Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/16414/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/16414/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1065,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 2023 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV). При первинному призначенні пенсії пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передували року звернення (за 2020-2022 роки), в розмірі 12 236,71 грн.

Позивач стверджує, що в силу приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV його пенсія як раніше призначена підлягала обов`язковій щорічній індексації з 1 березня кожного наступного року шляхом збільшення застосованого при її призначенні показника середнього заробітку на коефіцієнти збільшення, затверджені постановами Уряду. Проте відповідач у 2024 році не провів індексації цього показника на коефіцієнт 1,0796 (постанова КМУ від 23 лютого 2024 року № 185), встановивши лише щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100,00 грн. Надалі у 2025 та 2026 роках пенсійний орган здійснив перерахунки пенсії позивача із застосуванням штучно занижених коефіцієнтів 1,0345 (постанова КМУ від 25 лютого 2025 року № 209) та 1,048 (постанова КМУ від 25 лютого 2026 року № 236) замість загальних коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,115 та 1,121 відповідно.

У червні 2026 року представник позивача звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення належного перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника 12 236,71 грн на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121. Проте листом від 06 липня 2026 року № 36658-37584/А-02/8-1300/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення такого перерахунку. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційне право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 10 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

25 серпня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що порядок проведення індексації раніше призначених пенсій визначено Порядком № 124, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124. Відповідач зазначає, що оскільки пенсію позивачу призначено у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020– 2022 роки (12 236,71 грн), який перевищував проіндексовану узагальнену базу попередніх років, у 2024 році пенсійна виплата ОСОБА_1 за загальними правилами індексації не підлягала, а виплачувалася зі встановленням передбаченої постановою КМУ № 185 щомісячної доплати 100,00 грн. У 2025 та 2026 роках з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, Урядом постановами № 209 та № 236 було затверджено окремі диференційовані коефіцієнти підвищення заробітку для пенсій, призначених у 2023 році, - 1,0345 та 1,048 відповідно, які відповідач у повному обсязі застосував під час щорічних перерахунків. Відповідач стверджує, що діяв у межах чинного законодавства, а тому підстави для проведення повторного перерахунку відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 з 18 липня 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З матеріалів пенсійної справи та розрахунків заробітку встановлено, що під час первинного обчислення розміру пенсії позивача у липні 2023 року пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (за 2020-2022 роки), у розмірі 12236,71 грн.

З 01 березня 2024 року під час проведення щорічного перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 відповідач підвищення врахованого позивачу показника заробітної плати (12 236,71 грн) на коефіцієнт 1,0796 не здійснював, встановивши до виплати щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн, у зв`язку з чим розмір пенсії позивача з 01 березня 2024 року становив 9158,62 грн.

З 01 березня 2025 року на виконання підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 відповідач провів перерахунок пенсії позивача, збільшивши показник середньої заробітної плати 12 236,71 грн на визначений для пенсій 2023 року коефіцієнт 1,0345 (замість загального коефіцієнта 1,115), внаслідок чого розмір пенсії з 01 березня 2025 року склав 9469,70 грн.

З 01 серпня 2025 року позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до абзаців 1 та 2 частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням стажу (31 рік 01 місяць 18 днів) та заробітку за даними персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 2,04795), а розмір пенсії становив 10 315,89 грн.

З 01 березня 2026 року на виконання підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 відповідач провів черговий перерахунок пенсії ОСОБА_1 , збільшивши показник середньої заробітної плати на встановлений для пенсій 2023 року коефіцієнт 1,048 (замість загального коефіцієнта 1,121). Внаслідок цього показник середнього заробітку для обчислення пенсії визначено у сумі 13 266,50 грн (12 236,71 грн х 1,0345 х 1,048), середньомісячний заробіток склав 27 169,13 грн (13 266,50 грн х 2,04795), а розмір пенсії за віком позивача з 01 березня 2026 року становить 10 702,23 грн (10 618,51 грн - пенсія за віком за коефіцієнтом стажу 0,39083 + 83,72 грн - доплата за 4 роки понаднормового стажу).

19 червня 2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника заробітної плати 12 236,71 грн на затверджені урядовими рішеннями щорічні коефіцієнти збільшення у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 06 липня 2026 року № 36658-37584/А-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у проведенні перерахунку, зазначивши, що пенсія позивача проіндексована у повній відповідності до приписів постанов Уряду.

Незгода позивача з відмовою пенсійного органу здійснити індексацію пенсії шляхом послідовного застосування встановлених законодавством коефіцієнтів збільшення безпосередньо до базового показника середньої заробітної плати 12 236,71 грн стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок обчислення, призначення, індексації та перерахунку пенсій визначені нормами спеціального Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати.

Державні гарантії щодо підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат та рівня життя громадян закріплені статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” та нормами Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII).

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII імперативно закріплено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Щодо права позивача на щорічну індексацію показника середньої заробітної плати, врахованого під час призначення його пенсії у 2023 році:

Спеціальний нормативно-правовий механізм щорічної індексації раніше призначених пенсій визначено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV:

“Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини”.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що законодавець установив імперативне, пряме та безумовне правило: держава щороку з 1 березня зобов`язана забезпечувати захист доходів пенсіонерів від інфляційних процесів шляхом обов`язкового перерахунку раніше призначених пенсій.

Єдиним законодавчо закріпленим методом проведення такої індексації є пропорційне збільшення на розрахований коефіцієнт безпосередньо того індивідуального показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовувався при первинному призначенні пенсії за статтею 40 Закону № 1058-IV.

Законодавча конструкція частини другої статті 42 Закону № 1058-IV не містить жодних обмежень чи дискримінаційних застережень щодо дати або року призначення пенсії. Єдиною юридично значимою передумовою виникнення в особи права на проведення індексації є факт того, що призначена їй пенсія має статус “раніше призначеної”, тобто призначеної до 1 березня року, в якому здійснюється відповідне підвищення.

Як беззаперечно встановлено судом, пенсію за віком позивачу ОСОБА_1 було призначено 18 липня 2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передували року звернення (2020-2022 роки), в розмірі 12 236,71 грн.

Таким чином, станом на 01 березня 2024 року пенсія позивача вже мала беззаперечний статус “раніше призначеної”. Відповідно, саме цей персоналізований показник заробітку (12 236,71 грн) підлягав обов`язковій та послідовній індексації починаючи з 01 березня 2024 року, а в подальшому - з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року, на загальнодержавні коефіцієнти збільшення, розраховані за правилами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Щодо співвідношення норм статті 42 Закону № 1058-IV та підзаконних постанов Кабінету Міністрів України, а також меж дискреції Уряду:

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві посилається на положення підзаконних урядових актів - Порядку № 124, постанов Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, від 25 лютого 2025 року № 209 та від 25 лютого 2026 року № 236. Відповідач стверджує, що оскільки показник середньої заробітної плати позивача за 2020-2022 роки (12 236,71 грн) був вищим за проіндексовану узагальнену заробітну плату попередніх років, у 2024 році його пенсія загальній індексації не підлягала, а виплачувалася зі встановленням щомісячної доплати у 100,00 грн. У подальшому, у 2025 та 2026 роках, пенсійний орган застосував до заробітку позивача диференційовані зменшені коефіцієнти (1,0345 та 1,048), покликаючись на мету зменшення міжвідомчих диспропорцій у розмірах виплат.

Суд такі доводи відповідача відхиляє з огляду на конституційні засади верховенства права та субординації нормативно-правових актів.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінету Міністрів України делеговано повноваження визначати “розмір та порядок збільшення” показника середньої заробітної плати у межах бюджету Пенсійного фонду України. Проте це повноваження обмежене чіткими рамками: Уряд зобов`язаний щорічно обчислювати єдиний числовий показник збільшення за імперативною формулою, закріпленою безпосередньо в абзаці другому цієї ж норми (50% зростання споживчих цін плюс 50% зростання середньої заробітної плати).

Спеціальний Закон № 1058-IV не містить норм, які б уповноважували Кабінет Міністрів України видозмінювати сам законодавчо встановлений механізм індексації — підміняти визначене законом підвищення бази заробітку фіксованими разовими доплатами (у розмірі 100 грн), або вводити сегрегацію пенсіонерів залежно від календарного року призначення пенсії, штучно зменшуючи встановлений коефіцієнт індексації під приводом подолання диспропорцій.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Положення статті 42 спеціального Закону № 1058-IV мають вищу юридичну силу над будь-якими положеннями підзаконних актів Уряду. Будь-які норми підзаконних постанов, які звужують встановлений законом зміст державних соціальних гарантій або позбавляють особу обов`язкової щорічної індексації реального заробітку, прямо суперечать статтям 19, 46 Конституції України та застосуванню судом не підлягають.

Офіційними урядовими рішеннями на виконання вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV було затверджено такі загальні загальнодержавні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати:

з 01 березня 2024 року - у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови КМУ № 185 від 23 лютого 2024 року);

з 01 березня 2025 року - у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови КМУ № 209 від 25 лютого 2025 року);

з 01 березня 2026 року - у розмірі 1,121 (пункт 1 постанови КМУ № 236 від 25 лютого 2026 року).

Застосування органом Пенсійного фонду України положень пункту 3 постанови КМУ № 185 щодо обмеження позивача фіксованою доплатою у розмірі 100,00 грн замість збільшення його заробітку на коефіцієнт 1,0796, а також наступне застосування у 2025 та 2026 роках окремих занижених коефіцієнтів (1,0345 замість 1,115 та 1,048 замість 1,121) є протиправним спотворенням законодавчої бази обчислення пенсії ОСОБА_1 та прямо суперечить вимогам Закону № 1058-IV.

Зазначений правовий висновок суду повністю узгоджується зі сталою, обов`язковою практикою Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 дійшов однозначного висновку про те, що пенсії за віком, призначені у 2021– 2023 роках, підлягають щорічній індексації на загальних підставах відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Суд касаційної інстанції прямо вказав, що норма закону вимагає підвищення саме того показника заробітної плати, який був застосований при обчисленні пенсії особи, а заміна такого збільшення доплатами у фіксованому розмірі або застосування окремих обмежуючих коефіцієнтів є неправомірним обмеженням прав пенсіонера.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 наголосив, що встановлення підзаконними актами Уряду особливого порядку чи занижених відсотків підвищення пенсійних виплат для окремих категорій громадян залежно від року їхнього виходу на пенсію порушує конституційний принцип рівності перед законом, засади верховенства права та сутнісний зміст статті 42 Закону № 1058-IV.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовившись провести індексацію показника заробітної плати позивача 12 236,71 грн на встановлені нормативно загальні коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121, діяло не на підставі та не у спосіб, визначені законом, порушивши право позивача на гарантоване належне пенсійне забезпечення.

Щодо способу захисту порушеного права позивача та проведення перерахунку з 01 березня 2026 року:

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії з метою ефективного відновлення порушеного права.

Позивач просить зобов`язати пенсійний орган здійснити індексацію його пенсії з 01 квітня 2026 року, посилаючись на результати звернення до відповідача та дату виникнення спору. Разом з тим відповідно до пункту 4 Порядку № 124 та положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV черговий щорічний перерахунок раніше призначених пенсій проводиться щороку саме з 1 березня. Відтак реалізація права на оновлений розмір пенсії у 2026 році виникає з 01 березня 2026 року (що повністю поглинає заявлений період з 01 квітня 2026 року).

Для повного відновлення порушеного права ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення необхідно застосувати принцип кумулятивної послідовності щорічної індексації: кожен наступний встановлений нормативно коефіцієнт збільшення повинен застосовуватися до величини середньої заробітної плати, яка утворилася внаслідок її збільшення у попередньому календарному періоді.

Таким чином, належним та вичерпним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати у розмірах 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025 році та 1,121 у 2026 році та зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії позивача за віком відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного ланцюгового множення врахованого при призначенні пенсії показника заробітної плати 12 236,71 грн на затверджені коефіцієнти збільшення у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121, з проведенням обов`язкової виплати різниці між перерахованим і фактично отриманим розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, нормативно обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладеного на нього процесуального тягаря доказування правомірності обмеження індексації заробітку позивача не виконав, а його посилання на норми підзаконних постанов повністю спростовані вимогами спеціального пенсійного законодавства та обов`язковими правовими позиціями Верховного Суду.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши наявні письмові докази, матеріали пенсійної справи позивача, розрахунки заробітку та листи-відповіді пенсійного органу у їх системному взаємозв`язку, суд дійшов остаточного переконання про необхідність повного задоволення заявленого адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 1065,00 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, зазначена сума судового збору підлягає обов`язковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року, у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року та у розмірі 1,121 з 01 березня 2026 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121 з проведенням виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний