Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №380/19606/26
Суддя: Лунь Зоряна Іванівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 рокусправа № 380/19606/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:
-стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 січня 2024 року по 11 липня 2024 року включно у сумі 214 408,74 грн. (двісті чотирнадцять тисяч чотириста вісім гривень 74 копійки), із здійсненням Відповідачем під час виплати передбачених законом утримань.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не провів своєчасно розрахунок у зв`язку із звільненням. Зазначає, що оскільки відповідачем на день звільнення зі служби не проведено повного розрахунку при звільненні зі служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. У зв`язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідач скористався правом на подання відзиву та подав суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.
Відзив обґрунтований тим, що незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Таким чином, враховуючи вищезазначене, здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні, не оскаржувалися. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд установив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ). На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.01.2024 № 12 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до особової картки на грошове забепзечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалася.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 у справі №380/16845/25 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як «місяця зростання доходу», з урахуванням раніше виплачених сум.
20.08.2026 відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 у справі №380/16845/25 здійснив виплату грошового забезпечення на загальну суму 80877,21грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ «Приватбанк».
Однак, позивач вважає, що він має право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
При вирішенні питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX ), чинній на час звернення із позовом, у разі невиплати звини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Згідно із статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З 19.07.2022 за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку але не більше ніж за шість місяців.
Як встановив суд, 11.01.2024 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.01.2024 № 12 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 20.08.2026.
Так, у листопаді 2023 позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 27307,00 грн; у грудні 2023 – 27307,00грн., що підтверджується довідкою про доходи від 24.08.2026 (аркуш справи 33).
Отже, середньоденне ГЗ позивача за два місяці перед звільненням, з урахуванням того, що середня кількість днів служби позивача за січень-лютий становила 59 днів, - становить 895,31грн. ((27307,00+27307,00)/61).
З урахуванням вимог статті 117 КЗпП України, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 162946,42 грн(182 дні х 895,31грн)., а не як зазначає позивач в сумі 214 408,74грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні позивача.
Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню частина сплаченої суми судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) в розмірі 1629,50грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 162 946 (сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот сорок шість)грн 42 коп. середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 1629 (одна тисяча шістсот двадцять дев`ять)грн 50коп судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30.10.2026.
Суддя Лунь З.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua