Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/5510/25 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №380/5510/25

Суддя: Качур Роксолана Петрівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/5510/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.09.2024 № UA209000/2024/000163/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000954.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснила поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларувала за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надала митному органу належний та достатній пакет документів. Вказує, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Тому вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й. від 25.03.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 100/0/15-26 від 22.01.2026, п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами), на підставі розпорядження керівника апарату суду “Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ” від 26.01.2026 № 7/р, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 380/5510/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 справу № 380/5510/25 передано для розгляду судді Качур Р.П.

Ухвалою суду від 02.02.2026 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 30.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. На підставі цього вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Позивачка уклала із компанією «Akita Trade Sp. z o.o.», Польща зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 07/2024 від 11.09.2024 (далі – Контракт).

Відповідно до істотних умов Контракту продавець продає, а покупець купує на умовах Інкотермс-2010 товар описаний в інвойсах до цього Контракту. Оплата за товар здійснюється окремо з кожним інвойсом. Вартість тари, упаковки, маркування, проведеного згідно умов договору, включається у вартість товару. Товар постачається автотранспортом, на умовах DAP-Львів, згідно «INCOTERMS-2010».

Відповідно до інвойсу № 01/07/2024 від 11.09.2024 позивачка придбала у продавця товар «Акумулятори електричні, літій-іонні в асортименті».

З метою митного оформлення вказаного товару позивачка подала до митного органу митну декларацію № 24UA209140026339U3, до якої на підтвердження митної вартості товарів, долучено: Рахунок-фактура (iнвойс) № 01/07/2024 від 11.09.2024; Автотранспортна накладна б/н від 17.09.2025; Декларація про походження товару № 01/07/2024 від 11.09.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця № 17/09 від 17.09.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 17.09.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 07/2024 від 11.09.2024; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 03.11.2024; Договір (контракт) про перевезення Заявка №16/09-24 від 16.09.2024; Інші некласифіковані документи Картка обліку АТЗ №ПТ000291077 від 18.09.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 24PL401010E0300860 від 17.09.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимоги митного органу декларант позивача повторно надав всі наявні у позивача документи, додатково надав копію посередницької фактури та просив прийняти рішення на підставі долучених документів.

За результатами розгляду митної декларації та долучених документів Львівською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400163/2 від 19.09.2024.

У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив такі зауваження:

- «у поданій до митного оформлення ЦМР відсутні підписи відправника та перевізника (графи 22 та 23), у гр. 4 ЦМР зазначено місце завантаження- Перемишль, Польща, проте, у рахунку на відшкодування витрат на перевезення, зазначено маршрут-Медика(Польща)-Львів.

- до митного оформлення надано договір-заявку № Заявка №16/09-24 від 16.09.2024-у документі зазначено маршрут перевезення Перемишль-Львів, проте, місце завантаження зазначено-Медика. Заявка не завірена стороною Замовника.

- у наданому до митного оформлення інвойсі-зазначено умови оплати-попередня оплата. Проте, у Контракті вказано умови оплати- 30 днів з моменту отримання інвойсу, можлива оплата частинами; Документи, щодо наявної оплати за товар до митного оформлення не надано.

- у інвойсі та Контракті зазначено, що товар постачається на умовах-DAP Львів. Проте фактично товар відправлено на умовах FCA PL; Змін до Контракту до митного оформлення не надано.

Львівською митницею за результатами розгляду документів позивача прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000954.

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг здійснив митне оформлення товару за митною декларацією № 24UA209140026443U0, ціна в якій визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Слід зазначити, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, 16.09.2022 у справі № 804/2708/18, від 18.05.2022 у справі № 620/1735/20, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21.

Суд також враховує висновки Верховного Суду у справі № 520/22458/23 від 02.05.2024 при розгляді цієї справи.

Під час розгляду справи суд встановив, що Позивачка уклала із компанією «Akita Trade Sp. z o.o.», Польща зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 07/2024 від 11.09.2024 (далі – Контракт).

Відповідно до істотних умов контракту продавець продає покупцю н-бутилацетат (бутиловий ефір оцтової кислоти) відповідно до специфікацій, у яких зазначаються асортимент, назва, кількість і ціна товару. Специфікації оформлюються додатками до контракту і є його невід`ємною частиною.

Згідно з додатком №0112/881 від 01.12.2025 Контракту (специфікація) сторони погодили продаж бутилацетату у кількості 26100 кг за ціною 1,01 доларів США за кг на загальну суму 26361,00 доларів США. Умови поставки: FCA Гданськ.

Відповідно до істотних умов Контракту продавець продає, а покупець купує на умовах Інкотермс-2010 товар описаний в інвойсах до цього Контракту. Оплата за товар здійснюється окремо з кожним інвойсом. Вартість тари, упаковки, маркування, проведеного згідно умов договору, включається у вартість товару. Товар постачається автотранспортом, на умовах DAP-Львів, згідно «INCOTERMS-2010».

З метою митного оформлення вказаного товару позивачка подала до митного органу митну декларацію № 24UA209140026339U3відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Як зазначено в позовній заяві та картці відмови на підтвердження митної вартості товарів декларантом долучено: Рахунок-фактура (iнвойс) № 01/07/2024 від 11.09.2024; Автотранспортна накладна б/н від 17.09.2025; Декларація про походження товару № 01/07/2024 від 11.09.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця № 17/09 від 17.09.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 17.09.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 07/2024 від 11.09.2024; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 03.11.2024; Договір (контракт) про перевезення Заявка №16/09-24 від 16.09.2024; Інші некласифіковані документи Картка обліку АТЗ №ПТ000291077 від 18.09.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 24PL401010E0300860 від 17.09.2024.

Втім, зі змісту оскарженого рішення встановлено, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.

Тому, відповідач надіслав декларанту пропозицію, відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК України про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачу запропоновано надати: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспорті (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а сам: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимоги митного органу декларант позивача повторно надав всі наявні у позивача документи, додатково надав копію посередницької фактури та просив прийняти рішення на підставі долучених документів.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митної декларації документах зазначає таке:

- у ЦМР відсутні підписи відправника та перевізника (графи 22 та 23), у графі 4 ЦМР зазначено місце завантаження - Перемишль, Польща, проте в рахунку на відшкодування витрат на перевезення, зазначено маршрут Медика (Польща)-Львів;

- у договорі-заявці № 16/09-24 від 16.09.2024 зазначено маршрут перевезення Перемишль-Львів, проте місце завантаження зазначено Медика. Заявка не завірена стороною Замовника;

- в інвойсі зазначено умови оплати «попередня оплата», проте згідно з умовами Контракту оплата здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання інвойсу та передбачена оплата частинами. Документи, щодо наявної оплати за товар до митного оформлення не надано;

-в інвойсі та Контракті зазначено, що товар постачається на умовах-DAP Львів. Проте фактично товар відправлено на умовах FCA PL. Змін до Контракту до митного оформлення не надано.

Щодо зауваження митного органу до CMR в частині відсутності підписів відправника та перевізника, суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; д) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно з положеннями Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; д) перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Отже, відповідно до викладених положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи.

Таким чином, відправником та перевізником товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).

Суд зазначає, що відповідачем в оскарженому рішенні не обґрунтовано як саме відсутність штампу та/або підпису відправника впливає на митну вартість чи її складові.

Щодо зауважень відповідача про «попередню оплату» за товар згідно з інвойсу, умов плати товару, передбачених у Контракті, та відсутність банківського платіжного документу щодо оплати товару, суд звертає увагу, що пп. 3 та 4 ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Як передбачено п. 4.3 Контракту оплата за товар здійснюється частинами, протягом 30 днів з моменту отримання інвойсу.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту покупець може оплатити товар протягом 30 днів після отримання інвойсу і така оплата може здійснюватися частинами.

Оскільки покупець оплати станом на день митного оформлення (18.09.2024) не здійснив, то відповідно такі документи не міг подати. А тому, відсутність платіжного документа не може бути підставою для коригування митної вартості.

Водночас позивачкою надано обов`язкові документи, які підтверджують заявлену митну вартість відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 07/2024 від 11.09.2024, рахунок-фактуру (інвойс) № 01/07/2024 від 11.09.2024.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.

Також у постанові від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Натомість суд зауважує, що однією із підстав для прийняття оскарженого рішення стало те, що до митного оформлення позивачкою не надавалися належні документи, що підтверджують таку складову митної вартості, як вартість перевезення оцінюваних товарів.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24 зробив правовий висновок, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На підтвердження транспортних витрат позивачка надала митному органу на оплату № 17/09 від 17.09.2024, довідку про транспортні витрати від 17.09.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 07/2024 від 11.09.2024, одноразову заявку-договір на перевезення вантажу №16/09-24 від 16.09.2024.

Водночас позивач до митного оформлення не надав до митного оформлення розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат від перевізника ФОП ОСОБА_3 .

При цьому, відповідач під час дослідження наданих позивачкою документів встановив розбіжності.

У рішення про коригування митної вартості відповідач вказав, що місцем завантаження товарів у ЦМР вказано Перемишль, Польща, а в Заявці від 16.09.2026 – Медика, Польща, тоді як в Заявці визначено маршрут перевезення Перемишль, Польща – Львів, Україна.

Водночас довідка від 17.09.2024 та рахунок на оплату містять інформацію про вартість перевезення за маршрутом Медика, Польща – Шегині-Львів, Україна.

Отже, надані позивачкою документи не містять інформації щодо транспортних витрат по маршруту Перемишль, Польща – Медика, Польща.

Окрім того, відповідач звернув увагу, що умовами контракту визначено умови поставки товар «DAP Львів», проте поставка фактично здійснювалася на умовах «FCA PL».

Згідно з умовами Контракту поставка товару здійснюється на умовах DAP-Львів, згідно «INCOTERMS-2010». Відповідно до інвойсу № 01/07/2024 від 11.09.2024 умови поставки визначено також DAP-Львів.

Проте відповідно до митної декларації № 24UA209140026339U3 в графі 20 умови поставки вказані FCA PL, Medyka.

Згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів Інкотермс, на умовах DAP (Delivered at Place «поставка в місце призначення») продавець несе всі ризики та витрати, пов`язані з доставкою товару у визначене місце призначення, у тому числі витрати на транспортування. Тобто за умовами поставки DAP вартість транспортування включена у вартість товару, а отже, окремо подавати документи, що містять відомості про вартість перевезення, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України, декларант не зобов`язаний.

Тоді як, згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Суд зазначає, що як до митного оформлення, так і до суду позивачкою не надано жодного документ, яким би сторони погодили зміни умова поставки з DAP-Львів на FCA PL, Medyka.

Товаро-супровідні документи надані декларантом містять інформацію про поставку товару на умовах саме DAP-Львів. Однак декларант у митній декларації визначила умови поставки відмінні тим, які визначені товаро-супровідними документами.

Отже, надані позивачем до митного оформлення документи не містять всієї інформації щодо витрат на транспортно-експедиційні витрати.

Таким чином, декларантом не спростовано сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості, як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Викладені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23.

Враховуючи встановлені обставини, митним органом обґрунтовано виставлено вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Однак позивачка не надав митному органу жодного із вказаних у вимогах документів для спростування виявлених розбіжностей.

Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (статті 58 МК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що декларантом позивачки не спростовано сумнів митного органу в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачена п. 6 ч. 10 ч. 58 МК України.

Надані позивачкою копії документів не надали митному органу можливості пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого товару та визначення митної вартості за основним методом.

Оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачкою не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачці правомірно відмовлено у митному оформленні товару за заявленою нею митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Крім того, прийняттю рішень про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган дійшов обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості встановлено, що їх прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу в та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала «МД № UA209230/2024/83342 від 09.09.2024 де вартість товару із подібними характеристиками становить 6,22 дол. США за кг.».

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган виклав достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерело інформації, що використовувалося відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенням про коригування митної вартості імпортованого позивачкою товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог ст.ст. 59 і 60 МК України, як це встановлено ч. 4 ст. 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивачка на його вимогу їх в повному обсязі не надала.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачкою до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Таким чином, відповідач під час здійснення митного контролю та прийняття оскаржуваного рішення діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Качур Р. П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua