Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №380/8504/26
Суддя: Клименко Оксана Миколаївна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м. Львівсправа № 380/8504/26
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіцентр Квітка» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіцентр Квітка» (позивач/ТОВ «Профіцентр Квітка») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач/митниця), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000449/2 від 24.03.2026;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000632/2 від 21.04.2026;
- судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) покласти на відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000449/2 від 24.03.2026 та № UA209000/2026/000632/2 від 21.04.2026 (далі - також спірні/оскаржувані рішення) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщувався через державний кордон України, а подані декларантом позивача до митного оформлення документи відповідали вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Ті розбіжності, на які вказав відповідач в оскаржуваних рішеннях, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортувався, з урахуванням того, що позивач використав відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідач не вказав ні конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Також у позовній заяві позивач вказує, що згідно з попереднім розрахунком він несе витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує повністю з тих же підстав, які зазначені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів. Спростовуючи позов, зазначає також, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, подані разом із митною декларацією, і виявили розбіжності та відсутність необхідних документів, що стало підставою для витребування додаткових документів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України митний орган має право вимагати додаткові документи у разі наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи фактично сплаченої ціни. Львівська митниця встановила невідповідності у поданих позивачем документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Документи, подані позивачем на вимогу митного органу, не усувають виявлені невідповідності, а інших документів не надано. У зв`язку з цим, а також з огляду на відсутність документально підтверджених відомостей про митну вартість, митниця не мала змоги перевірити її достовірність. Як наслідок, обґрунтовано було застосовано резервний метод відповідно до ст. 64 МК України. Спірні рішення про коригування митної вартості товарів містять усі необхідні реквізити та прийняті з урахуванням норм законодавства. Обов`язок доведення митної вартості покладається на декларанта, а неповнота поданих документів стала підставою для невизнання заявленої митної вартості. Відповідач підсумовує, що оскаржувані рішення є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.
З огляду на вказане в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що сума таких витрат, зазначена позивачем, є неспівмірною із цією категорією спору та із виконаною адвокатом роботою.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач не спростовував наведених у позовній заяві тверджень щодо обов`язку митниці зазначити конкретні обставини, які викликали у неї сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару. Зазначає, що доводи відповідача про нібито подання «проєкту платіжного доручення» є безпідставними. Надані документи відповідають постанові Правління Нацбанку № 216, підтверджують фактичну оплату товару та є належними доказами у розумінні ст. 53 МК України. Відповідач не спростував визначеної позивачем митної вартості товару та не довів наявності обґрунтованих сумнівів щодо такого розміру. У зв`язку із чим у відповідача були відсутні для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Щодо відшкодування судових витрат позивач зазначає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи, кількістю та обсягом складених процесуальних документів та відповідної судової практики Верховного Суду.
Окрім того, на виконання ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 05 травня 2026 року позивач разом із відповіддю на відзив подав переклади товаросупровідних документів, складених іноземною мовою, державною мовою. Одночасно позивач просить включити витрати на переклад зазначених документів до складу судових витрат та, у разі задоволення позову, покласти їх відшкодування на відповідача.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 05 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано позивачу подати до суду переклад державною мовою тих товаросупровідних документів, які складені іноземною мовою; витребувано у відповідача належно засвідчені копії митних декларацій, які слугували джерелом інформації для коригування митної вартості у спірних рішеннях.
Ухвалою суду від 12 травня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Під час здійснення господарської діяльності між компанією «YANGZHOU AILIDA ELECTROMECHANICAL MANUFACTURING CO.,LTD», Китай (Продавець) та ТОВ «Профіцентр Квітка», Україна (Покупець) 01.02.2025 укладено зовнішньоекономічний контракт № ALD-2025, предметом якого є те, що продавець зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти товари та послуги у кількості, за ціною та асортиментом відповідно до Рахунків на основі замовлень від Покупця, що становлять невід`ємну частину цього Договору.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2025 № ALD-2025 позивач придбав у продавця товар згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № PK202502 від 10.01.2026 загальною вартістю 25420 доларів США.
З метою митного оформлення придбаного товару 23.03.2026 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209170024276U1, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема машини для змішування або перемішування.
Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією № 26UA209170024276U1, як підставу для застосування основного методу, надав такі документи:
- зовнішньоекономічний контракт № ALD-2025 від 01.02.2025;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.04.2025;
- рахунок-фактура (iнвойс) № PK202502 від 10.01.2026;
- пакувальний лист б/н від 10.01.2026;
- договір про транспортно-експедиторське обслуговування № DH101022 від 10.10.2022;
- довідка про транспортно-експедиційні витрати № 00000002323 від 20.03.2026;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 4702 від 20.03.2026;
- коносамент № ZH260100245 від 19.01.2026;
- автотранспортна накладна № 3159579 від 17.03.2026;
- копія транзитної декларації № 26PL322080NS9EHCM4 від 16.03.2026;
- копія митної декларації країни відправлення № 223120260000178904 від 14.01.2026.
За результатами розгляду електронної митної декларації № 26UA209170024276U1 та наданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2026 № UA209000/2026/000449/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000346.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.03.2026 № UA209000/2026/000449/2 в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено таке: «(…) Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне: Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі – Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії SWIFT від 19.12.2025 та від 12.03.2026, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком; Рахунок на оплату транспортних послуг від 20.03.2026 № 4702 містить посилання на договір від 10.10.2022 № DH101022, який до митного оформлення не поданий. Таким чином митний орган не має змоги в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару. Відповідно до п 1.1 контракту від 01.02.2025 № ALD-2025 вказано що рахунки формуються на підставі замовлень, крім того в рахунку фактурі від 10.01.2026 № PK202502 зазначено замовлення PK202502. Проте замовлення до митного оформлення не подане, що не дає змоги в повному обсязі здійснити перевірку числових значень митної вартості. У митній декларації країни експорту від 14.01.2026 р. за №223120260000178904 у гр. «країна призначення» та гр. «торгова країна» вищевказаної декларації містить запис «POL», що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції; окрім того в графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документа CHN2926418, який до митного оформлення не поданий. Відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 № 57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR № 3159579 від 17.03.2026 р. у гр. 22 відсутній штамп та/або підпис відправника. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом додатково надано проформу, SWIFT. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. За результатами розгляду всіх наданих документів встановлено неподання документів, а саме: транспортні (перевізні) документи, - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «бетономішалки», оформленого за МД № UA807200/2026/3202 від 09.03.2026 р. Скоригована митна вартість склала 3,32 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».
Під час здійснення господарської діяльності між компанією «SHANDONG BAISIWEI MACHINERY CO.,LTD», Китай (Продавець) та ТОВ «Профіцентр Квітка», Україна (Покупець) 01.09.2025 укладено зовнішньоекономічний контракт № BAI-2025, предметом якого є те, що продавець зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти товари та послуги у кількості, за ціною та асортиментом відповідно до рахунків (інвойсів) на основі замовлень від покупця.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2025 № BAI-2025 позивач придбав у продавця товар відповідно до рахунків-фактур (інвойсів) № HCU20250906 від 24.01.2026, № HCU20250906-1 від 24.01.2026, № HCU20250906-2 від 24.01.2026 та № HCU20250906-3 від 24.01.2026 загальною вартістю 71069 доларів США.
З метою митного оформлення придбаного товару 20.04.2026 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209170033952U5, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема машини для змішування або перемішування.
Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією № 26UA209170033952U5, як підставу для застосування основного методу, надав такі документи:
- зовнішньоекономічний контракт № BAI-2025 від 01.09.2025;
- рахунок-фактура (iнвойс) № HCU20250906 від 24.01.2026;
- рахунок-фактура (iнвойс) № HCU20250906-1 від 24.01.2026;
- рахунок-фактура (iнвойс) № HCU20250906-2 від 24.01.2026;
- рахунок-фактура (iнвойс) № HCU20250906-3 від 24.01.2026;
- пакувальний лист № HCU20250906-1 від 24.01.2026;
- пакувальний лист № HCU20250906-2 від 24.01.2026;
- пакувальний лист № HCU20250906-3 від 24.01.2026;
- сертифікат про походження товару № C26MA3U5637X0001 від 10.04.2026;
- договір про транспортно-експедиторське обслуговування № DH101022 від 10.10.2022;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6725 від 17.04.2026;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6726 від 17.04.2026;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6727 від 17.04.2026;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6728 від 17.04.2026;
- коносамент № ZH260200008 від 16.02.2026;
- автотранспортна накладна № 3719102 від 15.04.2026;
- автотранспортна накладна № 5470095 від 15.04.2026;
- автотранспортна накладна № 7237056 від 16.04.2026;
- копія транзитної декларації № 26PL322080NSC4T6M4 від 14.04.2026;
- копія транзитної декларації № 26PL322080NSC7KPM1 від 15.04.2026;
- копія транзитної декларації № 26PL322080NSCCYKM3 від 16.04.2026;
- копія митної декларації країни відправлення № 422220260000001743 від 12.02.2026.
За результатами розгляду електронної митної декларації № 26UA209170033952U5 та наданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від № UA209000/2026/000632/2 від 21.04.2026 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000475.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.04.2026 № UA209000/2026/000632/2 в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено таке: «(…) Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне: Поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту № BAI-2025 від 01.09.2025, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОФІЦЕНТР КВІТКА» та компанією «SHANDONG BAISIWEI MACHINERY CO.LTD.». Пунктом 1.1 даного Контракту передбачається, що Продавець зобов`язується поставити, Покупець оплатити та прийняти товари та послуги в кількості, за ціною та асортиментом відповідно до Рахунків (інвойсів) на основі замовлень від Покупця. Пунктом 2.2 передбачено, що при постачанні товарів відхилення від кількості, заявленої в замовленні Покупця не допускається. Згідно з п. 2.3 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. Враховуючи вищенаведене, таким додатком до даного Контракту є замовлення. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не було надано, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, а також чи відповідають виставлені Рахунки замовленню. У графі 16 і 23 наданих до митного оформлення СМР № 3719102 від 15.04.2026 наявний штамп перевізника PE SEN VIKTORIIA. Однак, документи, які визначають договірні відносини з PE SEN VIKTORIIA, відсутні, CMR № 5470095 від 15.04.2026 наявний штамп перевізника PE OMELIANIUK ARTUR. Однак, документи, які визначають договірні відносини з PE OMELIANIUK ARTUR, відсутні. CMR № 7237056 від 16.04.2026 наявний штамп перевізника ТОВ «Р-ЛАЙН ТРАНС». Однак, документи, які визначають договірні відносини з ТОВ «Р-ЛАЙН ТРАНС» відсутні. Натомість, Рахунки на оплату транспортних послуг № 6725, № 6726, № 6727, № 6728 від 17.04.2026, які містять посилання на Договір № DH101022 від 10.10.2022, виставлені ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ». При цьому, вказаний договір до митного оформлення декларантом не надано, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно і числового значення рівня митної вартості товару. У митній декларації країни експорту від 12.02.2026р. за №422220260000001743 у гр. «країна призначення» вищевказаної декларації містить запис «POL», що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції; окрім того в графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документа 265407088, який до митного оформлення не поданий. Також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі – Положення № 216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії платіжних інструкцій (SWIFT) в іноземній валюті або банківських металах від 16.09.2025 року № б/н, від 30.12.2025 року № б/н, від 08.04.2026 року № б/н, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу митного органу декларантом додатково надіслано рахунки-проформи, платіжні інструкціїї (swift). Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: - виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, договір на перевезення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 100110/2026/123113 від 16.03.2026, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (машини для змішування, бетономішалки…) становила 3,31 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятих Львівською митницею рішень про коригування митної вартості товарів від 24.03.2026 № UA209000/2026/000449/2 та від 21.04.2026№ UA209000/2026/000632/2.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.
Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Митний орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Водночас повноваження митного органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних митним органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.
Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих відповідно до спірних рішень товарів за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) № PK202502 від 10.01.2026, а саме 25420 доларів США, та у рахунках-фактурах (інвойсах) № HCU20250906 від 24.01.2026, № HCU20250906-1 від 24.01.2026, № HCU20250906-2 від 24.01.2026 та № HCU20250906-3 від 24.01.2026, а саме 71069 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів позивач надав митному органу разом з електронною митною декларацією № 26UA209170024276U1 такі документи: зовнішньоекономічний контракт № ALD-2025 від 01.02.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.04.2025, рахунок-фактура (iнвойс) № PK202502 від 10.01.2026, пакувальний лист від 10.01.2026, договір про транспортно-експедиторське обслуговування № DH101022 від 10.10.2022, довідка про транспортно-експедиційні витрати № 00000002323 від 20.03.2026, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 4702 від 20.03.2026, коносамент № ZH260100245 від 19.01.2026; автотранспортна накладна № 3159579 від 17.03.2026, копія транзитної декларації № 26PL322080NS9EHCM4 від 16.03.2026, копія митної декларації країни відправлення № 223120260000178904 від 14.01.2026.
На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів позивач надав митному органу разом з електронною митною декларацією № 26UA209170033952U5 такі документи: зовнішньоекономічний контракт № BAI-2025 від 01.09.2025, рахунок-фактура (iнвойс) № HCU20250906 від 24.01.2026, рахунок-фактура (iнвойс) № HCU20250906-1 від 24.01.2026, рахунок-фактура (iнвойс) № HCU20250906-2 від 24.01.2026, рахунок-фактура (iнвойс) № HCU20250906-3 від 24.01.2026, пакувальний лист № HCU20250906-1 від 24.01.2026, пакувальний лист № HCU20250906-2 від 24.01.2026, пакувальний лист № HCU20250906-3 від 24.01.2026, сертифікат про походження товару № C26MA3U5637X0001 від 10.04.2026, договір про транспортно-експедиторське обслуговування № DH101022 від 10.10.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6725 від 17.04.2026, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6726 від 17.04.2026, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6727 від 17.04.2026, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6728 від 17.04.2026, коносамент № ZH260200008 від 16.02.2026, автотранспортна накладна № 3719102 від 15.04.2026, автотранспортна накладна № 5470095 від 15.04.2026, автотранспортна накладна № 7237056 від 16.04.2026, копія транзитної декларації № 26PL322080NSC4T6M4 від 14.04.2026, копія транзитної декларації № 26PL322080NSC7KPM1 від 15.04.2026, копія транзитної декларації № 26PL322080NSCCYKM3 від 16.04.2026, копія митної декларації країни відправлення № 422220260000001743 від 12.02.2026.
З наведеного переліку можна зробити висновок, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів, визначені частиною другою статті 53 МК України, що дають змогу визначити митну вартість товарів за ціною договору.
Проте в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав на невідповідності (розбіжності) у поданих декларантом до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Оцінюючи такі твердження митного органу (наведені у спірних рішеннях), суд зазначає таке.
Щодо зауважень відповідача, вказаних у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000449/2 від 24.03.2026, суд ураховує таке.
Стосовно доводів, що копії SWIFT від 19.12.2025 та від 12.03.2026 не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216.
Суд зазначає, що відповідно до Розділу II «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах» Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, а саме пункту 14, платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема підпис(и) відповідальної(их) особи(іб) платника або код автентифікації.
Суд встановив, що надані до митного оформлення банківські платіжні документи SWIFT від 19.12.2025 та від 12.03.2026 містять універсальні унікальні ідентифікатори трансакцій (UETR), які є кодами автентифікації та підтверджують успішне виконання відповідних платіжних операцій банківською установою. Крім того, зазначені документи містять відмітки банку АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», що також підтверджує здійснення платежів.
Суд звертає увагу, що у графі «Призначення платежу» кожного з банківських платіжних документів міститься посилання на зовнішньоекономічний контракт № ALD-2025 від 01.02.2025, що дає можливість однозначно ідентифікувати здійснені платежі саме з поставкою оцінюваного товару за відповідним контрактом. Крім того, банківські платіжні документи містять номер рахунку отримувача (Creditor Agent Account 90271488000013341), який повністю відповідає банківським реквізитам продавця, зазначеним у пункті 14 Контракту № ALD-2025 від 01.02.2025.
За таких обставин суд доходить висновку, що банківські платіжні документи SWIFT від 19.12.2025 та від 12.03.2026 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, дають можливість ідентифікувати здійснені платежі з поставкою оцінюваного товару та підтверджують факт перерахування ТОВ «ПРОФІЦЕНТР КВІТКА» грошових коштів на рахунок компанії «YANGZHOU AILIDA ELECTROMECHANICAL MANUFACTURING CO., LTD» за оплату товару.
Щодо аргументу митного органу, що договір від 10.10.2022 № DH101022 до митного оформлення не поданий.
Судом встановлено, що договір № DH101022 від 10.10.2022 зазначений у графі 44 митної декларації № 26UA209170024276U1 під кодом 4301 із позначкою «m». Така позначка свідчить про те, що зазначений документ уже подавався митному органу під час попереднього митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації. Крім того, вказаний договір безпосередньо зазначений посадовою особою митниці у Картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000346, що підтверджує його наявність у розпорядженні митного органу.
Суд звертає увагу, що для підтвердження транспортних витрат декларантом до митного оформлення були подані договір про транспортно-експедиторське обслуговування № DH101022 від 10.10.2022, довідка про транспортно-експедиційні витрати № 00000002323 від 20.03.2026, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 4702 від 20.03.2026, коносамент № ZH260100245 від 19.01.2026 та автотранспортна накладна № 3159579 від 17.03.2026.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому наведені Правила визначають можливі документи, якими можуть підтверджуватися такі витрати, зокрема рахунок-фактуру (акт виконаних робіт, наданих послуг), банківські та платіжні документи, а також калькуляцію транспортних витрат у разі перевезення власним транспортом.
Суд також враховує, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися розмір транспортних витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій зазначено, що за відсутності законодавчо визначеного виключного виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем подано належні та достатні документи, які підтверджують як наявність договірних відносин щодо транспортно-експедиційного обслуговування, так і розмір понесених транспортних витрат, а тому висновок митного органу про неподання документів на підтвердження транспортних витрат є безпідставним.
Щодо доводів відповідача, що замовлення до митного оформлення не подане.
Суд зазначає, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить відомості про вартість товару чи підтверджує числові значення складових митної вартості. Крім того, чинне законодавство не визначає обов`язкових реквізитів такого документа та не встановлює вимог щодо його форми і змісту.
Суд звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України заявка на перевезення не віднесена до документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів або підлягають обов`язковому поданню митному органу. Водночас частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України прямо заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що визначені цією статтею.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 16.11.2018 у справі № 813/1012/17, у якій суд зазначив, що заявка на перевезення вантажу не є первинним чи розрахунковим документом, не підтверджує факт надання транспортних послуг або їх вартість, а тому вимога митного органу щодо її подання є безпідставною.
Суд також зазначає, що перелік додаткових документів, визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, містить, зокрема, каталоги, специфікації та прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, однак не передбачає подання замовлення як документа на підтвердження заявленої митної вартості.
За таких обставин суд доходить висновку, що рахунок-проформа та рахунок-фактура містять усі необхідні відомості щодо ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті, а тому у митного органу були відсутні підстави ставити під сумнів заявлену митну вартість товару через неподання заявки-замовлення.
Отже, подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару, а всі витрати, понесені ТОВ «Профіцентр Квітка» у зв`язку з поставкою товару, включені до митної вартості, заявленої до митного оформлення.
Стосовно зауваження митного органу, що у митній декларації країни експорту від 14.01.2026 за № 223120260000178904 у гр. «країна призначення» та гр. «торгова країна» вищевказаної декларації містить запис «POL», що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції; окрім того в графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документа CHN2926418, який до митного оформлення не поданий.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. Водночас згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом за наявності для підтвердження заявленої митної вартості.
Суд звертає увагу, що декларант не є особою, яка складає експортну митну декларацію країни відправлення, та не впливає на порядок заповнення її граф. Такий документ подається митному органу в тому вигляді, в якому його отримано від відправника товару.
Судом встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості митний орган не навів жодних посилань на норми законодавства Китайської Народної Республіки, які б регулювали порядок заповнення експортної митної декларації та підтверджували неправильність зазначення відомостей у графах «країна призначення» чи «торгова країна». Натомість рішення містить лише припущення щодо можливих невідповідностей без належного нормативного обґрунтування.
За таких обставин зазначення у митній декларації країни експорту від 14.01.2026 № 223120260000178904 у графах «країна призначення» та «торгова країна» відомостей «POLAND» саме собою не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не впливає на числові значення її складових.
Суд також зазначає, що подана декларантом митна декларація країни відправлення має форму електронного документа та містить необхідні засоби ідентифікації, зокрема QR-код, що дає можливість перевірити її автентичність. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган у разі виникнення сумнівів мав право звернутися до митних органів іноземної держави із запитом щодо підтвердження достовірності такого документа, а не покладати на декларанта обов`язок доводити правильність дій уповноважених органів іншої держави.
Стосовно зауваження митного органу щодо відсутності документа № CHN2926418 суд встановив, що зазначений номер міститься у коносаменті № ZH260100245 від 19.01.2026, який був поданий декларантом до митного оформлення, та ідентифікує номер лінійного коносаменту.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведені митним органом зауваження щодо митної декларації країни відправлення та документа № CHN2926418 не підтверджують недостовірності заявленої митної вартості товару та не можуть бути самостійною підставою для її коригування.
Щодо зауваження відповідача про те, що в CMR № 3159579 від 17.03.2026 у гр. 22 відсутній штамп та/або підпис відправника.
Судом встановлено, що графа 22 CMR містить надруковані реквізити як відправника, так і перевізника, які дають можливість їх однозначно ідентифікувати. При цьому стаття 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не відносить печатку та підписи відправника і перевізника до обов`язкових реквізитів міжнародної товарно-транспортної накладної.
Суд звертає увагу, що наведені митним органом зауваження щодо оформлення CMR не свідчать про наявність розбіжностей у документах, поданих для підтвердження митної вартості товарів, оскільки розбіжності мають бути між відомостями, що містяться у різних документах. Водночас митним органом не встановлено ознак підробки поданих документів та не зазначено, які саме відомості, необхідні для підтвердження числових значень складових митної вартості або ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за товар, у них відсутні.
Суд також зазначає, що наявність або відсутність окремих необов`язкових реквізитів у CMR не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товару. При цьому митний орган не встановив жодних невідповідностей щодо найменування, кількості, ваги чи інших якісних і кількісних характеристик товару, зазначених у міжнародній товарно-транспортній накладній.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховний Суд від 20.06.2023 у справі № 380/1221/2020, у якій зазначено, що предметом доказування під час контролю правильності визначення митної вартості є ціна товару та інші складові митної вартості. Водночас відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна лише підтверджує укладення договору перевезення, а умови міжнародного перевезення самі собою не впливають на ціну товару. Тому недоліки оформлення CMR не можуть бути самостійною підставою для виникнення сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Крім того, суд зазначає, що міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, на підставі якого визначається митна вартість товарів, а тому відомості, зазначені у ній, самі собою не впливають на підтвердження числових значень складових митної вартості.
За таких обставин суд доходить висновку, що зауваження митного органу щодо оформлення CMR не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості товару та не можуть бути належною і достатньою підставою для її коригування.
Щодо зауважень відповідача, вказаних у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000632/2 від 21.04.2026, суд вказує наступне.
Стосовного аргументу, що замовлення до митного оформлення не було надано.
Суд зазначає, що заявка-замовлення не є первинним документом, який містить відомості про вартість товару або підтверджує числові значення складових митної вартості. Крім того, чинне законодавство не визначає обов`язкових реквізитів заявки до договору та не встановлює вимог щодо її форми і змісту.
Суд звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України заявка на перевезення не віднесена до документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів або підлягають обов`язковому поданню митному органу. Водночас відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що визначені цією статтею.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 16.11.2018 у справі № 813/1012/17, у якій зазначено, що заявка на перевезення вантажу не належить до документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не є первинним чи розрахунковим документом та не підтверджує факт надання транспортних послуг або їх вартість, а тому вимога митного органу щодо її подання є безпідставною.
Суд також зазначає, що перелік додаткових документів, визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, містить каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, однак не передбачає замовлення як документа, що підтверджує заявлену митну вартість товару.
Разом з тим судом встановлено, що під час митного оформлення декларантом були подані рахунки-проформи № HCU20250906-1 від 06.09.2025, № HCU20250906-2 від 06.09.2025 та № HCU20250906-3 від 06.09.2025, які за своєю правовою природою є попередніми інвойсами та використовуються для узгодження ціни товару, обсягу поставки, умов оплати та здійснення попередньої оплати. Поряд із цим до митного оформлення були подані рахунки-фактури (інвойси), які містять усі необхідні відомості щодо поставки товару та його вартості.
За таких обставин суд доходить висновку, що рахунки-проформи та рахунки-фактури містять усі необхідні відомості щодо ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті, а тому у митного органу були відсутні підстави для невизнання заявленої митної вартості через неподання заявки-замовлення.
Отже, подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару, а всі витрати, понесені ТОВ «Профіцентр Квітка» у зв`язку з поставкою товару, включені до митної вартості, заявленої до митного оформлення.
Щодо доводів, що документи, які визначають договірні відносини з PE OMELIANIUK ARTUR, договірні відносини з ТОВ «Р-ЛАЙН ТРАНС» відсутні та, що Договір № DH101022 від 10.10.2022 до митного оформлення декларантом не надано.
Судом встановлено, що між ТОВ «Профіцентр Квітка» та ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № DH101022 від 10.10.2022, предметом якого є надання транспортно-експедиторських послуг. Зазначений договір був поданий митному органу під час митного оформлення.
Суд зазначає, що ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» є експедитором, а не безпосереднім перевізником, тому для виконання своїх договірних зобов`язань мало право залучати третіх осіб-перевізників. Відносини між експедитором та перевізниками PE SEN VIKTORIIA, PE OMELIANIUK ARTUR та ТОВ «Р-ЛАЙН ТРАНС» є самостійними господарськими правовідносинами, учасником яких ТОВ «Профіцентр Квітка» не є.
Судом встановлено, що рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг № 6725, № 6726, № 6727 та № 6728 від 17.04.2026 були виставлені саме ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» як стороною договору про транспортно-експедиторське обслуговування та подані декларантом до митного оформлення. Відтак саме ці документи підтверджують розмір транспортних витрат, понесених позивачем, які відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України були включені до заявленої митної вартості товару.
Суд відхиляє доводи митного органу щодо неподання Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № DH101022 від 10.10.2022, оскільки матеріалами справи підтверджується, що зазначений договір був зазначений у графі 44 митної декларації № 26UA209170033952U5 під кодом 4301 із позначкою «m». Така позначка свідчить про те, що документ вже подавався митному органу під час попереднього митного оформлення товарів. Крім того, цей договір зазначений самим митним органом у Картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000475, що підтверджує його наявність у розпорядженні відповідача.
Суд також встановив, що для підтвердження транспортних витрат декларантом були подані договір про транспортно-експедиторське обслуговування № DH101022 від 10.10.2022, рахунки-фактури на транспортно-експедиційні послуги № 6725, № 6726, № 6727 та № 6728 від 17.04.2026, коносамент № ZH260200008 від 16.02.2026, а також міжнародні товарно-транспортні накладні № 3719102 від 15.04.2026, № 5470095 від 15.04.2026 та № 7237056 від 16.04.2026.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження транспортних витрат подаються транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До таких документів, зокрема, належать рахунок-фактура (акт виконаних робіт, наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, а також калькуляція транспортних витрат у разі перевезення власним транспортом.
Суд звертає увагу, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вичерпного переліку документів, якими має підтверджуватися розмір транспортних витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій зазначено, що за відсутності законодавчо визначеного виключного виду доказів розмір витрат на перевезення може підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами, а Митний кодекс України не визначає, що такими доказами можуть бути виключно фінансові чи бухгалтерські документи.
За таких обставин суд доходить висновку, що декларантом подано належні та достатні документи, які підтверджують понесені транспортні витрати, а всі витрати на транспортування товару, понесені позивачем, були правомірно включені до митної вартості товару та належним чином документально підтверджені. Доводи митного органу про відсутність документального підтвердження транспортних витрат спростовуються матеріалами справи.
Щодо зауваження відповідача, що у митній декларації країни експорту від 12.02.2026 за № 422220260000001743 у гр. «країна призначення» вищевказаної декларації містить запис «POL», що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції; окрім того в графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документа 265407088, який до митного оформлення не поданий.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. Водночас згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом за наявності для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Суд звертає увагу, що декларант не є особою, яка складає експортну митну декларацію країни відправлення, та не впливає на порядок її заповнення. Такий документ подається митному органу у тому вигляді, в якому його отримано від відправника товару, а тому декларант не може нести відповідальність за порядок заповнення окремих граф експортної декларації.
Судом встановлено, що подана декларантом митна декларація країни відправлення від 12.02.2026 № 422220260000001743 має форму електронного документа та містить усі необхідні засоби ідентифікації, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, який дає можливість перевірити її автентичність. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів щодо достовірності відомостей, зазначених у такому документі, митний орган мав право звернутися до митних органів іноземної держави із запитом щодо їх підтвердження, а не покладати на декларанта обов`язок доводити правильність оформлення документа компетентними органами іншої держави.
Суд також зазначає, що доводи митного органу щодо відсутності документа № 265407088 є безпідставними, оскільки зазначений номер міститься у коносаменті № ZH260200008 від 16.02.2026, який був поданий декларантом під час митного оформлення, та ідентифікує номер лінійного коносаменту.
Крім того, суд звертає увагу, що у рішенні про коригування митної вартості митний орган не навів жодних посилань на норми законодавства Китайської Народної Республіки, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та підтверджували б неправильність її оформлення. Натомість висновки відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, без належного нормативного та доказового обґрунтування.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені митним органом зауваження щодо митної декларації країни відправлення та документа № 265407088 не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості товару, не підтверджують наявності розбіжностей у документах, які впливають на визначення митної вартості, а тому не можуть бути належною та достатньою підставою для її коригування.
Стосовно доводів митного органу, що копії платіжних інструкцій (SWIFT) в іноземній валюті або банківських металах від 16.09.2025 № б/н, від 30.12.2025 року № б/н, від 08.04.2026 № б/н, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216.
Суд зазначає, що відповідно до Розділу II «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах» Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, а саме пункту 14, платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема підпис(и) відповідальної(их) особи(іб) платника або код автентифікації.
Судом встановлено, що подані до митного оформлення банківські платіжні документи від 16.09.2025, 30.12.2025 та 08.04.2026 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені чинним законодавством. Зокрема, банківський платіжний документ SWIFT від 08.04.2026 містить універсальний унікальний ідентифікатор трансакції (UETR: 8b8e1db6-0701-473f-ab3c-5398d850ef6c), який є кодом автентифікації та підтверджує успішне виконання відповідної платіжної операції банківською установою.
Суд також звертає увагу, що у графі «Призначення платежу» зазначених банківських платіжних документів міститься посилання на зовнішньоекономічний контракт CNTRN BAI від 01.09.2025, а також на інвойси № HCU20250906-1, № HCU20250906-2 та № HCU20250906-3 від 24.01.2026, що дає можливість однозначно ідентифікувати здійснені платежі саме з поставкою оцінюваного товару за відповідним контрактом.
Крім того, судом встановлено, що всі подані банківські платіжні документи містять відмітки банківської установи АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», які підтверджують їх виконання.
За таких обставин суд доходить висновку, що банківські платіжні документи від 16.09.2025, 30.12.2025 та 08.04.2026 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, дають можливість ідентифікувати здійснені платежі з поставкою оцінюваного товару та підтверджують факт перерахування ТОВ «Профіцентр Квітка» грошових коштів на рахунок компанії «SHANDONG BAISIWEI MACHINERY CO., LTD» в оплату товару.
Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас відповідач не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач разом з митною декларацією подав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, вніс до митної декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи ознаки підробки.
Суд уважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Однак з переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та як ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд уважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішень щодо визнання заявленої митної вартості таких товарів.
Оцінюючи, водночас, спірні рішення в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.
Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу визначення митної вартості обґрунтовано митним органом посиланням на митні декларації № UA807200/2026/3202 від 09.03.2026 та № 100110/2026/123113 від 16.03.2026. Утім, відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано самі ці митні декларації; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).
Отже, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо.
Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведених приписів частини другої статті 2 КАС України, а тому прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000449/2 від 24.03.2026 та № UA209000/2026/000632/2 від 21.04.2026 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.
За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 6205,80 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути суму судового збору в розмірі 6205,80 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.
Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження розміру та реальності понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач подав до суду такі докази:
1. Договір № 1-22/09/22 про надання правової допомоги від 22.09.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіцентр Кітка» та Адвокатським об`єднанням «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ», та Додаткову угоду № 16 від 24.04.2026 до Договору № 1-22/09/22 про надання правової допомоги від 22.09.2022, за змістом яких у процесі представництва інтересів ТОВ «Профіцентр Кітка» у цій справі в суді першої інстанції буде надана така правнича допомога: оскарження рішень митниці в судовому порядку, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, збору доказів, підготовка позову, відповіді на відзив, участь у судових засіданнях тощо. Вартість вищенаведеної правничої допомоги в суді першої інстанції становить 20000,00 грн.
2. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 380/8504/26, за змістом якого виконано таку роботу правничого характеру: опрацювання наданих клієнтом (позивачем) Адвокатському об`єднанню «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ» документів, на підставі яких підготовлено позов (2 години – 3000 гривень); вивчення судової практики, що регулює питання визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів (1 година – 1500 гривень); збір доказів, сканування документів, формування та підготовка позовної заяви, подання позовної заяви через «Електронний суд» (7 годин – 10500 гривень); підготовка відповіді на відзив (3 години 20 хвилин – 5000 гривень), загальна сума становить 20000,00 гривень.
3. Рахунок № 1-16-1-22/09/22 від 24.04.2026 на суму 20000,00 грн.
4. Платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 4800 від 28.04.2026 на суму 20000,00 грн (оплата за юридичні послуги відповідно до рахунку № 1-16-1-22/09/22 від 24.04.2026).
Суд зазначає, що принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правничу допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правничу допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За змістом частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У контексті викладеного суд зауважує, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень, зокрема й Верховного Суду, щодо справ у подібних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.
Тож, ураховуючи незначну складність категорії справи, усталену правову позицію у таких справах, суд уважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Указаний висновок Верховного Суду відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд ураховує під час вирішення такого питання.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, має бути зменшена у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
Отже, заявлені позивачем до відшкодування 20000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом, та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, конкретних обставин справи та змісту виконаних робіт (наданих послуг), заперечень відповідача, суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн.
Щодо відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.
Згідно з частинами п`ятою - восьмою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На виконання вимог частини п`ятої статті 137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:
1. Рахунок № P123738/05/2026 від 08 травня 2026 року за послуги письмового перекладу документів з китайської мови на українську мову та засвідчення печатками бюро перекладів, надані «ТОП Переклад», на суму 2160,00 грн.
2. Платіжну інструкцію № 5603 від 13 травня 2026 року про сплату позивачем на користь отримувача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2160,00 грн згідно з рахунком від 08 травня 2026 року.
3. Рахунок-фактуру № 2-08/05/26 від 08 травня 2026 року за послуги письмового перекладу документів з англійської мови на українську мову та засвідчення печатками, надані ТОВ «УА.КОНСАЛТИНГ», на суму 5800,00 грн.
4. Платіжну інструкцію № 5606 від 13 травня 2026 року про сплату позивачем на користь отримувача ТОВ «УА.КОНСАЛТИНГ» грошових коштів у розмірі 5800,00 грн згідно з рахунком № 2-08 від 08 травня 2026 року.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Втім, суд зазначає, що зі змісту вказаних документів неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу та зв`язок таких послуг із саме з цією справою, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з перекладом документів, в загальній сумі 7960,00 грн.
Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіцентр Квітка» (вул. Промислова, 47а, м. Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 32327296) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24 березня 2026 року № UA209000/2026/000449/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 21 квітня 2026 року № UA209000/2026/000632/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіцентр Квітка» 6205,80 грн сплаченого судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на правничу допомогу та судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 30 жовтня 2026 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua