Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №645/5772/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5772/26

Провадження № 2/645/3712/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Спесивцева О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Асєєвої К.М.,

представника позивача – Побережської Ю.Г.

відповідачки – ОСОБА_1

третьої особи – ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

прокурора - Блохіної Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору патронатний вихователь ОСОБА_2 ,

за участю прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова

про відібрання дітей у матері без позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, звернувся до суду із позовом до ?aei? Oaoyie Aanee?aie, в якому просить відібрати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері без позбавлення її батьківських прав.

В обґрунтування позову вказує, що на обліку ССД по Немишлянському району перебуває неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такий, опинився у складних життєвих обставинах. Так, до ССД по Немишлянському району 11.03.2026 року надійшла інформація відділу соціальної роботи по Немишлянському району про те, що за адресою: АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_1 разом з сином, ОСОБА_3 , між ними виникають постійні конфлікти. ОСОБА_1 повідомила, що не може в повній мірі виконувати батьківські обов`язки і не хоче йти на відновлення стосунків із сином. Також ОСОБА_1 виявила бажання, щоб сина забрали з родини, оскільки вона працює та має часу його виховувати. Дитина також категорично відмовляється проживати з матір`ю та наполягає на його вилученні з родини. Спеціалістом ССД по Немишлянському району спільно із старшим інспектором ювенальної превенції було здійснено обстеження умов проживання дитини. Згідно акту обстеження вбачається, в помешканні санітарний стан житла задовільний. Мати з дитиною займають одну кімнату в двокімнатній квартирі. Квартира обладнана меблями, побутовою та відео технікою. Всі комунікації працюють, в наявності продукти харчування та готова їжа. Для дитини виділено окреме спальне місце, є стіл для занять, в наявності шкільне приладдя, одяг та взуття за сезоном. Стосунки між матір`ю та дитиною напружені, часто виникають конфлікти та непорозуміння. Для дитини створені належні умови. Згідно Акту органу поліції та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, 11.03.2026 року неповнолітнього ОСОБА_3 було вилучено та доставлено до КНП «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» ХОР. В подальшому дитину було переведено до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» ХМР. До ССД по Немишлянському району ОСОБА_1 подала заяву, в якій вказує про те, що з дитиною перебувають в постійному конфлікті, дитина не слухається мати, самостійно приймає рішення щодо часу прогулянок незалежно від часу доби та стану його здоров`я, тому не має можливості в подальшому виховувати його, впливати на його поведінку та не має будь-яких зусиль в подальшому разом з дитиною мешкати. В наслідок цих обставин, мати викликала поліцію з приводу відмови від дитини. Таке халатне ставлення відповідача до дитини та низький рівень батьківського потенціалу, відсутність бажання налагодження контакту з дитиною, самоусунення від виховання дитини, свідчить про винну поведінку матері та свідомого нехтування нею своїми обов`язками щодо дитини. Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 08.04.2026 № 15-42/19 «Про влаштування дитини в сім`ю патронатного вихователя» неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 передано на виховання патронатному вихователю, ОСОБА_4 . Рішенням виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 11.04.2026 року № 215 «Про влаштування дитини в сім`ю патронатного вихователя» влаштовано неповнолітнього ОСОБА_3 на тимчасовий догляд та виховання в сім`ю патронатного вихователя, ОСОБА_4 . З відповідачем було проведено співбесіду з приводу з`ясування її думки щодо відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, в ході якої відповідач повідомила, що проти відібрання дитини, оскільки вона його любить, має бажання про нього піклуватися та забезпечувати йому щасливе сьогодення та майбутнє. Згідно листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради від 25.05.2026 №15-38/633 вбачається, що фахівцями Служби проведено бесіду з неповнолітнім ОСОБА_3 та отримано його письмове пояснення з приводу його думки щодо повернення на спільне виховання та проживання до матері. Під час бесіди дитина повідомила, що не бажає повертатися на спільне виховання та проживання до матері ОСОБА_1 . Свою позицію дитина обґрунтовує тим, що зі слів хлопця, мати не цікавиться його життям, станом здоров`я та успіхами у навчанні, не бере участі у його вихованні та не надає матеріальної підтримки. Позивач вважає, що на даний час повернення дитини в сім`ю на спільне виховання та проживання до відповідача, може негативно вплинути на моральне виховання дитини, його психоемоційний стан з урахування підліткового віку. В зв`язку з чим, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє від імені органу опіки та піклування, звернувся до суду із позовною заявою про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав до ОСОБА_1 відносно неповнолітнього сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 29.06.2026 року прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

20.07.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача, в якому просить замінити третю особу патронатного вихователя ОСОБА_4 на патронатного вихователя ОСОБА_2 . В обґрунтування клопотання вказує, що неповнолітній ОСОБА_3 , переведений з сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 12.08.2026 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – патронатного вихователя ОСОБА_4 на належну третю особу патронатного вихователя ОСОБА_2 . Також залучено до участі у справі прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова.

Ухвалою суду від 01.10.2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Викликано в судове засідання з метою опитування неповнолітнього ОСОБА_3 , в присутності представника органу опіки та піклування, а також психолога.

У судовому засіданні 26.10.2026 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову та повернути їй неповнолітню дитину, посилаючись на те, що всі непорозуміння з дитиною вони вирішили, відповідач зробила для себе висновки та бажає сама виховувати свого сина.

Третя особа у судовому засіданні при вирішенні питання поклалася на розсуд суду, проте вказала, що дитина змінила свою поведінку та хоче повернутися до матері.

Прокурор у судовому засіданні, враховуючи інтереси дитини, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14). Згідно свідоцтва про народження (повторне) серії НОМЕР_1 , батьками дитини вказано: батько- ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_1 (а.с.13). Відомості про батька внесені у свідоцтво про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 15).

Листом за підписом начальника відділу соціальної роботи по Немишлянському району м.Харкова Тетяни Богмацер від 10.03.2026 року №56 повідомлено начальника ССД по Немишлянському району 11.03.2026 року про те, що 09.03.2026 року до Відділу звернувся неповнолітній ОСОБА_3 , який повідомив, що над ним вчиняєтсья психологічне насильство з боку його матері та співмешканця. Також вказано, що того ж дня ОСОБА_1 також повідомила, що не може в повній мірі виконувати батьківські обов`язки і не хоче йти на відновлення стосунків із сином. Також ОСОБА_1 виявила бажання, щоб сина забрали з родини, оскільки вона працює та має часу його виховувати (а.с. 18).

Спеціалістом ССД по Немишлянському району спільно із старшим інспектором ювенальної превенції було здійснено обстеження умов проживання дитини, за наслідками якої складено Акт від 11.03.2026 року. Згідно акту обстеження вбачається, в помешканні санітарний стан житла задовільний. Мати з дитиною займають одну кімнату в двокімнатній квартирі. Квартира обладнана меблями, побутовою та відео технікою. Всі комунікації працюють, в наявності продукти харчування та готова їжа. Для дитини виділено окреме спальне місце, є стіл для занять, в наявності шкільне приладдя, одяг та взуття за сезоном. Стосунки між матір`ю та дитиною напружені, часто виникають конфлікти та непорозуміння. Для виховання та проживання дитини в помешканні створені необхідні умови (а.с. 19).

Згідно Акту органу поліції та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку 11.03.2026 року неповнолітнього ОСОБА_3 було вилучено та доставлено до КНП «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» ХОР (а.с. 20).

За інформацією КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 перебуває під наглядом лікарів з народження. Декларацію укладено матір`ю ОСОБА_1 . На прийом до лікаря педіатра та лікарів фахівців зі скаргами або поглибленого медичного огляду дитина приходить з матір’ або самостійно. Мати доглядає сина під час його хвороби, купує необхідні ліки, виконує рекомендації лікаря педіатра, цікавиться станом здоров`я дитини взагалі (а.с. 22).

За інформацією КЗ «Харківський ліцей № 181 «Дьонсурі» Харківської міської ради ОСОБА_3 є учнем 8-А класу з 08.07.2025 року. Онлайн уроки відвідує. Під час дистанційного навчання ОСОБА_6 приєднується до онлайн-уроків із приміщення благодійного фонду «Трохи вогню», оскільки не має власного технічного пристрою для повноцінної участі в навчальному процесі. Мати учня, ОСОБА_1 контактувала із закладом освіти з організаційних питань та цікавилась навчальними успіхами дитини (а.с. 23)

За повідомленням відділу поліції ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області вбачається, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку із тим, що остання не справляється із вихованням неповнолітнього сина, ОСОБА_3 та відмовляється від нього, оскільки постійно виникають конфлікти (а.с. 25)

Відповідач 27.03.2026 року подала до ССД по Немишлянському району заяву, в якій просить тимчасово влаштувати свого сина, ОСОБА_3 до патронатної родини. Також зобов`язалась відвідувати психолога з приводу налагодження взаємовідносин зі своїм сином та підвищення свого батьківського потенціалу (а.с. 26).

Неповнолітній ОСОБА_3 також надав до ССД по Немишлянському району заяву про надання згоди про тимчасове влаштування його до патронатної родини, ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 28)

Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 08.04.2026 № 15-42/19 «Про влаштування дитини в сім`ю патронатного вихователя» неповнолітнього ОСОБА_3 передано на виховання патронатному вихователю, ОСОБА_4 (а.с.30)

Рішенням виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 11.04.2026 року № 215 «Про влаштування дитини в сім`ю патронатного вихователя» влаштовано неповнолітнього ОСОБА_3 на тимчасовий догляд та виховання в сім`ю патронатного вихователя, ОСОБА_4 (а.с.31)

Згідно заяви від 26.05.2026 року відповідач повідомила ССД по Немишлянському району, що проти відібрання дитини, оскільки вона його любить, має бажання про нього піклуватися та забезпечувати йому щасливе сьогодення та майбутнє (а.с.32)

Згідно листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради від 25.05.2026 №15-38/633 вбачається, що фахівцями Служби проведено бесіду з неповнолітнім ОСОБА_3 та отримано його письмове пояснення з приводу його думки щодо повернення на спільне виховання та проживання до матері. Під час бесіди дитина повідомила, що не бажає повертатися на спільне виховання та проживання до матері ОСОБА_1 . Свою позицію дитина обґрунтовує тим, що зі слів хлопця, мати не цікавиться його життям, станом здоров`я та успіхами у навчанні, не бере участі у його вихованні та не надає матеріальної підтримки (а.с. 33)

Наказом Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 10.06.2026 року №57, неповнолітнього ОСОБА_3 влаштовано на тимчасове виховання та спільне проживання в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_2 (а.с. 51).

Рішенням виконавчого комітету Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 15.06.2026 року №239 «Про влаштування ОСОБА_7 в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_8 » влаштовано з 10.06.2026 року неповнолітнього ОСОБА_3 в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_2 (а.с. 50).

Згідно витягу з протоколу Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.06.2026 року №19, вирішено вважати за доцільне відібрання дитини у матері, ОСОБА_1 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доручено Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради звернутися із позовною заявою про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав (а.с. 10-12).

У судовому засіданні 26.10.2026 року судом, в присутності представника органу опіки та піклування, а також психолога, було заслухано неповнолітнього ОСОБА_3 , який повідомив, що в минулому у них з матір`ю були конфлікти, які полягали в тому, що він її не слухався та не робив того, що вона його просила, проте вони знайшли компроміс. Зазначив, що коли жив разом з матір`ю чітких правил поведінки у нього не було, проте розпорядок дня (коли засинати та коли прокидатися) він мав. З матір`ю він спілкується майже кожен день по телефону, а також вона його відвідує раз на тиждень. Вказав, що хоче повернутися до матері та змінити свою поведінку.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами першим, другим статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд вказав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

За змістом частин 2, 8, 9, 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається ст. 8 Конвенції.

В пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» вказано, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 493/1516/20-ц, відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, у зв`язку з чим у кожному випадку потрібно виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати, проте з урахуванням права кожного з батьків та добросовісної поведінки батьків задля дотримання прав дитини та кожного з них. Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини з огляду на її фізичний та психічний розвиток. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

У пункті 93 постанови Верховного Суду від 13 серпня 2025 року у справі № 369/8018/23 вказано, що суд перевіряє наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення і якщо суд дійде висновку, що обставини для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини на час ухвалення рішення відпали, він відмовляє у задоволенні позову, однак така відмова не свідчить автоматично про незаконність чи необґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини.

При вирішенні спору в цій справі суд дійшов висновку про те, що необхідність відібрання дитини у відповідачки без позбавлення її батьківських прав за обставин цієї справи не доведено.

Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідачка вчиняла насильство по відношенню до неї.

Відтак, розрив між матір`ю та дитиною сімейних відносин не відповідає інтересам дитини та не може бути виправданий, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини.

Суд також враховує, що відповідачка зробила для себе висновки, бажає і надалі виконувати батьківські обов`язки, має любов до своєї дитини і демонструє своїм ставленням дійсне бажання жити з дитиною та опікуватись нею, забезпечуючи необхідні умови їх життя, навчання та виховання.

Також судом враховано позицію самої дитини, яка у судовому засіданні в присутності психолога та представника органу опіки виявила бажання повернутися до матері та змінити свою поведінку.

Оскільки належних та допустимих доказів на доведення факту небезпеки для життя, здоров`я і морального виховання у разі залишення дитини з відповідачкою, достатніх для задоволення позовної заяви, стороною позивача не надано, а також беручи до уваги інтереси дитини, суд дійшов переконання, що станом на день вирішення питання про відібрання дитини без позбавлення її батьківських прав, підстави для такого відібрання відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради - відмовити.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України негайно повернути відповідачу - ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: патронатний вихователь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 02.11.2026 року.

Головуючий суддя О.В. Спесивцев