Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/16131/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/16131/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2026 № 135050021569 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання у Львівському медичному колегіумі з 01.09.1993 по 30.06.1995, період роботи з 11.10.2017 по 28.10.2025 на посаді старшої медсестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку та призначити пенсію за вислугу років з 08.04.2026.

Ухвалою від 07.08.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.04.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивачки та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності. За результатами їх розгляду рішенням від 15.04.2026 №135050021569 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Як зазначено у спірному рішенні, страховий стаж позивачки становить 30 років 25 днів, водночас спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017 визначено в розмірі 22 роки 2 місяці 9 днів.

Водночас позивачка вважає, що під час визначення її права на пенсію відповідачем безпідставно не враховано окремі періоди, які підлягають зарахуванню до спеціального стажу.

Зокрема, відповідно до записів трудової книжки, з 01.04.2005 позивачка працювала на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку та продовжувала працювати на цій посаді до 28.10.2025, коли була звільнена за власним бажанням на підставі наказу від 28.10.2025 №364-к. Однак період роботи з 11.10.2017 по 28.10.2025 відповідачем до спеціального стажу не зараховано.

Крім того, позивачка зазначає, що відповідачем не враховано період її навчання у Львівському медичному колегіумі за спеціальністю «Сестринська справа» з 01.09.1993 по 30.06.1995, за результатами якого їй присвоєно кваліфікацію медичної сестри. На підтвердження цього періоду позивачкою подано архівну довідку від 22.06.2026 №01-35/574, видану Львівською медичною академією імені Андрея Крупинського.

Позивачка вважає, що неврахування зазначених періодів призвело до неправильного визначення тривалості її спеціального стажу та, як наслідок, до безпідставної відмови у призначенні пенсії за вислугу років.

У зв`язку з цим позивачка вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2026 №135050021569 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права — порушеними, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.04.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон №1058-IV).

Із метою підтвердження наявності стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, позивачкою подано документи, зокрема: копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , копію диплома молодшого спеціаліста №006411, архівну довідку від 22.06.2026 №01-35/574, видану комунальним закладом вищої освіти Львівської обласної ради «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського».

Із 01.04.2021 впроваджено нову технологію екстериторіального призначення/ перерахунку пенсії та ухвалено Постанову правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України” від 16.12.2020 року № 25-1, зареєстровану в Міністерстві Юстиції України 16.03.2021 за №339/35961, згідно з якою внесено, зокрема, відповідну низку змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1.1 Порядку, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява позивачки та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для опрацювання.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.04.2026 щодо призначення їй пенсії за вислугу років, а також доданих до заяви документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняте рішення від 15.04.2026 №135050021569, відповідно до якого позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років.

Рішення мотивоване наступним.

Відповідно до його змісту, страховий стаж позивачки становить 30 років 0 місяців 25 днів, водночас стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 22 роки 2 місяці 9 днів.

При цьому у рішенні зазначено, що право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менше:

- 25 років — станом на 01.04.2015;

- 25 років 6 місяців — станом на 31.03.2016;

- 26 років 6 місяців — станом на 11.10.2017.

За результатами розгляду поданих документів пенсійним органом зазначено, що до страхового стажу позивачки зараховано всі періоди трудової діяльності, а до стажу за вислугу років — усі періоди трудової діяльності.

Водночас, згідно з розрахунком стажу, доданим до рішення від 15.04.2026 №135050021569, спеціальний стаж позивачки визначено станом на 11.10.2017 у розмірі 22 роки 2 місяці 9 днів.

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 судом встановлено, що 01.04.2005 позивачку переведено на посаду старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку (запис №7).

У подальшому позивачка продовжувала працювати на зазначеній посаді. Згідно із записом №8 трудової книжки, 12.08.2019 Стрийський пологовий будинок перейменовано у Стрийський пологовий будинок з патологією вагітності, при цьому позивачка продовжувала здійснювати трудову діяльність на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених.

28.10.2025 позивачку звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, що підтверджується записом №10 трудової книжки та наказом від 28.10.2025 №364-к.

Отже, з трудової книжки вбачається, що позивачка працювала на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку, зокрема, у період з 11.10.2017 по 28.10.2025.

Крім того, з копії диплома молодшого спеціаліста №006411 убачається, що позивачка здобула освіту за спеціальністю «Сестринська справа» та отримала кваліфікацію медичної сестри.

Вказані обставини також підтверджуються архівною довідкою від 22.06.2026 №01-35/574, виданою комунальним закладом вищої освіти Львівської обласної ради «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського», відповідно до якої ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) дійсно навчалася у Львівському медичному колегіумі за спеціальністю «Сестринська справа», кваліфікація — медична сестра, у період з 01.09.1993 по 30.06.1995 на денному відділенні.

Згідно з цією архівною довідкою, зарахування позивачки на навчання підтверджується наказом від 30.07.1993 №01-06/196 Н, а закінчення навчання — наказом від 30.06.1995 №01-06/134Н.

Таким чином, документами підтверджується навчання позивачки у Львівському медичному колегіумі за спеціальністю «Сестринська справа» у період з 01.09.1993 по 30.06.1995, а також її робота на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку у період з 11.10.2017 по 28.10.2025.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2026 №135050021569 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, 02.08.2026 позивачка через свого представника звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Вказані зміни набрали чинності 01.04.2015.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.

Отже, Законом № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, наведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Суд звертає увагу на те, що вказаною нормою збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".

За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Крім того, аналіз змісту п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дозволяє дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).

Відповідно до розділу 2 «Охорона здоров`я» Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники лікарняних закладів та установ охорони здоров`я, які працюють на посадах лікарів і середнього медичного персоналу незалежно від найменування посад.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі — Порядок № 637).

Отже, аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що трудова книжка працівника є основним документом, який підтверджує період його роботи та займану посаду.

Як встановлено судом, згідно із записом № 7 трудової книжки позивачка з 01.04.2005 працювала на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку.

Із запису № 8 трудової книжки вбачається, що 12.08.2019 відбулися зміни у найменуванні закладу, в якому працювала позивачка. При цьому відомостей про припинення трудових відносин або зміну займаної посади цей запис не містить.

Відповідно до запису № 10 трудової книжки 28.10.2025 позивачку звільнено з роботи за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 28.10.2025 № 364-к.

Таким чином, записи трудової книжки підтверджують роботу ОСОБА_1 на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку, зокрема протягом спірного періоду з 11.10.2017 по 28.10.2025.

При цьому посада старшої медичної сестри належить до посад середнього медичного персоналу, а пологовий будинок є закладом охорони здоров`я. Отже, характер роботи позивачки та займана нею посада відповідають умовам, визначеним розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку № 909.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2026 № 135050021569, відповідач визначив спеціальний стаж позивачки станом на 11.10.2017 у розмірі 22 роки 2 місяці 9 днів. Водночас період роботи позивачки з 11.10.2017 по 28.10.2025 до спеціального стажу у зазначеному розрахунку не включено.

Отже, враховуючи те, що трудова книжка містить записи про роботу позивачки на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених у закладі охорони здоров`я, суд дійшов висновку, що період її роботи з 11.10.2017 по 28.10.2025 підлягає оцінці з урахуванням положень Переліку № 909 та має бути зарахований до спеціального стажу за умови підтвердження належності відповідного закладу до установ, визначених цим Переліком.

Щодо зарахування до спеціального стажу періоду навчання з 01.09.1993 по 30.06.1995 суд зазначає таке.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти та інших визначених цим пунктом навчальних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних і такими, що містять відомості про періоди навчання.

Як встановлено судом, відповідно до диплома молодшого спеціаліста № 006411 позивачка здобула освіту за спеціальністю «Сестринська справа» та отримала кваліфікацію медичної сестри.

Крім того, архівною довідкою від 22.06.2026 № 01-35/574, виданою комунальним закладом вищої освіти Львівської обласної ради «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського», підтверджено, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище — ОСОБА_2 ) навчалася у Львівському медичному колегіумі за спеціальністю «Сестринська справа» за денною формою навчання з 01.09.1993 по 30.06.1995. Зарахування на навчання оформлено наказом від 30.07.1993 № 01-06/196 Н, а завершення навчання — наказом від 30.06.1995 № 01-06/134Н.

Згідно із записами трудової книжки позивачка після завершення навчання з 01.08.1995 розпочала трудову діяльність на посаді медичної сестри Львівської міської дитячої клінічної лікарні.

Отже матеріалами справи підтверджено, що позивачка здобула освіту за спеціальністю «Сестринська справа», отримала кваліфікацію медичної сестри та після завершення навчання працювала за здобутою спеціальністю.

За таких обставин період навчання ОСОБА_1 у Львівському медичному колегіумі за денною формою навчання з 01.09.1993 по 30.06.1995 підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.

Судом встановлено, що дипломом молодшого спеціаліста № 006411 та архівною довідкою від 22.06.2026 № 01-35/574 підтверджено період навчання позивачки з 01.09.1993 по 30.06.1995, а записами трудової книжки — її роботу на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку з 11.10.2017 по 28.10.2025. Зазначені періоди відповідають умовам зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на умовах пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати спірні періоди до спеціального стажу та призначити позивачці пенсію за вислугу років, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням якого позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.

Тож дії зобов`язального характеру щодо вирішення питання про зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 та від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.

Також суд зауважує, що для призначення пенсії позивачці належить обрахувати наявний у неї спеціальний стаж з урахуванням задоволення позову, відтак позов у частині зобов`язання призначити пенсію належить задовольнити шляхом зобов`язання вирішити питання про призначення пенсії.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період навчання у Львівському медичному колегіумі з 01.09.1993 по 30.06.1995 та період роботи на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку з 11.10.2017 по 28.10.2025 та повторно розглянути питання щодо призначення позивачці пенсії за вислугу років з дати її звернення.

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення та дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7) від 15.04.2026 №135050021569 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) період навчання у Львівському медичному колегіумі з 01.09.1993 по 30.06.1995 та період роботи на посаді старшої медичної сестри відділу новонароджених Стрийського пологового будинку з 11.10.2017 по 28.10.2025 та та повторно розглянути питання щодо призначення позивачці пенсії за вислугу років з дати її звернення із урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна