Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №340/4472/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4472/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 (далі – позивач) через представника – адвоката Оразова Артема Андрійовича - звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо повторної постановки його на військовий облік та оголошення його в розшук, а також зобов`язати відповідача виправити відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (автоматизованій інформаційно-телекомунікаційній системі «Оберіг») на актуальні, зазначивши, що позивача 21.03.2003 року виключено з військового обліку за графою І статті 18а Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 12.07.1999 року № 207, та зняти його з розшуку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 21.03.2003 року ІНФОРМАЦІЯ_3 виключив його з військового обліку як непридатного до військової служби, про що свідчить відповідний запис у його військово-обліковому документі. Попри це, як стверджує позивач, відповідач без законних підстав повторно поставив його на військовий облік, а згодом звернувся до Національної поліції України щодо його розшуку. На думку позивача, особа, виключена з військового обліку, втрачає статус військовозобов`язаного, на неї не поширюються обов`язки щодо проходження військово-лікарської комісії та явки за повісткою, а повторне взяття такої особи на облік на підставі законів, прийнятих пізніше, суперечить статтям 19, 58, 64 Конституції України та принципу правової визначеності. Позивач також вказує, що 03.06.2026 року разом з адвокатським запитом направив відповідачеві заяву про внесення до Реєстру відомостей про виключення його з військового обліку, яку відповідач залишив без розгляду.

Ухвалою від 07.07.2026 року суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 02.09.2026 року подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивача було взято на військовий облік 07.10.2003 року як особу, визнану за станом здоров`я непридатною до військової служби в мирний час та обмежено придатною у воєнний час, і з того часу з військового обліку він не знімався та не виключався. Відповідач вказує, що позивач, як особа, раніше визнана обмежено придатною, у строк до 05.06.2025 року повторного медичного огляду не пройшов, у зв`язку з чим 30.07.2025 року відповідач через АІТС «Оберіг» направив до Національної поліції звернення № Е3021528. Крім того, позивачу засобами поштового зв`язку направлялася повістка № 7479539 про необхідність прибуття до відповідача 06.06.2026 року, однак за повісткою позивач не прибув і причин неявки не повідомив, тому 30.07.2026 року відповідач направив до Національної поліції звернення № Е5788624.

Представник позивача 03.09.2026 року подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та заперечив доводи відповідача. Зокрема, позивач наполягає, що є виключеним з військового обліку, повістки не отримував, а витяг з картотеки, наданий відповідачем, не може бути належним доказом, оскільки не визначає категорію позивача щодо військового обов`язку, а частина його рядків закрита. Водночас позивач визнає, що за наданими відповідачем відомостями розшук за непроходження військово-лікарської комісії має статус «неактивний», а розшук за неявку за повісткою з 30.07.2026 року – статус «активний».

Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву суд зазначає, що ухвалою від 07.07.2026 року відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня отримання ухвали. Ухвалу відповідач отримав через підсистему «Електронний суд» 25.08.2026 року, а відзив подав 02.09.2026 року, тобто в межах установленого судом строку. За таких обставин строк на подання відзиву не пропущено, підстави для його поновлення відсутні, а відзив суд приймає до розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

У військово-обліковому документі позивача, який у позовній заяві представник позивача іменує тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного, а у відповіді на відзив – обліково-послужною картою, виданою 18.11.2005 року замість військового квитка, міститься запис про виключення позивача з військового обліку як непридатного до військової служби від 21.03.2003 року за графою І статті 18а наказу Міністра оборони України від 12.07.1999 року № 207, зроблений ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Водночас за відомостями облікової картки позивача в АІТС «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 як обмежено придатний до військової служби, має військове звання «рядовий», військової служби не проходив та потребує проходження базової загальновійськової підготовки. За поясненнями відповідача, позивача взято на військовий облік 07.10.2003 року як особу, визнану за станом здоров`я непридатною до військової служби в мирний час та обмежено придатною у воєнний час, і з того часу з військового обліку він не знімався та не виключався.

Воднораз, до матеріалів справи не надано рішення комісії з питань приписки (призовної комісії), постанови військово-лікарської комісії чи свідоцтва про хворобу, якими щодо позивача було б прийнято висновок про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

На адвокатський запит представника позивача від 03.06.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 10.06.2026 року повідомив, що позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних, згідно з медичним оглядом був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, вчасно, до 05.06.2025 року, не пройшов військово-лікарську комісію та з 30.07.2025 року перебуває в розшуку у зв`язку з непроходженням військово-лікарської комісії.

Доказів проходження позивачем повторного медичного огляду військово-лікарською комісією, звернення до відповідача за направленням на такий огляд чи визнання позивача в установленому порядку особою з інвалідністю матеріали справи не містять.

ІНФОРМАЦІЯ_2 30.07.2025 року через АІТС «Оберіг» направив до Національної поліції України звернення № Е3021528 щодо позивача як порушника правил військового обліку у зв`язку з непроходженням ним військово-лікарської комісії. За даними витягу з АІТС «Оберіг», розшук позивача з цієї підстави знято, звернення має статус «неактивний».

Надалі, 27.05.2026 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано повістку № 7479539 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 06.06.2026 року, яку направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення № R067176803980. Згідно з відомостями АТ «Укрпошта» 04.06.2026 року у поштовому повідомленні проставлено відмітку про відсутність адресата за вказаною адресою.

За повісткою позивач 06.06.2026 року до відповідача не прибув, доказів повідомлення відповідача про причини неявки матеріали справи не містять. У зв`язку з цим 30.07.2026 року відповідач через АІТС «Оберіг» направив до Національної поліції України звернення № Е5788624 щодо позивача як порушника правил військового обліку, яке на час розгляду справи має статус «активний».

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, які відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами у зв`язку з виконанням ними військового обов`язку здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII). Порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначено статтею 37 цього Закону, частина п`ята якої встановлює підстави для зняття з військового обліку, а частина шоста – підстави для виключення з військового обліку. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку підлягають громадяни, визнані непридатними до військової служби.

Крім того, до набрання чинності Законом України від 21.03.2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі – Закон № 3621-IX) стаття 14 Закону № 2232-XII передбачала прийняття за результатами медичного огляду рішення «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов`язаних», а також покладала на відповідні комісії зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час. Наведені слова були виключені із Закону № 2232-XII Законом № 3621-IX, який набрав чинності 04.05.2024 року.

За змістом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX у редакції Закону України від 12.02.2025 року № 4235-IX громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом № 3621-IX (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), зобов`язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, для чого самостійно звертаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці, а в разі неприбуття – у строки, визначені цією статтею, повідомити про причини неявки.

Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі – Порядок № 560), визначено, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою під час уточнення облікових даних, або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Згідно з пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 559 (далі – Порядок № 559), передбачено звернення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін у разі невідповідності відомостей військово-облікового документа відомостям Реєстру.

У постанові від 21.05.2025 року у справі № 280/2880/24 Верховний Суд виснував, що законодавець у статті 37 Закону № 2232-XII чітко розмежовує поняття «зняття» та «виключення» з військового обліку: громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, тоді як зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Розвиваючи цей підхід, Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 року у справі № 320/29761/25 зазначив, що визнання особи непридатною до військової служби є підставою саме для виключення з військового обліку, а суб`єкт владних повноважень не має дискреції визначати, чи за однієї підстави особа підлягає зняттю або виключенню з обліку. За наявності у військово-обліковому документі суперечливих відомостей суд не може обмежуватися буквальним формулюванням запису, а має встановити, яка облікова дія фактично була вчинена щодо особи та які обставини стали підставою для її вчинення, дослідивши матеріали військового обліку і документи, на підставі яких внесено запис.

Щодо повістки Верховний Суд у постановах від 08.09.2022 року у справі № 300/1263/22 та від 23.10.2024 року у справі № 380/2838/24 зазначив, що повістка є засобом оповіщення громадянина про необхідність виконання військового обов`язку, тоді як сам обов`язок з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлений законом.

Звідси суд дійшов висновку, що висновок «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» не є підставою для виключення з військового обліку, а запис у військовому квитку про виключення з обліку, який не відповідає змісту висновку військово-лікарської комісії, не створює підстав для звільнення особи від виконання військового обов`язку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ключовим для вирішення спору є питання про те, чи було позивача у встановленому порядку виключено з військового обліку з втратою статусу військовозобов`язаного, від чого залежить правомірність усіх інших оскаржуваних дій відповідача.

Передусім суд не встановив обставин, які позивач іменує «повторною постановкою на військовий облік». Позивач не зазначив ні дати, ні рішення чи дії відповідача, якими його було повторно взято на облік, і таких доказів суду не надав. Натомість відповідач послідовно стверджує, що позивач перебуває на військовому обліку безперервно з 07.10.2003 року. Матеріали справи також не містять відомостей про те, що позивача було взято на облік за результатами автоматичної верифікації даних Реєстру чи з будь-якої іншої підстави після 2003 року.

Щодо доводів позивача про виключення його з військового обліку 21.03.2003 року суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.06.2026 року у справі № 320/29761/25, не обмежується буквальним змістом запису у військово-обліковому документі, а з`ясовує, яка облікова дія фактично була вчинена щодо позивача та на якій підставі.

Так, законодавство, чинне на час внесення запису, розмежовувало висновок «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» та висновок «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Лише перший із них мав наслідком виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII. Другий висновок, навпаки, мав наслідком зняття особи з військового обліку призовників та взяття її на облік військовозобов`язаних, тобто особа зберігала статус військовозобов`язаного.

За даними облікової картки позивача в АІТС «Оберіг» та листом відповідача від 10.06.2026 року, який до позовної заяви додав позивач, щодо позивача було прийнято саме висновок «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». На підтвердження іншого змісту медичного висновку позивач не надав ні рішення комісії з питань приписки, ні постанови військово-лікарської комісії, ні свідоцтва про хворобу, ні іншого первинного документа, на підставі якого вносився запис у його військово-обліковий документ.

Наведене узгоджується з іншими обставинами справи. Запис про «виключення» датовано 21.03.2003 року, коли позивачеві виповнилося 22 роки і він перебував на обліку призовників, а 07.10.2003 року, за даними Реєстру, позивача взято на облік військовозобов`язаних. Військово-обліковий документ позивачу видано 18.11.2005 року, тобто після 2003 року, замість військового квитка, при цьому у позовній заяві представник позивача сам називає цей документ тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного. Видача такого документа особі, яка втратила статус військовозобов`язаного, не узгоджується з її правовим статусом, водночас відповідає статусу особи, взятої на облік військовозобов`язаних як обмежено придатної у воєнний час.

За таких обставин суд дійшов висновку, що запис про виключення з військового обліку у військово-обліковому документі позивача не відповідає змісту прийнятого щодо нього медичного висновку та не підтверджує вчинення щодо позивача облікової дії, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII. Такий запис сам по собі не створює для позивача статусу особи, виключеної з військового обліку.

Доводи позивача про неналежність витягу з картотеки через те, що частину його рядків закрито, суд відхиляє. Відомості цього витягу щодо ступеня придатності позивача та його перебування на обліку підтверджуються листом відповідача від 10.06.2026 року, наданим самим позивачем, а також не спростовані жодним іншим доказом. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій за частиною другою статті 77 КАС України не звільняє позивача від доведення факту, на якому ґрунтується його позов, – виключення його з військового обліку.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач з 07.10.2003 року перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, а тому підстав вважати, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, «повторно поставивши» позивача на облік, немає.

Відхиляючи посилання позивача на статті 58 і 64 Конституції України та на недопустимість зворотної дії законів у часі, суд зазначає таке. Закон № 3621-IX не змінив і не скасував жодного рішення про виключення позивача з військового обліку, оскільки такого рішення не існувало. Цей Закон визначив обов`язки осіб, які на день набрання ним чинності вже мали статус обмежено придатних, на майбутнє, тобто застосовується до триваючих правовідносин. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99, дія нормативно-правового акта в часі за загальним правилом поширюється на ті відносини, які виникли після набрання ним чинності, та на правовідносини, що тривають.

Принагідно суд зазначає, що позивач, 1980 року народження, станом на 05.06.2025 року досяг 45 років, а доказів визнання його особою з інвалідністю матеріали справи не містять. Отже, на позивача поширювався обов`язок, визначений пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX у редакції Закону № 4235-IX, самостійно звернутися до відповідача або через електронний кабінет для отримання направлення та до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд. Цей обов`язок позивач не виконав, про що свідчить, зокрема, лист відповідача від 10.06.2026 року, і доказів протилежного не надав.

За таких обставин звернення відповідача від 30.07.2025 року № Е3021528 до Національної поліції України щодо позивача як порушника правил військового обліку здійснено на підставі та в межах повноважень, визначених пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Крім того, як визнають обидві сторони, розшук позивача з цієї підстави на час розгляду справи знято, а звернення має статус «неактивний», тому вимога «зняти з розшуку» в цій частині не стосується жодного чинного обмеження прав позивача.

Щодо звернення від 30.07.2026 року № Е5788624, пов`язаного з неявкою за повісткою, суд враховує, що воно направлене вже після звернення позивача до суду 30.06.2026 року, а позовні вимоги в порядку статті 47 КАС України позивач не змінював. Водночас, з огляду на формулювання вимоги щодо «оголошення в розшук» та те, що обидві сторони висловили щодо цього звернення свої доводи, суд вважає за необхідне надати йому оцінку.

Повістку № 7479539 про виклик позивача на 06.06.2026 року направлено йому рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою місця проживання. Відмітку про відсутність адресата за цією адресою поштовий оператор проставив 04.06.2026 року, тобто до дати явки. У розумінні пункту 41 Порядку № 560 саме цей день є днем належного оповіщення позивача, тому доводи позивача про те, що він повістки не отримував, не спростовують факту його оповіщення.

Позивач за повісткою не прибув, а доказів повідомлення відповідача про причини неявки, як і доказів наявності поважних причин неприбуття, суду не надав. Тому звернення відповідача від 30.07.2026 року до Національної поліції України також здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Щодо доводів позивача про залишення без розгляду його заяви від 03.06.2026 року про виправлення даних у Реєстрі суд зазначає, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду цієї заяви позивач не заявляв, а відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог. Крім того, пункт 4 Порядку № 559 передбачає внесення змін до Реєстру за наявності невідповідності між достовірними обліковими даними, тоді як позивач не довів, що наявні в Реєстрі відомості про його перебування на обліку є недостовірними.

Похідна вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку з 21.03.2003 року та зняти його з розшуку задоволенню також не підлягає.

На переконання суду, оскаржувані дії відповідач вчинив на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх вчинення, тобто відповідно до критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК