Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №159/5447/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5447/26

Провадження № 2/159/3086/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

02 листопада 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Посполітак Г.О.,

розглянув справу № 159/5447/26,

учасники справи:

позивач — товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач — ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представники учасників справи:

представник позивача — Усенко Михайло Ігорович,

в с т а н о в и в:

В серпні 2026 року позивач звернувся в електронній формі до суду із указаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 30.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит, за умовами якого відповідачу надано кредит у безготівковій формі на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки. Через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 19 810 грн, з яких: 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 050 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 6 860 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 4 900 грн за неустойкою.

Позивач набув права вимоги в указаному розмірі до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.01.2025 №114-МЛ, укладеного ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 810 грн та судові витрати у справі: 2 662,40 грн зі сплати судового збору і 8 000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 25.08.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечував в проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судовому засіданні 28.09.2026 пояснив, що не отримував матеріали позову, просив надати час для підготовки відзиву на позовну заяву, надав суду посвідчення особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни. За клопотанням відповідача розгляд справи не розпочато та відкладено на 02.11.2026. Відповідач повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В судове засідання 02.11.2026 відповідач не прибув, не повідомив суд про причини не прибуття, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

За відсутності учасників справи фіксування судового засідання згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

На підставі положень ст. 280 ЦПК України та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомленай про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників справи фіксування судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

З наявних у справі доказів встановлено, що 30.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5870074, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 7 000 грн (п.1.2), строком на 345 днів (п.1.3), денна процентна ставка складає 0,94% (п.1.5), комісія за надання кредиту 1050 грн, яка нараховується одноразово (п.1.5.1), комісія за обслуговування кредиту, яка нараховується за ставкою 14% від суми кредиту (п.1.5.2). Кредит надано у безготівковій формі на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1.).

Паспорт споживчого кредиту містить детально визначені умови кредитування.

Договір укладено в електронній формі, він підписаний відповідачем 30.09.2024 о 23.22 год із використанням одноразового ідентифікатора 535549. У такий спосіб відповідач підписав графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредит — це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.

Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України. Якщо укладення договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, особа має ідентифікуватися в ній та надати акцепт. Електронний договір, укладений шляхом обміну повідомленнями і підписаний належним чином, прирівнюється до письмового. Моментом підписання правочину є використання електронного підпису або підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю, що надсилається на верифікований номер телефону).

Договір кредиту у даній справі за формою відповідає вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.

Надані позивачем документи, зокрема платіжне доручення від 30.09.2024 ТОВ «Мілоан», підтверджують виконання платіжної операції на картку, яка повністю збігається з маскованим номером у договорі. Перерахування коштів на суму 7 000 грн відбулося на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Зазначення цих реквізитів у тексті договору свідчить про те, що позичальник самостійно ідентифікував цю картку як власну та надав добровільну згоду на зарахування грошей саме на неї. Доказів протилежного суду не надано.

Наявні у справі докази підтверджують факт отримання кредиту відповідачем.

Позивач доводить про набуття ним права вимоги за договором кредиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення цивільно-правових відносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В кредитному договорі передбачено право кредитора ТОВ «Мілоан» поступатися правом вимоги за цим договором (п.3.2.6).

Факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором є доведеним на підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного 27.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Кредит-Капітал».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 10.08.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 19 810 грн, з яких: 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 050 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 6 860 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 4 900 грн за неустойкою. На погашення кредиту відповідач коштів не вносив.

Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає доведеними як факт отримання кредиту відповідачем, так і наявну заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн.

Позивач не заявляв вимог про стягнення процентів за користування кредитом, які згідно з п. 1.5 договору становлять 0,94% в день, 2393,05 річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісій, суд виходить із такого.

У справах про стягнення заборгованості за кредитним договором, де позичальником є фізична особа, застосуванню підлягають положення законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів». Ці закони пріоритетні для захисту прав споживачів від несправедливих умов договорів та неправомірних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, серед іншого, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Тобто, законом передбачено право кредитодавця встановлювати платні послуги, які пов`язані з видачею кредиту, адмініструванням, страхуванням, обслуговуванням заборгованості тощо, та обов`язок надавати боржнику інформацію про стан боргу, графік платежів тощо. Комісія за надання інформації про стан кредиту може бути встановлена, якщо споживач вимагає таку частіше одного разу на місяць.

У договорі споживчого кредиту встановлена одноразова плата за надання кредиту в розмірі 1350 грн (п.1.5.1). Стягнення цієї суми повністю відповідає наведеним вимогам законодавства.

Договором також передбачено комісію в розмірі 21560 грн (п.1.5.2). До стягнення позивачем заявлено 6860 грн з цієї суми. За умовами договору комісія в такому розмірі надається за обслуговування кредиту, кредитної заборгованості, за весь строк кредитування, нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період згідно з графіком платежів (додаток №1 договору), розрахунковий період становить 15 днів, а сума платежу за такий розрахунковий період — 980 грн. Згідно з п.2.2.2 ця комісія нараховується в перший перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів.

За змістом договору кредитодавець зобов`язався протягом усього строку кредитування надавати позичальнику сервіси, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, додатково до цього на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляти позичальнику інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації через обрані, вказані позичальником у зверненні канали комунікації (п. 3.1.3). Позичальнику надано право протягом усього строку кредитування користуватися сервісами, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, зокрема використовувати надані можливості особистого кабінету, знайомитися з інформацією та документами, що в ньому розміщені, отримувати консультації, подавати заяви та запити з питань виконання сторонами договору (п.3.4.7).

Тобто, договором встановлена плата за послугу, що повинна надаватися споживачу безкоштовно, а чіткий перелік того, що саме має виконати товариство, надаючи платну послугу, у договорі відсутній.

Правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредиту є законною лише за умови, якщо вона є платою за фактично надану послугу, яка не пов`язана з діями, що їх кредитор здійснює на власну користь, сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 в справі № 415/487/20.

Позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредиту, проте не наведено чіткого переліку того, що саме має виконати товариство, надаючи таку послугу. Розмір комісії, який втричі перевищує суму самого кредиту, є явно непропорційним за технічні послуги, передбачені договором.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Тому покладення основного фінансового навантаження за кредитним договором на комісію, а не на відсотки, є порушенням принципу добросовісності у договірних відносинах.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Оскільки кредитний договір містить умови щодо комісії без належного обґрунтування, що обмежують права споживача та не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», такі положення є нікчемними. Тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6860 грн необхідно відмовити.

Нарахована позивачем неустойка ст. 625 ЦК України в сумі 4 900 грн підлягає списанню, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. Воєнний стан в Україні введений до укладення спірного договору та триває на час розгляду справи.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення. З відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 8 050 грн, з яких 7 000 грн основний борг, 1 050 грн одноразова комісія за видачу кредиту, а в іншій частині позову слід відмовити.

Позивач заявив про стягнення з відповідача судових витрат: 2 662,40 грн зі сплати судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 51264 від 13.08.2026 позивач сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

У п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідач є інвалідом 2 групи (посвідчення серії НОМЕР_2 ), відповідно до наведених норм звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, позивачу підлягає компенсації судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 081,89 грн (8 050 грн від заявлених 19 810 грн).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За вимогами ст. 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 в справі № 206/6537/19 суд має право оцінювати заявлений розмір правничої допомоги за критеріями ст. 137, 141 ЦПК України, незалежно від умов договору. Відшкодовуються лише витрати розумного розміру.

Обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, складність справи не виправдовують заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Дослідивши зміст виконаних робіт, оцінивши пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивачу мають бути компенсовані витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, проте їх розмір підлягає зменшенню до 4 000 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 274 — 278, 280 — 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5870074 від 30.09.2024 в розмірі 8 050 (вісім тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 050 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 4 000 (чотири тисячі гривень) 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 081 (одна тисяча вісімдесят одна) гривня 89 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28,

відповідач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02.11.2026.

Головуючий:І.В.Окостень