Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/14209/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/14209/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення коштів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти у сумі 4988,60 грн за вчинення майнової шкоди.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №987-ОД від 01.05.2026 затверджено результати проведеного службового розслідування. Під час проведеного службового розслідування встановлено факт самовільного залишення військової частини відповідачем та втрату майна на суму 4988,60 грн. У зв`язку з чим наказано притягнути відповідача до матеріальної відповідальності за завдану державі шкоду.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав.

На адресу суду повернуто неврученим конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до трекінгу поштового відправлення №R067268044628 конверт повернуто, оскільки «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Беручи до уваги те, що судом відправлено ухвалу про відкриття провадження у справі саме за адресою, вказаною у відомостях Єдиного державного демографічного реєстру, в силу вимог частини 11 статті 126, частини 1 статті 174 і пункту 4 частини 1 статті 251 КАС України ухвала суду вважається врученою відповідачу належним чином. Тому, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №58 від 26.02.2026 зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №987-ОД від 01.05.2026 «Про результати службового розслідування за фактом факт самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 » встановлено, що солдатом ОСОБА_1 втрачено майно: окуляри захисні балістичні – 4800,00 грн (з урахування коефіцієнту зносу), сидіння польове – 188,60 грн (з урахування коефіцієнту зносу). Загальна вартість втраченого майна, що рахується за солдатом – 4988,60 грн. Наказано притягнути солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму завданої державі шкоди в розмірі 4988,60 грн.

Також, наказано помічнику командира військової частини з правової роботи – капітану юстиції ОСОБА_2 встановленим порядком підготувати і подати в суд документи для стягнення суми, завданої державі шкоди в судовому порядку.

Відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна, яке обліковується за солдатом ОСОБА_1 залишкова вартість майна складає 4988,60 грн.

Позивач надіслав відповідачу лист-вимогу, в якому просив добровільно сплатити суму завданої державі матеріальної шкоди у сумі 4988,60 грн протягом 7 днів з моменту пред`явлення вимоги та попереджено, що в разі відсутності добровільного відшкодування шкоди військова частина звертатиметься до суду з метою стягнення в судовому порядку.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми відшкодування у справі немає.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми завданої шкоди позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону 2232-ХІІ передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі – Статут).

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини) (частина 2 вступу Статуту).

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Згідно з статтями 26 та 27 Статуту залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Згідно з частиною 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та деяких інших осіб» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі – Закон №160-ІХ) визначено підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Статтею 3 Закону №160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (частина 4 статті 3 Закону №160-ІХ).

Згідно з статтею 4 Закону №160-ІХ особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Відповідно до статті 5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

Положеннями статті 6 Закону №160-ІХ передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 8 Закону №160-IX притягненню особи до матеріальної відповідальності передує проведення службового розслідування.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Частиною 2 статті 10 Закону №160-IX передбачено, що особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Згідно з частиною 4 статті 10 №160-IX відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Частиною 1 статті 11 Закону №160-IX встановлено, що уразі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

Відповідно до статті 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

З викладених норм права суд висновує, що військовослужбовці притягують до матеріальної відповідальності за завдані державі збитку, зокрема, у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків. Факт завданої шкоди, протиправної поведінки особи, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та вину особи в завданні шкоди встановлюються під час проведення службового розслідування.

У разі відмови військовослужбовця від добровільного відшкодування завданої шкоди, стягнення такої здійснюється в судовому порядку.

При цьому, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №636/93/14-ц виснувала, що у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Суд встановив, що військовою частиною проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення солдатом ОСОБА_1 військової частини. Під час проведення службового розслідування встановлено також, солдатом ОСОБА_1 втрачено майно: окуляри захисні балістичні – 4800,00 грн (з урахування коефіцієнту зносу), сидіння польове – 188,60 грн (з урахування коефіцієнту зносу). Загальна вартість втраченого майна, що рахується за солдатом – 4988,60 грн.

Відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна, яке обліковується за солдатом ОСОБА_1 залишкова вартість майна складає 4988,60 грн.

При цьому, суд зауважує, що у справі відсутні докази оскарження, скасування результатів службового розслідування та наказу №987-ОД від 01.05.2026 «Про результати службового розслідування за фактом факт самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 ».

Військова частина НОМЕР_1 надіслала ОСОБА_1 лист-вимогу, в якому просила добровільно сплатити суму завданої державі матеріальної шкоди у сумі 4988,60 грн протягом 7 днів з моменту пред`явлення вимоги та попереджено, що в разі відсутності добровільного відшкодування шкоди військова частина звертатиметься до суду з метою стягнення в судовому порядку.

Однак станом на день розгляду справи до суду не надано доказів сплати відповідачем зазначеної суми відшкодування.

З огляду на викладене слід виснувати, що позовні вимоги про стягнення з відповідача завданої державі матеріальної шкоди є обґрунтованими, а тому такі слід задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити повністю

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293,295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдану державі матеріальну шкоду у сумі 4988 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 60 коп.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Кравців Олег Романович