Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/9093/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/9093/26

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінням ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська 35, 79026, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м. Києві код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 № 17548/13-01-07-09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 202 239 (двісті дві тисячі двісті тридцять дев`ять) грн 50 коп;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 № 17549/13-01-07-09 про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 020 (одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку та не зареєстрований платником ПДВ. Основним видом його діяльності є роздрібна торгівля товарами інтимного призначення (товарами для дорослих), які за своєю суттю, призначенням та фактичними характеристиками не належать до жодної з категорій, визначених абзацом другим п. 12 ст. 3 Закону № 265. Товари інтимного призначення не є технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту. Товари інтимного призначення, що реалізуються в магазині «Полуничка»: По-перше, є товарами особистого (гігієнічного) використання, які за самою своєю природою не призначені для повторного використання іншими особами та не підлягають ремонту з міркувань санітарно-гігієнічної безпеки. У разі виявлення браку такі товари підлягають виключно повній заміні (як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 №172 "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якою товари особистої гігієни належного до Переліку товарів, що не підлягають обміну (поверненню)). По-друге, не мають експлуатаційних документів встановленого зразка та гарантійних талонів сервісної мережі, оскільки їх виробники, як правило, надають лише гарантію якості (товарну гарантію) у вигляді заміни товару, а не гарантійний ремонт. По-третє, не мають мережі авторизованих сервісних центрів виробника (імпортера) на території України, до яких споживач міг би звернутися за гарантійним ремонтом, як цього вимагає Порядок гарантійного ремонту, затверджений Постановою КМУ № 1251. По-четверте, не є товарами «широкого вжитку» в загальноприйнятому розумінні цього терміна, не належать до побутової техніки та призначені виключно для повнолітніх осіб для приватного використання. Таким чином, навіть якщо при митному оформленні окремих товарів інтимного призначення може застосовуватися код УКТЗЕД, який формально присутній у Переліку № 231 (наприклад, 8543 - електричні машини та апарати, що мають індивідуальні функції), це не перетворює такі товари автоматично на технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту. З огляду на викладене, вважає оскаржені рішення відповідача протиправними.

19.06.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у позові повністю. Відзив обґрунтований тим, що перед початком проведення фактичної перевірки проведена контрольна розрахункова операція із застосуванням ПРРО, з роздрукуванням та видачею фіскального чека №4nIW5Akbk-8 в якому не відображається фіскальний номер ПРРО та відсутня назва господарської одиниці-найменування «магазин». Відтак, дослідження фактичного змісту виданого під час контрольної розрахункової операції фіскального чека №4nIW5Akbk-8 беззаперечно підтверджує висновки Акта перевірки щодо його невідповідності вимогам Положення №13. Зокрема, у роздрукованому документі замість належної та верифікованої назви господарської одиниці міститься лише вказівка на адресу вебсайту “polunichka.ua” та назва бренду, що прямо суперечить відомостям, поданим підприємцем до податкового органу за формою 20-ОПП, де об`єкт оподаткування ідентифіковано та зареєстровано саме як «магазин». Наявність у чеку фірмового найменування не може підміняти собою обов`язкового реквізиту - назви господарської одиниці - найменування, яке зазначено в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП. Норма абз.2 п.12 ст.3 Закону №265 побудована таким чином, що словословосполучення «крім тих» стосується безпосередньо суб`єкта господарювання та його діяльності в цілому, а не окремої товарної позиції чи конкретної вітрини. Це означає, що факт реалізації чи наявності в господарському об`єкті підприємця хоча б однієї одиниці товару, який належить до технічно складних побутових товарів або виробів медичного призначення чи лікарського засобу, повністю і безповоротно скасовує спрощений режим діяльності та анулює дію «бездокументарної» пільги для всього суб`єкта. Реалізація цього принципу деталізована у Порядку № 496. Даний нормативно-правовий акт визначає єдині правила ведення Форми обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та не передбачає можливості ведення часткового, вибіркового або сегментованого обліку в межах одного торгового об`єкта. Якщо підприємець через наявність в асортименті хоча б одного виробу медичного призначення, лікарського засобу або технічно складного побутового товару підпадає під вимоги пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, він зобов`язаний вносити до Форми обліку дані всіх первинних документів на абсолютно всі товарні запаси, які перебувають у його торговому приміщенні. Законодавство не містить норм, які дозволяли б підприємцю вести облік лише ризикових товарів, залишаючи решту асортименту магазину без документального підтвердження. Отже, обов`язок ведення товарного обліку та наявності первинних документів поширюється на весь комплекс товарів у торговій точці, а відсутність документів на будь-який інший супутній товар у такому приміщенні є самостійним складом правопорушення. Матеріалами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено наявність в асортименті та реалізації товарів, що підпадають під класифікацію технічно складних побутових товарів. Наявність цих категорій товарів у місці реалізації відповідно до закону повністю скасувала для позивача статус звільненого від обліку суб`єкта. Відповідно до матеріалів фактичної перевірки, зокрема Опису залишків товарно-матеріальних цінностей, у місці здійснення господарської діяльності позивача виявлено та зафіксовано товарну позицію «Масажер Cobra Libre» вартістю 5469,00 грн. Контролюючий орган наголошує, що згідно з Переліком № 231, до вказаної категорії товарів імперативно включено товарну позицію за кодом 9019 УКТ ЗЕД («апаратура масажна»). Виявлений у позивача пристрій за своїми технічними, конструктивними та функціональними характеристиками повністю відповідає критеріям електромасажера та охоплюється законодавчим поняттям апаратури масажної, що автоматично відносить його до технічно складних побутових товарів для цілей податкового законодавства.

22.06.2026 від представника третьої особи до суду надійшли пояснення на позовну заяву, які мотивовані тим, що суб`єкт господарювання здійснює реалізацію (продаж) непродовольчих товарів в тому числі технічно-складних побутових товарів які включені до переліку Постанови КМУ від 16 березня 2017 р. №231 «Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій» а саме: апаратура масажна, штучні частини тіла, ляльки та моделі зменшеного розміру (у масштабі) та аналогічні моделі для розваг, товари для розваг, настільні або кімнатні ігри. В ході перевірки продавцю магазину «Полуничка» Діджіокас Сабіне Салман Киз було вручено запит від 12.03.2026 б/н, в якому, в тому числі, є вимога про надання документів про походження товарів та ведення його обліку (форма обліку товарних запасів, накладні на товар, що знаходиться в реалізації, чеки, тощо). При цьому був здійснений вибірковий опис товару, який знаходився в реалізації в торговому залі на суму 131520,00 грн. На вказаний вище запит ФОП ОСОБА_1 не надано «Форму обліку товарних запасів» та документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, як на початку перевірки, так і в подальшому. Отже, суб`єктом господарювання не забезпечено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) на загальну суму 131520,00 грн в порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

07.07.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, які мотивовані тим, що для кваліфікації товару як ТСПТ, що підлягає гарантійному ремонту, необхідне одночасне поєднання двох умов: (1) відповідність товару найменуванню (коду) у Переліку № 231 та (2) відповідність товару матеріальному (сутнісному) визначенню ТСПТ із Закону «Про захист прав споживачів», зокрема наявність експлуатаційних документів встановленого зразка, встановленого виробником гарантійного строку та можливості гарантійного ремонту через сервісну мережу. Сам по собі формальний збіг назви (тим більше на рівні групи чи функціональної подібності) не перетворює товар на ТСПТ. Товари інтимного призначення є виробами особистої гігієни, які з санітарно-гігієнічних міркувань не підлягають поверненню, повторному використанню іншими особами та ремонту. У разі виявлення недоліку такі товари підлягають виключно заміні, а не гарантійному ремонту. Це прямо виключає їх з категорії «ТСПТ, що підлягають гарантійному ремонту» у розумінні статті 2 Закону № 265, оскільки Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни, затверджений постановою КМУ від 28.11.2023 № 1251, передбачає приймання товару для гарантійного ремонту за наявності гарантійного талона та цілісності пломб - умов, які до таких виробів об`єктивно незастосовні.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 15.05.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 02.06.2026 суд замінив первісного відповідача у справі Головне управління ДПС у м. Києві належним відповідачем Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Ухвалою від 02.06.2026 суд відмовив повністю у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 02.06.2026 суд залучив до участі у розгляді справи Головне управління ДПС у м.Києві код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 08.07.2026 суд відмовив повністю у заяві позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою від 21.10.2026 суд відмовив повністю у клопотанні представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Головним управлінням ДПС у м.Києві проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі Наказу про проведення фактичних перевірок №1136-п від 23.02.2026 та направлень на перевірку від 12 березня 2026 року №5277/26-15-07-07-03 та №5282/26-15-07-07-01.

В магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сфері торгівлі технічно-складними побутовими товарами та товарами інтимного характеру.

Розрахунки із споживачами проводяться як в готівковій, так і в безготівковій формі з використанням зареєстрованого 30.12.2021 програмного реєстратора розрахункових операцій ФН 4000210854. Перед початком проведення фактичної перевірки проведена контрольна розрахункова операція із застосуванням ПРРО, з роздрукуванням та видачею фіскального чека №4nIW5Akbk-8, у якому не відображається фіскальний номер ПРРО та відсутня назва господарської одиниці-найменування «магазин».

Всього за період з 12.03.2026 по 19.03.2026 проведено розрахункові операції без відображення у фіскальних чеках (розрахункових документах ПРРО ФН 4000210854) назви господарської одиниці-найменування «магазин» на загальну суму (вартість) 47 604,00 грн.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення: п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року; п.12 ст. 3 Закону №265; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Головним управлінням ДПС у Львівській області 23.04.2026 на підставі акта фактичної перевірки від 20.03.2026 №20391/Ж5/26/15/07/3043606091 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 23.04.2026 № 17549/13-01 07-09 (код платежу 21080900) про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2 та п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР у сумі 202 239,50 грн та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 23.04.2026 №17549/13 01-07-09 (код платежу 21081100) про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України у сумі 1 020,00 грн.

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення - рішення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі за текстом - ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункту 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з вимогами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 та статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до вимог статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків.

Відповідно до п. 1.4.4 Наказу Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року №22 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.

У разі організації фактичної перевірки платника податків територіальним органом ДПС за основним місцем обліку зазначеного платника податків, та у разі якщо такий платник податків має відокремлені підрозділи або інші об`єкти, де провадиться діяльність та які розташовані поза межами його основного місця обліку, зазначений орган, який здійснює (очолює) перевірку такого платника, може ініціювати організацію проведення перевірки таких відокремлених підрозділів або інших об`єктів за їх фактичним місцезнаходженням. У такому випадку підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку, не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку її проведення надає засобами електронного зв`язку до територіального органу ДПС, на території якого провадять діяльність відокремлений підрозділ або інший об`єкт, запит щодо проведення перевірки господарського об`єкта такого платника податків разом із переліком питань, які необхідно відобразити в акті перевірки, та обставин для проведення перевірки відповідно до статті 80 Кодексу.

Відповідно до п. 1.2.1 Наказу №22 рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС.

У такому наказі зазначається дата видачі, найменування органу ДПС, який його видав та органу ДПС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДПС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

Згідно з п. 1.2.2 Наказу №22 при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів та органів ДПС, а також реалізацію матеріалів перевірки.

Таким чином, процедура ініціювання перевірки передбачає внутрішній службовий механізм погодження, який має організаційний характер та спрямований на забезпечення належної реалізації повноважень контролюючого органу.

Відповідно до пункту 46 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року №55 (далі – Інструкція №55) додатки оформлюються, як правило, на стандартних аркушах паперу. На другій і наступній сторінках додатка робиться така відмітка: "Продовження додатка", "Продовження додатка 1". На додатках до положень, правил, інструкцій тощо проставляється відмітка у верхньому правому куті першої сторінки додатка, яка включає номер додатка, заголовок нормативно-правового акта та посилання на відповідну структурну одиницю. У разі доповнення нормативно-правового акта, який підлягає державній реєстрації, новою структурною одиницею з посиланням на додаток або виключення з тексту нормативно-правового акта структурної одиниці, яка містить посилання на додаток, нумерація додатків та відповідні посилання на них у тексті нормативно-правового акта змінюються. У разі наявності кількох додатків на них зазначаються порядкові номери, наприклад: додаток 1, додаток 2. Знак "N " перед цифровим позначенням не ставиться. Усі додатки до документів візуються працівником, який створив документ, та керівником структурного підрозділу, в якому його створено. Додатки нормативно-правового характеру (положення, інструкції, правила, порядки тощо), що затверджуються розпорядчими документами, підписуються керівниками структурних підрозділів установи на лицьовому боці останнього аркуша додатка. У разі коли додатки надсилаються із супровідним листом, відмітка про наявність додатків розміщується після тексту листа перед підписом.

Згідно з пунктом 48 Інструкції №55 посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених актами законодавства, іншими нормативно правовими актами відповідно до Інструкції з діловодства в електронній формі та інструкції з діловодства установи.

Порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати, визначається наказом (розпорядженням) керівника установи. Пунктом 49 Інструкції №55 визначено, що Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (повного - у разі, коли документ надрукований не на бланку, скороченого - у разі, коли документ надрукований на бланку), особистого підпису, власного імені і прізвища.

Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 80.2.4 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 23.02.2026 №1136-п «Про проведення фактичних перевірок» з додатком 318 до наказу ГУ ДПС у м.Києві від 23.02.2026 № 1136-п, направлень на перевірку від 12.03.2026 № 5282/26-15-07-07-01, № 5277/26 15-07-07-03, службових посвідчень в період з 12.03.2026 по 20.03.2026 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 20.03.2026 № 20391/ Ж5/26/15/07/3043606091.

Щодо встановлених порушень законодавства, суд зазначає таке.

Суд з`ясував, що розрахунки із споживачами проводяться як в готівковій, так і в безготівковій формі з використанням зареєстрованого 30.12.2021 програмного реєстратора розрахункових операцій ФН 4000210854. Перед початком проведення фактичної перевірки була проведена контрольна розрахункова операція із застосуванням ПРРО, з роздрукуванням та видачею фіскального чека №4nIW5Akbk-8 в якому не відображається фіскальний номер ПРРО та відсутня назва господарської одиниці-найменування «магазин». Крім того, перевіркою ПРРО, розрахункових документів в СОД РРО ДПС встановлено системні факти проведення розрахунків із споживачами при роздрібній торгівлі технічно-складними побутовими товарами та товарами інтимного характеру без відображення у розрахункових документах назви господарської одиниці найменування «магазин». Всього за період з 12.03.2026 по 19.03.2026 проведено розрахункові операції без відображення у фіскальних чеках (розрахункових документах ПРРО ФН 4000210854) назви господарської одиниці-найменування «магазин» на загальну суму (вартість) 47 604,00 грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За змістом статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закон № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2).

У відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту:

- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання,

застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Як встановлено судом, матеріали перевірки не містять доказів того, що розрахункові документи не було роздруковано та не видано покупцю, що відповідачем не заперечується.

З наданих документів слідує, що перед початком проведення фактичної перевірки була проведена контрольна розрахункова операція із застосуванням ПРРО, з роздрукуванням та видачею фіскального чека №4nIW5Akbk-8 в якому не відображається фіскальний номер ПРРО та відсутня назва господарської одиниці-найменування «магазин».

Суд наголошує, що аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

2) непроведення розрахункової операції через РРО;

3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;

4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

При цьому, якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме за видачу розрахункового документа, який встановленій законом формі відповідає, однак не містить назви господарської одиниці та фіскального номеру ПРРО.

Водночас, суд наголошує, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні № 220/28350 змісту, а саме назви господарської одиниці та фіскального номеру ПРРО.

Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, а саме як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні №220/28350, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Відсутність назви господарської одиниці та фіскального номеру ПРРО в розрахунковому документі не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а вказані чеки підтверджують виконання розрахункової операції. Зокрема, з наявної в матеріалах справи інформації про зміст фіскальних чеків можливо ідентифікувати назву суб`єкта господарювання, дату покупки, номер чека, загальну суму, продавця товару, вид товару, найменування товару, кількість товару, тощо.

Зауважень у податкового органу до позивача щодо непідтвердження проведених господарських операцій, її розрахунків, безпідставності формування показників податкової звітності та правильності оподаткування за наявними фіскальними чеками, як розрахунковими документами в яких була відсутня назва господарської одиниці та фіскальний номер ПРРО у податкового органу не було.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що на вказаному фіскальному чеку наявні слова "Полуничка мережа інтимних магазинів".

Суд додатково вказує на те, що вказаному фіскальному чеку наявний QR-код, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, при зчитуванні якого можна встановити фіскальний номер ПРРО.

На підставі наведеного, суд висновує, що відсутність зазначення у фіскальних чеках та контрольних стрічках назви господарської одиниці та фіскального номеру ПРРО конкретно у випадку, що розглядається у цій справі, не можна вважати приховуванням від належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно, відсутні підстави вважати, що позивачем допущено порушення пунктів 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР в частині невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, що обумовлює висновок про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 абзацу першого статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 № 17548/13-01-07-09 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій із урахуванням пункту 1 Розрахунку фінансових санкцій за актом фактичної перевірки у розмірі 70719,50 грн є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пункт 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР визначає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не належить)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону № 265/95 термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей згаданого Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів».

Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 251 статті 1 Закону № 265/95 технічно складні побутові товари непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк. Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2017 № 231.

Як зазначає позивач, товари, що реалізуються в магазині «Полуничка»: по-перше, є товарами особистого (гігієнічного) використання, які за самою своєю природою не призначені для повторного використання іншими особами та не підлягають ремонту з міркувань санітарно-гігієнічної безпеки. У разі виявлення браку такі товари підлягають виключно повній заміні (як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України „Про захист прав споживачів“», згідно з якою товари особистої гігієни належного до Переліку товарів, що не підлягають обміну (поверненню)), по-друге, не мають експлуатаційних документів встановленого зразка та гарантійних талонів сервісної мережі, оскільки їх виробники, як правило, надають лише гарантію якості (товарну гарантію) у вигляді заміни товару, а не гарантійний ремонт, по-третє, не мають мережі авторизованих сервісних центрів виробника (імпортера) на території України, до яких споживач міг би звернутися за гарантійним ремонтом, як цього вимагає Порядок гарантійного ремонту, затверджений Постановою КМУ № 1251, по-четверте, не є товарами «широкого вжитку» в загальноприйнятому розумінні цього терміна, не належать до побутової техніки та призначені виключно для повнолітніх осіб для приватного використання.

Електромасажери, штучнi частини тіла, ляльки та моделі зменшеного розміру (у масштабі) та аналогічні моделі для розваг відносяться до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, а тому суд відхиляє вказані твердження представника позивача.

Отже, суд погоджується із твердженнями представника відповідача, відповідно до яких, суб`єктом господарювання здійснюється реалізація (продаж) технічно-складних побутових товарів а саме: апаратура масажна, штучні частини тіла, ляльки та моделі зменшеного розміру (у масштабі) та аналогічні моделі для розваг, товари для розваг. При цьому законодавець встановив пільгу, вказавши, що «такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння)».

Норма абз.2 п.12 ст.3 Закону №265 побудована таким чином, що словословосполучення «крім тих» стосується безпосередньо суб`єкта господарювання та його діяльності в цілому, а не окремої товарної позиції чи конкретної вітрини. Це означає, що факт реалізації чи наявності в господарському об`єкті підприємця хоча б однієї одиниці товару, який належить до технічно складних побутових товарів або виробів медичного призначення чи лікарського засобу, повністю і безповоротно скасовує спрощений режим діяльності та анулює дію «бездокументарної» пільги для всього суб`єкта.

Реалізація цього принципу деталізована у Порядку № 496, визначає єдині правила ведення Форми обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та не передбачає можливості ведення часткового, вибіркового або сегментованого обліку в межах одного торгового об`єкта. Якщо підприємець через наявність в асортименті хоча б одного виробу медичного призначення, лікарського засобу або технічно складного побутового товару підпадає під вимоги пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, він зобов`язаний вносити до Форми обліку дані всіх первинних документів на абсолютно всі товарні запаси, які перебувають у його торговому приміщенні. Законодавство не містить норм, які дозволяли б підприємцю вести облік лише ризикових товарів, залишаючи решту асортименту магазину без документального підтвердження. Таким чином, обов`язок ведення товарного обліку та наявності первинних документів поширюється на весь комплекс товарів у торговій точці, а відсутність документів на будь-який інший супутній товар у такому приміщенні є самостійним складом правопорушення.

Матеріалами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено наявність в асортименті та реалізації товарів, що підпадають під класифікацію технічно складних побутових товарів. Наявність цих категорій товарів у місці реалізації відповідно до закону повністю скасувала для позивача статус звільненого від обліку суб`єкта. Відповідно до матеріалів фактичної перевірки, зокрема Опису залишків товарно-матеріальних цінностей, у місці здійснення господарської діяльності позивача виявлено та зафіксовано товарну позицію «Масажер Cobra Libre» вартістю 5 469,00 грн. Згідно з Переліком № 231, до вказаної категорії товарів імперативно включено товарну позицію за кодом 9019 УКТ ЗЕД («апаратура масажна»). Виявлений у позивача пристрій за своїми технічними, конструктивними та функціональними характеристиками повністю відповідає критеріям електромасажера та охоплюється законодавчим поняттям апаратури масажної, що автоматично відносить його до технічно складних побутових товарів для цілей податкового законодавства. До групи Коду 9019 УКТ ЗЕД — «… Апаратура масажна...» належить наступна, виявлена в позивача продукція: стимулятор Satisfyer MonoFlex; -вібратор рожевий Bi StronicFusion; -вібратор Stronic 6; -та ін. хоккон super; -вібратор.

Вказані пристрої за своїми технічними параметрами є складними виробами, що містять внутрішні електричні компоненти, електронну плату керування, механічний віброблок та автономні елементи живлення (акумулятор). Оскільки їх прямим призначенням є здійснення механічного та вібраційного масажу, цей товар за класифікаційними ознаками повністю охоплюється поняттям «електромасажери», які входять до складу нормативної категорії «апаратура масажна» за кодом 9019 УКТ ЗЕД. Включення цього коду до Переліку № 231 автоматично надає пристрою статус ТСПТ для цілей податкового контролю.

Відтак, законодавство України не містить жодних винятків чи пільг для товарів інтимного призначення. Наявність у торговельному об`єкті платника податку хоча б однієї одиниці товару, який підпадає під дію Переліку № 231, скасовує для такого суб`єкта господарювання право на спрощений порядок обліку та покладає на нього безумовний обов`язок вести облік товарних запасів за встановленою формою (Наказ Мінфіну № 496) щодо всього асортименту товарів у цій торговій точці.

Отже, позивач провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, відповідно, згідно з пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами).

Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (п.4 розділу ІІ Порядку № 496).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3)первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) визначено Методичними рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №534 від 12.08.2008.

Рекомендації щодо оформлення додатка до акта перевірки з порядку визначення повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) визначені в розділі 5 Методичних рекомендацій №534.

Так, фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщень суб`єкта господарювання, під час перевірки відображаються у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій. У Відомості зазначаються назва та код суб`єкта господарювання, адреса, назва й адреса господарського об`єкта, інформація про підставу проведення перевірки, дата та час початку і завершення перевірки, інформація про результати перевірки.

Перед проведенням перевірки у матеріально відповідальної особи береться розписка щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності. Розписка є невід`ємною частиною Відомості (надалі по тексту також Розписка). Тобто, абзац 3 Розділу 5 Методичних рекомендацій №534 в поєднанні із положеннями підпункту 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 ПК України і є тією вимогою контролюючого органу до суб`єкта перевірки про зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

Суд встановив, що в ході перевірки складено опис залишків товарів, які знаходяться в реалізації зафіксовано фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 131 520,00 грн, які підписані посадовими особами контролюючого органу.

У світлі спірних правовідносин контролюючий орган встановив порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР, яке полягало у здійсненні реалізації товарів, не облікованих у встановленому законодавством порядку, а також у ненаданні на початок перевірки документів, що підтверджують облік товарів, які знаходяться у місці продажу.

Отже, предметом перевірки у спірному випадку не було встановлення нестачі чи надлишків товарно-матеріальних цінностей або визначення різниці між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарів. Тому проведення інвентаризації як процедури зіставлення облікових даних із фактичними залишками не є обов`язковою умовою для встановлення порушення порядку ведення обліку товарних запасів.

Під час фактичної перевірки контролюючим органом зафіксовано наявність товарно-матеріальних цінностей у місці здійснення господарської діяльності на загальну суму 131520,00 грн.

Разом з тим, належні первинні документи, що підтверджують облік такого товару у встановленому законом порядку, позивач не надав. Саме відсутність документального підтвердження обліку товарів, які фактично перебували у місці продажу, утворює склад правопорушення, передбаченого статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Обов`язок підтвердити належний облік таких товарів покладається саме на суб`єкта господарювання. Крім того, саме платники податків зобов`язані вести облік показників своєї діяльності на підставі первинних документів, забезпечувати їх зберігання та надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки. Ненадання таких документів свідчить про відсутність належного документального підтвердження обліку відповідних товарних запасів для цілей податкового контролю.

Суд у вимірі спірних відносин відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постановах від 29 серпня 2018 року справа №815/2119/17, від 31 січня 2020 року справа №826/15328/18, від 18 березня 2020 року справа №804/708/16, від 09 жовтня 2019 року справа №808/9397/13-а, від 20 березня 2020 року справа №2а-9423/12/2670.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що висновки контролюючого органу про здійснення позивачем реалізації товарів, на які не надано документи, що підтверджують їх походження, та, які не відображені у відповідному обліку, є обґрунтованими.

У зв`язку з цим, суд висновує, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції, оскільки ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

З таких підстав аргументи позивача у цій частині є необґрунтованими та безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 № 17548/13-01-07-09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині застосування до позивача таких санкцій у розмірі 131520,00грн є правомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР.

Пункт 12 статті згаданого Закону зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01.01.2022 суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення. Отже, первинні документи, що підтверджують облік та походження товарів, які перебувають у місці здійснення господарської діяльності, повинні бути доступними для пред`явлення і пред`явленими на початок проведення фактичної перевірки.

Разом з тим документи, перелічені у запитах мають характер додаткових матеріалів, які витребовуються контролюючим органом з метою повного та всебічного з`ясування обставин діяльності платника податків.

Суд зауважує, що право контролюючого органу на витребування таких документів не підміняє та не скасовує обов`язку платника податків забезпечити надання первинних документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, на момент початку перевірки.

Як встановив суд, в ході перевірки продавцю магазину «Полуничка» Діджіокас Сабіне Салман Киз було вручено запит від 12.03.2026 б/н «Про надання документів», що стосуються предмета перевірки. На визначений час та дату ФОП ОСОБА_1 та/або його представники надали посадовим особам, що проводять перевірку запитувані документи не в повному обсязі, а саме: не надано форму обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

У зв`язку з цим, аргументи позивача у цій частині є необґрунтованими та безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 № 17549/13-01-07-09 про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 020 грн 00 коп також є правомірним.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 711,55 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управлінням ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 №17548/13-01-07-09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 70719,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ ВП 43968090, адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн 55 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович