Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №380/16657/26
Суддя: Ланкевич Андрій Зіновійович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/16657/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.09.2014 по день фактичної виплати 28.05.2026;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.09.2014 по день фактичної виплати 28.05.2026.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при звільненні з військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) йому нараховано та виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2014 по 28.02.2018 у сумі 7821,74 грн, яка фактично виплачена 28.05.2026. Під час виплати вказаної заборгованості відповідачем не застосовано положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ, у зв`язку з чим позивач отримав індексацію грошового забезпечення без компенсації, встановленої Законом. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, а відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації, за змістом ст.7 Закону №2050-ІІІ, може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Зазначає, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів не звертався, а відповідач своїм рішенням у виплаті такої компенсації йому не відмовляв, у зв`язку з чим, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.05.2022 у справі №200/14472/19 та від 11.12.2020 у справі №200/10820/19, вважає звернення позивача до суду передчасним. Крім того, зазначає, що виплату індексації грошового забезпечення здійснено позивачу в травні 2026 року у зв`язку зі звільненням, без затримки більш ніж на один календарний місяць, а тому підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні. З наведених підстав вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема, у період з 31.12.2022 по 28.05.2026 – на посадах у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.05.2026 №260-ОС «По особовому складу» полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення з 28.05.2026.
При звільненні з військової служби відповідачем нараховано та виплачено позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2014 по 28.02.2018 у сумі 7821,74 грн, що підтверджується довідкою про нараховані та виплачені суми при звільненні ОСОБА_1 від 10.06.2026 №09/70, у якій сума індексації грошового забезпечення за вказаний період зазначена окремою позицією (пункт 10), та довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення військової частини НОМЕР_2 від 13.05.2026 №09/57058/26-Вн.
Згідно з довідкою про нараховані та виплачені суми при звільненні від 10.06.2026 №09/70, кошти в рахунок остаточного розрахунку при звільненні, у складі яких перебувала заборгованість з індексації грошового забезпечення у сумі 7821,74 грн, зараховані позивачу на картковий рахунок 28.05.2026.
Під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за час затримки виплати.
Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2014 по день фактичної виплати 28.05.2026, звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі – Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абз.2 ч.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ).
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Водночас використане в зазначеній статті формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі №460/786/20, від 22.05.2025 у справі №160/19149/23 та ін.).
За приписами ст.4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Згідно з п.3 Порядку №159 компенсації підлягають, зокрема, грошові доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), суми індексації грошових доходів громадян. Відповідно до п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з ст.1 та ч.1 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Абзацом 7 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078) визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013. У п.2.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
З аналізу зазначеного правового регулювання суд констатує, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, грошове забезпечення, індексація тощо) особи з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
При цьому, наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформулював Верховний Суд у постановах від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 22.05.2025 у справі №160/19149/23.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 28.05.2026 позивачу при звільненні з військової служби виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2014 по 28.02.2018 у сумі 7821,74 грн.
Беручи до уваги, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2014 по 28.02.2018 відповідач виплатив із затримкою, позивач має право на відповідну компенсацію.
Щодо доводів відповідача про передчасність звернення позивача до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.4 Закону №2050-ІІІ та п.5 Порядку №159, виплата (нарахування) компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, відступивши від попередніх висновків, зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст.7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Оскільки заборгованість з індексації грошового забезпечення виплачено позивачу 28.05.2026 без одночасного нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, невиплата такої компенсації у вказаному місяці свідчить про відмову відповідача у її виплаті у розумінні ст.7 Закону №2050-ІІІ, що не потребує оформлення окремим рішенням та не ставить право позивача на звернення до суду в залежність від попереднього подання ним заяви про нарахування і виплату компенсації. За таких обставин звернення позивача до суду передчасним не є.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що виплату індексації грошового забезпечення здійснено позивачу в травні 2026 року у зв`язку зі звільненням, без затримки більш ніж на один календарний місяць, а тому підстави для виплати компенсації відсутні. Як підтверджується довідкою про нараховані та виплачені суми при звільненні від 10.06.2026 №09/70 та довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення військової частини НОМЕР_2 від 13.05.2026 №09/57058/26-Вн, виплачена 28.05.2026 індексація грошового забезпечення нарахована за період з 01.09.2014 по 28.02.2018, тобто виплачена з порушенням встановлених строків на строк, що значно перевищує один календарний місяць та утворює юридичний факт, з настанням якого закон пов`язує право на отримання компенсації.
Враховуючи досліджені судом фактичні дані в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у сумі 7821,74 грн за період з 01.09.2014 по 28.02.2018, виплаченої 28.05.2026, не відповідає визначеним у п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах. А тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.
Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про спонукання відповідача до вчинення дій з нарахування та виплати позивачу відповідної компенсації.
Аналогічний підхід до визначення способу захисту порушеного права у близьких за змістом правовідносинах застосовано Верховним Судом у постанові від 05.03.2026 у справі №360/105/24.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у сумі 7821,74 грн за період з 01.09.2014 по 28.02.2018, виплаченої 28.05.2026.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у сумі 7821,74 грн за період з 01.09.2014 по 28.02.2018, виплаченої 28.05.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua