Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/18416/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/18416/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анлево» про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Анлево» з вимогами про:

визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 березня 2026 року № UA209000/2026/000314/2;

визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці від 03 березня 2026 року № UA209170/2026/000247.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 01 травня 2023 року № 2, укладеного з компанією «HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO. LTD» (Китайська Народна Республіка), ввіз на митну територію України товар - сітку будівельну із скловолокна у рулонах торговельної марки «Bausmart». З метою здійснення митного оформлення імпортованого товару декларантом подано електронну митну декларацію № 26UA209170017483U2, у якій митна вартість товару самостійно визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України. До митної декларації було додано вичерпний пакет комерційних, платіжних, товаросупровідних, транспортних та страхових документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які у своїй сукупності повністю розкривали числові значення всіх складових митної вартості товару та підтверджували фактично сплачену за нього ціну.

Проте посадовою особою митного органу під час проведення митного контролю безпідставно та необґрунтовано поставлено під сумнів достовірність задекларованої митної вартості, висловлено формальні претензії до поданих документів (зокрема щодо відсутності окремої заявки до договору про надання транспортно-експедиційних послуг, непідтвердження оплати транспортного рахунку до розмитнення, маршруту перевезення територією Польщі та відсутності підпису у платіжній інструкції) та витребувано додаткові документи. Декларантом надіслано вмотивовану письмову відмову в наданні додаткових документів з огляду на повноту первинного пакету та відсутність реальних розбіжностей.

Незважаючи на це, 03 березня 2026 року Львівська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000314/2, яким збільшила митну вартість товару з 0,915 дол. США/кг до 2,06 дол. США/кг, застосувавши резервний метод на основі цінової бази іншої митної декларації, та винесла картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209170/2026/000247. З метою недопущення простою вантажу та порушення господарських зобов`язань позивач був змушений оформити товар за митною декларацією № 26UA209170017602U1 зі сплатою фінансової гарантії (сума надміру нарахованих митних платежів склала 333 486,56 грн). Вважаючи зазначені рішення суб`єкта владних повноважень незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують встановлені законом гарантії зовнішньоекономічної діяльності, позивач звернувся до суду за судовим захистом.

Ухвалою від 07 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

21 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Львівська митниця повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості виявлено розбіжності та ознаки неповноти інформації, а саме:

у рахунку на оплату транспортних послуг № FV26/02/00479 від 17 лютого 2026 року вказано на замовлення № SEACALL/I/26/02/0078 та передбачено надання послуг на підставі заявки, які декларантом не надані; строк оплати послуг був встановлений до 17 лютого 2026 року, проте банківських платіжних документів про оплату перевезення не надано;

подані документи свідчать про змішане перевезення за маршрутом порт Тяньцзінь (Китай) - порт Гданськ (Польща) морським транспортом, далі з Глівіце (Польща) до ст. Мостиська-2 залізничним транспортом, та автомобільним транспортом до Львова, проте документи на відрізок перевезення Гданськ - Глівіце (близько 500 км) та перевантаження товару не подано;

у міжнародній автотранспортній накладній CMR № 8152 від 03 березня 2026 року в графі 22 відсутній відтиск печатки/підпис відправника;

митна декларація країни експорту від 25 листопада 2025 року № 021720250000345553 містить посилання на дорожній лист 177KACACXTEN4871, який не надавався, та не містить дати фактичного вивезення;

надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті № 142 від 31 жовтня 2025 року не містить підпису особи, уповноваженої розпоряджатися рахунком, у розумінні Положення Правління НБУ № 216.

Митний орган вважає, що ненадання декларантом додаткових документів на вимогу митниці позбавило можливості перевірити числові значення складових митної вартості за основним методом, тому митниця правомірно застосувала резервний метод на підставі зіставної інформації митної декларації № 500500/2025/40306 від 25 грудня 2025 року.

22 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що за умовами поставки CIF Gdansk усі витрати на транспортування та морське страхування товару до порту Гданськ включені у вартість товару та оплачені іноземним продавцем, що підтверджено комерційним інвойсом, пакувальним листом і коносаментом. Витрати на доставку з порту Гданськ до м. Львова у повному обсязі відображені в єдиному рахунку-фактурі експедитора № FV26/02/00479, який охоплює весь комплекс експедиційних послуг (контейнерне перевезення, перевантаження, залізничне та автомобільне перевезення на суму 2515,00 дол. США), що був включений до митної вартості товару в графі 17 декларації митної вартості. Чинне законодавство не вимагає попередньої оплати транспортних послуг до завершення митного оформлення вантажу. Щодо платіжної інструкції № 142 позивач зазначив, що документ сформовано в системі клієнт-банк, він скріплений електронним цифровим підписом платника, прийнятий і проведений банківською установою з відміткою банку, а умови оплати не впливають на сформовану в контракті ціну товару. Експортна декларація оформлена митними органами КНР відповідно до внутрішніх правил країни вивезення і надана як додатковий документ. Відтак сумніви митного органу є формальними, надуманими та не спростовують достовірності основного методу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анлево» є зареєстрованою юридичною особою (код ЄДРПОУ: 39095503, місцезнаходження: 79049, м. Львів, вул. Антонича, буд. 20, кв. 36), здійснює господарську та зовнішньоекономічну діяльність.

01 травня 2023 року між компанією «HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO. LTD» (КНР, продавець) та ТОВ «Анлево» (Україна, покупець) укладений зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 2, відповідно до умов якого продавець зобов`язався виготовити та передати у власність покупця товар (сітку зі скловолокна), а покупець - прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість відповідно до рахунків-фактур та специфікацій.

На виконання умов зазначеного контракту сторонами погоджено специфікацію до комерційного рахунку від 22 листопада 2025 року № JA20251016-ANLEVO-1/2, рахунок-проформу від 16 жовтня 2025 року № JA20251016-ANLEVO-1 та комерційний інвойс (Commercial invoice) від 22 листопада 2025 року № JA20251016-ANLEVO-1 на постачання товару: сітка будівельна із скловолокна, полотняного переплетення в рулонах, щільністю 145 г/мІ (жовта - 58 700 мІ та помаранчева - 81 000 мІ), загальною кількістю 139 700 мІ, вагою нетто 21 060 кг, вагою брутто 21 660 кг, загальною фактурною вартістю 16 764,00 доларів США на умовах поставки CIF Gdansk (Польща).

Транспортування товару територією України та від порту Гданськ забезпечувалося на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 17 листопада 2023 року № 06/171123, відповідно до якого експедитором виставлено рахунок-фактуру від 17 лютого 2026 року № FV26/02/00479 на суму 2 515,00 доларів США (108 734,26 грн за курсом НБУ), до якої включено повну вартість транспортування товару, залізничного фрахту, перевантаження та автодоставки за маршрутом Гданськ - Мостиська - Львів.

Оплата вартості товару здійснювалася позивачем шляхом банківських безготівкових перерахувань в іноземній валюті через обслуговуючий банк згідно з платіжними інструкціями в іноземній валюті від 31 жовтня 2025 року № 142 на суму 28 000,00 дол. США (з урахуванням попередніх замовлень за контрактом) та від 03 лютого 2026 року № 5 на суму 55 060,01 дол. США, із призначенням платежу за контрактом № 2 та інвойсом № JA20251016-ANLEVO-1.

З метою митного оформлення товару декларантом позивача 03 березня 2026 року подано до відділу митного оформлення Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер 26UA209170017483U2.

У митній декларації позивач визначив митну вартість товару за основним методом — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у розмірі 19 279,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (43,2343 грн/дол. США) становило 833 514,07 грн (у тому числі фактурна вартість товару - 16 764,00 дол. США та витрати на транспортування товару після переходу кордону CIF до місця ввезення в Україну - 2 515,00 дол. США).

Разом із митною декларацією декларант надав митному органу повний перелік документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме:

договір купівлі-продажу від 01 травня 2023 року № 2;

рахунок-проформу (Proforma invoice) від 16 жовтня 2025 року № JA20251016-ANLEVO-1;

комерційний рахунок (Commercial invoice) від 22 листопада 2025 року № JA20251016-ANLEVO-1;

пакувальний лист (Packing list) від 22 листопада 2025 року № JA20251016-ANLEVO-1;

специфікацію до комерційного рахунку від 22 листопада 2025 року № JA20251016-ANLEVO-1/2;

банківські платіжні інструкції в іноземній валюті від 31 жовтня 2025 року № 142 та від 03 лютого 2026 року № 5;

договір на експедиційні послуги від 17 листопада 2023 року № 06/171123;

рахунок-фактуру на транспортно-експедиційні послуги від 17 лютого 2026 року № FV26/02/00479;

морський коносамент (Bill of Lading) від 30 листопада 2025 року № GS125111785;

залізничну накладну УМВС від 17 лютого 2026 року № 31527463;

міжнародну автомобільну накладну CMR від 03 березня 2026 року № 8152;

страховий поліс від 29 листопада 2025 року № 11462006800180203733;

сертифікат походження товару від 04 грудня 2025 року № C253361072150041 та документ про його верифікацію;

експортну митну декларацію країни відправлення від 25 листопада 2025 року № 021720250000345553;

перепустку на в`їзд транспортного засобу від 03 березня 2026 року № Е-508241.

За результатами автоматизованого аналізу та перевірки поданих документів Львівська митниця надіслала декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості (виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прайс-листи, експертні висновки тощо), мотивуючи це наявністю сумнівів щодо числових значень витрат на транспортування, оформлення експортної декларації та реквізитів платіжної інструкції.

Декларант повідомив митний орган про відсутність об`єктивних підстав для надання додаткових документів, оскільки всі числові значення складових митної вартості підтверджені належними первинними документами, що піддаються однозначній ідентифікації та лічильній перевірці.

03 березня 2026 року посадовою особою Львівської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000314/2, яким митну вартість ввезеного позивачем товару за 1-м методом визнано непідтвердженою та визначено за 6-м (резервним) методом у розмірі 43 383,60 доларів США (виходячи з ціни 2,06 дол. США за 1 кг ваги нетто). Джерелом інформації для коригування обрано оформлену раніше іншим суб`єктом ЗЕД митну декларацію від 25 грудня 2025 року № 500500/2025/40306.

На підставі вказаного рішення митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000247 від 03 березня 2026 року.

У подальшому, реалізуючи встановлене статтею 55 Митного кодексу України право на випуск товару у вільний обіг під фінансову гарантію, позивач подав митну декларацію № 26UA209170017602U1, за якою товар було випущено у вільний обіг із наданням гарантій сплати різниці митних платежів у розмірі 333 486,56 грн.

Незгода позивача із прийнятими Львівською митницею рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, порядок переміщення товарів через митний кордон, здійснення митного контролю та митного оформлення врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями, далі - МК України).

Згідно з пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 МК України:

митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України закріплено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України імперативно визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;

щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, використання або розпорядження товарами не перейде прямо або опосередковано до продавця;

покупець і продавець не пов`язані між собою особи або їхні зв`язки не вплинули на ціну товарів.

Суд наголошує, що наведені правові норми ґрунтуються на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT 1994) та Угоди про застосування статті VII ГАТТ (Угода про митну оцінку СОТ), які закріплюють загальносвітовий пріоритет контрактної ціни. Прямим обов`язком митних органів є застосування саме першого методу як базового та найбільш об`єктивного, тоді як перехід до другорядних чи резервного методів є винятком, правомірність якого підлягає обов`язковому та вичерпному доказуванню з боку митниці.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України закріплено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:

декларація митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа;

якщо рахунок сплачено, — банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності — інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення;

ліцензія на імпорт товару (якщо підлягає ліцензуванню);

якщо здійснювалося страхування, — страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до визначеного переліку.

Частиною п`ятою статті 53 МК України встановлено імперативну заборону: «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій — четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої вартості.

Статтею 55 МК України регламентовано порядок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Згідно з частиною другою вказаної статті прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості повинно містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення вартості; обґрунтування числового значення скоригованої вартості та фактів, які вплинули на коригування.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду сформував сталу та послідовну судову практику щодо застосування норм статей 53– 58 МК України (зокрема, постанови від 05 червня 2018 року у справі № 804/475/16, від 30 липня 2018 року у справі № 804/16582/14, від 02 липня 2019 року у справі № 804/1416/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, згідно з якою при здійсненні митного контролю митний орган зобов`язаний перевірити обґрунтованість заявленої декларантом митної вартості за ціною договору, яка має беззаперечний пріоритет.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою передумовою для витребування додаткових документів та переходу до другорядних методів. Такий сумнів не може базуватися на припущеннях чи суб`єктивних судженнях, а повинен бути підтверджений конкретними неспростовними доказами відсутності або суперечливості числових значень.

Сама по собі відмінність заявленої декларантом вартості від вартості ідентичних або подібних товарів, оформлених раніше іншими суб`єктами, не є самостійною та достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу, оскільки ціна контракту є індивідуальною комерційною домовленістю сторін конкретної зовнішньоекономічної операції.

Незначні технічні розбіжності чи відсутність факультативних документів, які безпосередньо не впливають на визначення бази оподаткування та числових значень ціни товару, не позбавляють первинні документи статусу належних доказів та не дають митниці права відхиляти основний метод.

Досліджуючи підстави та мотиви, наведені Львівською митницею у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA209000/2026/000314/2 та у відзиві на адміністративний позов, суд доходить висновку про їх цілковиту безпідставність, формальність та спростованість матеріалами справи з огляду на таке:

Щодо витрат на транспортування товару, умов поставки CIF Gdansk та рахунку-фактури експедитора:

Митний орган як на підставу неможливості визнання заявленої митної вартості вказав, що:

до митного оформлення не надано заявку замовника на надання транспортних послуг та замовлення № SEACALL/I/26/02/0078, на які міститься посилання у рахунку експедитора № FV26/02/00479 від 17 лютого 2026 року;

строк оплати транспортних послуг за рахунком був визначений до 17 лютого 2026 року, однак декларантом платіжних документів про його оплату не надано;

перевезення здійснювалося за маршрутом порт Тяньцзінь (Китай) - порт Гданськ (Польща) морським транспортом, далі залізницею з Глівіце (Польща) до с. Мостиська Другі (Україна) та автотранспортом до Львова, однак не надано документів на перевезення за маршрутом порт Гданськ - Глівіце (близько 500 км) та перевантаження товару в Глівіце.

Суд зазначені доводи відповідача відхиляє з таких міркувань:

Згідно з комерційними документами (зовнішньоекономічний договір № 2 від 01 травня 2023 року, рахунок-фактура від 22 листопада 2025 року № JA20251016-ANLEVO-1) поставка оцінюваного товару здійснювалася на міжнародних комерційних умовах CIF PL Gdansk (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс).

За правилами терміна CIF («Cost, Insurance and Freight» / «Вартість, страхування і фрахт») продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому продавець зобов`язаний оплатити всі витрати і морський фрахт, необхідні для доставки товару до погодженого порту призначення (у цьому випадку - порт Гданськ, Республіка Польща), а також забезпечити морське страхування товару.

Факт оплати морського фрахту та страхування іноземним продавцем безпосередньо підтверджується морським коносаментом від 30 листопада 2025 року № GS125111785 (у якому вказано відправника HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO. LTD, порт завантаження Tianjin, порт розвантаження Gdansk, а також зроблено відмітку «Freight Prepaid» — фрахт попередньо оплачено), страховим полісом компанії People's Insurance Company of China від 29 листопада 2025 року № 11462006800180203733 та комерційним інвойсом, у якому фактурна вартість товару 16 764,00 дол. США чітко визначена на умовах CIF Gdansk.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати по навантаженню, вивантаженню та обробці оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Оскільки умовами поставки CIF Gdansk передбачено доставку товару продавцем лише до порту Гданськ (Польща), витрати на подальше транспортування товару територією Республіки Польща до пункту пропуску на державному кордоні України підлягали самостійному включенню декларантом до складу митної вартості оцінюваного товару.

Декларантом позивача вказані вимоги закону виконано бездоганно:

на підтвердження витрат на перевезення надано договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 17 листопада 2023 року № 06/171123, укладений між ТОВ «Анлево» та компанією-експедитором;

надано рахунок-фактуру експедитора від 17 лютого 2026 року № FV26/02/00479, виставлений позивачу на загальну суму 2 515,00 доларів США;

суму витрат на транспортування у розмірі 2 515,00 дол. США (еквівалент 108 734,26 грн) декларант особисто заявив у графі 17 декларації митної вартості та включив її до бази обчислення митної вартості товару в електронній митній декларації № 26UA209170017483U2 (16 764,00 дол. США ціна товару + 2 515,00 дол. США доставка = 19 279,00 дол. США загальна митна вартість).

Суд окремо звертає увагу на зміст наданого позивачем рахунка-фактури експедитора № FV26/02/00479 від 17 лютого 2026 року. У ньому чітко зазначено деталізацію наданого комплексу послуг із мультимодального експедирування:

організація перевезення контейнера за маршрутом порт Гданськ — станція Мостиська-2;

термінальні послуги та послуги перевантаження контейнера у Глівіце (Польща);

зберігання вантажу;

автотранспортна доставка за маршрутом с. Мостиська Другі — м. Львів.

Усі ці елементи увійшли до єдиної твердої ставки 2 515,00 дол. США.

Суд наголошує, що перевізні документи (морський коносамент № GS125111785, залізнична накладна УМВС № 31527463 та автотранспортна накладна CMR № 8152) повністю відповідають логістичному ланцюгу змішаного (мультимодального) перевезення вантажу від відправника з Китаю через польський порт Гданськ і залізничний термінал Глівіце до митного поста у Львові.

Посилання відповідача на відсутність окремої «заявки замовника» є надмірним формалізмом.

Митний кодекс України не визначає вичерпного чи виключного виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення.

Наявність між сторонами договору експедирування, який передбачає надання окремих замовлень чи заявок, не робить відсутність такої заявки підставою для невизнання заявленої митної вартості, якщо в матеріалах справи наявний первинний фінансовий документ — рахунок-фактура (інвойс), який містить чітке числове значення понесених витрат, погоджене сторонами господарської операції, та який був повністю включений декларантом до складу митної вартості».

Щодо твердження відповідача про ненадання банківських документів на підтвердження фактичної оплати транспортного рахунку № FV26/02/00479 до моменту митного оформлення 03 березня 2026 року:

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи подаються «якщо рахунок сплачено». Ані Митний кодекс України, ані Правила заповнення декларації митної вартості не встановлюють обов`язку попередньої оплати вартості перевезення товару до закінчення митного оформлення.

За умовами господарського обороту строк виконання грошового зобов`язання регулюється нормами цивільного законодавства та домовленостями сторін договору. Сам по собі факт неоплати або несвоєчасної оплати виставленого експедитором рахунка свідчить про виникнення у покупця господарської кредиторської заборгованості за надані послуги, однак жодним чином не спростовує числового значення ціни перевезення (2 515,00 дол. США), зафіксованої у рахунку та включеної до митної вартості. Несплата рахунка перевізника на момент подання митної декларації не змінює розміру витрат на доставку товару та не свідчить про недостовірність розрахунку митної вартості.

Щодо міжнародної автотранспортної накладної CMR № 8152 від 03 березня 2026 року:

Відповідач як на недолік поданих документів посилається на відсутність у графі 22 («Відмітка відправника») CMR № 8152 підпису або відтиску печатки відправника вантажу.

Суд зазначає, що автомобільна накладна CMR № 8152 оформлювалася виключно на кінцевий відрізок перевезення вантажу з перевантажувального залізничного пункту в с. Мостиська Другі Львівської області до зони митного контролю у м. Львові.

Відповідно до положень статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року (КДПВ/CMR) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність або втрата вантажної накладної не впливають на існування чи дійсність договору перевезення, до якого продовжують застосовуватися положення цієї Конвенції.

Згідно зі статтею 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом умов договору перевезення та прийняття вантажу перевізником.

Накладна CMR № 8152 містить підпис перевізника, відмітку про прийняття вантажу, номер транспортного засобу, опис товару, кількість місць, вагу (21 660 кг брутто / 21 060 кг нетто), які повністю узгоджуються із зовнішньоекономічним контрактом, пакувальним листом, комерційним інвойсом та залізничною накладною УМВС № 31527463. Відсутність штампа в графі 22 накладної під час внутрішнього термінального автодоставки з Мостиськ до Львова не змінює фізичних чи якісних характеристик ввезеного товару, не впливає на ціну угоди та не створює розбіжностей у числових значеннях митної вартості.

Щодо митної декларації країни експорту (КНР) від 25 листопада 2025 року № 021720250000345553:

Львівська митниця у графі 33 оскаржуваного рішення зазначила, що експортна декларація не може бути взята до уваги через відсутність дати фактичного експорту та неподання накладного дорожнього листа № 177KACACXTEN4871.

Суд вважає такі претензії митниці безпідставними та юридично нікчемними:

По-перше, згідно з частиною другою статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення не входить до обов`язкового (основного) переліку документів, які подаються для підтвердження митної вартості за першим методом. Цей документ згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 МК України є додатковим документом і може витребовуватися контролюючим органом виключно за наявності обґрунтованого сумніву та розбіжностей у документах основного переліку. Оскільки декларант позивача надав цей документ добровільно разом із первинною декларацією для підтвердження прозорості операції, наявність у ньому внутрішніх технічних відміток митниці Китаю не може слугувати підставою для відхилення основного методу.

По-друге, митне оформлення в країні експорту (КНР) здійснюється за правилами та національними стандартами законодавства Китайської Народної Республіки, на які український імпортер жодним чином не впливає і не несе за них відповідальності. Позивач отримав копію експортної декларації безпосередньо від іноземного контрагента та надав її митниці в автентичному вигляді. При цьому в експортній декларації № 021720250000345553 чітко зафіксовано дату реєстрації (25.11.2025), найменування продавця («HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO. LTD»), покупця («LLC ANLEVO»), опис товару («Fiberglass Mesh»), код товару, його вагу (21 660 кг) та фактурну вартість товару - 16 764,00 доларів США.

Ці числові показники до копійки та кілограма збігаються із задекларованою позивачем у митній декларації № 26UA209170017483U2 ціною договору. Відсутність додаткових відміток про дату фактичного перетину морського кордону Китаю та внутрішнього китайського дорожнього листа на перевезення від фабрики до порту Тяньцзінь жодним чином не дезавуює достовірності контрактної ціни товару.

Щодо платіжної інструкції в іноземній валюті від 31 жовтня 2025 року № 142:

Митний орган вважає, що надана платіжна інструкція № 142 на суму 28 000,00 дол. США не підтверджує сплати за товар, оскільки не містить власноручного підпису особи, уповноваженої розпоряджатися рахунком, у розумінні Положення Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216.

Суд відхиляє ці доводи відповідача:

Відповідно до Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216 (у редакції постанови Правління НБУ від 25 серпня 2022 року № 189), платіжні інструкції можуть формуватися та подаватися ініціатором в електронній формі через системи дистанційного банківського обслуговування (клієнт-банк).

Електронна платіжна інструкція підписується електронним цифровим підписом або кваліфікованим електронним підписом платника. Надана суду та митному органу платіжна інструкція № 142 містить реєстраційні реквізити обслуговуючого банку (АТ «ОТП Банк» / АТ КБ «ПриватБанк»), відмітку про прийняття до виконання банківською установою («Проведено»), дату валютування та електронний ідентифікатор підписанта. Жодних зауважень щодо повернення чи невиконання платіжного доручення матеріали справи не містять; списання іноземної валюти з поточного валютного рахунку ТОВ «Анлево» та перерахування коштів компанії «HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO. LTD» у сумі 28 000,00 дол. США відбулося реально і беззастережно.

Більше того, у графі «Призначення платежу» платіжної інструкції № 142 міститься чітке посилання: «Prepayment for fiberglass mesh under contract No. 2 dtd 01.05.2023, proforma invoice No. JA20251016-ANLEVO-1 dtd 16.10.2025». У подальшому фінальна сплата залишку заборгованості за цією партією та наступними замовленнями була проведена платіжною інструкцією від 03 лютого 2026 року № 5 на суму 55 060,01 дол. США, яка також містить ідентифікатори контракту № 2 та інвойсу.

Суд підкреслює, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості.

У свою чергу, умови та строки розрахунків (попередня оплата, відстрочення платежу, графік перерахування траншів) безпосередньо ціни товару не змінюють.

Фактична оплата за поставлений товар, часові рамки оплати та банківська техніка здійснення платежу не впливають на узгоджену сторонами ціну контракту.

Відтак зауваження митного органу до графіку оплати чи реквізитів платіжних доручень за наявності інших бездоганних комерційних документів не можуть бути правовою підставою для висновку про непідтвердженість числового значення митної вартості».

Щодо протиправності застосування резервного (6-го) методу визначення митної вартості:

Відповідно до частини шостої статті 57 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, кожен з яких використовується послідовно: від методу за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59) до методу за ціною договору щодо подібних товарів (стаття 60), методів віднімання та додавання вартості (статті 62, 63) і лише в останню чергу — резервний метод (стаття 64 МК України).

Згідно зі статтею 64 МК України резервний метод застосовується у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58– 63 цього Кодексу. Митна вартість за резервним методом визначається з використанням справедливих, обґрунтованих і дійсних методів, сумісних із загальними засадами і положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT 1994), на основі інформації, наявної в Україні.

Частиною другою статті 55 МК України та пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що у разі визначення митної вартості за резервним методом у рішенні про коригування орган доходів і зборів зобов`язаний навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних рівнів тощо, а також зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В оскаржуваному рішенні від 03 березня 2026 року № UA209000/2026/000314/2 Львівська митниця зазначила, що джерелом інформації для коригування слугувала митна декларація № 500500/2025/40306 від 25 грудня 2025 року, за якою митна вартість товару («прозорі тканини завширшки більш як 30 см зі скловолокна... у рулонах») становила 2,06 дол. США/кг. При цьому митниця обмежилася загальною шаблонною фразою про те, що «коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки вартість у джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону; коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки показники відповідають джерелу».

Суд констатує, що митний орган не надав жодних первинних документів щодо партії товару за декларацією № 500500/2025/40306, не навів якісних та технічних характеристик того товару (марка, щільність плетіння, розривне навантаження, виробник), не дослідив, за яким саме методом там визначалася вартість, які були комерційні умови продажу, чи був покупець пов`язаною особою. Більше того, товар за порівняльною декларацією оформлювався в іншій митниці майже за три місяці до декларування спірного вантажу за зовсім іншою номенклатурою («прозорі тканини зі скловолокна», тоді як позивач ввіз будівельну армуючу штукатурну сітку).

Саме лише посилання митного органу на наявність у базі даних інформації про оформлення подібного товару за вищою ціною без розкриття якісних, фізичних та комерційних характеристик товару в порівнюваній декларації та без проведення порівняльного розрахунку за правилами статті 64 МК України не є законним обґрунтуванням коригування митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару, в якому відсутнє належне числове обґрунтування скоригованої вартості та не наведено доказів послідовної неможливості застосування попередніх методів митної оцінки, є протиправним та підлягає скасуванню».

Львівська митниця не дотрималася принципу послідовності застосування методів визначення митної вартості, не довела об`єктивної неможливості застосування основного методу, безпідставно відхилила подані позивачем первинні документи, які повністю підтверджували договірну ціну 16 764,00 дол. США та витрати на доставку 2 515,00 дол. США, та свавільно збільшила митну вартість товару більш ніж у 2,2 раза (з 19 279,00 дол. США до 43 383,60 дол. США).

За таких обставин рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 березня 2026 року № UA209000/2026/000314/2 є протиправним, не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209170/2026/000247:

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України картка відмови у прийнятті митної декларації приймається митним органом як наслідок прийняття рішення про коригування митної вартості у разі незгоди декларанта із визначеною митним органом вартістю або за необхідності випуску товару за тимчасовими процедурами.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці від 03 березня 2026 року № UA209170/2026/000247 є похідним актом індивідуальної дії, винесеним виключно на підставі незаконного рішення про коригування митної вартості № UA209000/2026/000314/2, визнання протиправним та скасування первинного рішення митного органу тягне за собою обов`язкове визнання протиправною та скасування зазначеної картки відмови.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Анлево» позовні вимоги є законними, документально обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За звернення з цим позовом до суду ТОВ «Анлево» сплатило судовий збір у загальному розмірі 8 024,20 грн (за вимогу майнового характеру щодо скасування рішення про коригування, яке призвело до нарахування різниці митних платежів на суму 333 486,56 грн, та за похідну вимогу немайнового характеру про скасування картки відмови, із застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд»).

У зв`язку з повним задоволенням позову судовий збір у сумі 8024,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Анлево» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 березня 2026 року № UA209000/2026/000314/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці від 03 березня 2026 року № UA209170/2026/000247.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анлево» (79049 м. Львів вул. Антонича 20 кв.36, код ЄДРПОУ: 39095503) судовий збір у сумі 8024 (вісім тисяч двадцять чотири) гривні 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000 м. Львів вул. Костюшка Т. буд.1, код ЄДРПОУ: 43971343).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний