про наявність підстав для задоволення позову та встановлення факту спільного проживання позивача із спадкоємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім`єю протягом більше ні п`яти років до дня їх смерті та відповідно визнання за позивачем права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 в Виноградові та гараж.

Про розгляд справи відповідачам відомо. Претензій до спадково майна вони не мають. З`явитися на розгляд справи можливості не мають так як і подати відповідні заяви.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися.

Згідно відповіді Виноградівської міської ради на запити суду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 значаться зареєстрованими за адресою АДРЕСА_2 (а.с.71, 72). Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи шляхом направлення повісток та розміщення відповідних оголошень. Представником позивача до суду подано заяви за підписом відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд справи за їх відсутності, які отримано через засоби електронного зв`язку.

Третьою особою уповноваженого представника на розгляд справи не забезпечено. Заяв чи клопотань з приводу розгляду справи не надходило. Розгляд справи проведено без їх участі.

У судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона є дружиною позивача ОСОБА_1 . Її батько та ОСОБА_4 служили разом і товаришували. У ОСОБА_6 родичів тут не було. Діти виїхали і додому не поверталися.

За життя її батько дуже просив її та чоловіка не залишати без догляду ОСОБА_6 .

Батько помер у 2017 році.

Вони доглядали за подружжям ОСОБА_6 . ОСОБА_15 тяжко ходив. А його дружина – ОСОБА_5 майже нічого не бачила.

Вона з чоловіком доглядали за ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . На літо забирали їх до себе в с.Підвиноградів. На зиму переходили на квартиру.

Свідок ОСОБА_11 показав, що був знайомий із ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_1 часто приїзджав до Бойків. Приносив продукти. Викликали лікарів. Часто забирали до себе в с.Підвиноградів.

У квартирі ОСОБА_6 він востаннє був десь в 2015-2016 році, однак часто бачив біля підїзду автомобіль позивача. Він особисто користувався гаражем ОСОБА_6 , залишав там свій велосипед.

Про дітей ОСОБА_6 знав, але їх не бачив.

ОСОБА_1 з дружиною похоронили ОСОБА_6 .

Допитаний свідок ОСОБА_10 показав, що він з покійними ОСОБА_6 проживав в одному під`їзді, він на третьому поверсі, а квартира ОСОБА_6 була на другому. Із покійним ОСОБА_6 був у хороших відносинах. Разом служили. За час служби товаришували. Ходили один до одного в гості. Коли пішли на пенсію, то вже в гості не ходили. ОСОБА_18 він знає, вони ходили до школи в м.Виноградів, а після виїхали на навчання. Молодший ще за СССР вчився у військовому училищі і більше не повернувся. Старший одружився. Після розлучився і десь 2000-2003 роках виїхав до Росії.

Померлих ОСОБА_6 хоронив Жидик із дружиною.

Допитаний свідок ОСОБА_19 показала, що працює в лікарні в м.Виноградів разом з дружиною позивача – ОСОБА_7 . ОСОБА_20 часто приходив у відділення, називав ОСОБА_21 – “доченькой”. ОСОБА_15 лежав у відділенні і лікувався на COVID.

Вона добре знала і ОСОБА_22 і ОСОБА_5 , оскільки обоє лікувалися і лежали у відділенні.

У судовому засіданні досліджено наступні докази:

- копію паспорта позивача ОСОБА_1 (а.с.7);

- витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.8);

- свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , Серія НОМЕР_1 від 04.03.2023 року (а.с.9);

- копію паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.10);

- копію паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11);

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 18.12.1989 р. (а.с.12);

- довідку – підтвердження про місце проживання ОСОБА_2 (а.с.13);

- довідку – підтвердження про місце проживання ОСОБА_3 (а.с.14);

- довідку КП “Виноградівське РБТІ” № 665 від 23.08.2025 року згідно якої житлова квартира в АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_4 – 1/4, за ОСОБА_5 – 1/4, за ОСОБА_2 – 1/4, за ОСОБА_3 – 1/4 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Виноградівським міським фондом комунального майна від 30.10.1993 року за розпорядженням №2 (а.с.15);

- технічний паспорт на житлову квартиру АДРЕСА_2 (а.с.16-17 зв.);

- свідоцтво на право власності на житло від 30.10.1993 року на житлову квартиру АДРЕСА_2 (а.с.18);

- довідку КП “Виноградівське РБТІ” № 96 від 19.02.2026 року згідно якої гараж в АДРЕСА_3 збірно-розбірний та рахується за ОСОБА_4 на підставі рішення Виноградівської міської ради № 69 від 17.03.1988 року (а.с.19);

- технічний паспорт на гараж в АДРЕСА_3 (а.с.20-21);

- накладну від 13.05.2025 року (а.с.22/1);

- рішення виконкому Виноградівської міської ради № 69 від 17.03.1988 року (а.с.22/2-26);

- виписку із медичної картки стаціонарно хворого 9626 ОСОБА_4 (а.с.27-27 зв);

- виписку із медичної картки стаціонарно хворого 5160 ОСОБА_4 (а.с.28-28 зв);

- виписку із медичної картки стаціонарно хворого 9547 ОСОБА_5 (а.с.29-29 зв);

- виписку із медичної картки стаціонарно хворого 6462 ОСОБА_5 (а.с.30-30 зв);

- довідку №1 від 17.02.2025 року видана ОСОБА_1 про те, що він організував поховання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.31);

- довідку №2 від 04.03.2025 року видана ОСОБА_1 про те, що він організував поховання ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.32);

- лист д ержавної нотаріальної контори №311/01-16 від 18.09.2025 року ОСОБА_1 про порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.33);

- лист державної нотаріальної контори №310/01-16 від 18.09.2025 року ОСОБА_1 про порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.34);

- накладну від 13.05.2025 року та чеки про оплату від 18.03.2025 р.,

- договір-замовлення на організацію та проведення поховання (а.с.36);

- Договір № 518 про надання послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій від 20.10.2020 р. (а.с. 37-38);

- чотири кольорові фотографії (а.с.40-41);

- свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , Серія НОМЕР_2 від 18.02.2025 року (а.с.94).

Заслухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 статті 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 статті 78 ЦПК України).

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в м.Виноградів помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.94).

ІНФОРМАЦІЯ_8 в м.Виноградів помела ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.9).

По смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилося спадкове майно – житлова квартира в АДРЕСА_2 та збірно-розбірний гараж АДРЕСА_3 .

Згідно довідки КП “Виноградівське РБТІ” № 665 від 23.08.2025 року житлова квартира в АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках по 1/4 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Виноградівським міським фондом комунального майна від 30.10.1993 року за розпорядженням №2 (а.с.15).

Згідно довідки КП “Виноградівське РБТІ” № 96 від 19.02.2026 року гараж в м.Виноградів по вул.Армійській збірно-розбірний та рахується за ОСОБА_4 на підставі рішення Виноградівської міської ради №69 від 17.03.1988 року (а.с.19).

Спадкоємцями першої черги по смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , є дружина померлого – ОСОБА_5 та діти – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємцями першої черги є діти померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Матеріали справи не місять свідоцтва про одруження чи укладення шоюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також матеріали справи не містять свідоцтв про народження відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивачем долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_23 від 18.12.1989 р. (а.с.12). Разом з тим, у сукупності дослідженими матеріалами справи доводиться факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у шлюбі, та те, що у цьому шлюбі у них народилися діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – відповідачі по справі.

Доводи позивача зводяться до того, що по смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину за батьками не прийняли, оскільки тривалий час за місцем реєстрації в АДРЕСА_2 не проживали. Заяв про прийняття спадщини до нотаріуса не подавали.

Позивач, постійно проживав із спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім`єю більш ніж п`ять років до їх смерті, а відтак відповідно до положень ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги спадкування.

По смерті спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, однак нотаріус відмовила у зв`язку з ненаданням доказів родинного зв`язку та оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Даючи оцінку таким доводам суд щзазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ст.1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст.1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Розглядаючи питання щодо задоволення позовної вимоги щодо встановлення факту проживання позивача однією сім`єю понад п`ять років з спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд виходить з того, що єдиного визначення сім`ї законодавець не дає, декларуючи лише, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Подібна декларація повторює норми п.3 ст.16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р., відповідно до якого сім`я є природним та основним осередком суспільства та має право на захист зі сторони суспільства та держави.

В науці поняття сім`ї розглядається в соціальному та юридичному значенні. В літературі надається багато визначень сім`ї, практичне значення яких полягає в окресленні кола осіб, які відносяться до членів сім`ї, оскільки суб`єктами сімейних правовідносин виступає не сім`я як колективне утворення, а кожний член сім`ї окремо.

В законодавстві поняття "член сім`ї" застосовується в різних значеннях в залежності від сфери правовідносин. Так відповідно до ч. 2 ст.64 Житлового кодексу УРСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім`ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов`язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них (п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року N 5-рп/99).

Судова практика розрізняє поняття "родичі" та "члени сім`ї" (ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").

Стаття 3 СК України окреслює загальні ознаки, яким повинен бути зв`язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім`єю. До таких ознак належать: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом; взаємні права та обов`язки.

Позивач в поданому позові зазначив та підтримав у судовому засіданні, що він проживав з 2019 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 то в квартирі в м.Виноградів – у зимовий період то в с.Підвиноградів – влітку. Надавав допомогу в придбанні продуктів харчування. Викликав лікарів. Відтак набув прав та обов`язків члена сім`ї, що у свою чергу є підставою для суду визнати факт проживання однією сім`ю та відповідно до ст.1264 ЦК України є підставою для визнання права вдасності в порядку спадкування як спадкоємцем четвертої черги спадкування.

Досліджені у судовому засіданні докази та допитані свідки такого не підтверджують.

Зокрема долучені чотири фотографії неможливо ідентифікувати по часу та по місцю їх фотографування.

Покази ОСОБА_7 про спільне проживання як однією сім`ю з померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодними доказами не підтверджено.

Долучені чеки на проведення оплати ВУЖК здійснені 18.03.2025 року, тобто після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Договір № 518 про надання послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій від 20.10.2020 р. (а.с. 37-38) сам по собі доказу спільного проживання однією сім`ю не доводить.

Надані виписки із медичних карт хворого стосуються періоду травня вересня 2023 року і підтверджують наявність доступу до медичної документації хворих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт надання позивачем допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак, жоден з допитаних свідків (крім дружини позивача) за вказаний період з 2019 року жодного разу у квартирі ОСОБА_6 не був. Вказані висновки свідків є суб`єктивним сприйняттям обставин.

Свідок ОСОБА_19 показала, що покійний ОСОБА_4 до молодших жінок звертався “доченька”.

Разом з тим доказів спільного проживання, наявності спільного побуту, набуття прав та обов`язків позивачем не надано та такого не доведено.

Фактично долученими доказами достеменно підтверджується факт надання допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з боку родини позивача та позивачем зокрема.

Достеменно підтверджено факт організації позивачем поховання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

За таких обставин, підстав для встановлення факту проживання позивача з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом більше п`яти років до дня їх смерті судом не встановлено, а відтак у задоволенні такої вимоги позову слід відмовити.

Визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири по АДРЕСА_1 , та визнання права власності гараж під літерою "А", загальною площею 17.0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який є об`єктом нерухомого майна, що належав спадкодавцю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за законом після померлих спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично є похідним від встановлення факту проживання однією сім`єю.

Оскільки у задоволенні першої вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім`єю більш як п`ять років відмовлено, правові підстави для визнання права власності в порядку спадкування за ст.1264 ЦК України відсутні, відтак позов задоволенню не підлягає в цілому.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 81, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцями більше ніж п`ять років до їх смерті та про визнання права власності на спадкове майно за законом – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.10.2026 року.

ГоловуючийЛеньо В. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua