Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №380/17263/26
Суддя: Потабенко Варвара Анатоліївна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/17263/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 09 липня 2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 09 липня 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність та порушення порядку нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період служби з 01.01.2023 по 09.07.2025, що полягає у невірному визначенні базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, а саме іншого ніж березень 2018 року, що є результатом нарахування поточної індексації у суттєво заниженому розмірі.
Ухвалою від 21.08.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
24.08.2026 від відповідача за вх. №75175 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги заперечив, пояснивши, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абз. 18 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі. При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року. Таким чином, з огляду на зупинення на 2023 рік дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII приписами абз. 18 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX, у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (у тому числі індексації-різниці) за період з 04.07.2023 по 31.12.2023. Відтак, не проведення відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період не свідчить про протиправність його дій чи бездіяльності, а тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні. Крім цього, представник відповідача зазначив, що відповідно до положень ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України 2024 рік” обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Військова частина НОМЕР_1 здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за 2024 рік, які відповідають приписам ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України 2024 рік”. Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за 2024 рік відповідають приписам статті 39 Закону України “Про Державний бюджет України 2024 рік”, які є чинними, неконституційними не визнавалася та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Також представник відповідача зазначив, що сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Враховуючи вимоги зазначеного Закону України індексація грошових доходів населення провадиться з місяця, наступного за місяцем, у якому буде опубліковано індекс споживчих цін, який наростаючим підсумком перевищить поріг індексації 103%, починаючи з січня 2025 року. Індекси споживчих цін опубліковані в газеті Урядовий кур`єр: за лютий – 100,8 (№ 52 від 12.03.2025); за березень – 101,5 (№ 75 від 11.04.2025); за квітень – 100,7 (№ 96 від 13.05.2025); за травень – 101,3 (№ 118 від 12.06.2025). Отже, індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2025 року, перевищив поріг індексації в травні та становить 104,4 % ((лютий – 1,008 х березень – 1,015 х квітень – 1,007 х травень – 1,013 ) х 100). Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Зважаючи, що індекс споживчих цін за травень, опублікований 12 червня, індексації підлягають грошові доходи (в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн)) починаючи з липня поточного року за величиною приросту індексу споживчих цін 4,4% (104,4%-100). Сума індексації становить 133 грн 23 коп. Визначена величина приросту індексу споживчих цін зберігається до наступного перевищення порогу індексації і визначення нової величини приросту індексу споживчих цін. Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за 2023-2025 роки, які є чинними, неконституційними не визнавалася та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту, а тому не допускав порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 та на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
11.05.2026 адвокат Єрьоміна В.А в інтересах ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача, в якій просила нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням базового місяця березень 2018 року, та з адвокатським запитом щодо надання довідки про грошове забезпечення.
Листом від 23.05.2026 відповідач надав копію картки особового рахунку, з якої вбачається, що в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.07.2024 та з 01.01.2025 по 30.06.2025 індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась.
Також, з наданої копії картки особового рахунку позивача, вбачається, що в період з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 09.07.2025 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача, в якості базового місяця для обчислення індексу споживчих цін застосовував невірний базовий місяць.
Такі дії відповідача вважає протиправними, та такими, що порушують встановлене ст. 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, тому, з метою поновлення порушеного права звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з застосуванням базового місяця березня 2018 року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
У ст. 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003№ 1078 (далі – Порядок № 1078) цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У п. 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
За приписами п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З огляду на те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, тому механізм індексації має універсальний характер.
Правове ж регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
У постановах від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, Верховний Суд вказав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, стосуються нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2023 до 31.12.2023 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 рік.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 зазначив, що механізм індексації має універсальний характер, оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян та виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.
Так, Порядком № 1078 визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
З 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну зі зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.02.2025 у справі №380/13847/22.
Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у відповідача виник обов`язок нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення із урахуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.
Водночас п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" була зупинена на 2023 рік дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Як вже вказувалося судом вище, проведення індексації регулюють Закон №1282-XII та Порядок №1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.
Тож якщо дію Закону №1282-XII призупинено, то відповідно й Порядок №1078 також не діє протягом 2023 року.
Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у зазначеній частині чинні, неконституційними не визнавалися, тому мали застосовуватись відповідачем.
Таким чином у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 380/5270/24, відповідно до якої, оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, у тому числі індексації-різниці, за період з 01.01.2023 по 27.12.2023.
Вищевказана позиція узгоджується з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/1539/25.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 відсутні.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з застосуванням базового місяця березня 2018 року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 визначено, що значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів).
Отже, у разі зростання посадового окладу (тарифної ставки) з січня 2024 року, сума індексації заробітної плати має визначатись з урахуванням положень пункту 5 Порядку, тобто значення індексу споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків і для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з лютого 2024 року.
У разі, якщо підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів здійснюється з січня 2024 року.
Право на індексацію грошових доходів настає, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації 103%.
Порядком визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.
Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті "Урядовий кур`єр" та становили: за січень - 100,4% (дата опублікування в газеті № 31 від 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024); за червень - 102,2% (12.07.2024).
Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103 % лише в червні 2024 року. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103 % не було.
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Враховуючи п. 1-1 Порядку №1078 та те, що індекс споживчих цін за червень 2024 року опублікований в газеті "Урядовий кур`єр" 12.07.2024, індексація в 2024 році має нараховуватися з серпня 2024 року.
При цьому, як встановлено судом з матеріалів справи, з вересня 2024 року по грудень 2024 року включно позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, що вбачається з довідки нарахованої та виплаченої індексації, наявної в матеріалах справи. Тобто, згідно відомостей зазначеної довідки, позивачу нараховувалося індексація грошового забезпечення з липня по грудень 2024 року. У довідці зазначено, що індексація нарахована з застосуванням базового місяця березень 2018 року.
Отже, ВЧ НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за 2024 рік, відповідно до приписів ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України 2024 року».
Окрім того, з обставин даної справи судом встановлено, що підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося, зокрема, в січні 2023 року, тому відсутні підстави для застосування березня 2018 року як базового місяця для обчислення індексації позивача.
Отже, враховуючи те, що з липня 2024 року по грудень 2024 року індексація позивачу виплачувалася, а до липня 2024 року у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати йому відповідної індексації, а також відсутність належних обґрунтувань щодо невірності обрахунку індексації позивача за 2024 рік, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог у цій частині без задоволення.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації в період з 01.01.2025 по 09.07.2025 з застосуванням базового місяця березень 2018 року, то суд зазначає таке.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Положення Закону є чинним та неконституційним не визнавалося, тому підлягають застосуванню відповідачем.
Таким чином, індекс споживчих цін у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, саме січень 2025 року є базовим. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починається з лютого 2025 року.
Тобто доводи представника позивача, що базовим місяцем щодо періоду з 01.01.2025 по 09.07.2025 є березень 2018 року, є помилковими.
Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, індекс споживчих цін склав: у січні 2025 року 101,2; у лютому 2025 року 100,8; у березні 2025 року 101,5; у квітні 2025 року 100,7%; у травні 2025 року 101,3; у червні 2025 року 100,8.
У червні 2025 року приріст індексу споживчих цін наростаючим підсумком з урахуванням травневого індексу інфляції вперше перевищує поріг індексації (1,008 лютий * 1,015 березень * 1,007 квітень * 1,013 травень * 100 = 104,4%).
Таким чином, у липні 2025 року уперше з`являється право на поточну індексацію зарплати для базового місяця січень 2025 року, коефіцієнт індексації дорівнює 4,4%.
З вищевикладеного судом встановлено, що до липня 2025 року у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.
Судом установлено, що відповідачем у 2025 році нарахування та виплата позивачу поточної індексації здійснювалася із дотриманням положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та в належному розмірі.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не визнавалися неконституційними і підлягають застосуванню, нарахування і виплата позивачеві поточної індексації у 2024 та 2025 роках здійснювалася відповідачем із дотриманням вимог діючого законодавства, тому позовні вимоги не належать до задоволення.
Оскільки, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні основної частини позовних вимог, то також слід відмовити у задоволенні похідних вимог щодо нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати на відповідний рахунок.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв`язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 30.10.2026.
Суддя Потабенко В.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua