Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/13320/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/13320/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, пров. 1 Травня, 30Б; код ЄДРПОУ 33895476) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДМСУ про коригування митної вартості товарів від 04.05.2026 № UA209000/2026/000712/2 та картки відмови Львівської митниці ДМСУ в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2026/000396.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. Вважає такі рішення необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст. 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 01.07.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

10.07.2026 за вх.№60823 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено переклад документів, долучених до позовної заяви, які складені іноземною мовою, що подавались до митного оформлення по митній декларації, за результатами розгляду яких прийнято оскаржувані рішення.

Ухвалою суду від 15.07.2026 продовжено товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/13320/26, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали в частині подання доказів доплати судового збору в розмірі 6356,89 гривень. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 21.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, 30.07.2026 за вх. №67397 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваної митної декларації Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішенні про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів. Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.08.2026 за вх.№68562 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що декларантом було подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника, митниця була зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали обґрунтовані сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, наявні розбіжності, які не дозволяють розглядати ці декларації, як об`єктивні джерела інформації. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між ТзОВ «МІЗОЛ» (покупець) та болгарською компанією ЕООД «ЕВРОИЗОЛ» (продавець) укладено контракт № 1 від 06.01.2026, згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар на умовах, викладених у цьому контракті.

Відповідно до п. 2.1. контракту, постачання кожної партії товарів здійснюється на підставі оформленого продавцем інвойсу (проформа-інвойс).

Згідно п. 2.2. контракту сторони погодили, що в інвойсі продавець зазначає найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість товару, загальну вартість товару, валюту платежу, умови оплати товару та умови поставки із посиланням на Інкотермс. Інвойс підписується виключно продавцем.

Складений та підписаний продавцем інвойс не потребує додаткових узгоджень/погоджень/підписань обома Сторонами (п. 2.4. Контракту).

У пункті 2.5 контракту, сторони погодили, що інвойс є прямим підтвердженням продавця із виконання зобов`язання поставити товар покупцю.

Пунктом 3.1 контракту, ціна на товар зазначається в Євро.

Для кожної поставки валюта зазначається в інвойсі.

Для поставки товару сторонами підписано додаток № 1 від 09.02.2026 до контракту №1 від 06.01.2026 до контракту, який містить перелік товару групи «агроволокно»: «Agrofabric white (BEYAZ TELA) p-30, p-50.

На підставі умов контракту та додатку, компанією ЕООД «ЕВРОИЗОЛ» складений інвойс (фактуру-оригінал) від 29.04.2026 № 0000003782, із зазначенням найменування товару, ціни та кількості, що повністю відповідали додатку.

Вартість за інвойсом складала 26 966,02 Євро.

З метою митного оформлення вказаного товару 04.05.2026 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209140010951U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- пакувальний лист № 0000003782 від 29.04.2026;

- рахунок-фактура (iнвойс) № 0000003782 від 29.04.2026;

- автотранспортна накладна №A451457 від 29.04.2026;

- статус особи, яка подає митну декларацію 1 Некласифікований транспортний (перевізний) документ №272092 від 23.04.2026;

- рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №113 від 27.04.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №113 від 27.04.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 06.01.2026;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 09.02.2026;

- договір (контракт) про перевезення №48 від 01.03.2023;

- електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №E 1777337 від 29.04.2026.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Позивачем додатково подано прайс-лист від продавця EOOD EUROIZOL (у документі відсутні умови поставки); лист–роз`яснення щодо інформації у товаросупровідних документах; експортна мд форми Т1 (у переліку, наведеному у Контракті-ЕХ1).

За результатами розгляду електронної митної декларації № 26UA209140010951U3 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000712/2 від 04.05.2026.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000712/2 від 04.05.2026, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; -надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- товар постачається відповідно до Контракту від 06.01.2026 №1 між EOODEUROIZOL, Болгарія, та ТОВ «МІЗОЛ». Згідно п. 2.2. в Інвойсі Продавець зазначає найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість товару, загальну вартість товару, валюту платежу, умови оплати товару та умови поставки із посиланням на Інкотермс та п. 6.1. Умови поставки товару обумовлюються в Інвойсі та додатково можуть бути зазначені в Додатках. У фактурі 0000003782 від 29.04.2026 та Додатку такі відомості відсутні. Згідно поданої МД заявлено умови поставки FCA Istanbul.-у п.6.3 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати поставку, зокрема, копія експортної декларації ЕХ-1, документ до митного оформлення не надано;

- до митного оформлення надано Договір на перевезення №48 від 01.03.2023 відповідно до п.1.1. такого договору вказано «В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Замовника виконати послуги транспортного експедирування, або організувати виконання послуг транспортного експедирування пов`язані з організацією перевезень вантажу Замовника, визначеного в письмових замовлення з Замовником, що є невід`ємною частиною Договору (надалі Заявки), автомобільним транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученні». У Заявці на перевезення 272092 від 23.04.2026 дата завантаження 27.04.26, рахунок на перевезення 113 від 27.04.26, та рахунок фактура що підтверджує здійснення зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу 0000003782 від 29.04.26, зазначена хронологія свідчить про те, що транспортні послуги були замовлені до документального оформлення відповідної зовнішньоекономічної операції, що унеможливлює однозначне встановлення зв`язку таких витрат із конкретною поставкою товарів та викликає сумніви щодо складових митної вартості. У рахунку на перевезення № 113 від 27.04.2026 відомості щодо маршруту перевезення зазначено не у повному обсязі, а саме: п.1-Міжнародне автоперевезення Стамбул-«до кордону з Україною» п.2–«Автоперевезення по території України»- відсутні відомості щодо конкретного маршруту перевезення.

Необхідно зауважити, що у п.2.3.8 та 2.3.9 договору на перевезення наведено перелік додаткових послуг, не визначених Заявкою на перевезення, які виникли у процесі надання послуги;

- відповідно до відомостей у ЦМР–кінцевий пункт призначення– Київ, а в рахунку на транспорт адреса розвантаження м. Львів. У гр.16.23 наявні відомості про перевізника LLC NIKA M-TANS, відсутній договір який врегульовує договірні відносини з перевізником;

- відповідно до рахунку на перевезення були надані транспортно-експедиційні послуги по території України на суму 10050 грн. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність– це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), Податкового кодексу України (п. 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів наступного змісту: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- за наявності- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);-виписку з бухгалтерської документації;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу, декларантом додатково надано: - прайс-лист від продавця EOOD EUROIZOL (у документі відсутні умови поставки);-лист–роз`яснення щодо інформації у товаросупровідних документах; -експортна мд форми Т1 (у переліку, наведеному у Контракті-ЕХ1).

Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала:-МД 26UA110140003235U0 від 13.04.2026- де вартість товару « 1. Матеріали неткані, непросочені, без покриття, із синтетичного або штучного волокна, з поверхневою щільністю понад25г/м2, але не більш як 70г/м2 » становить - 4,98 дол за кг. Коригування на умови поставки, обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалися у зв`язку із відсутністю документально підтвердженої інформації для здійснення такого коригування».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2026/000396.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000712/2 від 04.05.2026.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі – МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист № 0000003782 від 29.04.2026; рахунок-фактура (iнвойс) № 0000003782 від 29.04.2026; автотранспортна накладна №A451457 від 29.04.2026; статус особи, яка подає митну декларацію 1 Некласифікований транспортний (перевізний) документ №272092 від 23.04.2026; рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №113 від 27.04.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №113 від 27.04.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 06.01.2026; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 09.02.2026; договір (контракт) про перевезення №48 від 01.03.2023; електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №E 1777337 від 29.04.2026.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо відсутності в інвойсі та додатку до контракту відомостей про умови поставки з посиланням на Інкотермс.

Митний орган зазначив, що відповідно до пунктів 2.2 та 6.1 контракту від 06.01.2026 №1 умови поставки товару повинні зазначатися в інвойсі, однак у фактурі №0000003782 від 29.04.2026 та додатку до контракту такі відомості відсутні, тоді як у митній декларації заявлено умови поставки FCA Istanbul.

Суд зазначає, що відсутність в окремому товаросупровідному документі посилання на умови поставки Інкотермс сама по собі не свідчить про недостовірність відомостей щодо ціни товару або неможливість визначення його митної вартості.

Визначальним у цьому випадку є встановлення того, чи дозволяють подані декларантом документи з`ясувати фактичні умови поставки та визначити витрати, які відповідно до статті 58 Митного кодексу України підлягають включенню до митної вартості товару.

Як убачається з оскаржуваного рішення, митному органу були надані контракт, додаток до нього, інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна, заявка на перевезення, рахунок на оплату транспортних послуг та довідка про транспортні витрати.

При цьому у самому рішенні митним органом відображено заявлені умови поставки FCA TR Istanbul, а також окремо зазначено транспортні витрати в сумі 154500 грн, включені декларантом до митної вартості.

Отже, митний орган мав відомості про заявлені умови поставки та витрати на транспортування товару, однак не обґрунтував, які саме числові складові митної вартості неможливо перевірити внаслідок відсутності в інвойсі окремого посилання на Інкотермс.

Саме по собі недотримання сторонами зовнішньоекономічного контракту погодженого порядку оформлення окремого документа не є безумовним доказом недостовірності ціни товару.

Тому суд вважає, що зазначена обставина без встановлення її впливу на правильність визначення митної вартості не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу.

Щодо ненадання експортної декларації ЕХ-1.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що пунктом 6.3 контракту передбачено надання копії експортної декларації ЕХ-1, однак такий документ до митного оформлення не подано.

Суд встановив, що відповідно до переліку документів, наведеного у графі 18 оскаржуваного рішення, декларантом подано транзитну декларацію №26TR590400015888M0 від 29.04.2026, а на вимогу митного органу додатково надано документ форми Т1.

Суд зазначає, що експортна митна декларація країни відправлення належить до документів, які відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України можуть бути витребувані митним органом за наявності передбачених законом підстав.

Водночас ненадання окремого документа із числа додаткових не може автоматично свідчити про неможливість визначення митної вартості за ціною договору, якщо подані документи містять достатні відомості для перевірки ціни товару та її складових.

При цьому митний орган не зазначив, які саме відомості про ціну товару повинна була підтвердити експортна декларація ЕХ-1, чому такі відомості неможливо встановити на підставі інших поданих документів та яким чином відсутність цього документа вплинула на заявлену митну вартість.

Отже, саме лише ненадання експортної декларації ЕХ-1, передбаченої умовами контракту, за відсутності належного обґрунтування її необхідності для перевірки конкретних числових показників митної вартості не може бути самостійною підставою для її коригування.

Щодо оформлення заявки на перевезення раніше за інвойс.

Митний орган зазначив, що заявка на перевезення №272092 оформлена 23.04.2026, рахунок на перевезення №113 виставлений 27.04.2026, тоді як інвойс №0000003782 складений 29.04.2026, що, на думку відповідача, унеможливлює встановлення зв`язку транспортних витрат із конкретною поставкою товару.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача.

Як встановлено з матеріалів справи, зовнішньоекономічний контракт між ТОВ «МІЗОЛ» та ЕООД «ЕВРОИЗОЛ» укладено 06.01.2026, а додаток №1, яким визначено товар, що підлягав поставці, оформлено 09.02.2026.

Таким чином, на момент укладення заявки на перевезення між сторонами вже існували договірні правовідносини щодо придбання товару.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює обов`язкової послідовності, за якою договір перевезення повинен укладатися виключно після оформлення комерційного інвойсу.

Попереднє замовлення транспортних послуг є звичайним способом організації міжнародної поставки та саме по собі не свідчить про недостовірність відповідних витрат.

Крім того, позивач зазначає, що у заявці на перевезення та міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №451457 вказано однакові реєстраційні номери транспортних засобів, а в CMR міститься посилання на інвойс №0000003782.

Наведені обставини дозволяють ідентифікувати перевезення, з яким пов`язані заявлені транспортні витрати.

Відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином різниця в датах оформлення документів вплинула на вартість перевезення або призвела до неправильного визначення митної вартості товару.

Відтак суд відхиляє наведені доводи митного органу.

Щодо неповного зазначення маршруту перевезення у рахунку №113 від 27.04.2026.

Митний орган зазначив, що у рахунку на перевезення №113 від 27.04.2026 маршрут визначено як Стамбул — до кордону з Україною та перевезення територією України без конкретизації всіх пунктів маршруту.

Суд зазначає, що рахунок на оплату транспортних послуг призначений насамперед для визначення вартості послуг, а відомості щодо маршруту перевезення можуть підтверджуватися іншими транспортними документами.

Відповідно до заявки-договору №272092 від 23.04.2026 сторонами погоджено перевезення за маршрутом Стамбул — Львів та його загальну вартість у сумі 174550 грн.

Згідно з довідкою про транспортні витрати №113 від 27.04.2026 вартість перевезення до кордону України становить 154500 грн.

Отже, подані документи містять окремі відомості про загальну вартість транспортних послуг та вартість перевезення до кордону України.

Відповідач не зазначив, які саме суперечності між наведеними сумами встановлені ним та чому ці документи не дозволяють перевірити заявлені витрати на транспортування.

Саме по собі незазначення у рахунку всіх проміжних пунктів маршруту не доводить недостовірності вартості перевезення.

Щодо розбіжностей між пунктами призначення товару, зазначеними в CMR та рахунку на перевезення.

У графі 33 оскаржуваного рішення митний орган зазначив, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR кінцевим пунктом призначення є місто Київ, тоді як у рахунку на транспортні послуги адресою розвантаження визначено місто Львів.

Суд зазначає, що наведена обставина свідчить про відмінність відомостей у транспортних документах, однак сама по собі не підтверджує неправильності визначення митної вартості товару.

Зокрема, для оцінки впливу такої розбіжності на митну вартість необхідно встановити, чи призвела вона до зміни розміру витрат на перевезення до місця ввезення товару на митну територію України.

Водночас відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, визначальне значення має документально підтверджена вартість перевезення до місця ввезення, а не виключно кінцевий пункт доставки товару на території України.

У спірному випадку декларантом заявлено до включення у митну вартість витрати на перевезення до кордону України в сумі 154500 грн.

Митний орган не навів розрахунку, який би свідчив про неправильність зазначеної суми внаслідок розбіжності між пунктами призначення у транспортних документах, та не встановив іншого розміру витрат на перевезення товару до місця ввезення.

За таких обставин суд вважає, що сама по собі відмінність кінцевих пунктів призначення в CMR та рахунку на перевезення без встановлення її впливу на числове значення витрат до кордону України не є достатньою підставою для коригування митної вартості.

Щодо відсутності договору з перевізником LLC NIKA M-TANS.

Митний орган також зазначив, що в графах 16 та 23 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR містяться відомості про перевізника LLC NIKA M-TANS, однак договір, який врегульовує правовідносини з цим перевізником, до митного оформлення не надано.

Суд зазначає, що відповідно до договору на перевезення №48 від 01.03.2023 експедитор взяв на себе зобов`язання надавати транспортно-експедиторські послуги або організовувати їх надання.

Отже, характер таких договірних правовідносин передбачає можливість залучення експедитором інших суб`єктів господарювання для безпосереднього виконання перевезення.

При цьому законодавство не встановлює загального обов`язку декларанта подавати митному органу всі договори, укладені між експедитором та залученими ним перевізниками, якщо заявлені транспортні витрати підтверджуються належними документами.

Сам факт зазначення в CMR іншої особи як безпосереднього перевізника не спростовує існування договірних відносин між позивачем та експедитором і не доводить недостовірності заявлених транспортних витрат.

Відповідачем не встановлено, що залучення LLC NIKA M-TANS призвело до виникнення додаткових витрат, які повинні були включатися до митної вартості, однак не були враховані декларантом.

Тому відсутність окремого договору з безпосереднім перевізником за наведених обставин не може вважатися достатньою підставою для невизнання митної вартості за ціною договору.

Щодо невключення до митної вартості винагороди експедитора.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до рахунку №113 від 27.04.2026 транспортно-експедиційні послуги на території України становлять 10050 грн, водночас винагорода експедитора за організацію перевезення до місця ввезення товару на митну територію України документально не підтверджена та не включена до митної вартості.

Суд зазначає, що відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються передбачені цією нормою витрати, зокрема витрати на транспортування до місця ввезення товарів на митну територію України.

При цьому для вирішення питання про включення експедиторської винагороди до митної вартості визначальними є характер відповідних послуг, місце їх фактичного надання, зв`язок із транспортуванням товару до місця ввезення та документальне підтвердження їх вартості.

Як убачається з поданих документів, загальна вартість перевезення становить 174550 грн, а витрати на перевезення до кордону України визначені в сумі 154500 грн.

Водночас митний орган, стверджуючи про невключення винагороди експедитора, не зазначив конкретного розміру витрат, які, на його думку, повинні бути додатково включені до митної вартості, та не обґрунтував, чому така винагорода не могла бути врахована у складі вже задекларованих транспортних витрат.

Суд звертає увагу, що сама лише наявність договору транспортного експедирування не свідчить про обов`язкове існування окремої додаткової винагороди експедитора понад погоджену сторонами загальну вартість транспортних послуг.

При цьому митним органом не наведено конкретних доказів існування додаткових витрат на експедирування до місця ввезення товару, які були фактично понесені позивачем, але не враховані під час визначення митної вартості.

Отже, висновок відповідача про невключення до митної вартості винагороди експедитора ґрунтується на припущенні про наявність додаткових витрат, розмір яких митним органом не встановлено.

Щодо відмінності місцезнаходження продавця та місця відвантаження товару.

Суд також зазначає, що реєстрація продавця товару ЕООД «ЕВРОИЗОЛ» у Республіці Болгарія та здійснення відвантаження товару з території Туреччини не свідчать самі по собі про недостовірність зовнішньоекономічної операції.

Чинне законодавство не встановлює обов`язку здійснювати відвантаження товару виключно з території держави реєстрації продавця.

Крім того, в оскаржуваному рішенні митним органом зазначено торговельну країну BG, країну відправлення TR та умови поставки FCA TR Istanbul.

Таким чином, відповідачу було відомо про відмінність між країною реєстрації продавця та країною фактичного відправлення товару.

Водночас митним органом не наведено обґрунтування, яким чином ця обставина вплинула на заявлену ціну товару в розмірі 26966,02 євро або числові значення складових митної вартості.

Тому така обставина не може розцінюватися як самостійна підстава для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Суд звертає увагу, що відповідач фактично не встановив наявності розбіжностей у документах, які безпосередньо підтверджують числові значення складових митної вартості товару, не вказав, які саме відомості є недостовірними або неповними, а також не довів неможливості визначення митної вартості за першим методом – за ціною договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТзОВ «МІЗОЛ» для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару 04.05.2026 №UA209000/2026/000712/2, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

З огляду на похідний характер картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2026/000396, така теж є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, пров. 1 Травня, 30Б; код ЄДРПОУ 33895476) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343)про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.05.2026 №UA209000/2026/000712/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209140/2026/000396.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» судовий збір в сумі 6356 (шість тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 89 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна