Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №420/43288/25
Суддя: Завальнюк І.В.
Справа № 420/43288/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області, Головного управління ПФУ у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.09.2025 року за № 965220187461 про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 відповідно до заяви №9876 від 27.08.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 16.09.2025 року про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 відповідно до заяви № 9876 від 29.08.2025 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка - ОСОБА_2 відповідно до заяви № 9876 від 29.08.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 2004 року по 3 лютого 2025 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який помер унаслідок військових дій. Цей факт спільного проживання, ведення спільного господарства та перебування на його утриманні був підтверджений рішенням Херсонського міського суду від 22 липня 2025 року. За життя померлий чоловік отримував пенсію в розмірі близько 19 559,20 грн, яка була основним джерелом існування сім`ї, тоді як власна пенсія позивачки становила 4 853,71 грн. Після смерті чоловіка позивачка звернулася до Пенсійного фонду із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте органи Пенсійного фонду неправомірно відмовили їй у задоволенні заяви, пославшись на обмеження щодо порядку розрахунку пенсії та інші формальні підстави. Позивачка вважає такі рішення протиправними та такими, що суперечать статтям 19 і 46 Конституції України, а також статтям 10, 36, 49 і 50 Закону № 1058, які прямо закріплюють її право на такий перехід та порядок обчислення пенсії.
Ухвалою судді від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати у змішаній формі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.
03.03.2026 до суду від Головного управління ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що розгляд заяви позивачки здійснювався правомірно за принципом екстериторіальності через електронну систему бек-офісів відповідно до вимог Порядку № 22-1. Відповідач підкреслив, що під час опрацювання звернення його посадові особи діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України. Відповідач заперечує наявність підстав для переведення позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, посилаючись на норми Сімейного кодексу України. Так, встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є належним підтвердженням статусу дружини та не дає прав подружжя, а тому оскаржуване рішення про відмову у перерахунку пенсії є законним.
12.03.2026 до суду від Головного управління ПФУ у Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивачка не має законного статусу дружини померлого. Незважаючи на встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, згідно з частиною другою статті 21 Сімейного кодексу України це не створює прав та обов`язків подружжя, а тому у позивачки відсутнє право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за статтею 36 Закону України № 1058. Крім того, відповідач підкреслив недоцільність та неможливість такого переведення через різницю в механізмах обчислення виплат. Оскільки померлий отримував пенсію за вислугу років як працівник льотного складу за іншим законом, розрахунок його пенсії за віком за статтею 27 Закону № 1058 становить 2266,78 грн, а відповідна пенсія по втраті годувальника дорівнює 3038,00 грн, що суттєво менше за поточний розмір власної пенсії позивачки за віком (4853,71 грн).
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2004 р. проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Херсон, з яким вони вели спільний побут і господарство.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2025 року у справі № 766/4563/25 задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт проживання ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Бехтери Голопристанського району Херсонської області, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Переможне Якимівського району Запорізької області та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Херсоні, в період часу з 01.01.2004 по день смерті ОСОБА_2 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 загинув в місті Херсоні внаслідок військових дій та обстрілу споруди АЗС «Кворум», отримавши тяжкі вогнепальні та осколкові поранення.
За життя померлий ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років як працівник льотного складу відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а розмір його пенсії становив 19 559,20 грн, що було основним джерелом доходу їхньої сім`ї.
ОСОБА_1 є особою пенсійного віку та з 17 вересня 2012 року отримує власну пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір якої на момент звернення становив 4 853,71 грн.
29.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою № 9876 щодо переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
За принципом екстериторіальності матеріали заяви позивачки розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке 5 вересня 2025 року прийняло рішення № 965220187461 про відмову у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
За змістом цього рішення, для перерахунку пенсії надані наступні скан-копії оригіналів документів: паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; довідка ОК-5; витяг з реєстру страхувальника; свідоцтво про смерть від 06.02.2025 серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 ; документи про стаж на ОСОБА_2 ; рішення суду від 22.07.2025 № 766/4563/25.
За результатами розгляду документів повідомлено, що згідно рішення суду від 22.07.2025 № 766/4563/25 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 .
Згідно із ст. 36 Закону 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по 3 групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника,
Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Враховуючи вищезазначене, відмовлено ОСОБА_1 в проведені перерахунку перехід з пенсії по віку на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон 1058).
16 вересня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області направило позивачці лист-роз`яснення № 2100-0306-8/36736, яким повідомило про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки розрахований розмір пенсії по втраті годувальника становить 3 038,00 грн, що є меншим за її поточну пенсію за віком.
В зазначеному листі надані роз`яснення: «Ви перебуваєте на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримуєте з 17.09.2012 року пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Станом на дату звернення Ваш розмір пенсії за віком становить 4853,71 грн.
За результатами розгляду заяви від 29.08.2025 №9876 щодо переходу на інший вид пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлено, що померлий ОСОБА_2 знаходився на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримував пенсію за вислугу років як працівник льотного складу відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».
Відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутнодесантної техніки, незалежно від відомчої незалежності підприємства, організації, де вони працюють.
Статтею 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено що розміри пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і борт операторам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років(частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, призначаються в розмірах, передбачених частинами першої-третьої, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт операторів, які виконують спеціальні роботи польотах.
Відповідно до норм вищезазначених статей, у Вас відсутнє право при переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника застосовувати розрахунок пенсії, який отримував Ваш померлий чоловік. При розрахунку пенсії по втраті годувальника враховується тільки основний розмір пенсії за віком та доплата за понаднормативний стаж, тобто розмір пенсії по втраті годувальника становить 3038,00 грн.
З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення від 05.09.2025 № 965220187461 про відмову в проведенні вищезазначеного перерахунку пенсії.».
Зважаючи на те, що жодних застережень, обмежень, заборон в проведенні перерахунку пенсії померлого ОСОБА_2 шляхом переведення з одного виду на інший у зв`язку з втратою годувальника, на користь ОСОБА_1 діюче законодавство не містить, остання звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.
Приписами частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ст.10 Закону №1058-IV).
Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV).
Зі змісту частини третьої статті 36 Закону №1058-IV слідує, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За вказаними законодавчими нормами, члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Суд зазначає, що підставою для відмови ГУ ПФУ у Львівській області рішенням від 05.09.2025 № 965220187461 у переведенні позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника стало те, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, а встановлення судовим рішенням від 22.07.2025 № 766/4563/25 факту проживання з померлим однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є належним і допустимим підтвердженням статусу дружини.
В подальшому ГУ ПФУ в Херсонській області листом від 16.09.2025 № 21000-0306-8/36736 позивачці додатково роз`яснено недоцільність переведення на пенсію по втраті годувальника через те, що алгоритм її розрахунку призведе до погіршення матеріального становища заявниці. Адже розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058 кардинально відрізняється від механізму розрахунку пенсії за вислугу років призначеної відповідно до ст. 54 Закону №1788. Для визначення розміру пенсії по втраті годувальника (у разі коли померлий годувальник отримував інший вид пенсії ніж пенсія за віком відповідно до Закону №1058), розраховується спочатку розмір пенсії за віком (ст. 27 Закону №1058) та потім визначається розмір у відсотковому значенні згідно з положеннями ст. 37 Закону №1058.
Зазначений лист, у свою чергу, не є рішенням пенсійного управління щодо відмови в призначенні пенсії, а носить виключно інформаційно-роз`яснювальний характер.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Статтею 27 Сімейного кодексу України визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року (справа №461/3169/17) дійшов таких висновків:
«...У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб`єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.».
Отже, у розумінні статті 30 Закону № 2262-XIІ та статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника".
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.02.2025 у справі № 240/12904/23 та у постанові Верховного Суду № 580/1977/25 від 14.05.2026 року.
Крім того, у постанові від 31.10.2019 (справа № 461/3169/17) Верховний Суд на підставі аналізу норм ст. 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (формулювання яких є подібним до приписів ст. 30 Закону № 2262-ХІІ) та норм Сімейного кодексу України дійшов таких висновків:
«У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-615а14 та Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №804/1501/18.
Враховуючи вищенаведене, навіть при установленні в судовому порядку факту проживання позивачки з чоловіком однією сім`єю без шлюбу і визнання за нею статусу члена сім`ї, це не надає їй права у призначенні пенсії саме як дружині померлого, відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 № 420/38329/25.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; П) до Головного управління ПФУ в РНОКПП 2089403882Херсонській області ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ 21295057), Головного управління ПФУ у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua