Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №212/14112/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/14112/26

2/212/8574/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Феняк О.Р., розглянувши в м. Кривому Розі без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину,

В С Т А Н О В И В:

01.09.2026 ОСОБА_1 звернулась до із зазначеним позовом. В обґрунтування вимог зазначила, що з відповідачем перебувла у зареєстрованому шлюбі з 23.06.2022 року. Від шлюбних відносин мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 06.01.2026 шлюб між сторонами було розірвано. Позивачка зазначає, що з відповідачем шлюбні відносини припинені, вона проживає разом з сином, який знаходиться на її утримання, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить їх у скрутне становище. На підставі зазначеного позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив, в якому заперечував щодо стягнення аліментів в розмірі 1/4 просив стягнути 1/6, посилаючись на наступні обставини: відповідач постійно допомагав та допомагає Позивачці утримувати їх спільного сина ОСОБА_4 так кожного місяця надсилав на картку позивачки грошові кошти в сумі 10.000 грн; Відповідач має зможу, спроможний та має бажання сплачувати аліменти на утримання свого сина – ОСОБА_4 ; Відповідач на цей час проживає однією сім`єю з цивільною дружиною, яка постійно хворіє. Тому маючи нову сім`ю, Відповідач піклується та утримує цивільну дружину; Відповідач будучи військовослужбовцем (ЗСУ) постійно витрачає кошти на ремонт службового автомобіля, купує додаткове облаштування, інше (орієнтовно від 10-15 тис. грн.. кожного місяця). Так за останній час були витрачені кошти на наступне: ремонт автомобіля обійшов у 25000 грн., формений одяг теж купувався за свої кошти; на утриманні у Відповідача знаходяться його батьки (пенсіонери), яким він також кожного місяця (декілька разів на місяць) здійснює грошові перекази, привозить продукти харчування, купує ліки, інше.; на утриманні у Відповідача знаходиться ще один син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Якому він кожного місяця перераховує по 5000 грн. У разі необхідності ще додаткових покупок відповідач додатково перераховує кошти.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши обставини справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 23 червня 2022 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району у Дніпропетровській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Від спільного життя сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, де сторони зазначені батьками дитини.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06.01.2026 шлюб між сторонами було розірвано.

Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини («Конвенція про права дитини») від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною другою, третьою статті 150 СК України на батьків покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Зміст вищевказаних норм дає підстави для висновку, що суди, визначаючи розмір аліментів, мають враховувати вищевказані обставини у їх сукупності, перелік яких, своєю чергою, не є вичерпним.

Верховним Судом враховано, що згідно із частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанов від 21 грудня 2021 року у справі № 492/990/20 (провадження № 61-9338св21) та від 08 жовтня 2024 рокуу справі № 642/6384/21 (провадження № 61-2369св24).

Відтак, обставини викладені відповідачем у відзиві, не суперечать положенням чинного законодавства, а отже суд не вбачає підстав стягнення аліментів в розмірі 1/6 замість встановленої законом 1/4.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не позбавлений права порушити перед судом окрему вимогу про зменшення розміру аліментів за наявності відповідних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази та врахувавши обставини справи, вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний та може надавати щомісячне утримання на своєї малолітнього сина у розмірі 1/4 частини з всіх видів його доходу, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду – 01 вересня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів на повнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов`язкового негайного виконання.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 181-183 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Новопетрівка, Херсонської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % від щомісячного прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини, щомісячно, починаючи стягнення з 01 вересня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Новопетрівка, Херсонської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Повне судове рішення складено і підписано без його проголошення 02 листопада 2026 року.

Суддя: О. Р. Феняк