Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/16518/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/16518/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Управління Служби безпеки України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020р. по 04.06.2026р. включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, щомісячної премії та інших доплат і надбавок у відсотковому значенні, виплачених при проходженні служби) за період з 01.01.2020р. по 04.06.2026р. включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., на 01.01.2021р., на 01.01.2022р., на 01.01.2023р., на 01.01.2024р., на 01.01.2025р. та на 01.01.2026р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017р. № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила дійсну військову службу в органах Служби безпеки України. Наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 15 травня 2026 року № 767-ОС/дск її звільнено з військової служби у відставку за віком відповідно до підпункту “а” пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а наказом начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області від 02 червня 2026 року № 373-ОС/ДСК виключено зі списків особового складу Управління з 04 червня 2026 року.

Позивач вказує, що відповідач у період з 01 січня 2020 року по 04 червня 2026 року нараховував та виплачував їй щомісячне грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням “підполковник”, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за режимні обмеження, щомісячні премії), а також допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за 140 невикористаних днів щорічної основної відпустки із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн (прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року), що підтверджено відповіддю начальника Управління СБУ у Львівській області від 29 липня 2026 року № 62/21/Л-534/898-2026 на адвокатський запит.

Позивач наголошує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, у зв`язку з чим відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Відтак, розміри її посадового окладу та окладу за військовим званням мали обчислюватися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року (у 2020 році - 2102,00 грн, у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн, у 2025 році - 3028,00 грн та у 2026 році - 3328,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти.

Щодо дії постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 позивач стверджує, що закріплення нею розрахункової величини у твердому розмірі 1762,00 грн звужує зміст та обсяг існуючих прав військовослужбовців, суперечить статтям 17, 22, 43 Конституції України, законам України про Державний бюджет України на відповідні роки, а тому в силу статті 7 КАС України та висновків Верховного Суду не підлягає застосуванню як акт нижчої юридичної сили. Оскільки про структуру нарахувань та порушення своїх прав позивач дізналася лише після отримання відповіді на адвокатський запит у липні 2026 року, позов подано в межах передбачених строків, а дії відповідача є протиправними.

Ухвалою від 10 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

20 серпня 2026 року від відповідача Управління Служби безпеки України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує у повному обсязі.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що Управління СБУ у Львівській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та частини першої статті 30 Закону України “Про Службу безпеки України” встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі базової розрахункової величини, є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Відповідач наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, якою прямо встановлено, що посадові оклади та оклади за військовими званнями військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн. При цьому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 касаційну скаргу Уряду задоволено повністю та відмовлено у задоволенні позову про скасування пункту 2 Постанови № 481, підтвердивши правомірність установлення Кабінетом Міністрів України базової величини 1762,00 грн. Крім того, Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24 та від 21 серпня 2025 року у справі № 520/22317/23 констатував відсутність підстав для нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям виходячи з прожиткового мінімуму поточного року в період дії Постанови № 481. Також відповідач зазначає, що є розпорядником бюджетних коштів третього рівня та здійснює виплати в межах кошторисних призначень, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Служби безпеки України, має військове звання “підполковник”.

Наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 15 травня 2026 року № 767-ОС/дск підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом “в” пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунктом “а” пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за віком — у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Наказом начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області від 02 червня 2026 року № 373-ОС/ДСК підполковника ОСОБА_1 з 04 червня 2026 року виключено зі списків особового складу Управління та всіх видів забезпечення.

Згідно з витягом із зазначеного наказу вислуга років ОСОБА_1 на пенсію станом на 04 червня 2026 року складає: календарна - 32 роки 1 місяць 27 днів, загальна — 38 років 3 місяці 0 днів. Цим же наказом відповідно до статті 15 Закону № 2011-XII постановлено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 32 повні календарні роки служби, грошову компенсацію за 140 невикористаних днів щорічних основних відпусток за 2022, 2023, 2024, 2025 і 2026 роки та компенсацію за неотримане речове майно.

З дослідженої судом інформації фінансового відділу Управління СБУ у Львівській області щодо виплаченого щомісячного грошового забезпечення та розрахунку виплат при звільненні встановлено, що у період з 01 січня 2020 року по день виключення зі списків частини 04 червня 2026 року відповідач обчислював посадовий оклад позивача (45 тарифний розряд, тарифний коефіцієнт - 3,76) у розмірі 6630,00 грн (1762,00 грн х 3,76 із заокругленням) та оклад за військовим званням “підполковник” (тарифний коефіцієнт -0,80) у розмірі 1410,00 грн (1762,00 грн х 0,80), тобто виходячи зі сталої розрахункової величини 1762,00 грн.

Відповідно, усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за вислугу років 50%, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, щомісячні премії), щорічна допомога для оздоровлення (у розмірі місячного забезпечення), матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також виплачені при звільненні одноразова грошова допомога за 32 роки вислуги (в сумі 995 880,00 грн) та компенсація за 140 днів невикористаної відпустки (в сумі 290 465,00 грн) розраховувалися відповідачем виходячи з посадового окладу 6630,00 грн та окладу за званням 1410,00 грн, скалькульованих з розрахункової величини 1762,00 грн.

10 липня 2026 року представник позивача звернувся до начальника Управління СБУ у Львівській області з адвокатським запитом № 353/26 щодо структури та розмірів нарахованого забезпечення, на який листом від 29 липня 2026 року № 62/21/Л-534/898-2026 відповідач надав відповідні відомості та розрахунки виплат.

Незгода позивача із застосуванням відповідачем сталої розрахункової величини 1762,00 грн замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року за весь період служби з 01 січня 2020 року по 04 червня 2026 року, стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Правові засади організації діяльності Служби безпеки України та статус її військовослужбовців визначені Законом України від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ “Про Службу безпеки України” (далі - Закон № 2229-ХІІ).

Згідно з частиною другою статті 27 Закону № 2229-ХІІ військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, цього Закону, інших актів законодавства.

Частиною першою статті 30 Закону № 2229-ХІІ визначено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним особовим складом, враховувати характер, умови служби та стимулювати високі результати службової діяльності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців установлені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої–третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом. Порядок виплати грошового забезпечення визначається відповідними керівниками центральних органів виконавчої влади та правоохоронних органів спеціального призначення.

Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі — Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних нормативів. Статтею 6 Закону № 2017-III закріплено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення. Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система та порядок встановлення державних стандартів.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було імперативно встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 (пункт 6) до пункту 4 Постанови № 704 було внесено зміни, згідно з якими розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями було штучно зафіксовано на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та нечинним. Зазначене судове рішення набрало законної сили з моменту проголошення - 29 січня 2020 року.

З дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 (з 29 січня 2020 року) відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, за якою розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” забороняє використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, проте не перешкоджає безпосередньому застосуванню розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про Державний бюджет України на 1 січня календарного року.

Досліджуючи правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача у проміжок часу з 01 січня 2020 року по дату звільнення, суд виходить із встановлених хронологічних меж дії нормативно-правових актів, засад їх субординації та обов`язкових висновків Верховного Суду:

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі - Постанова № 481).

Зазначена постанова була офіційно опублікована в газеті “Урядовий кур`єр” (№ 99) та набрала чинності 20 травня 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 сформулював обов`язкову юридичну позицію щодо дії нормативно-правових актів у часі: дія акта починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності. Це означає, що до юридичних фактів, прав та обов`язків, які виникли у певний часовий період, застосовується виключно те законодавство, під час дії якого такі факти мали місце.

Оскільки Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року та не містить положень про надання їй зворотної сили, регулювання спірних правовідносин за весь період до 19 травня 2023 року включно здійснювалося виключно на підставі пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до внесення змін Постановою № 103, тобто у відновленій первинній редакції, яка повернула чинність внаслідок набрання законної сили 29 січня 2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18.

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 – 20 травня 2023 року – Кабміном замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Отже Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн, на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відтак з 20.05.2023 року є чинними положення Постанови № 704 з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, відповідно до яких замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовується стала розрахункова величина у розмірі 1762,00 грн.

Отже нарахування позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023 року здійснювалося відповідачем з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762,00 грн. правомірно, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині (з 20.05.2023 року по дату звільнення задоволенню не підлягають.

Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабміну щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабміну, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

З дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у Постанові від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24 та Постанові від 21 серпня 2025 у справі 520/22317/23.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по дату звільнення.

Суд наголошує, що положеннями частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип пріоритету закону: у разі невідповідності правового акта Конституції України чи закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 6 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” встановлено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення. Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється Державний бюджет України та порядок визначення державних соціальних стандартів.

Відповідно до законів України про Державний бюджет України на відповідні роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року становив:

з 01 січня 2020 року - 2102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX);

з 01 січня 2021 року - 2270,00 грн (стаття 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX);

з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX);

з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн (стаття 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX).

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивач підполковник ОСОБА_1 у період з 01 січня 2020 року по 19 травня 2023 року безперервно проходила дійсну військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області за 45 тарифним розрядом (тарифний коефіцієнт - 3,76) у військовому званні “підполковник” (тарифний коефіцієнт — 0,80).

Проте, як підтверджується довідками фінансового органу та розрахунками виплат, відповідач протягом усього вказаного періоду нараховував позивачу посадовий оклад у розмірі 6630,00 грн (1762,00 грн х 3,76) та оклад за військовим званням у розмірі 1410,00 грн (1762,00 грн х 0,80), тобто із застосуванням незмінної застарілої величини 1762,00 грн, встановленої ще законом на 2018 рік.

Суд підкреслює, що в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року застосування відповідачем розрахункової величини 1762,00 грн не мало під собою жодного легітимного нормативного підґрунтя, оскільки пункт 6 Постанови № 103 був визнаний судом протиправним та скасований з 29 січня 2020 року, а Постанова № 481 набрала чинності лише 20 травня 2023 року.

Використання відповідачем заниженого розрахункового показника 1762,00 грн призвело до суттєвого зменшення посадового окладу й окладу за військовим званням, що, у свою чергу, зумовило пропорційне протиправне заниження розмірів усіх похідних щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача, які відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII та Інструкції № 515/ДСК обчислюються у відсотках від окладів, а саме: процентної надбавки за вислугу років (50% від суми посадового окладу та окладу за званням); надбавки за особливості проходження служби (обчисленої у відсотках від посадового окладу, окладу за званням та надбавки за вислугу років); надбавки за службу в умовах режимних обмежень (50% від посадового окладу); щомісячної премії (обчисленої у відсотковому співвідношенні від посадового окладу).

Крім того, неправильне обчислення посадового окладу та місячного грошового забезпечення спричинило заниження одноразових виплат, нарахованих у цьому проміжку часу, а саме: щорічної допомоги для оздоровлення, яка виплачувалася позивачу у розмірі місячного грошового забезпечення (у березні 2020 року, червні 2021 року та травні 2022 року);

матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка виплачувалася позивачу у розмірі посадового окладу (у березні 2020 року, червні 2021 року та травні 2022 року).

Посилання відповідача у відзиві на те, що Управління СБУ у Львівській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня і здійснювало виплати виключно в межах затвердженого кошторису та доведених лімітних довідок, суд оцінює критично та відхиляє, оскільки відсутність або недостатність кошторисних призначень у публічного органу не може слугувати підставою для невиконання імперативних вимог закону щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі.

Відтак дії Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо застосування розрахункової величини 1762,00 грн при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно є протиправними.

Позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату належних сум грошового забезпечення (основних та додаткових видів, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог за період військової служби з 20 травня 2023 року по 04 червня 2026 року то у задоволенні таких слід відмовити, оскільки у період з 20 травня 2023 року по день звільнення позивача 04 червня 2026 року пункт 4 Постанови № 704 діяв у редакції Постанови № 481, яка є чинною та легітимною. Відтак нарахування відповідачем посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з величини 1762,00 грн повністю відповідало нормам права, а порушень закону з боку Управління СБУ у Львівській області у цей період не допущено.

Оцінюючи позовні вимоги в частині перерахунку виплат при звільненні, суд зазначає таке:

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за віком, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абзацом третім частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-XII та пунктом 5 глави 2 розділу IV Інструкції № 515/ДСК у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основних та додаткових відпусток.

Суд підкреслює, що за нормами спеціального законодавства одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні відпусток розраховуються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець фактично отримував на день звільнення з військової служби (виключення зі списків особового складу).

На день виключення підполковника ОСОБА_1 зі списків особового складу Управління СБУ у Львівській області (04 червня 2026 року) посадовий оклад, оклад за військовим званням та всі похідні щомісячні надбавки правомірно обчислювалися відповідно до діючої редакції пункту 4 Постанови № 704 (зі змінами, внесеними Постановою № 481) з розрахункової величини 1762,00 грн.

Оскільки на дату звільнення позивача місячне грошове забезпечення складало 62 242,50 грн, відповідач правомірно обчислив:

одноразову грошову допомогу при звільненні за 32 повні роки служби у сумі 995 880,00 грн (62 242,50 грн х 50% х 32 роки);

компенсацію за 140 невикористаних днів відпустки за 2022– 2026 роки у сумі 290 465,00 грн (виходячи із середньоденного розміру 2074,75 грн).

За таких обставин правових підстав для перерахунку щомісячного грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги за період з 20 травня 2023 року по 04 червня 2026 року, а також для перерахунку одноразової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку немає, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позову належить відмовити.

Щодо нарахування та виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб:

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, одержаного військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Згідно з пунктами 2, 4 та 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі — Порядок № 44), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата цієї компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача недоотриманих сум грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, така виплата заборгованості повинна супроводжуватися обов`язковим одночасним нарахуванням і виплатою грошової компенсації сум утриманого податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач обов`язку доказування правомірності застосування заниженої розрахункової величини 1762,00 грн до 19 травня 2023 року включно не виконав, а його доводи спростовані вимогами законодавства та обов`язковими висновками Верховного Суду. Водночас відповідачем доведено законність обчислення виплат після набрання чинності Постановою № 481 з 20 травня 2023 року.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши наявні письмові докази, накази по особовому складу, розрахунки виплат та чинні нормативно-правові акти у їх системному взаємозв`язку, суд дійшов остаточного переконання про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі закону, судовий збір при зверненні до суду нею не сплачувався. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн).

3. Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області (79011, Львівська область, м. Львів, вул. Д. Вітовського, буд. 55; код ЄДРПОУ: 20001591) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, щомісячної премії) та одноразових видів грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (у 2020 році - 2102,00 грн, у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний