Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/18626/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/18626/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із розрахунку 70% замість 74% грошового забезпечення при її перерахунку з 01.09.2026 року та здійснення виплати її пенсії за вислугу років з урахуванням максимальним розміром і обмежуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.09.2026 року із розрахунку 74% відповідних сум грошового забезпечення згідно з довідок виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 за №1159/12/20414 від 03.11.2025 року та за №1159/12/20413 від 03.11.2025 року станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 починаючи з 01.09.2026, без врахування максимальним розміром пенсії, та без застосування обмежуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” та здійснити подальшу виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є військовим пенсіонером та з січня 2008 року отримує довічну пенсію за вислугу років (28 календарних років вислуги), призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ) в основному розмірі 74% сум грошового забезпечення.

Позивач вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.002344, яке набрало законної сили 14 січня 2020 року, визнано протиправними дії пенсійного органу щодо зменшення відсоткового розміру його пенсії з 74% до 70% та зобов`язано виплачувати пенсію виходячи з 74% грошового забезпечення. У подальшому рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 380/10067/26, яке набрало законної сили 04 серпня 2026 року, зобов`язано пенсійний орган здійснити позивачу перерахунок пенсії з 01 травня 2026 року на підставі оновлених довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 листопада 2025 року № 1159/12/20414 та № 1159/12/20413 без обмеження максимальним розміром.

Проте, як стало відомо позивачу з розпорядження про перерахунок пенсії від 21 серпня 2026 року, відповідач під час проведення перерахунку з 01 вересня 2026 року знову протиправно зменшив основний відсотковий розмір пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення (визначивши базовий розмір 23 510,38 грн замість 24 853,83 грн). Окрім цього, нарахувавши підсумок пенсії з індексаціями за 2024-2026 роки в сумі 29 105,38 грн, пенсійний орган всупереч судовому рішенню у справі № 380/10067/26 та нормам Конституції України застосував до пенсії позивача обмеження виплати шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів згідно зі статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, виплачуючи лише 27 471,65 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що грубо порушують конституційні гарантії соціального захисту військовослужбовців та суперечать преюдиційним судовим рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою від 07 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

22 вересня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому територіальний відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що перерахунок пенсії позивача здійснювався за нормами законодавства, чинними на момент проведення такого перерахунку. Відповідач зазначає, що відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII максимальний розмір пенсії за вислугу років обмежено 70% відповідних сум грошового забезпечення, у зв`язку з чим застосування 70% є правомірним.

Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 відповідач вказує, що статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” передбачено виплату спеціальних пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням коефіцієнтів, затверджених Урядом. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011, № 3-рп/2012 та практику ЄСПЛ у справі “Великода проти України”, відповідач наполягає, що держава має право регулювати соціальні виплати залежно від бюджетних можливостей під час воєнного стану, а тому дії пенсійного органу щодо виплати пенсії із застосуванням коефіцієнтів у сумі 27 471,65 грн є правомірними.

16 жовтня 2026 року через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС позивач подав відповідь на відзив, у якій вказав на повну неспроможність аргументів відповідача, зазначивши, що відсотковий розмір пенсії 74% є незмінним відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18 та вже захищений рішенням суду у справі № 1.380.2019.002344, а обмеження пенсії нормами бюджетного закону прямо суперечить статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ та рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 і № 7-р(II)/2022.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з січня 2008 року отримує довічну пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (пенсійна справа № 1301001449 - Міноборони).

При призначенні пенсії у січні 2008 року відповідно до чинної на той час редакції статті 13 Закону № 2262-ХІІ основний розмір пенсії позивача за наявну вислугу років склав 74% сум грошового забезпечення (50% за 20 років вислуги + 24% за 8 років понад встановлену вислугу).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.002344, яке набрало законної сили 14 січня 2020 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку з 01 січня 2018 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи із розміру 74% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 380/23935/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 листопада 2025 року № 1159/12/20414 та з 01 лютого 2023 року на підставі довідки від 03 листопада 2025 року № 1159/12/20413 з урахуванням оновлених окладів та додаткових видів грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 380/10067/26, яке набрало законної сили 04 серпня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 травня 2026 року пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 листопада 2025 року № 1159/12/20414 (станом на 01.01.2022) та № 1159/12/20413 (станом на 01.01.2023);

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 01 травня 2026 року пенсію без обмеження максимальним розміром на підставі зазначених довідок та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

З наявного у матеріалах справи розпорядження про перерахунок пенсії від 21 серпня 2026 року за пенсійною справою № 1301001449 встановлено, що на виконання зазначеного судового рішення пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивача з 01 вересня 2026 року із загальної суми грошового забезпечення 33 586,25 грн.

При цьому відповідач:

визначив основний розмір пенсії позивача у розмірі 70% грошового забезпечення замість належних 74%, обчисливши базовий розмір у сумі 23 510,38 грн (33 586,25 грн х 70%) замість належних 24 853,83 грн (33 586,25 грн х 74%);

нарахувавши до основного розміру пенсії встановлені постановами Уряду індексації базового ОСНП за 2024 рік (1500,00 грн), за 2025 рік (1500,00 грн) та за 2026 рік (2595,00 грн), внаслідок чого підсумок пенсії склав 29 105,38 грн, пенсійний орган зафіксував максимальний розмір пенсії в сумі 27 471,65 грн та застосував пониження суми пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, виплачуючи позивачу з 01 вересня 2026 року пенсію лише в сумі 27 471,65 грн.

Листом від 21 серпня 2026 року № 1300-0307-8/130986 на запит позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області підтвердило, що пенсія позивача з 01 вересня 2026 року виплачується із застосуванням коефіцієнтів пониження за постановою КМУ від 30 грудня 2025 року № 1778 та становить 27 471,65 грн.

Незгода позивача із протиправним зменшенням відсоткового розміру його пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення, а також із застосуванням обмеження виплати пенсії максимальним розміром шляхом запровадження понижуючих коефіцієнтів за постановою КМУ № 1778 стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ визначен, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування””.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд розглядає їх за двома ключовими аспектами:

правомірність зменшення відповідачем відсоткового розміру грошового забезпечення позивача з 74% до 70%;

законність обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778.

Щодо зменшення розміру пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення:

Згідно зі статтею 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на дату призначення пенсії позивачу в січні 2008 року) пенсії за вислугу років призначалися особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років — 50 процентів, а за кожний рік вислуги понад 20 років — 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії не повинен був перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

На момент призначення позивачу пенсії за наявну в нього календарну вислугу 28 років основний розмір пенсії склав 74% сум грошового забезпечення (50% + 3% х 8 років).

У подальшому Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” у частині другій статті 13 Закону № 2262-XII цифри “ 80” замінено цифрами “ 70”, тобто встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений за нормами цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Вирішуючи питання застосування цієї норми, суд виходить із того, що стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсії, тоді як порядок та умови перерахунку раніше призначених пенсій регулюються статтею 63 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. При цьому частиною другою статті 63 Закону встановлено гарантію, відповідно до якої у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій розміри пенсій є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19) сформувала сталий та обов`язковий для судів правовий висновок:

“Внесені Законом № 1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Застосування показника 70 % до перерахунку раніше призначеної пенсії є протиправним звуженням обсягу набутих соціальних прав”.

Більше того, суд наголошує, що статус та право позивача ОСОБА_1 на отримання пенсії в основному розмірі 74% грошового забезпечення вже було предметом судового розгляду та підтверджено судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.002344, яке набрало законної сили 14 січня 2020 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Пенсійний орган, маючи на виконанні преюдиційне судове рішення щодо незмінності відсоткової ставки 74% для позивача, під час проведення перерахунку пенсії з 01 вересня 2026 року знову безпідставно та самовільно знизив основний розмір пенсії до 70%, вчинивши тотожні протиправні дії.

З огляду на викладене, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку з 01 вересня 2026 року є протиправними, а порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії виходячи із 74% грошового забезпечення.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778:

Судом встановлено, що після обчислення основного розміру пенсії та додавання встановлених індексацій підсумок пенсії позивача склав 29 105,38 грн.

Проте відповідач зафіксував виплату на рівні максимального розміру 27 471,65 грн, застосувавши розрахунок пониження сум пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” (далі - Постанова № 1778), прийнятої на виконання статті 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”.

Суд констатує повну протиправність зазначених дій пенсійного органу з таких фундаментальних мотивів:

По-перше, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 380/10067/26, яке набрало законної сили 04 серпня 2026 року та виконувалося відповідачем, суд прямо та недвозначно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром.

Незважаючи на обов`язковий характер зазначеного судового рішення (стаття 129-1 Конституції України, стаття 370 КАС України), пенсійний орган при проведенні перерахунку з 01 вересня 2026 року фактично проігнорував судове розпорядження та знову обмежив належну позивачу до виплати суму пенсії.

По-друге, щодо суті обмежень максимальним розміром військових пенсій:

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими було передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та вони втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні вказав, що статус військовослужбовців вимагає від держави особливого піклування про них та членів їх сімей, а обмеження їх соціального забезпечення порушує сутність конституційних гарантій статті 17 Конституції України.

У Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 Конституційний Суд України вкотре наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, нівелює соціальні гарантії високого рівня, які випливають зі спеціального статусу військовослужбовців, що збройно захищають суверенітет та територіальну цілісність України.

По-третє, щодо застосування понижуючих коефіцієнтів на підставі статті 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та Постанови № 1778:

Статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені, зокрема, за Законом № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у порядку, визначеному Урядом. На реалізацію цієї статті Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1778 від 30 грудня 2025 року, якою затвердив шкалу коефіцієнтів (0,5, 0,4 тощо) для виплати частини пенсії, що перевищує встановлений поріг.

Суд наголошує, що зазначений механізм є завуальованою формою звуження та обмеження розміру нарахованої пенсії особи під іншою назвою.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється Державний бюджет України, а відповідно до пункту 6 цієї ж статті — форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював у своїх рішеннях (від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 та від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020):

“Законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві та призводить до скасування й обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Спеціальний предмет регулювання закону про Державний бюджет України обмежується виключно визначенням доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби на відповідний рік. Цей закон не повинен містити норм, що змінюють правове регулювання суспільних відносин, врегульованих спеціальними законами”.

Відповідно до частини третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-ХІІ та Закону № 1058-IV.

Жодних змін до тексту Закону № 2262-XII щодо встановлення понижуючих коефіцієнтів чи обмеження виплати пенсій Верховна Рада України не вносила.

При виникненні колізії між нормами спеціального закону (Закону № 2262-XII) та нормами загального бюджетного закону (Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”) пріоритетному застосуванню підлягає саме спеціальний закон за загальновизнаним принципом права lex specialis derogat generali (спеціальний закон скасовує дію загального закону).

Аналогічно, підзаконний акт Уряду - Постанова № 1778 - має нижчу юридичну силу порівняно із Законом № 2262-ХІІ, а тому відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, - Закон № 2262-ХІІ, що не містить обмежень у нарахуванні та виплаті призначеної пенсії.

Таким чином, застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2026 року максимального розміру пенсії та понижуючих коефіцієнтів згідно з Постановою № 1778 у розмірі 27 471,65 грн є протиправним.

Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 01 вересня 2026 року перерахунок та виплату пенсії позивачу в основному розмірі 74% грошового забезпечення на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 листопада 2025 року № 1159/12/20414 та № 1159/12/20413, з урахуванням індексацій, без обмеження максимальним розміром та без застосування обмежуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1778, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом, а не обов`язком суду, і на стадії ухвалення рішення підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від добровільного виконання судового рішення, відсутні, тому клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач законності заниження відсоткової ставки пенсії до 70% та правомірності застосування обмежуючих коефіцієнтів до пенсії військовослужбовця всупереч судовому рішенню не довів, а його заперечення повністю спростовані імперативними нормами законодавства, рішеннями Конституційного Суду України та усталеною судовою практикою Верховного Суду. Натомість позивачем надано повний комплекс належних і допустимих письмових доказів протиправного заниження його пенсії.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши наявні письмові докази, розпорядження про перерахунок пенсії, судові рішення у справах № 1.380.2019.002344, № 380/10067/26 та норми законодавства у їх системному взаємозв`язку, суд дійшов переконання про необхідність повного задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Судом встановлено, що позивач за звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн згідно з квитанцією від 02 вересня 2026 року № 2138-5ASF-8888.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, судовий збір у сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72–77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 257– 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 74% до 70% сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку з 01 вересня 2026 року, а також щодо застосування при виплаті пенсії обмеження максимальним розміром та застосування обмежуючих (понижуючих) коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.09.2026 року із розрахунку 74% відповідних сум грошового забезпечення згідно з довідок виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 за №1159/12/20414 від 03.11.2025 року та за №1159/12/20413 від 03.11.2025 року станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 починаючи з 01.09.2026, без врахування максимальним розміром пенсії, та без застосування обмежуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” та здійснити подальшу виплату з урахуванням виплачених сум

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний