Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №380/16381/26
Суддя: Ланкевич Андрій Зіновійович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/16381/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 28.02.2018, за весь час затримки, тобто за період з 17 серпня 2016 року по день фактичної виплати індексації – 29.04.2026;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 17 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року, за весь час затримки, тобто за період з 17.08.2016 по день фактичної виплати індексації - 29.04.2026, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №380/1245/26 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 28.02.2018 та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію. На виконання вказаного рішення суду 29.04.2026 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 63914,12 грн, у зв`язку з чим, на думку позивача, у відповідача виникли підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів за весь час затримки виплати. Зазначає, що 17.07.2026 в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу письмове звернення щодо нарахування та виплати такої компенсації, проте відповіді у встановлений строк не отримав. Вважаючи у зв`язку із цим свої права на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що умовою виплати компенсації втрати частини доходів є нарахування та невиплата доходу, тобто дохід, який має постійний характер і право на отримання якого не є спірним, тоді як у цьому випадку кошти були виплачені позивачу за рішенням суду, а не нараховувались йому, а право позивача на їх отримання оспорювалось відповідачем. Зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію є попереднє звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації, за наслідками розгляду якої орган може її задовольнити або відмовити у виплаті, а позивач відмови відповідача не отримав, тобто його право ще не було порушено суб`єктом владних повноважень. Крім того, зазначає, що за своєю правовою природою компенсація втрати частини доходів не є грошовим забезпеченням, а відтак норми постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 на неї не поширюються. З наведених підстав вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій посилається на те, що умовами для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів, у тому числі за рішенням суду, а виплата компенсації здійснюється у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Вказав, що норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу обов`язку додатково звертатися до суб`єкта владних повноважень за виплатою компенсації, а невиплата компенсації у місяці виплати заборгованості свідчить про відмову у її виплаті. Зазначив, що вже після подання позову, за наслідками його повторного звернення від 27.08.2026, відповідач листом від 27.08.2026 №803/ВихЗВГ/306 повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати йому таких коштів. Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб вказав, що відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України компенсаційні виплати, які виплачуються платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб прирівнюються до заробітної плати, а тому твердження відповідача про непоширення на компенсацію норм постанови №44 є помилковим.
Ухвалою судді від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , в період з 17.08.2016 по 27.11.2024 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є структурним підрозділом Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 27.11.2024 №305 підполковника ОСОБА_1 з 27.11.2024 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та знято зі всіх видів забезпечення, у зв`язку з переміщенням до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №380/1245/26 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 28.02.2018 та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
29.04.2026 на виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення позивачу у сумі 63914,12 грн.
Під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за час затримки виплати.
17.07.2026 позивач в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу письмове звернення щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Листом від 27.08.2026 №803/ВихЗВГ/306 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу таких коштів.
Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 28.02.2018, за весь час затримки, тобто за період з 17.08.2016 по день фактичної виплати 29.04.2026, звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі – Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абз.2 ч.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ).
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Водночас використане в зазначеній статті формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі №460/786/20, від 22.05.2025 у справі №160/19149/23 та ін.).
За приписами ст.4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Згідно з п.3 Порядку №159 компенсації підлягають, зокрема, грошові доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), суми індексації грошових доходів громадян. Відповідно до п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з ст.1 та ч.1 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Абзацом 7 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078) визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013. У п.2.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
З аналізу зазначеного правового регулювання суд констатує, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, грошове забезпечення, індексація тощо) особи з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
При цьому, наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформулював Верховний Суд у постановах від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 22.05.2025 у справі №160/19149/23.
Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, відступивши від попередніх висновків, зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст.7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 29.04.2026 позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №380/1245/26 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 28.02.2018 у сумі 63914,12 грн.
Беручи до уваги, що індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 28.02.2018 відповідач виплатив із затримкою, позивач має право на відповідну компенсацію.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що кошти були виплачені позивачу за рішенням суду, а не нараховувались йому, а тому дохід, який має постійний характер і право на отримання якого не є спірним, відсутній, у зв`язку з чим підстави для виплати компенсації відсутні. Як уже зазначено вище, наведене нормативне регулювання не ставить виплату компенсації втрати частини грошових доходів у залежність від попереднього, окремого нарахування доходів, а право на таку компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були відповідні суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, у тому числі коли право на дохід визнано судовим рішенням. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №380/1245/26 встановлено, що відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 28.02.2018, яка була виплачена лише 29.04.2026. Тобто виплата нарахованих доходів за вказаний період здійснена з порушенням встановлених строків, що утворює юридичний факт, з настанням якого закон пов`язує право на отримання компенсації.
Доводи відповідача про те, що необхідною умовою для звернення до суду є попереднє звернення особи із заявою про виплату компенсації та отримання відмови у її виплаті, а позивач такої відмови не отримав, у зв`язку з чим його право ще не порушено, суд відхиляє з огляду на наступне.
Постанови Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, на які посилається відповідач, ухвалені до постанови від 02.04.2024 у справі №560/8194/20. У цій постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20 та від 27.07.2022 у справі №460/783/20.
Застосовуючи цю правову позицію у справі з подібними обставинами, Верховний Суд у постанові від 05.03.2026 у справі №360/105/24 зазначив, що з огляду на сформовану Верховним Судом у справі №560/8194/20 правову позицію, право особи на звернення до суду з відповідними вимогами виникло незалежно від факту звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації та отримання офіційної відмови, оскільки невиплата компенсації у місяці погашення заборгованості вже свідчить про відмову з боку відповідача, навіть без прийняття окремого рішення (п.38).
Відповідач виплатив позивачу заборгованість з індексації у квітні 2026 року, однак компенсацію у цьому місяці не нарахував і не виплатив. Відтак право позивача на звернення до суду виникло без попереднього звернення до відповідача із заявою.
Враховуючи досліджені судом фактичні дані в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.04.2026, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №380/1245/26, не відповідає визначеним у п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах. А тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.
Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Аналогічний підхід до визначення способу захисту порушеного права у близьких за змістом правовідносинах застосовано Верховним Судом у постанові від 05.03.2026 у справі №360/105/24.
Щодо вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 суд зазначає, що обов`язок зазначеної виплати у відповідача виник не у зв`язку із виконанням позивачем обов`язків служби, як це передбачено п.1 Порядку №44, а саме через протиправну поведінку відповідача, що пов`язана з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного суд критично оцінює позицію, яка викладена позивачем у змісті позовних вимог, щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, оскільки така вимога позивача суперечить п.1 Порядку №44. Тому в задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.04.2026, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №380/1245/26.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.04.2026, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №380/1245/26.
У задоволенні позовної вимоги в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua