Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/9752/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/9752/26

Львівській окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Львівській області №025550015054 від 22.04.2026 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно Закону України від №1058 загальноов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу 10 років 11 місяців 28 днів, період з 02.10.2014 року по 30.09.2025 року , перебування мною на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримання пенсії по інвалідності 3 групи.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 14 квітня 2026 року вона звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 025550015054 від 22 квітня 2026 року їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач визначив страховий стаж позивачки тривалістю 30 років 07 місяців 15 днів при необхідних 33 роках. Позивачка вважає таке рішення протиправним, оскільки пенсійним органом безпідставно не зараховано до її страхового стажу період отримання пенсії по інвалідності 3 групи з 02 жовтня 2014 року по 30 вересня 2025 року тривалістю 10 років 11 місяців 28 днів. Посилаючись на положення статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та роз`яснення Пенсійного фонду України, вказує, що період одержання виплат за окремими видами соціального страхування, зокрема пенсії по інвалідності, підлягає зарахуванню до страхового стажу. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 18.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№46737 від 01.06.2026) у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування вказує, що заява позивачки про призначення пенсії розглядалася за принципом екстериторіальності структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яким і приймалося спірне рішення. Відтак Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не приймало жодних рішень щодо призначення або відмови у призначенні пенсії та є неналежним відповідачем у частині спірних матеріально-правових вимог. Щодо зарахування до страхового стажу спірного періоду відповідач зауважує, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється виключно за умови сплати страхових внесків у сумі не меншій за мінімальний страховий внесок, чого у період з 02 жовтня 2014 року по 30 вересня 2025 року за позивачку здійснено не було, а положення законодавства про обов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають відмінний предмет регулювання та не регламентують пенсійний страховий стаж. Крім того, вимога про зобов`язання призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду. Відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу суду надійшов відзив (вх.№8558ел від 02.06.2026) у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказує, що позивачка на дату досягнення 60-річного віку та на момент звернення із заявою від 14 квітня 2026 року мала 30 років 07 місяців 15 днів страхового стажу при необхідних 33 роках стажу згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Усі підтверджені первинними документами періоди трудової діяльності та періоди одержання допомоги по безробіттю були враховані до страхового стажу в повному обсязі. Оскільки факт сплати страхових внесків за період отримання пенсії по інвалідності відсутній, підстави для включення такого періоду до страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У період з 11 вересня 2014 року по 30 вересня 2025 року позивачка перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України (Іллінецькому об`єднаному управлінні ПФУ, а в подальшому в Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області) та отримувала пенсію по інвалідності 3 групи від загального захворювання, що підтверджується рішенням про призначення пенсії № 905310121664 від 04 листопада 2017 року, довідкою Відділу обслуговування громадян № 15 (Оратівський сервісний центр) Головного управління ПФУ у Вінницькій області № 103/0217-08 від 27 квітня 2026 року та банківськими виписками.

14 квітня 2026 року ОСОБА_1 через сервісний центр звернулася із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами автоматизованого розподілу за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивачки здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

22 квітня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 025550015054 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Відмова мотивована тим, що станом на дату звернення вік заявниці становить 60 років 29 днів, необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає 33 роки, тоді як фактично обчислений пенсійним органом страховий стаж позивачки становить 30 років 07 місяців 15 днів.

З форми розрахунку страхового стажу (форма РС-право) вбачається, що пенсійним органом зараховано до стажу позивачки періоди роботи з 15 листопада 1983 року по 18 липня 1995 року, періоди отримання допомоги по безробіттю, роботу в період з 20 листопада 1995 року по 15 травня 1997 року, з 06 жовтня 1997 року по 31 грудня 2003 року, а також страховий стаж за даними системи персоніфікованого обліку за 2004– 2014 роки та вересень 2015 року, загалом — 30 років 07 місяців 15 днів. Період перебування позивачки на обліку та отримання пенсії по інвалідності з 02 жовтня 2014 року по 30 вересня 2025 року пенсійним органом до страхового стажу не зараховано.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії та незарахуванням вказаного періоду до страхового стажу, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року — не менше 33 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Предметом спору у цій справі є правомірність незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області до страхового стажу позивачки періоду отримання нею пенсії по інвалідності 3 групи з 02 жовтня 2014 року по 30 вересня 2025 року тривалістю 10 років 11 місяців 28 днів для призначення пенсії за віком.

Обґрунтовуючи вимоги щодо зарахування зазначеного періоду до страхового стажу, позивачка помилково посилається на норми статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV та роз`яснення Пенсійного фонду України щодо обчислення стажу особам з інвалідністю. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» регулює відносини у сфері соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві, а визначене його статтею 14 поняття страхового стажу застосовується виключно для надання матеріального забезпечення за цим видом страхування (зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах). Зазначені норми не регулюють відносини у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та не поширюються на порядок призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Натомість принципи, засади і механізми призначення, обчислення та виплати пенсій визначені саме Законом № 1058-IV.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавцем передбачено можливість приєднання до наявного страхового стажу додаткового періоду від дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку виключно в межах алгоритму обчислення розміру пенсії по інвалідності або пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Жодної правової норми, яка б передбачала зарахування періоду перебування особи на обліку як одержувача пенсії по інвалідності до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, положення вказаного Закону не містять.

Вказаний висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 05 квітня 2018 року у справі № 495/3675/17, від 11 липня 2019 року у справі № 303/4096/16-а, де суд касаційної інстанції послідовно звертав увагу на те, що період одержання особою пенсії по інвалідності не є періодом трудової діяльності чи періодом, протягом якого сплачувалися страхові внески у розумінні Закону № 1058-IV, а тому правових підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу при призначенні пенсії за віком немає.

Оскільки у період з 02 жовтня 2014 року по 30 вересня 2025 року за позивачку не здійснювалась сплата страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (за винятком періодів одержання допомоги по безробіттю та роботи у вересні 2015 року, які вже враховані пенсійним органом), період отримання нею пенсії по інвалідності 3 групи не підлягає зарахуванню до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на дату досягнення 60 років та дату подання заяви (14 квітня 2026 року) позивачка мала 30 років 07 місяців 15 днів страхового стажу.

Оскільки для виходу на пенсію за віком у 60 років у 2026 році частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV вимагається наявність не менше 33 років страхового стажу, у позивачки на час звернення було відсутнє право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 025550015054 від 22 квітня 2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу є обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому підстави для його визнання протиправним та скасування відсутні.

З огляду на правомірність спірного рішення пенсійного органу та відсутність у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком також задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивачки, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, суд також зазначає, що за правилами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 та від 24 травня 2024 року у справі № 460/17257/23, належним відповідачем у справах щодо оскарження рішень про відмову в призначенні пенсії, ухвалених за принципом екстериторіальності, є територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений програмним забезпеченням, який безпосередньо розглянув заяву та прийняв спірне індивідуальне рішення.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області спірного рішення щодо позивачки не приймало, у зв`язку з чим позовні вимоги до цього відповідача є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд доходить висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а відповідачі судових витрат не понесли, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійног фонду України у Вінницькій області ( м. Вінниця, вул. Зодчих 22, ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016 ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії- відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

СуддяГрень Наталія Михайлівна