Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/18166/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/18166/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за належне але неотримане протягом проходження військової служби речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2026 згідно з довідником цін речового майна, яке належить до видачі згідно норм забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 травня 2026 року № 142 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням у відставку за станом здоров`я.

Позивач вказує, що на момент звільнення мав право на отримання предметів речового майна особистого користування, яке не було видано йому під час проходження служби. На підставі його рапорту речовою службою військової частини видано довідку від 19 травня 2026 року № 70 про вартість речового майна, що належить до видачі, за якою суму компенсації визначено у сумі 59559,26 грн. 15 серпня 2026 року відповідач перерахував позивачу грошову компенсацію у розмірі 58 665,87 грн.

Разом із тим, зі змісту довідки № 70, відповідач протиправно нарахував вартість предметів речового майна пропорційно часу їх носіння (експлуатації) до дати виключення зі списків частини, штучно зменшивши розмір компенсації від дійсної закупівельної вартості предметів обмундирування, визначеної Довідником цін речового майна станом на 01 січня 2026 року. Зокрема, за пальто зимове вартістю 2606,58 грн позивачу нараховано лише 173,77 грн, за напівчеревики вартістю 2151,00 грн - 806,63 грн, і аналогічний пропорційний розрахунок застосовано майже до всіх предметів обмундирування.

Позивач наголошує, що постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року № 178, яка є актом вищої юридичної сили щодо відомчих наказів Міністерства оборони України, передбачає виплату компенсації за неотримане майно у повному обсязі виходячи із закупівельної вартості станом на 1 січня поточного року без застосування будь-яких коефіцієнтів пропорційності або врахування права на носіння військової форми одягу. Дії відповідача щодо штучного заниження компенсації позивач вважає протиправними та такими, що порушують його майнові права.

Ухвалою від 02 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

16 вересня 2026 року від відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому військова частина проти задоволення адміністративного позову заперечує повністю.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що штаб-сержант ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку без права носіння військової форми одягу. Відповідач зазначає, що відповідно до абзацу дев`ятого пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (зі змінами, внесеними наказами МОУ № 306 від 10.06.2019 та № 413 від 12.11.2020), військовослужбовцям під час звільнення в запас або у відставку без права носіння військової форми одягу нарахування компенсації здійснюється за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.

Крім того, відповідач вказує, що дію норм забезпечення повсякденною формою одягу (норма № 4) під час дії правового режиму воєнного стану призупинено, а тому вартість окремих предметів обчислена з урахуванням періоду дії зазначених норм. На думку відповідача, речова служба частини діяла у відповідності до спеціальних наказів Міністерства оборони України, розрахунок проведено за цінами станом на 01 січня 2026 року із застосуванням належної пропорції, а тому підстави для здійснення перерахунку чи доплати відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, має військове звання “штаб-сержант” та є ветераном війни - учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 03 жовтня 2017 року).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19 травня 2026 року № 140-РС штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом “б” (за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 травня 2026 року № 142 штаб-сержанта ОСОБА_1 з 20 травня 2026 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років позивача у Збройних Силах України станом на день звільнення становила: календарна - 17 років 11 місяців 29 днів, пільгова - 12 років 01 місяць 18 днів.

Цим же наказом постановлено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року № 178 виплатити позивачу грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна на підставі довідки № 70 від 19 травня 2026 року.

З матеріалів справи встановлено, що 19 травня 2026 року позивач подав командиру військової частини рапортпро виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

19 травня 2026 року речовою службою Військової частини НОМЕР_1 складено довідку №70 про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні з військової служби штаб-сержанту ОСОБА_1 , згідно з якою загальна сума нарахованої грошової компенсації за неотримані предмети речового майна склала 59559,26 грн.

Дослідивши форму та зміст вказаної довідки №70, суд з`ясував, що відповідачем до затвердженої форми довідки самостійно внесено додаткові графи: “Строк носіння (міс.)”, “Підлягає до видачі (не вислужило одного місяця)”, “Вартість носіння (міс.)”, “вислужило (-)”.

У такий спосіб відповідач нарахував вартість належних до видачі позивачу предметів речового майна не у повному обсязі їхньої закупівельної вартості, а пропорційно кількості місяців, які минули від моменту виникнення права на отримання майна до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини.

Зокрема, за Довідником цін на предмети речового майна станом на 01 січня 2026 року встановлено такі розбіжності між належною вартістю майна та фактично нарахованою компенсацією у довідці № 70:

пальто зимове (пункт 20 довідки): встановлена ціна предмета - 2606,58 грн, строк носіння - 60 місяців, вартість одного місяця - 43,44 грн; відповідач врахував лише 4 місяці використання та нарахував до виплати 173,77 грн (замість 2606,58 грн);

напівчеревики (пункт 48 довідки): встановлена ціна предмета - 2151,00 грн, строк носіння - 24 місяці, вартість одного місяця - 89,63 грн; відповідач врахував лише 9 місяців та нарахував до виплати 806,63 грн (замість 2151,00 грн);

куртка вітровологозахисна зимова (пункт 13 довідки): встановлена ціна предмета - 2783,61 грн; відповідачем нараховано до виплати 2319,68 грн;

штани вітровологозахисні зимові (пункт 14 довідки): встановлена ціна предмета - 1856,41 грн; відповідачем нараховано 2475,21 грн за двома строками частково;

костюм літній польовий (пункт 10 довідки): встановлена ціна предмета - 1789,54 грн; нараховано із заниженням щомісячної частки.

Аналогічний алгоритм пропорційного заниження вартості майна застосовано відповідачем практично до всіх найменувань предметів бойового єдиного комплекту та повсякденної форми одягу, зазначених у довідці № 70.

15 серпня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 перерахувала на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ “ПриватБанк” кошти в сумі 58665,87 грн із призначенням платежу: “Переказ коштів: компенсація за недоотримане речове майно”.

Незгода позивача із застосуванням відповідачем пропорційного зменшення вартості належного йому речового майна особистого користування замість виплати компенсації у повному розмірі його закупівельної вартості станом на 01 січня 2026 року стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Правові засади речового забезпечення військовослужбовців врегульовані статтею 9-1 Закону № 2011-XII.

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Системний та структурний аналіз частини першої статті 9-1 Закону № 2011-XII свідчить про те, що законодавець провів чітке розмежування нормотворчої компетенції між органами державної влади різного рівня:

Міністерству оборони України та іншим військовим відомствам делеговано повноваження встановлювати правила речового забезпечення у натуральній формі - визначати норми видачі предметів форми одягу, взуття, спорядження та терміни їх перебування в експлуатації (строки носіння).

Натомість визначення правових підстав, умов, механізму, алгоритму та порядку грошової компенсації вартості за неотримане військовослужбовцями речове майно законодавець відніс до виключної компетенції вищого органу у системі органів виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Міністерство оборони України не наділене законодавчими повноваженнями визначати порядок, розміри, умови чи пропорційність нарахування грошової компенсації замість речового майна або самостійно запроваджувати будь-які обмежувальні критерії її виплати.

На виконання зазначеної норми закону Кабінет Міністрів України 16 березня 2016 року прийняв постанову № 178, якою затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Пунктом 4 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

За змістом пункту 7 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених на відповідний рік.

Додатком до Порядку № 178 встановлено уніфіковану типову форму “Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі”. Вказана затверджена Урядом форма містить вичерпний та закритий перелік реквізитів і розрахункових граф: “№ з/п”, “Найменування предмета”, “Місяць і рік настання права на отримання предмета”, “Кількість предметів”, “Одиниця виміру”, “Вартість за одиницю, гривень”, “Сума, гривень”.

Суд зазначає, що ані норми Порядку № 178, ані затверджена ним типова форма довідки не містять положень щодо розрахунку вартості використання майна за один місяць, визначення кількості вислужених чи невислужених місяців або встановлення обмежень виплати компенсації пропорційно до часу носіння майна чи залежно від наявності права носіння військової форми одягу після звільнення.

Правова природа грошової компенсації вартості за неотримане речове майно полягає у монетизації невиконаного державою перед військовослужбовцем зобов`язання щодо його належного забезпечення обмундируванням та екіпіруванням у натурі під час проходження служби. Якщо держава в особі військової частини у встановлені терміни не видала військовослужбовцю відповідні предмети речового майна, на отримання яких у нього виникло законне право відповідно до чинних норм належності, у разі звільнення зі служби таке майно підлягає обов`язковій грошовій компенсації у повному обсязі виходячи із актуальної закупівельної ціни кожної одиниці майна, встановленої станом на 1 січня року звільнення.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачу компенсації у заниженому розмірі (із застосуванням розрахунку вартості помісячно пропорційно часу служби), відповідач у відзиві послався на пункт 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 10 червня 2019 року № 306), згідно з абзацом дев`ятим якого під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу нарахування заборгованості здійснюється за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.

Суд такі доводи відповідача визнає необґрунтованими та повністю відхиляє, виходячи з конституційного принципу верховенства права та ієрархічної підпорядкованості нормативно-правових актів:

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституційний Суд України у рішенні від 28 жовтня 2009 року № 28-рп/2009 вказав, що у системі нормативно-правових актів України діє принцип субординації, відповідно до якого нормативно-правові акти міністерств та відомств є актами вторинного підзаконного регулювання, які видаються на підставі, на виконання та для розвитку положень законів України та постанов Кабінету Міністрів України, не можуть суперечити їм чи звужувати встановлений ними обсяг прав громадян.

Як зазначено судом вище, норма статті 9-1 Закону № 2011-XII наділяє повноваженням визначати порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно виключно Уряд України, який закріпив цей механізм у Порядку № 178 без жодних обмежень щодо пропорційності або наявності права на носіння військової форми одягу.

Міністерство оборони України, внісши наказом від 10 червня 2019 року № 306 зміни до Інструкції № 232, вийшло за межі своєї компетенції та встановило правило пропорційного зменшення розміру компенсації, яке прямо звужує зміст та обсяг права військовослужбовця, гарантованого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 та статтею 9-1 Закону № 2011-XII.

За таких обставин положення абзацу дев`ятого пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 суперечать нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Порядку № 178, а тому в силу частини третьої статті 7 КАС України під час вирішення цього спору застосуванню не підлягають.

Щодо посилання відповідача на призупинення дії норми забезпечення повсякденною формою одягу (норма № 4) на період воєнного стану, суд зазначає, що тимчасове невидання окремих предметів форми одягу в натурі під час воєнного стану зумовлене потребами перерозподілу ресурсів на користь бойового екіпірування, проте воно не скасовує факту набуття військовослужбовцем права на ці предмети за попередній період служби та не позбавляє його права на грошову компенсацію вартості цього майна при остаточному виключенні зі списків частини.

Таким чином, самовільне внесення речовою службою Військової частини НОМЕР_1 до довідки від 19 травня 2026 року № 70 додаткових граф щодо розрахунку ціни за один місяць, кількості вислужених місяців та нарахування компенсації штаб-сержанту ОСОБА_1 пропорційно часу носіння є протиправним.

Дійсна вартість предметів речового майна особистого користування, право на отримання яких виникло у позивача за час проходження служби та які не були видані в натурі, підлягала визначенню у повному обсязі за кожну належну одиницю майна виходячи із закупівельних цін, затверджених станом на 01 січня 2026 року Довідником цін на предмети речового майна, яке належить до видачі згідно з нормами забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

Зазначені протиправні дії відповідача призвели до виплати позивачу грошової компенсації лише в сумі 58 665,87 грн, що порушило гарантовані статтею 9-1 Закону № 2011-XII та Порядком № 178 права позивача на повне відшкодування вартості речового майна при звільненні.

Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом: визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку № 178 без застосування пропорції часу носіння, за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01 січня 2026 року згідно з Довідником цін на речове майно, що належить до видачі військовослужбовцям Збройних Сил України, з урахуванням фактично виплаченої суми у розмірі 58 665,87 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, доведеними наданими письмовими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності здійсненого пропорційного розрахунку компенсації за неотримане речове майно не довів, а його аргументи повністю спростовані вимогами Порядку № 178 та обов`язковими висновками Верховного Суду. Натомість позивач надав належні та допустимі докази протиправного заниження належних йому виплат.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши наявні письмові докази, наказ про виключення зі списків частини, довідку № 70, виписку про виплату коштів та Довідник цін на 2026 рік у їх взаємозв`язку, суд дійшов переконання про необхідність повного задоволення заявленого позову.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій. Позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 03 жовтня 2017 року), у зв`язку з чим звільнений від сплати судового збору на підставі закону, і судовий збір при зверненні до суду ним фактично не сплачувався. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2026 згідно з довідником цін речового майна, яке належить до видачі згідно норм забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний