Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/4044/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Львівсправа № 380/4044/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни (відповідач/державний реєстратор), у якому із урахуванням позовної заяви від 11 березня 2025 року просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року, індексний номер: 74848975 про реєстрацію права власності на 1/2 дачного будинку, садового будинку загальною площею 176,5 кв.м., житловою площею 122,6 кв.м., позначений на плані літерою А-2, складається з 1 (одного) поверху та мансарди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право: 56499775, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082602946000;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року, індексний номер: 74848827 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4623684900:03:000:0129, площею 0,0825 га за ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право: 56499642, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 246344646236;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 серпня 2024 року він звернувся в Сокільницьку сільську раду Львівського району Львівської області із заявами про реєстрацію за ним права власності на об`єкти нерухомого майна (будинку та земельної ділянки) на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19. На підставі заяв позивача державний реєстратор прийняла рішення: 1) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року індексний номер: 74848975 (про реєстрацію за позивачем права власності на 1/2 дачного будинку, садового будинку загальною площею 176,5 кв.м., житловою площею 122,6 кв.м.); 2) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року індексний номер: 74848827 (про реєстрацію за позивачем права власності на 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 4623684900:03:000:0129, площею 0,0825 га). Позивач уважає, що державний реєстратор з порушенням вимог закону протиправно провела за ним реєстрацію права власності на 1/2 частки будинку загальною площею: 176,5 кв.м., житловою площею: 122.6 кв.м. та на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер: 4623684900:03:000:012 з огляду на таке.

Позивач відзначає, що згідно з рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19 державній реєстрації за позивачем підлягали приміщення № 1, № 2, № 6, № 7, № 8, № 11, сходи під літерою «а’», балкон під літерою «а’’» (згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року), як окремий самостійний об`єкт нерухомого майна (окрема інвентарна одиниця часткою 1). Ураховуючи те, що для державної реєстрації прав позивачем не в повному обсязі, передбаченому законодавством, подано документи, державний реєстратор повинна була залишити заяву позивача про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомити його про це. Державний реєстратор мала повідомити позивача, що для реєстрації приміщень садового будинку як окремого самостійного об`єкта нерухомого майна, що був виділений йому на підставі рішення суду, він спочатку має: виготовити нову технічну документацію (технічний паспорт) на приміщення, що виділені йому в натурі на підставі рішення суду у справі № 450/529/19; присвоїти новому об`єкту нерухомого майна адресу, як це передбачено абзацом третім пункту 54 Порядку № 1127. Отже, в державного реєстратора не було підстав приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року індексний номер: 74848975.

Позивач також відзначає, що згідно з рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19 йому виділено 1/2 (одну другу) ідеальної частки земельної ділянки, кадастровий номер 4623684900:03:000:0129, з такими геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 51,50 м., 6,95 м., 31,69 м., 4,21 м., 11,86 м., 3,48 м., 7,72 м., 7,70 м. - площею 412,5 кв.м. (згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року). У зв`язку із цим, задля належного виконання рішення суду у справі № 450/529/19 щодо реєстрації прав за позивачем на виділену йому земельну ділянку площею 412,5 кв.м, державний реєстратор повинна була залишити заяву позивача про державну реєстрацію прав без руху, невідкладно повідомити його про це, вказавши, що для реєстрації такої земельної ділянки позивач спочатку має: виготовити технічну документацію на новосформовану земельну ділянку з присвоєнням нового кадастрового номера та отримати відомості з Державного земельного кадастру на новосформовану земельну ділянку. Натомість у спірній ситуації державний реєстратор внесла у відповідний розділ Державного реєстру прав неправильну інформацію, яка не відповідає резолютивній частині рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19. Оскільки відомостей в Державному земельному кадастрі про сформовану земельну ділянку площею 412,5 кв.м. з геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 51,50 м., 6,95 м., 31,69 м., 4,21 м., 11,86 м., 3,48 м., 7,72 м., 7,70 м., яку рішенням суду у справі № 450/529/19 виділено позивачу, не було, то в державного реєстратора не було підстав приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року індексний номер: 74848827.

Позивач резюмує, що державний реєстратор не взяла до уваги вищезазначене та всупереч змісту резолютивної частини рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19 протиправно прийняла оскаржувані рішення, провівши державну реєстрацію прав за позивачем 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки. Оскаржувані рішення державного реєстратора призвели до неналежного виконання рішення суду, а відтак порушили права та законні інтереси позивача.

З огляду на вказане просить суд позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що у рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19 об`єкти нерухомості виділено з приватної форми власності у спільну часткову. Також у цьому рішенні, що стосується садового будинку, вказано загальну площу всього будинку, а саме 176,5 кв.м. Суду не було подано окремих технічних паспортів з різними площами, які мали бути враховані під час поділу. Що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4623684900:03:000:0129, то вказана площа всієї земельної ділянки. Коли позивач звертався до суду про поділ майна, ним не були виготовлені та не були подані до суду інші кадастрові номери, а також у рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19 не йдеться про припинення спільної часткової власності на приватну форму власності між сторонами. Заявник не подав жодного документу щодо поділу права власності земельної ділянки та садового будинку.

З огляду на вказане просить суд у задоволенні позову, а також у стягненні судових витрат відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує, зокрема, що позивачу згідно з рішення суду у справі № 450/529/19 виділено в натурі конкретні приміщенні в садовому (дачному) будинку, а не у спільну часткову власність, як про це вказує державний реєстратор. Відповідач безпідставно на свій власний розсуд цитує рішення суду, вказуючи про те, що ОСОБА_1 виділено 1/2 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,0825 га. Аргументи відповідача про те, що суду у справі № 450/529/19 не було подано окремих технічних паспортів з різними площами, ніяк не впливають на протиправність оскаржуваних рішень державного реєстратора. Враховуючи те, що для державної реєстрації прав ОСОБА_1 не в повному обсязі, передбаченому законодавством, подано документи державний реєстратор повинна була залишити заяву позивача про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомити його про це. Доводи державного реєстратора про те, що позивач перед зверненням до суду повинен був виготовити інші кадастрові номери не заслуговують на увагу, оскільки законом не передбачено такого обов`язку у власника земельної ділянки. Водночас такої процедури як «вироблення кадастрових номерів» немає. Законом не передбачено обов`язку виготовлення співвласником земельної ділянки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки перед поданням до суду позовної заяви про її поділ в натурі. Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Також у відповіді на відзив представник позивача просить суд призначити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, оскільки ця справа має для позивача важливе значення.

Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, у яких вказує, зокрема, що позивач довільно тлумачить вимоги закону та рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19. Пустомитівський районний суд Львівської області не проводив реального розподілу будинку. Для цього мали бути два окремі технічні паспорти, дві окремі поштові адреси тощо. Такі документи для державної реєстрації не подавалися. Позивач помилково стверджує, що державній реєстрації підлягала земельна ділянка площею 412 кв.м., оскільки суд виділив ідеальну частку як зазначено в рішенні. У заявах про реєстрацію прав від 29 серпня 2024 року позивач просив про реєстрацію «вид спільної власності: спільна часткова», тож не було підстав проводити іншу реєстраційну дію ніж та, що вказана у заявах. Позивач не подав відповідно до виділених йому приміщень № 1, № 2, № 6, № 7, № 8, № 11, сходи під літерою «а’», балкон під літерою «а’’» окремого технічного паспорта, а також рішення про присвоєння адреси на новостворений об`єкт та документа про зміну форми власності. Що стосується 1/2 ідеальної частки земельної ділянки, то не було виготовлено та подано документації на земельну ділянку з присвоєнням нового кадастрового номера.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі від 19 травня 2025 року, в яких, зокрема, просить суд призначити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, оскільки ця справа має для позивача важливе значення.

Щодо клопотань представника позивача про розгляд цієї справи з повідомленням (викликом) сторін, викладених у відповіді на відзив та у додаткових поясненнях від 19 травня 2025 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом частин п`ятої - шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд відзначає, що ця адміністративна справа з огляду на предмет спору, обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність; обсяг та характер доказів; кількість учасників, є справою незначної складності, а тому її розгляд здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження.

Проте, суд не знаходить підстав для проведення у цій справі судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи.

Тому відповідно до пункту 6 частини шостої статті 262 КАС України підстави для розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 17 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчені копії доказів, які слугували підставою для прийняття спірних рішень.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19, яке набрало законної сили, в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя незавершеного будівництвом домоволодіння та визнання права власності відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частин садового (дачного) будинку та виділ ідеальних часток земельної ділянки задоволено повністю.

Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 (одну другу) частини садового (дачного) будинку загальною площею 176,5 кв.м, житловою площею 122,6 кв.м., позначені на плані літерою «А-2», яка складається з одного поверху та мансарди з приналежними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення № 1, № 2, № 6, № 7, № 8, № 11, сходи під літерою «а’», балкон під літерою «а’’» (згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року).

Виділено ОСОБА_1 1/2 (одну другу) ідеальної частки земельної ділянки кадастровий номер 4623684900:03:000:0129, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з такими геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 51,50 м., 6,95 м., 31,69 м., 4,21 м., 11,86 м., 3,48 м., 7,72 м., 7,70 м. - площею 412,5 кв.м. (згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року).

Виділено ОСОБА_2 в натурі 1/2 (одну другу) частини садового (дачного) будинку загальною площею 176,5 кв.м, житловою площею 122,6 кв.м., позначені на плані літерою «А-2», яка складається з одного поверху та мансарди з приналежними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення № 3, № 4, АДРЕСА_2 , № 9, № 10 (згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року).

Виділено ОСОБА_2 1/2 (одну другу) ідеальної частки земельної ділянки кадастровий номер 4623684900:03:000:0129, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з такими геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 7,72 м.; 3,48 м.; 11,86 м.; 4,21 м.; 31,69 м.; 9,15м.; 51,00 м.; 8,40 м. - площею 412,5 кв.м. (згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року).

29 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області із заявою про державну реєстрацію прав, а саме: тип об`єкта: садовий будинок; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082602946000; місцезнаходження об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер земельної ділянки: 4623684900:03:000:0129, до якої долучив рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19.

Розглянувши вказану заяву, державний реєстратор Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксана Богданівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року індексний номер: 74848975 про реєстрацію права власності (спільна часткова) на 1/2 частки дачного будинку, садового будинку загальною площею 176,5 кв.м., житловою площею 122,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право: 56499775, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082602946000.

Також 29 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області із заявою про державну реєстрацію прав, а саме: об`єкт речових прав: земельна ділянка; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 246344646236; кадастровий номер земельної ділянки: 4623684900:03:000:0129, до якої долучив рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19.

Розглянувши вказану заяву, державний реєстратор Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксана Богданівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року індексний номер: 74848827 про реєстрацію права власності (спільна часткова) на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 4623684900:03:000:0129, площею 0,0825 га за ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право: 56499642, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 246344646236.

Не погоджуючись із такими рішеннями державного реєстратора, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятих державним реєстратором рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року з індексними номерами 74848975 та 74848827.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952, в редакції на момент прийняття державним реєстратором спірних рішень).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягає, зокрема право власності.

Згідно з абзацом першим частини першої статті Закону № 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За змістом абзацу першого частини першої статті 20 Закону № 1952 заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до приписів частини третьої статті 10 Закону № 1952 державний реєстратор, зокрема:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження;

присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва, майбутньому об`єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом;

виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

формує реєстраційні справи у паперовій формі;

Частиною першою статті 11 Закону № 1952 передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Підстави для державної реєстрації прав визначені у статті 27 Закону № 1952, пунктом 9 частини першої якої передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1925 судове рішення, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є самостійною підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Суд встановив, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19, яке набрало законної сили, зокрема ухвалено:

- виділити ОСОБА_1 в натурі 1/2 (одну другу) частини садового (дачного) будинку загальною площею 176,5 кв.м, житловою площею 122,6 кв.м., позначені на плані літерою «А-2», яка складається з одного поверху та мансарди з приналежними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення № 1, № 2, АДРЕСА_3 , № 7, № 8, № 11, сходи під літерою «а’», балкон під літерою «а’’» (згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року);

- виділити ОСОБА_1 1/2 (одну другу) ідеальної частки земельної ділянки кадастровий номер 4623684900:03:000:0129, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з такими геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 51,50 м., 6,95 м., 31,69 м., 4,21 м., 11,86 м., 3,48 м., 7,72 м., 7,70 м. - площею 412,5 кв.м. (згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року).

Також суд ураховує, що резолютивна частина рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19 про виділ позивачу об`єктів нерухомого майна містить посилання на Висновок експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року.

Так, відповідно до мотивувальної частини згаданого рішення суду згідно з Висновком експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року «(…) запропоновано варіант виділу в натурі часток (реального розподілу) садового (дачного) будинку загальною площею 176,5 кв.м., житловою площею 122,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/2 частині кожному співвласнику, з врахуванням порядку користування, що склався між співвласниками даного будинку, відповідно до якого технічно можливо виділити:

- ОСОБА_1 приміщення № 1, № 2, № 6, № 7, № 8, № 11, сходи під літерою «а’», балкон під літерою «а’’», загальна площа яких становить 82,9 кв.м.;

- ОСОБА_2 приміщення № 3, № 4, № 5, № 9, № 10, загальна площа яких становить 93,6 кв.м.

Крім того експерт прийшов до висновку, що розподіл земельної ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер 4623684900:03:000:0129, із розрахунку по 1/2 ідеальній частині кожному співвласнику, з урахуванням поділу садового (дачного) будинку, технічно можливо, та запропоновано варіант розподілу даної земельної ділянки, за яким:

- ОСОБА_1 виділити 1/2 ідеальну частку земельної ділянки площею 412,5 кв.м., з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 51,50 м.; 6,95 м.; 31,69 м.; 4,21 м.; 11,86 м.; 3,48 м.; 7,72 м.; 7,70 м.;

- ОСОБА_2 виділити 1/2 ідеальну частку земельної ділянки площею 412,5 кв.м. з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 7,72 м.;3,48 м.; 11,86 м.; 4,21 м.; 31,69 м.; 9,15 м.; 51,00 м.; 8,40 м. (…)».

На підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19 державний реєстратор за заявами позивача від 29 серпня 2024 року про державну реєстрацію прав прийняла такі рішення від 02 вересня 2024 року:

- індексний номер: 74848975 про реєстрацію за позивачем права власності (спільна часткова) на 1/2 частки дачного будинку, садового будинку загальною площею 176,5 кв.м., житловою площею 122,6 кв.м.

- індексний номер: 74848827 про реєстрацію за позивачем права власності (спільна часткова) на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 4623684900:03:000:0129, площею 0,0825 га.

Перевіривши зміст наведених рішень державного реєстратора, суд встановив, що вони прямо суперечать резолютивній частині рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19, як підставі для державної реєстрації прав за заявами позивача від 29 серпня 2024 року, з огляду на таке.

Так, відповідно до рішення суду у справі № 450/529/19 (з урахуванням Висновку експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року) позивачу виділено в натурі 1/2 (одну другу) частини садового (дачного) будинку загальною площею 176,5 кв.м, житловою площею 122,6 кв.м., а саме приміщення № 1, № 2, № 6, № 7, № 8, № 11, сходи під літерою «а’», балкон під літерою «а’’», проте, всупереч зазначеному державний реєстратор спірним рішенням від 02 вересня 2024 року індексний номер 74848975 здійснила реєстрацію за позивачем права власності на 1/2 частки вказаного будинку на праві спільної часткової власності.

Відповідно до рішення суду у справі № 450/529/19 (з урахуванням Висновку експерта № 38/20 від 27 липня 2020 року) позивачу виділено 1/2 (одну другу) ідеальної частки земельної ділянки кадастровий номер 4623684900:03:000:0129 з такими геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 51,50 м., 6,95 м., 31,69 м., 4,21 м., 11,86 м., 3,48 м., 7,72 м., 7,70 м. - площею 412,5 кв.м., проте, всупереч зазначеному державний реєстратор спірним рішенням від 02 вересня 2024 року індексний номер 74848827 здійснила реєстрацію за позивачем права власності на 1/2 частки вказаної земельної ділянки на праві спільної часткової власності.

Ураховуючи викладене, суд констатує, що, приймаючи спірні рішення за заявами позивача від 29 серпня 2024 року, підставою для державної реєстрації прав згідно з якими було рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19, що набрало законної сили, державний реєстратор не врахувала резолютивну частину цього рішення суду, у зв`язку з чим фактично на власний розсуд здійснила державну реєстрацію за позивачем права власності на об`єкти нерухомості, визначені таким рішенням, у спосіб, який прямо суперечить рішенню суду, що свідчить про протиправність прийнятих рішень.

Доводи відповідача про те, що у рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі № 450/529/19 об`єкти нерухомості виділено з приватної форми власності у спільну часткову є помилковими, оскільки згідно з цим рішенням позивачу виділено 1/2 (одну другу) частини будинку в натурі та 1/2 (одну другу) ідеальної частки земельної ділянки.

Щодо покликань відповідача на неподання позивачем до заяв про державну реєстрацію прав потрібних документів, то вказана обставина на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 1952 мала б бути підставою для залишення заяв позивача без руху з невідкладним повідомленням його про це, а не прийняття рішень за такими заявами всупереч резолютивній частині судового рішення, як підставі для державної реєстрації прав відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1925, що додатково підтверджує протиправність оскаржуваних рішень відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що спірні рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року з індексними номерами 74848975 та 74848827 не відповідають критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які викладені у частині другій статті 2 КАС України, з огляду на що їх належить визнати протиправними та скасувати, а позовні вимоги – задовольнити.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1937,92 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача належить стягнути 1937,92 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн суд зазначає таке.

06 квітня 2025 року представник позивача подав через систему «Електронний суд» заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій повідомляє, що у зв`язку із розглядом цієї справи витрати позивача на професійну правничу допомогу становитимуть 12000,00 грн та такі підтверджені документально.

У цій заяві, а також у додаткових поясненнях від 19 травня 2025 року представник позивача просить суд стягнути з Державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

11 квітня 2025 року відповідач подала до суду заперечення від 08 квітня 2025 року на заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначає, що така заява не може бути задоволена судом через безпідставність позовних вимог, а також недоведення розміру витрат на правничу допомогу та їх співмірності в порядку, передбаченому частинами четвертою та п`ятою статті 134 КАС України. Просить суд повністю відмовити у задоволенні заяви представника позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або має бути сплачена відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 22 лютого 2025 року між Адвокатським бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА» в особі керуючого Репака Віталія Валерійовича, який діє на підставі Статуту (далі – також «Адвокатське бюро»), та ОСОБА_1 (далі – також Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 3 (далі – також Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Клієнт доручив, а Адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту в будь-яких цивільних, адміністративних та кримінальних справах.

Для надання правової допомоги Клієнту за цим Договором Адвокатське бюро призначило адвоката Репака Віталія Валерійовича (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору Клієнт зобов`язався оплачувати послуги з надання правової допомоги.

Розрахунок вартості послуг за надання професійної правничої допомоги та порядок оплати таких послуг визначений пунктами 4.1- 4.5 Договору.

На виконання умов Договору Адвокатське бюро виставило Клієнту рахунок № 1 для оплати послуг за правничі послуги у цій справі, згідно з яким Клієнту надано такі правничі послуги:

1) аналіз та вивчення документів, консультування Клієнта щодо можливості оскарження рішень державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни від 02 вересня 2024 року – 1 година, що становить до оплати 1000,00 грн;

2) підготовка, складання та подання до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви до Державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни про визнання протиправними та скасування рішень (далі – справа № 380/4044/25) – 7 годин, що становить до оплати 7000,00 грн;

3) аналіз судової практики для підготовки та складання позовної заяви у справі № 380/4044/25 - 1 година, що становить до оплати 1000,00 грн;

4) підготовка, складання та подання відповіді на відзив у справі № 380/4044/25 – 3 години, що становить до оплати 3000,00 грн;

Загальний розмір гонорару за надання Клієнту правової допомоги згідно з рахунком № 1 становить 12000,00 грн.

04 квітня 2025 року між Адвокатським бюро та Клієнтом підписано Акт прийому-передачі наданих правничих послуг на підставі Договору, згідно з яким претензій та зауважень до наданої правничої допомоги у Клієнта немає.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем Адвокатському бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА» вартості послуг за надану правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Щодо цього суд ураховує, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто ще не сплачені стороною.

Правова позиція з цього питання викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд заначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».

Водночас принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Одночасно з цим розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності, необхідних і достатніх витрат.

За змістом частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, ураховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За цих обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 12000,00 грн є значно завищеною.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування 12000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з суб`єкта владних повноважень становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом, та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до розміру судового збору, конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також заперечень відповідача, суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на суб`єкта владних повноважень понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.

Водночас, ураховуючи приписи абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, та з огляду на те, що відповідачем у цій справі виступала посадова особа суб`єкта владних повноважень - Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (державний реєстратор Гук Оксана Богданівна), судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 1937,92 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань такого суб`єкта владних повноважень - Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни (вул. Галицького, 1-А, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року індексний номер: 74848975 про реєстрацію права власності на 1/2 частки дачного будинку, садового будинку загальною площею 176,5 кв.м., житловою площею 122,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право: 56499775, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082602946000.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Гук Оксани Богданівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2024 року індексний номер: 74848827 про реєстрацію права власності на 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер: 4623684900:03:000:0129, площею 0,0825 га за ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право: 56499642, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 246344646236.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (вул. Січових Стрільців, 1, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130, код ЄДРПОУ 04369682) на користь ОСОБА_1 1937,92 грн сплаченого судового збору та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна