Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №340/5839/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5839/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області: від 16.07.2026 року № 111450004634 про відмову в призначенні пенсії; від 24.07.2026 року № 111450004634 (винесене на заміну рішення від 16.07.2026 р. № 111450004634) про відмову в призначенні пенсії; від 10.08.2026 року № 51517/Т-2000-26 про результати розгляду скарги;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до мого пільгового стажу роботи за Списком № 1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи в цеху формової техніки № 4 на Білоцерківському заводі гумових технічних виробів за професією пресувальника- вулканізаторника 5-го розряду з 15 липня 1987 року по 04 грудня 1993 року тривалістю 6 (шість) років 4 (чотири) місяці 19 (дев`ятнадцять) днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до мого пільгового стажу роботи за Списком № 1 період навчання в СПТУ № 9 м. Білої Церкви за кваліфікацією пресувальник-вулканізаторник 5-го розряду з 01 вересня 1984 року по 14 липня 1987 року тривалістю 2 (два) роки 10 (десять) місяців 14 (чотирнадцять) днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до мого загального страхового стажу: період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВЕГА - М» на посаді продавця з 01 липня 2000 року по 17 жовтня 2000 року; період перебування на обліку в Маловисківському районному центрі зайнятості населення Кіровоградської області та отримання допомоги по безробіттю з 31 жовтня 2000 року по 25 жовтня 2001 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та здійснювати мені виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії — з 08 липня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.07.2026 через веб-портал ПФУ звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон №1058-IV). Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.07.2026 № 111450004634 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з поданням заяви раніше передбаченого законом строку та відсутністю необхідного загального страхового стажу.

Вказує, що надалі відповідач прийняв рішення від 24.07.2026 № 111450004634 на заміну попереднього, змінивши підстави відмови та пославшись на відсутність необхідного пільгового стажу. За результатами адміністративного оскарження рішенням від 10.08.2026 № 51517/Т-2000-26 її скаргу залишено без задоволення.

Вважає зазначені рішення протиправними, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до її пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 15.07.1987 по 04.12.1993 на Білоцерківському заводі гумових технічних виробів за професією пресувальника-вулканізаторника 5-го розряду, включаючи періоди перебування у відпустках для догляду за дітьми, адже характер виконуваної роботи та зайнятість протягом повного робочого дня у шкідливих умовах підтверджуються записами трудової книжки, довідкою підприємства від 07.10.1994 та уточнюючою довідкою ліквідатора підприємства від 14.05.2026. При цьому вважає, що відсутність документів про проведення атестації робочого місця не може бути підставою для незарахування відповідного періоду до пільгового стажу, оскільки відповідальність за проведення атестації покладається на роботодавця.

Крім того, до пільгового стажу підлягає зарахуванню період навчання з 01.09.1984 по 14.07.1987 у Білоцерківському СПТУ № 9, після закінчення якого вона наступного дня працевлаштувалася за здобутою професією.

Також вказує на неправомірне незарахування до загального страхового стажу періоду роботи у ТОВ «ВЕГА-М» з 01.07.2000 по 17.10.2000 та періоду перебування на обліку в центрі зайнятості з отриманням допомоги по безробіттю з 31.10.2000 по 25.10.2001, які підтверджуються належними записами у трудовій книжці.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало суду відзив на позовну заяву, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначає, що позивач 08.07.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Вказана заява була розглянута Головним управлінням за принципом екстериторіальності та прийнято рішення від 16.07.2026 №111450004634 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідних законодавчих підстав.

Вказує, що надана ОСОБА_1 уточнююча довідка ліквідатора Білоцерківського заводу гумових технічних виробів від 14.05.2026 містить недоліки, оскільки в ній не розмежовано періоди роботи відповідно до Списків виробництв, робіт, професій і посад, чинних у відповідні періоди, зокрема затверджених постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162. Крім того, довідка не містить відомостей про проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Також, починаючи з 01.07.2000, відомості про трудову діяльність підлягають перевірці за даними системи персоніфікованого обліку. За відсутності відповідних відомостей записи трудової книжки мають підтверджуватися додатковими документами або результатами перевірки. Оскільки відомості про роботу позивача за період з 01.07.2000 по 17.10.2001 у системі персоніфікованого обліку відсутні, цей період потребує додаткового документального підтвердження.

Наголошує, що призначення пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому зобов`язання судом безпосередньо призначити пенсію становитиме втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.08.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: доказів сплати суми судового збору у розмірі 1863,68 грн.

20.08.2026 позивачем на виконання ухвали суду подано квитанцію про сплату судового збору від 20.08.2026.

02.09.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.07.2026 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою №1763 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (а.с. 17)

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами та прийнято рішення від 16.07.2026 № 111450004634, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з поданням заяви раніше передбаченого законом строку та відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами зараховано страховий стаж 27 років 11 місяців 20 днів. Крім того, зазначено, що період роботи з 07.06.1999 по 17.10.2000 зараховано до страхового стажу частково у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб (а.с. 18).

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач 16.07.2026 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області скаргу, у якій просила скасувати рішення про відмову, повторно розглянути заяву від 08.07.2026 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 24-25).

Надалі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 24.07.2026 № 111450004634 на заміну рішення від 16.07.2026 № 111450004634, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 15.07.1987 по 23.08.1994 відповідно до уточнюючої довідки від 14.05.2026 № 02-13/83 з тих підстав, що довідка не містить посилання на постанову Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, а період роботи після 21.08.1992 не підтверджено документами про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Частково зараховано період з 07.06.1999 по 17.10.2000 (по 30.06.2000) згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 19-20).

За результатами розгляду адміністративної скарги позивача рішенням начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.08.2026 № 51517/Т-2000-26 скаргу залишено без задоволення, а рішення від 16.07.2026 № 111450004634 — без змін (а.с. 21-23).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1984 по 14.07.1987 навчалася на денній формі навчання у Середньому професійно-технічному училищі № 9 м. Білої Церкви, де здобула кваліфікацію пресувальника-вулканізаторника 5-го розряду, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 14.07.1987 та архівною довідкою Білоцерківського механіко-енергетичного фахового коледжу від 24.09.2025 № 66-а (а.с. 40, 41).

Згідно із записами № 1– 3 трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач з 01.09.1984 розпочала навчання та 01.14.07.1987 закінчила Білоцерківське СПТУ № 9, а 15.07.1987 на підставі наказу від 15.07.1987 № 2645п була прийнята до цеху № 4 формової техніки Білоцерківського заводу гумових технічних виробів пресувальником-вулканізаторником 5-го розряду.

23.08.1994 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з доглядом за дитиною до 12-річного віку відповідно до статті 38 КЗпП України, на підставі наказу від 23.08.1994 № 1797п.

Також, відповідно до записів №10 та №11 трудової книжки ОСОБА_1 07.06.1999 була прийнята на роботу продавцем до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА - М», а 17.10.2000 звільнена з роботи за угодою сторін на підставі наказу від 17.10.2000 №30. Згідно із записами №12 та №13, починаючи з 31.10.2000 перебувала на обліку у Маловисківському районному центрі зайнятості населення Кіровоградської області та до 25.10.2001 отримувала допомоги по безробіттю (а.с. 26-38).

Згідно уточнюючої довідки від 14.05.2026 № 02-13/83 ліквідатора Приватного акціонерне товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» ОСОБА_1 (дівоче прізвище — ОСОБА_2 ) працювала повний робочий день на (в) Білоцерківському заводі гумових технічних виробів (після реорганізації — Приватне акціонерне товариство «Білоцерківский завод гумових технічних виробів» і за період з 15.07.1987 по 23.08.1994 виконувала роботу з вулканізації технічних виробів за професією, посадою пресувальник-вулканізаторник 5 (п`ятого) розряду в цеху № 4 формової техніки, безпосередньо зайнята протягом повного робочого дня у технологічному процесі вулканізації гумових сумішей та виготовлення гумових технічних виробів за професією, посадою пресувальник-вулканізаторник 5 (п`ятого) розряду, що передбачена Списком № 1 Розділу VIII Хімічне виробництво підрозділу 1 пункту 4 затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173. Загальну тривалість роботи позивача за вказаною професією з 15.07.1987 по 23.08.1994 визначено у 7 років 1 місяць 10 днів (а.с. 63).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, — після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з тим, до внесення відповідних змін в Закон №1058-IV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 визначалося Законом №1788-XII, який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.

Водночас, згідно з пунктом “а” частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Таким чином, у частині умов призначення пенсії за Списком №1 наведені приписи Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII та пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачали аналогічне правове регулювання.

Тобто на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 регулює положення двох нормативно-правових актів, а саме: стаття 114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII та стаття 13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;”

Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту "а" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, які з 23.01.2020 є чинними у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

При цьому, Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-IV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.

За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, для жінок після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, в той час, як положення Закону №1058-IV визначають таке право для жінок після досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відтак, наявна колізія між нормами Закону №1788-XII (з урахуванням Рішення №1-р/2020) та Закону №1058-IV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи.

Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (№ 11-1207апп19) сформовано правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (п. 56).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за такого правового регулювання застосуванню у цій справі підлягають саме норми Закону №1788-XII, а не Закону №1058-IV, оскільки положення пункту "а" частини першої статті 13 Закону №1788-XII визначає більш сприятливі умови для жінок при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 (№11-209заі21), які є обов`язковими для врахування судом відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії — 08.07.2026, досягла віку 57 років, тому набула право на пільгову пенсію при наявності необхідного спеціального стажу.

Застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, врегульовано Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - Порядок №383).

Відповідно до пункту 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92

Комплексний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах залежить від досягнення відповідного віку, наявності необхідного загального і спеціального стажу, зайнятості протягом повного робочого дня на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та підтвердження умов такої роботи з урахуванням правил проведення атестації робочих місць.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом оспорюваного рішення від 24.07.2026 № 111450004634 на заміну рішення від 16.07.2026 № 111450004634 позивач має наявний загальний страховий стаж 27 років 11 місяців 20 днів, пільговий стаж не підтверджено.

Зокрема, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 15.07.1987 по 23.08.1994 відповідно до довідки від 14.05.2026 № 02-13/83 з тих підстав, що така не містить посилання на постанову Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, а період роботи після 21.08.1992 не підтверджено документами про проведення атестації робочих місць за умовами праці.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Також, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 , копія якої міститься в матеріалах справи, позивач з 15.07.1987 прийнята до цеху №4 формової техніки Білоцерківського заводу гумових технічних виробів пресувальником-вулканізаторником 5-го розряду, де працювала до 23.08.1994.

Записи у трудовій книжці не містять виправлень або закреслень. Факт роботи позивача на підприємстві в цей час відповідач не заперечує.

Також позивачем разом із трудовою книжкою надавалась довідка від 14.05.2026 № 02-13/83 ліквідатора Приватного акціонерне товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів», якою підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на (в) Білоцерківському заводі гумових технічних виробів (після реорганізації — Приватне акціонерне товариство «Білоцерківский завод гумових технічних виробів» і за період з 15.07.1987 по 23.08.1994 виконувала роботу з вулканізації технічних виробів за професією, посадою пресувальник-вулканізаторник 5 (п`ятого) розряду в цеху № 4 формової техніки, безпосередньо зайнята протягом повного робочого дня у технологічному процесі вулканізації гумових сумішей та виготовлення гумових технічних виробів за професією, посадою пресувальник-вулканізаторник 5 (п`ятого) розряду, що передбачена Списком № 1 Розділу VIII Хімічне виробництво підрозділу 1 пункту 4 затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

Загальну тривалість роботи позивача за вказаною професією з 15.07.1987 по 23.08.1994 визначено у 7 років 1 місяць 10 днів.

Підставами видачі довідки визначено накази підприємства щодо особового складу та особову картку працівника.

Отже, зазначена довідка містить відомості про підприємство, професію позивача, конкретний період роботи, характер виконуваних трудових функцій, повну зайнятість у відповідному технологічному процесі, нормативну підставу віднесення роботи до пільгової категорії та первинні документи, на підставі яких її видано.

Відповідач не навів доказів недостовірності цих відомостей, невідповідності фактично виконуваної позивачем роботи зазначеному у довідці характеру виробничої діяльності або відсутності документів, на підставі яких її складено.

Натомість підставою для неврахування зазначеної довідки відповідач визначив відсутність у ній розмежування періодів роботи відповідно до Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 .

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Отже, для правильного вирішення питання щодо пільгового характеру роботи позивача необхідно встановити, чи належали відповідні роботи до Списку № 1 за нормативними актами, чинними протягом спірного періоду.

У період з 15.07.1987 по 31.12.1991 застосовувався Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Пунктом 4 підрозділу 1 розділу VIII «Хімічне виробництво» зазначеного Списку передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення робітників та інженерно-технічних працівників, зайнятих повний робочий день у гумовому та шинному виробництвах, зокрема в цехах вулканізації технічних виробів і гумового взуття.

Водночас Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів СРСР від 09.08.1991 № 591, передбачав за кодом 1080А010 підрозділу А розділу VIII «Хімічне виробництво» робітників, керівників та фахівцівців, зайнятих в гумовому, гумотехнічному та шинному виробництвах на ділянках: підготовчих, підготовки сировини, вулканізації, виготовлення клеїв для гуми.

Суд звертає увагу, що наведені нормативні акти визначали право на пільгове пенсійне забезпечення не виключно за буквальним найменуванням конкретної професії, а також за належністю працівника до відповідного виробництва та характером виконуваних робіт.

Зазначені обставини належним чином відображені в уточнюючій довідці від 14.05.2026 № 02-13/83.

Таким чином, суд встановив, що роботи, які виконувала позивач, були передбачені Списком № 1 як до 01.01.1992, так і за Списком № 1, який застосовувався у подальшому.

За таких обставин відсутність в уточнюючій довідці окремого розмежування періодів роботи з посиланням на кожну постанову, якою затверджувався відповідний Список, не спростовує зазначених у ній відомостей про фактичний характер роботи та її пільгові умови.

На переконання суду, такий недолік не може бути самостійною та достатньою підставою для неврахування довідки, оскільки її зміст дає можливість ідентифікувати виконувану роботу та перевірити її відповідність Спискам, чинним у відповідні періоди. Інший підхід свідчив би про надмірний формалізм при вирішенні питання щодо реалізації конституційного права особи на пенсійне забезпечення та фактично покладав би на працівника негативні наслідки недоліків оформлення документа, складеного уповноваженою особою підприємства.

Відтак суд доходить висновку, що уточнююча довідка від 14.05.2026 №02-13/83 є належним доказом підтвердження характеру виконуваної позивачем роботи, що дає право на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу за Списком № 1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі — Порядок № 442), який набрав чинності 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, у пункті 62 постанови від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, про те, що у разі проведення чергової атестації з порушенням строків період роботи працівника, який до її проведення виконував роботу, що дає право на пільгову пенсію, підлягає зарахуванню до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Таким чином, порушення роботодавцем строків або порядку оформлення атестації, за відсутності встановлених пенсійним органом інших обставин, що виключають пільговий характер роботи, не може бути покладене на позивача.

Оскаржуване рішення не містить обґрунтованого висновку про те, що протягом спірного періоду умови та характер роботи змінилися таким чином, що відповідна зайнятість перестала належати до Списку № 1.

Матеріалами справи підтверджено, що під час перебування у трудових відносинах із Білоцерківським заводом гумових технічних виробів позивач народила двох дітей: 23.09.1988 та 04.12.1990.

У зв`язку з цим позивач у позовній заяві зазначає про перебування у відпустках для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.

За змістом статті 181 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 в редакціях, чинних у відповідні періоди, законодавство передбачало зарахування встановлених законом відпусток для догляду за дітьми до стажу роботи за спеціальністю.

Правове регулювання тривалості таких відпусток у 1988– 1993 роках змінювалося, зокрема щодо віку дитини, до досягнення якого працівникові надавалася частково оплачувана або додаткова відпустка без збереження заробітної плати.

Водночас законодавчі гарантії зарахування передбачених законом періодів догляду за дитиною до стажу роботи за спеціальністю зберігалися.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі № 686/1015/16-а та постанові від 20.01.2021 у справі № 311/2865/13-а дійшов висновку, що до спеціального стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, невиконання працівником безпосередніх трудових обов`язків під час використання передбаченої законодавством відпустки для догляду за дитиною не виключає зарахування такого часу до спеціального стажу за професією, робота за якою дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

У цій справі трудовою книжкою підтверджено безперервне перебування позивача у трудових відносинах за відповідною професією з 15.07.1987 по 23.08.1994, а уточнюючою довідкою від 14.05.2026 № 02-13/83 - пільговий характер роботи позивача за весь зазначений період.

Водночас відповідач не встановив обставин припинення трудових відносин протягом спірного періоду, переведення позивача на іншу роботу, яка не давала права на пільгове пенсійне забезпечення, або інших обставин, які відповідно до законодавства виключали б зарахування відповідного часу до спеціального стажу.

Враховуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що період роботи ОСОБА_1 на Білоцерківському заводі гумових технічних виробів з 15.07.1987 по 04.12.1993, включно підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1984 по 14.07.1987, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР, яка діяла до 12.09.2025, було передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Верховний Суд у постановах від 12.12.2019 у справі №683/1774/16-а, від 05.11.2020 у справі №681/1567/17 та від 01.03.2021 у справі №127/1762/17 сформулював правовий висновок, за яким час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, за умови працевлаштування за набутою професією та дотримання встановленого тримісячного строку між закінченням навчання і працевлаштуванням.

Як встановлено судом та підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 та архівною довідкою від 24.09.2025 № 66-а позивач у період з 01.09.1984 по 14.07.1987 навчалася у Білоцерківському СПТУ №9 та здобула кваліфікацію пресувальника-вулканізаторника 5-го розряду.

Водночас із записів трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що 15.07.1987, тобто наступного дня після закінчення навчання, її було прийнято на роботу до Білоцерківського заводу гумових технічних виробів саме за здобутою професією пресувальника-вулканізаторника 5-го розряду.

Отже, перерва між закінченням навчання та працевлаштуванням за набутою професією фактично була відсутня.

За таких обставин період навчання з 01.09.1984 по 14.07.1987 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1. При цьому втрата чинності Закону України № 103/98-ВР надалі не спростовує правових наслідків раніше набутого та належним чином підтвердженого стажу.

Щодо зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 17.10.2000, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Тобто за період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

Також, страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком №637.

Відповідно до записів № 10 та № 11 трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 07.06.1999 по 17.10.2000 працювала продавцем ТОВ «ВЕГА-М»

Зазначені записи містять дати прийняття та звільнення з роботи, посилання на відповідні накази роботодавця та засвідчені в установленому порядку підписом уповноваженої особи та печаткою Товариства.

Відповідачем період роботи позивача з 07.06.1999 по 17.10.2000 зараховано до страхового стажу частково — по 30.06.2000, тоді як решту періоду не зараховано з посиланням на відсутність відомостей про сплату страхових внесків у системі персоніфікованого обліку.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує, що в спірний період обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків за найманих працівників покладався на роботодавця.

Працівник не був наділений повноваженнями контролювати виконання роботодавцем відповідних обов`язків, самостійно подавати замість нього звітність чи забезпечувати сплату внесків.

Тому можливе невиконання роботодавцем своїх обов`язків щодо сплати страхових внесків або подання відомостей до органів Пенсійного фонду України не може безумовно покладатися на працівника та призводити до втрати ним права на зарахування документально підтвердженого періоду трудової діяльності до страхового стажу.

Суд звертає увагу, що відсутність відомостей у системі персоніфікованого обліку не є тотожним відсутності трудових відносин.

При цьому відповідач не надав доказів дострокового припинення таких відносин, недостовірності відповідних записів або інших обставин, що спростовують їх зміст.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що відсутність відомостей про сплату страхових внесків за окремі місяці у системі персоніфікованого обліку за наявності належно оформлених записів трудової книжки не є достатньою підставою для неврахування відповідного періоду роботи позивача.

Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2000 по 17.10.2000 підлягає врахуванню до її загального страхового стажу.

Стосовно зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 31.10.2000 по 25.10.2001, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, період одержання допомоги по безробіттю.

При цьому для періодів до 01.01.2004 належним документом, який підтверджує час одержання допомоги по безробіттю, є трудова книжка із відповідними записами органу державної служби зайнятості.

Згідно із записами №12 та №13 трудової книжки позивач у період з 31.10.2000 по 25.10.2001 перебувала на обліку у Маловисківському районному центрі зайнятості населення Кіровоградської області та отримувала допомогу по безробіттю.

Відповідні записи внесено органом державної служби зайнятості із зазначенням підстав їх внесення.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі №300/582/23 зазначив, що період отримання допомоги по безробіттю до 01.01.2010 підтверджується, зокрема, записами у трудовій книжці, а відмова у його зарахуванні з формальних підстав за наявності відповідних записів є необґрунтованою.

За таких обставин суд доходить висновку, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 31.10.2000 по 25.10.2001 належним чином підтверджений та підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.

Ураховуючи встановлені обставини безпідставного не врахування належним чином підтверджених періодів пільгового та загального страхового стажу позивача суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.07.2026 № 111450004634 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийнято без належного врахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про право позивача на пенсійне забезпечення, а тому не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже підлягає скасуванню.

Стосовно рішення від 16.07.2026 № 111450004634 суд враховує, що відповідачем надалі прийнято рішення від 24.07.2026 із тим самим номером на заміну первинного рішення.

Отже, рішення від 16.07.2026 було замінене іншим адміністративним актом, яким за результатами розгляду тієї самої заяви визначено інші підстави відмови у призначенні пенсії.

За таких обставин самостійне скасування рішення від 16.07.2026 не є необхідним для відновлення порушеного права позивача, оскільки його замінено рішенням від 24.07.2026, яке є предметом судової оцінки.

Щодо рішення від 10.08.2026 № 51517/Т-2000-26 про результати розгляду адміністративної скарги суд зазначає, що цим рішенням залишено без задоволення скаргу позивача та без змін рішення від 16.07.2026, незважаючи на прийняття відповідачем рішення від 24.07.2026 на його заміну.

При цьому за результатами адміністративного оскарження не було усунуто недоліків розгляду заяви позивача, а доводи щодо підтвердження пільгового та загального страхового стажу не отримали належної оцінки.

За таких обставин суд вважає, що рішення за результатами адміністративного оскарження також не забезпечило належного захисту прав позивача та підлягає скасуванню.

Визначаючи належний спосіб судового захисту, суд виходить із такого.

Згідно із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Застосовуючи наведені положення, суд враховує, що питання призначення пенсії, обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсійних виплат законодавством віднесені до компетенції органів Пенсійного фонду України.

При цьому повноваження пенсійного органу не є необмеженою дискрецією щодо вирішення питання про призначення пенсії, оскільки за наявності всіх передбачених законом умов орган Пенсійного фонду України зобов`язаний призначити особі відповідний вид пенсії.

Водночас у межах цієї справи судом встановлено протиправність неврахування відповідачем конкретних періодів пільгового та загального страхового стажу, тоді як належний розрахунок стажу позивача з урахуванням зазначених періодів, перевірка всіх умов призначення пенсії та ухвалення відповідного рішення пенсійним органом не здійснювалися.

Суд також враховує, що у рішенні від 24.07.2026 відповідачем визначено загальний страховий стаж ОСОБА_1 тривалістю 27 років 11 місяців 20 днів та зазначено про відсутність підтвердженого пільгового стажу, тоді як наявні в матеріалах справи документи свідчать про необхідність перегляду відповідних розрахунків.

За таких обставин суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати встановлені судом періоди до пільгового та загального страхового стажу і повторно розглянути заяву від 08.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, приймаючи рішення від 24.07.2026 № 111450004634 без зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1984 по 14.07.1987 та періоду роботи з 15.07.1987 по 04.12.1993, а також до загального страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 17.10.2000, періоду перебування на обліку в Маловисківському районному центрі зайнятості населення Кіровоградської області та отримання допомоги по безробіттю з 31.10.2000 по 25.10.2001 не врахував усіх обставин, що мали значення для вирішення заяви, а тому діяв усупереч вимогам пункту 3 частини другої статті 2 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача 2129,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 — 246, 263, 255 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій — задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.07.2026 № 111450004634 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.08.2026 № 51517/Т-2000-26 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до її пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1984 по 14.07.1987 та період роботи з 15.07.1987 по 04.12.1993, а також до загального страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 17.10.2000 та період перебування на обліку в Маловисківському районному центрі зайнятості населення Кіровоградської області та отримання допомоги по безробіттю з 31.10.2000 по 25.10.2001, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, 5, Держпром, місто Харків, Харківська область, 61022).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК