Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №636/4253/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №636/4253/26

Суддя: Бунін Є. О.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4253/26 Провадження 2-а/636/65/26

Дата 28.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Чубар Ю.П., до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чубар Ю.П. звернулася до суду з адміністративним позовом в порядку ст. 286 КАС України до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, у якому просить поновити ОСОБА_1 строку на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № R282730 від 06.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, скасувати вказану постанову про адміністративне правопорушення стосовно накладення на позивача штрафу у розмірі 17000,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки відповідачем неправильно кваліфіковано його дії за ч. 3 ст. 210 КУпАП, не встановлено належним чином дату вчинення адміністративного правопорушення та не доведено наявності в його діях складу відповідного правопорушення.

Також позивач посилається на порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності та зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 17 квітня 2026 року, у зв`язку із чим просить поновити строк її оскарження.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чубар Ю.П. надала заяву про розгляд справи без його участі та позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області надав відзив на позовну заяву, у якому просив позовну заяву розглянути на розсуд суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

У відзиві відповідач зазначив, що позивач був зобов`язаний пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби у строк до 05 червня 2025 року, однак такого огляду не пройшов.

Відповідач посилається на законодавчо встановлений обов`язок проходження повторного медичного огляду окремими категоріями військовозобов`язаних, оформлення 01 серпня 2025 року направлення № E3061307, а також на подання позивачем 04 січня 2026 року через електронний кабінет заяви, у якій він зазначив, що не оспорює відповідне порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності без його участі.

На думку відповідача, правопорушення було виявлено 06 січня 2026 року, а постанову № R282730 про накладення адміністративного стягнення винесено в межах строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Відповідач також вважає, що дії позивача правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а постанова винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог законодавства.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив докази в їх сукупності, вивчив доводи позовної заяви, відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган або посадова особа під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, у цій справі саме відповідач повинен довести правомірність винесення постанови № R282730 від 06 січня 2026 року, зокрема наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, правильність його кваліфікації, дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності та встановленої процедури розгляду справи.

Згідно з доводами відзиву, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало невиконання ним обов`язку пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби у встановлений законодавством строк.

Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX було внесено зміни до законодавства щодо визначення придатності до військової служби та встановлено обов`язок окремих категорій військовозобов`язаних пройти повторний медичний огляд.

Зокрема, п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» відповідного законодавчого регулювання передбачався обов`язок громадян України віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби, за винятком установлених законом категорій осіб, пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби у встановлений строк.

Відповідач стверджує, що зазначений обов`язок поширювався на позивача та мав бути виконаний до 05 червня 2025 року, однак позивач його не виконав. Суд враховує, що позивач згідно висновку ВЛК від 05.05.2004 визнано непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначено загальні засади проходження в Україні військової служби.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Обов`язок виконання правил військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені Законами України «Про оборону», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу», стосується усіх військовозобов`язаних громадян.

Згідно ч. 1, ч.2 , ч. 3 , ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ: захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України; військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями; військовий обов`язок включає: взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі, дотримання правил військового обліку; громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до приписів вищевказаної ч.10 ст.1 Закону № 2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800.

Частиною 13 ст. 2 Закону України №2232-ХІІ встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Також, відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 3 Закону України №2232-ХІІ правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи вищевказане, виконання військового обов`язку в запасі включає проходження медичного огляду, у строки визначені чинним законодавством, для визначення ступеню придатності до військової служби за призовом по мобілізації, є Конституційним обов`язком громадян, щодо виконання ними військового обов`язку у запасі, що в свою чергу є складовою мобілізаційної підготовки для оборони України.

Частиною 3 ст. 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Цей Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за № 1487.

Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників. військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210—1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Пунктом 2 Розділу ІІ Закону №3621, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно облікових даних, що містяться у ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач, ОСОБА_1 останній раз проходив медичний огляд 05.05.2004 р. при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами проходження якого отримав висновок «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» по гр. І ст. 38в (наказ МО України Про затвердження Положення про військово- лікарську експертизу та медичний огляду Збройних Силах України № 2 від 04.01.1994 р.). Зазначена інформація міститься у графі «(34) Відомості про медичний огляд» електронної облікової картки (додається до відзиву).

З огляду на вищевказане, позивач зобов`язаний пройти повторний медичний огляд ВЛК до 05.06.2025.

У визначений законом строк до 05 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив правила військового обліку та норми чинного законодавства, щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У зв`язку з відсутністю інформації до 05.06.2025 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про проходження повторного медичного огляду та отримання висновку про придатність до військової служби, згідно норм чинного законодавства Позивачем.

01.08.2025 направлено електронне звернення до органів Національної поліції України №Е3061307, відповідно до ст. 259 КУпАП та п. 79 Порядку № 1487, щодо доставлення особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку (причина: Не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

04.01.2026 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в розділі «Адміністративні правопорушення» надійшла заява ОСОБА_1 , в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, а саме: «не пройшов (відмовився проходити) ВЛК» та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Заява подана позивачем через Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста через застосунок «Резерв+» з накладенням ЕЦП, в порядку ст. 279 - 9 КУпАП.

Суд враховує технічну специфіку функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «Оберіг»).

У зв`язку з чим, 06.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 було здійснено розгляд справи. Під час розгляду справи також було виявлено, що окрім того що Позивач не пройшов повторний медичний огляд ВЛК та не отримав висновок про придатність до військової служби відповідно до вимог чинного законодавства. Також, 03.06.2025 ОСОБА_1 отримав направлення на проходження повторного медичного огляду, дата початку якого повинна була розпочатися 04.06.2025 однак висновок до теперішнього часу відсутній. Тобто Позивач до теперішнього часу не пройшов ВЛК. Отже, порушив визначені чинним законодавством строки проходження медичного огляду ВЛК (4 та 14 днів), чим порушив правила військового обліку, що в свою чергу є складовою мобілізаційної підготовки для оборони України.

06 січня 2026 року постановою № R282730 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 гривень та встановлено, що він скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210КУпАП.

На що слід зазначити, що оскільки обидві норми (ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП) є бланкетними.

Статтею 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил військового обліку.

-Згідно з Порядком ведення військового обліку (Постанова КМУ №1487) та Законом «Про військовий обов`язок і військову службу», відомості про стан здоров`я є невід`ємною частиною облікових даних.

-Проходження ВЛК — це спосіб актуалізації цих даних. Якщо особа не проходить медогляд, вона не надає актуальну інформацію про свою придатність, що фактично є порушенням правил обліку. Тому така відповідальність настає за ч. 3 ст. 210 як за порушення обов`язку оновлювати облікові дані в особливий період.

-Стаття 210-1 КУпАП стосується порушення законодавства про оборону та мобілізацію.

-Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст. 22) прямо зобов`язує громадян з`являтися за викликом для проходження ВЛК.

-Оскільки проходження ВЛК є необхідним етапом мобілізаційного процесу, відмова від нього є перешкоджанням мобілізаційним заходам.

-З чого слідує, що обидві статті захищають встановлений порядок комплектування Збройних Сил України.

-Обидві норми відсилають до одного й того самого масиву законодавства (Закони «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Одне і те саме діяння (непроходження ВЛК) одночасно порушує і правила обліку (ст. 210), і загальні обов`язки щодо мобілізації (ст. 210-1).

-В умовах воєнного стану санкції за ч. 3 ст. 210 та ч. 3 ст. 210-1 є ідентичними (штраф 17000,00 – 25500,00 гривень).

Оскільки Позивач у заяві сам підтвердив факт порушення («не пройшов ВЛК») та погодився з ним, зміна статті (з 210-1 на 210) органом ТЦК та СП не змінює суті самого правопорушення. Натомість є уточненням юридичної кваліфікації органом, що виносить постанову.

Порушення обов`язку щодо проходження ВЛК має подвійну правову природу: воно є одночасно порушенням правил ведення обліку (адже стан здоров`я - це облікова характеристика) та порушенням мобілізаційних вимог. Отже, притягнення за ч. 3 ст. 210 замість ст. 210-1 не змінює фактичних обставин справи, які визнав сам Позивач.

Правопорушення з боку Позивача було виявлено безпосередньо начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 під час розгляду матеріалів справи 06.01.2026 оскільки лише в цей час проведено повний аналіз електронної справи та встановлено всі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Таким чином, строки накладення адміністративного стягнення, визначені законодавством, повністю дотримані

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, притягнення до відповідальності ОСОБА_1 відбулося у законні строки та згідно норми чинного законодавства, в діях військовозобов`язаного наявний склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У цій справі позивач оспорює правомірність постанови № R282730 від 06 січня 2026 року, посилаючись на неправильну кваліфікацію його дій, відсутність належного встановлення дати вчинення правопорушення, недотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності та неотримання постанови до 17 квітня 2026 року.

Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що позивач не виконав обов`язку пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року, а правопорушення було виявлено 06 січня 2026 року. Крім того, відповідач посилається на направлення № E3061307 від 01 серпня 2025 року та заяву позивача від 04 січня 2026 року, подану через електронний кабінет.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення має підтверджуватися належними та допустимими доказами, які дають змогу встановити подію правопорушення, наявність у діях особи його складу, правильність кваліфікації та дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подія адміністративного правопорушення та вина позивача у його вчиненні підтверджуються належними доказами, а тому підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення немає.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справ з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення, скасувати рішення і закрити справу про адміністративне правопорушення або змінити захід стягнення.

З огляду на встановлені обставини суд не вбачає правових підстав для скасування постанови № R282730 від 06 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, то така вимога також задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до результатів розгляду справи позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 77, 90, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови № R282730 від 06 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бунін Є.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua