Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №154/976/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Суд: Локачинський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №154/976/26

Суддя: Масляна С. В.

Справа № 154/976/26

Провадження № 1-кп/931/65/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілих - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030000000041 від 27.01.2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Норинськ Овруцького району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України з професійно - технічною освітою, одруженого, непрацюючого, невійськовозобов`язаного, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Обвинувачений ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 16 години, керуючи спеціалізованим вантажним фургоном марки «MERCEDES-BENZ 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Н-22 сполученням Устилуг-Луцьк-Рівне, в напрямку від м. Володимир Володимирського району Волинської області до м. Луцьк Луцького району Волинської області, поблизу кілометрового знаку «38» поблизу повороту до с. Губин Володимирського району Волинської області, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, а саме п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 10.1, 12.1 та 14.2 (в), проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, а також те, що зміна напрямку руху керованого ним транспортного засобу буде безпечною і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «JAGUAR F-PACE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «JAGUAR F-PACE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав наступні тілесні ушкодження: чисельні закриті злами ребер з забоєм легень, розривами плеври, масивним забоєм серця, забій головного мозку з крововиливами під м`яку мозкову оболонку, чисельні синці, садна обличчя, кінцівок, забійні рани обличчя, голови, багатоуламкові злами кісток лівої гомілки, лівого передпліччя. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер, причиною смерті є закрита тупа травма грудної клітки, що супроводжувалась забоєм серця, легень та чисельними зламами ребер з розривами плеври, що в свою чергу призвело до розвитку серцево-судинної недостатності.

В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме: п. 1.5., згідно з яким, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян; п. 2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) - не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 10.1. - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 14.2 - перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) - смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Позиція учасників судового провадження

Позиція сторони обвинувачення

Позиція сторони обвинувачення викладена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений прокурором у кримінальному провадженні прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Волинської обласної прокуратури ОСОБА_7 27 лютого 2026 року.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.

Зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_4 визнав повністю, просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КК України.

В судових дебатах прокурор просив призначити обвинуваченому, покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Прокурор покликався на грубе порушення обвинуваченим ПДР України, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_6 та неодноразове притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності. Водночас, при призначенні покарання, просив суд врахувати пом`якшуючі обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. При цьому, зазначив, що обвинувачений завдану потерпілим шкоду не відшкодував, з ними не примирився, думка потерпілих не може бути визначальною при ухваленні судового рішення, однак підлягає врахуванню поряд з іншими обставинами.

Правова позиція потерпілих

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_6 був її чоловіком. Внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 злочину їй завдано матеріальної та моральної шкоди. До початку судового розгляду вона подала цивільний позов, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 в її користь заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду в загальному розмірі 2690073, 13 грн, з яких 863 490 грн матеріальної шкоди через пошкодження автомобіля, 16448 грн витрат на експертизу автомобіля, 17241, 67 грн витрат на ритуальні послуги на поховання чоловіка, 1759664, 50 грн моральної шкоди, а також 33229 грн витрат за експертизу моральної шкоди. Просила за наслідками розгляду справи ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років та задовольнити цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_9 в поданій до суду 07.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» письмовій заяві зазначила, що прибути в судові засідання для дачі особистих пояснень не може, оскільки перебуває за кордоном (в США). Загиблий ОСОБА_6 є її батьком. В рамках кримінального провадження нею заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в її користь моральну шкоду в розмірі 1759664, 50 грн. Як їй стало відомо від її представника обвинувачений цивільний позов визнав, визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також заявив про щире каяття. При цьому, на відшкодування завданої їй моральної шкоди він жодної копійки не сплатив, спроб зв`язатися з нею для відшкодування шкоди не здійснював, вибачень за скоєне не приніс і вона його не вибачає, а також не вірить у його щире каяття, що носить формальний характер для уникнення понесення суворого покарання за злочин. Також їй відомо, що обвинувачений ще до даної ДТП неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил ПДР, однак висновків для себе не зробив, в результаті чого через грубе чергове порушення правил ПДР загинув її батько. Просить призначити обвинуваченому максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років та задовольнити цивільний позов.

Представник потерпілих ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд врахувати думку потерпілих при ухваленні рішення. Також просив врахувати, що обвинувачений частково, у розмірі 120 000 грн відшкодував завдану шкоду лише потерпілій ОСОБА_8 , на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_9 жодних коштів не сплатив. Сторона захисту вважає, що щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину відсутнє, так як він перед потерпілими не вибачився, не намагався з ними зв`язатися. Так само відсутнє і активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений був позбавлений можливості заперечувати очевидні факти. Окрім того, обвинувачений неодноразово притягувався перед даною ДТП до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України і на шлях виправлення не став. Обвинуваченим створено видимість відшкодування, частково перерахувавши на користь ОСОБА_8 суму в розмірі 120000 грн, при цьому він відчужив дві належні йому земельні ділянки, а також частку квартири. Також зазначив, що обвинувачений позовні вимоги про відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди, які не включають сум відшкодування, обов`язок по виплаті яких несе страхова компанія в межах відповідних страхових лімітів, визнав повністю. Просить призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років та повністю задовольнити заявлені цивільні позови.

Позиція сторони захисту

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу їх вчинення, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред`явленого йому обвинувачення показав, що 27.01.2026 року близько 16 години, керував спеціалізованим вантажним фургоном марки «MERCEDES-BENZ 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Н-22 сполученням Устилуг-Луцьк-Рівне, в напрямку від м. Володимир Володимирського району Волинської області до м. Луцьк Луцького району Волинської області, був густий туман, мокре асфальтне покриття, попереду нього їхав великий трактор. Поблизу кілометрового знаку «38» поблизу повороту до с. Губин Володимирського району Волинської області, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, а саме п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 10.1, 12.1 та 14.2 (в), проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, а також те, що зміна напрямку руху керованого ним транспортного засобу буде безпечною і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «JAGUAR F-PACE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідк ДТП ОСОБА_6 помер. Вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, просив його суворо не карати. Зазначив, що щиро шкодує про вчинене, висловлював жаль з приводу смерті потерпілого, зазначив, що хотів би повернути час, щоб не допустити події, яка сталась. Ствердив, що в майбутньому ніколи не сяде за кермо, бажає відшкодувати шкоду потерпілим в повному обсязі, наразі зміг зробити це лише частково в користь потерпілої ОСОБА_8 , оскільки має на утриманні хвору дружину, також допомагає виховувати та утримувати внука, батько якого проходить службу у ЗСУ і сам є особою пенсійного віку. Цивільні позови, заявлені потерпілими, визнає в повному обсязі. Просить не позбавляти волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 в судовому засіданні просив суд врахувати, що обвинувачений є особою пенсійного віку, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, він сам був свідком того, як ОСОБА_4 просив вибачення у потерпілої ОСОБА_8 після судового засідання, контактів доньки ОСОБА_6 вони не мали і тому не могли з нею зв`язатися, на стадії досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину. Судовий розгляд здійснювався в порядку ст. 349 КПК України. Також просив врахувати, що обвинувачений повністю визнав цивільні позови на суму понад 4 млн. грн., частково відшкодував шкоду ОСОБА_8 в сумі 120000 грн та має намір повністю відшкодувати завдану шкоду. При цьому, має на утриманні хвору дружину, внука, батько якого проходить службу в ЗСУ, наявні пом`якшуючі обставини та відсутні обставини, які обтяжують покарання. З огляду на викладене, просив суд призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, при призначенні додаткового покарання поклався на розсуд суду.

Обсяг та порядок дослідження судом доказів

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, за згодою усіх учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого й дослідженням документів, які характеризують його особу.

При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає їх належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв`язку доводять фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.

Обвинуваченому судом роз`яснено, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Висновки суду

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

До обставин, які згідно із ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 як вбачається з матеріалів провадження сприяв проведенню досудового розслідування, під час розгляду справи визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини вчинення вказаного злочину та його наслідки, критично оцінив свої протиправні дії, послідовно висловлював в ході судового розгляду щирий осуд свого діяння, що призвело до виникнення ДТП з тяжкими наслідками, добровільно частково відшкодував заподіяну шкоду потерпілій ОСОБА_8 , його дії свідчать про бажання спокутувати свою вину.

Також, суд вважає за необхідне визнати обставиною, яка пом`якшує покарання те, що обвинувачений є особою похилого віку.

Обставин, які згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, також положення ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не лише кару, а й виправлення

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо).

Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Так, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії тяжких злочинів. Форма вини є необережною.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд також враховує характер порушення вимог Правил дорожнього руху, що потягло за собою наслідки в вигляді смерті потерпілого, разом з тим суд враховує, що обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_8 , є особою похилого віку, та зважає на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, те, що в стані алкогольного сп`яніння обвинувачений не перебував, обтяжуючих обставин судом не встановлено, інформацію про стан здоров`я обвинуваченого, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, а також характер вчинених обвинуваченим адміністративних правопорушень, позицію потерпілих, які просили суд призначити обвинуваченому суворе покарання.

Разом з тим, статтею 69 КК України передбачається можливість суду за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, крім випадків засудження за визначені цієї нормою кримінальні правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021 року, відповідно до якої частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду, у виключних випадках, призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто такі обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідати двом умовам: вони визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2статті 66 КК та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Таким чином, суд, враховуючи сукупність вищевказаних обставин справи, та обставин, які пом`якшують покарання, приймаючи до уваги дані які характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, вважає, що зазначені обставини свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому дають обґрунтовані правові підстави суду призначити обвинуваченому основне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, а саме, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті, у виді позбавлення волі на строк 2 роки, яке слід відбувати реально в умовах ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.

Крім того, призначене покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку за обставин, коли наслідками кримінального правопорушення стала смерть особи, не відповідає вимогам справедливості призначення покарання та не сприяє попередженню вчинення правопорушень іншими особами і формуванню суспільної думки про неприпустимість вчинення грубого порушення Правил дорожнього руху України та невідворотність покарання за їх вчинення.

При вирішенні питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приймає до уваги, що санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив правопорушення яке стосується безпеки дорожнього руху та допустив грубе порушення вимог Правил дорожнього руху України, оскільки виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення із зустрічним транспортним засобом та раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.

Згідно пунктів 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення кримінального правопорушення, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ч.1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення ЄСПЛ у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom ) від 29 червня 2007 року).

Суд звертає увагу на те, що застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами стосовно осіб, які вчинили правопорушення, що пов`язані із порушенням Правил дорожнього руху, обґрунтовується необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

При визначенні строку додаткового покарання суд врахував тяжкі наслідки, що настали внаслідок наявності у обвинуваченого такого права та дійшов висновку про застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Вирішення цивільних позовів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України помер ОСОБА_6 .

З метою відшкодування шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст.286 КК України, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відповідно дружина та донька загиблого, до початку судового розгляду звернулися з цивільними позовами до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Потерпіла ОСОБА_8 подала цивільний позов, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 в її користь заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду в загальному розмірі 2690073, 13 грн, з яких 863 490 грн матеріальної шкоди через пошкодження автомобіля, 16448 грн витрат на експертизу автомобіля, 17241, 67 грн витрат на ритуальні послуги на поховання чоловіка, 1759664, 50 грн моральної шкоди, а також 33229 грн витрат за експертизу моральної шкоди.

Розмір завданої матеріальної шкоди обгрунтовано тим, що вона є власником автомобіля «JAGUAR F-PACE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на момент ДТП перебував під керуванням її чоловіка - ОСОБА_6 . В результаті ДТП належний їй автомобіль було фактично знищено і відновлювальному ремонту останній не підлягає. Відповідно до висновку експерта № 112 за результатами експертного товарознавчого дослідження від 25.03.2026 року, вартість матеріального збитку становить 1113490 грн, що дорівнює ринковій вартості автомобіля до ДТП. Оскільки цивільно - правова відповідальність водія «MERCEDES-BENZ 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким на момент ДТП був ОСОБА_4 , застрахована у ПАТ «НАСК ОРАНТА», поліс № 228094517 із сумою страхового відшкодування за завдану матеріальну шкоду на одну особу не більше 250000 грн, відповідно сума майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 становить 863490 грн (1113490-250000). Вартість експертизи, яку відповідач ОСОБА_4 повинен відшкодувати на її користь становить 16488 грн. Ритуальні послуги на поховання чоловіка склали 17241, 67 грн. Тому загальний розмір матеріальної шкоди становить 897179, 67 грн. Також, в результаті вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення їй завдано моральну шкоду. Згідно висновку експерта за результатами психологічного дослідження від 06.04.2026 року ситуація загибелі її чоловіка була для неї істотно психотравмуючою, спричинила виражені переживання відчаю, безпорадності, горя від незворотної втрати рідної людини. Наслідки даної ситуації є для неї довічно психотравмуючими. Еквівалент компенсації моральних страждань, завданих їй становить 216 мінімальних заробітних плат, що становить 1867752 грн (216х8647).

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 25 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи її чоловіку (дружині), батькам та дітям в розмірі 25 мінімальних заробітних плат і виплачується таким особам в рівних частинах, то враховуючи, що потерпілими є вона та донька, страховик зобов`язаний виплатити їй 108087, 50 грн моральної шкоди ( 25х8647/2). Таким чином, розмір моральної шкоди, яку повинен відшкодувати обвинувачений становить 1759664, 50 грн (1867752-108087, 50). Вартість проведення психологічної експертизи склала 33229 грн, просить стягнути її з відповідача.

Потерпіла ОСОБА_9 подала цивільний позов, в якому вона просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в її користь моральну шкоду в розмірі 1759,664, 50 грн. Позов обгрунтовано тим, що загибель батька у ДТП 27.01.2026 року була для неї істотно психотравмуючою подією, спричинила виражені переживання відчаю, безпорадності, горя від незворотної втрати рідної людини, які тривають досі. Через горе вона не може нормально жити і працювати, втратила спокійний сон, спокій та нормальні зв`язки з оточуючими, боляче змиритися, що батька не має і ніколи вже не буде, змиритися з цим не може. Постійно перебуває в пригніченому психоемоційному стані, відчуває головні болі та знесилення. Розмір моральної шкоди визначає в розмірі, як і її мати, 216 мінімальних заробітних плат, що становить 1867752 грн (216х8647).

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 25 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи її чоловіку (дружині), батькам та дітям в розмірі 25 мінімальних заробітних плат і виплачується таким особам в рівних частинах, то враховуючи, що потерпілими є вона та її мати, страховик зобов`язаний виплатити їй 108087, 50 грн моральної шкоди (25 х 8647 / 2). Таким чином, розмір моральної шкоди, яку повинен відшкодувати обвинувачений становить 1759664, 50 грн (1867752-108087, 50). Просить стягнути з нього в її користь завдану моральну шкоду.

У поданих позовах не було зазначено як цивільного відповідача страхову компанію. Під час судового розгляду потерпілі, кожна зокрема, та їх представник підтримали цивільні позови у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Обвинувачений визнав подані потерпілими цивільні позови в повному обсязі, що підтвердив під час судового розгляду та у судових дебатах.

Як зазначив представник потерпілих під час судового розгляду, позовні вимоги про відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди, у поданих потерпілими цивільних позовах, не включають сум відшкодування, обов`язок по виплаті яких несе страхова компанія в межах відповідних страхових лімітів.

Клопотання про залучення страхової компанії як цивільного відповідача ні потерпілі, ні сторона захисту не заявляла.

Водночас суд не мав повноважень із власної ініціативи залучати у кримінальному провадженні іншого цивільного відповідача.

Вирішуючи цивільні позови, суд виходить з такого.

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 814 D» НОМЕР_3 від 05.10.2024 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником даного транспортного засобу, яким керував обвинувачений ОСОБА_4 та скоїв ДТП, є ОСОБА_11 (а.с. 74 Том 2).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «JAGUAR F-PACE» серії НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 власником даного транспортного засобу, яким керував потерпілий ОСОБА_6 , який помер, є ОСОБА_8 (а.с. 158 Том 1).

Відповідно до полісу № 228094517 від 27.03.2025 року про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність щодо забезпеченого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 в період часу з 27.03.2025 до 27.03.2026 застрахована у ПАТ «НАСК ОРАНТА». Договором передбачені страхові суми на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 500000 грн., за шкоду заподіяну майну - 250000грн. (а.с. 182 -184 Том 2).

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Суд приймає до уваги, що на час вчинення ДТП відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулював Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX, (далі Закон 3720-IX).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону 3720-IX у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно ст. 20 Закону у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку, зокрема з смертю потерпілої фізичної особи. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 Закону страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах. Страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.

Статтею 26 Закону встановлено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані, зокрема, з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Згідно ст. 28 Закону транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Вказане узгоджується і з висновками зробленими у постанові Верховного Суду у справі № 461/10942/15 від 13 червня 2019 року, а також у справі № 205/1314/16-ц від 20 жовтня 2021 року.

Як встановлено судом згідно з висновком експерта № 112 за результатами експертного транспортно - товарознавчого дослідження від 25.03.2026 року вартість матеріального збитку, який завдано власнику автомобіля «JAGUAR F-PACE» - ОСОБА_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок завданих йому пошкоджень станом на 27.01.2026 року становила 1113490 грн, що дорівнює ринковій вартості даного транспортного засобу до його пошкодження внаслідок ДТП. Ринкова вартість транспортного засобу після ДТП не може бути визначена, оскільки відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним (вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість КТЗ до його пошкодження) (Т.1 а.п.150-188).

Жодних даних, які б свідчили про неналежність або недопустимість наданого потерпілою висновку експерта, за матеріалами кримінального провадження не встановлено

Таким чином, оскільки потерпілою ОСОБА_8 доведено, що їй завдано матеріальної шкоди, у зв`язку зі знищенням транспортного засобу в сумі 1133490 грн та враховуючи, що ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілих згідно поліса ПАТ «НАСК Оранта» забезпеченого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 814 D»від 27.03.2025 становить 250000 на одну потерпілу особу, ОСОБА_4 добровільно відшкодовано 120000 грн шкоди ОСОБА_8 , що нею не заперечувалось і підтверджується квитанцією від 27.07.2026 року (а.с. 170 Том 2), то вимоги про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 743490 грн (1113490-250000 -120000) на її користь підлягають до задоволення.

Відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Потерпіла в судовому засіданні зазначила, що не просить вираховувати вартість залишків із суми страхового відшкодування і не заперечує щодо передання залишків обвинуваченому в разі задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої фізичним знищенням цього транспортного засобу.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20, у випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст. 30 Закону № 1961-IV, згідно з яким позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Таким чином, залишки транспортного засобу марки «JAGUAR F-PACE» - реєстраційний номер НОМЕР_2 , слід передати відповідачу ОСОБА_4 пропорційно до стягуваної з нього суми.

Щодо стягнення витрат на ритуальні послуги на поховання в сумі 17241, 67 грн з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_8 , суд зазначає, що дані виплати відносяться до страхової виплати, у зв`язку зі смертю потерпілої особи та згідно ч. 4 ст. 25 Закону (3720-IX) відшкодовуються страховиком, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат, при цьому загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку. В даному випадку витрати на поховання в сумі 17241, 67 грн не перевищують лімітів такої страхової виплати, та лімітів поліса № 228094517 від 27.03.2025 року за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих (а.с. 182-184 Том 2) , а тому стягненню з ОСОБА_4 не підлягають.

Щодо стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_8 та в користь ОСОБА_9 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 25 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами ч. 3 ст. 25 Закону(3720-IX).

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Згідно п.5 вказаної постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Згідно п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Згідно п.9 постанови розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Суд звертає увагу не те, що сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку, встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Вирішуючи цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відшкодування їм моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд також враховує рішення ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», в якому суд зазначає, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд враховує також правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, відповідно до яких розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Потерпіла ОСОБА_8 обгрунтовувала розмір заявленої нею до стягнення моральної шкоди в сумі 1759664, 50 грн глибиною душевних переживань та довічно психотравмуючими наслідками втрати чоловіка, що детально викладені у висновку № 2-06/04 за результатами психологічного дослідження від 06.04.2026 року (а.с. 134-148 Том 1) виходячи з загального розміру завданої моральної шкоди, що встановлений висновком експерта і склав 216 мінімальних заробітних плат (1867752 грн) та за мінусом 108087, 50 грн, які згідно ч. 3 ст. 25 Закону має виплатити страховик на відшкодування моральної шкоди (25 мін. зар. плат/2).

Висновок експерта за результатами психологічного дослідження може бути письмовим доказом, якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань потерпілих. Тому, суд бере до уваги рівень емоційних, психічних страждань позивача ОСОБА_8 , що зазначив у відповідному висновку експерт. Висновок є для суду орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої або позбавлення її можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Однак, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, враховуючи вимоги розумності та справедливості. При цьому, суд звертає увагу, що експерт у своєму висновку зазначила, що визначення орієнтовного розміру компенсації моральних страждань носить ймовірний характер (а.с. 147 Том 1).

Потерпіла ОСОБА_9 обгрунтовувала розмір заявленої нею до стягнення моральної шкоди в сумі 1759664, 50 грн довічними психотравмуючими наслідками втрати батька, душевними переживаннями, втратою нормальних життєвих зв`язків з оточуючими, виходячи з суми 216 мінімальних заробітніх плат (1867752 грн), як і її мати, за мінусом 108087, 50 грн, які згідно ч. 3 ст. 25 Закону має виплатити страховик на відшкодування моральної шкоди (25 мін. зар. плат/2).

Беззастережно стверджуючи, що життя людини є найвищою цінністю, а душевний біль від втрати чоловіка та батька не піддається жодному грошовому виміру, суд зауважує, що стягнення моральної шкоди не повинно слугувати засобом збагачення, а розмір відшкодування моральної шкоди, визначений на користь потерпілими по 1759664, 50 грн кожній є надміру високим. Зважаючи на конкретні обставини цього кримінального провадження, суд дійшов висновку, що загальна сума відшкодування моральної шкоди за поданими потерпілими цивільними позовами на рівні 1000000 грн на користь ОСОБА_8 , та 700 000 на користь ОСОБА_9 відповідатиме вимогам розумності, справедливості та виваженості.

Таким чином, з врахуванням наведеного, цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 слід задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_8 743490 грн матеріальної шкоди та 1000000 грн моральної шкоди, 16448 грн витрат за результатами експертного транспортно - товарознавчого дослідження № 112 від 25.03.2026 року та 33229 грн за результатами експертного психологічного дослідження № 2-06/04 від 06 квітня 2026 року. Залишки транспортного засобу марки «JAGUAR F-PACE» - реєстраційний номер НОМЕР_2 , слід передати відповідачу ОСОБА_4 пропорційно до стягуваної з нього суми. В решті позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_9 700000 грн моральної шкоди. В решті позову відмовити

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Арешт накладений ухвалою слідчого суддді Луцького міськрайонного суд від 02.02.2026 року на автомобілі марки «МERCEDES-BENZ 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1997 року випуску, та «JAGUAR F-PACE», реєстраційний номер НОМЕР_6 , - скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У відповідності до ст. 124 КПК України суд приймає рішення по питанню процесуальних витрат за проведення експертиз, які слід стягнути з обвинуваченого в повному обсязі.

Обраний запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту (в нічну пору доби), а також застосоване тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом щодо ОСОБА_4 , до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 основне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , яке призначене за цим вироком суду, рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту (в нічну пору доби), обраний щодо ОСОБА_4 , а також застосоване тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Арешт накладений ухвалою слідчого суддді Луцького міськрайонного суду від 02.02.2026 року на автомобілі марки «МERCEDES-BENZ 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1997 року випуску, та «JAGUAR F-PACE», реєстраційний номер НОМЕР_6 , - скасувати.

Речові докази у справі, а саме:

- автомобіль марки «МERCEDES-BENZ 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1997 року випуску, що знаходиться на зберіганні на території спеціального майданчика для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Волинській області (вул. Перемоги, смт. Іваничі, Володимирського району Волинської області, кадастровий номер земельної ділянки 072115100:00:0160200) - повернути власнику ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

- автомобіль марки «JAGUAR F-PACE», реєстраційний номер НОМЕР_6 , що знаходиться на зберіганні на території спеціального майданчика для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Волинській області (вул. Перемоги, смт. Іваничі, Володимирського району Волинської області, кадастровий номер земельної ділянки 072115100:00:0160200) - повернути власнику ОСОБА_8 , 1979 року народження.

- два реєстраційні листки до аналогового тахографа (тахографічні диски), вилучені 30.01.2026 року в ході огляду транспортного засобу марки «Mercedes-Benz 814D» р.н. НОМЕР_5 у кримінальному провадженні № 12026030000000041 від 27.01.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Cтягнути з ОСОБА_4 в користь держави cудові витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи в розмірі 3656,60 грн, судової інженерно-транспортної в розмірі 10696,80 грн, а всього судових витрат за проведення експертиз на загальну суму 14353 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят три) гривні 40 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8 743490 (сімсот сорок три тисячі чотириста дев`яносто) грн матеріальної шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу та 1000000 (один мільйон) грн моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8 16448 грн витрат за результатами експертного транспортно - товарознавчого дослідження № 112 від 25.03.2026 року та 33229 грн за результатами експертного психологічного дослідження № 2-06/04 від 06 квітня 2026 року.

Залишки транспортного засобу марки «JAGUAR F-PACE» - реєстраційний номер НОМЕР_2 , потерпілій ОСОБА_8 слід передати відповідачу ОСОБА_4 пропорційно до стягуваної з нього суми.

В решті позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_9 700000 (сімсот тисяч) грн моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua