Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №641/7106/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/4398/2026Справа № 641/7106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Музиченко В.О.

за участю секретаря – Микитюк В.П.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 в яких просить суд: змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.07.2018 у справі № 641/1334/18, з твердої грошової суми на стягнення у частці від заробітку (доходу) відповідача. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , — у розмірі однієї третини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання цієї позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.07.2018, цим рішенням також з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 — у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви (07.03.2018) і до досягнення дітьми повноліття. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі був визначений судом з урахуванням матеріального становища відповідача станом на 2018 рік, відповідач на час розгляду справи офіційно не працював, перебував на обліку в центрі зайнятості, а його дохід за березень-травень 2018 року становив від 6 606,36 грн до 6 826,57 грн на місяць. Діти зареєстровані за місцем проживання позивача у м. Харкові з моменту розірвання шлюбу у 2018 році, однак у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України позивач разом з дітьми з 2022 року і донині вимушено фактично проживає на території Королівства Швеція, де несе одноособову відповідальність за утримання, виховання та повсякденне забезпечення дітей. З 2021 року доходи відповідача збільшились, він офіційно працевлаштований, місцем його роботи є Офіс генерального прокурора, про збільшення доходів також свідчать декларації подані відповідачем. Відповідач орендує квартиру у м. Києві та проживає там з дружиною ОСОБА_5 та її дитиною ОСОБА_6 . На даний час встановлений рішенням суду розмір аліментів 2000 грн. на двох дітей є неспіввісним із витратами, які фактично необхідні. На даний час вона з дітьми проживає у Королівстві Швеція, з її розрахунків витрати на двох дітей становлять приблизно 53411 грн. на місяць. На даний час відповідач фактично сплачує їй аліменти у розмірі 12000,00 грн., що є недостатнім для утримання дітей. За таких обставин просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 21.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги він частково визнає та не заперечує проти зміни способу та порядку стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу. Покращення матеріального становища є лише однією із обставин, яка підлягає оцінці судом, а не безумовною підставою для збільшення аліментів. При вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров`я та матеріального становища дитини, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, інші обставини, що мають істотне значення. Позивач фактично обмежився доведенням збільшення лише офіційного доходу відповідача, разом із тим позивачем не доведено, що чинний розмір аліментів є недостатнім для забезпечення дітей, що після ухвалення рішення суду істотно змінилися потреби дітей, що діти не забезпечені належним харчуванням, лікуванням, навчанням, одягом або іншими необхідними речами, що існуючий розмір аліментів призводить до порушення їхніх прав чи перешкоджає їхньому гармонійному розвитку, що саме збільшення аліментів є необхідним і пропорційним способом захисту прав дітей. Він не лише своєчасно виконує рішення суду про сплату аліментів, а й систематично та добровільно здійснював та здійснює додаткові витрати на користь дітей, значна частина яких узгоджувалася безпосередньо з позивачем. Такі витрати включали придбання комп`ютерної техніки, спортивного інвентарю, одягу, взуття, оплату спортивних секцій, організацію дозвілля, пересилання продуктів харчування, лікарських засобів, подарунків та інших необхідних речей. Доводи позивача, що тільки вона несе основний та постійний тягар витрат на дітей не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не надані докази сплати квартири та інших витрат на дітей, посилання на розмір середніх витрат необхідних для проживання дітей у Швеції не може бути доказом понесення таких витрат. З 01.03.2025 року він проживає у зареєстрованому шлюб з ОСОБА_5 , також разом з ними проживає її дитина, він несе витрати пов`язані із забезпеченням сім`ї житлом і повсякденними потребами. Свого житла у м. Києві вони не мають, тому щомісячно ним витрачаються кошти на оренду житла у розмірі 20000,00 грн. Крім того, він сплачує аліменти батькам згідно договору у розмірі 15000,00 грн. та витрати на санаторно-курортне лікування у розмірі 40000,00 грн. Також він має ряд захворювань, які потребують систематичних обстежень, контролю та лікування. Встановлення аліментів у розмірі 1/3 доходу покладало б на нього непропорційний тягар утримання дітей, не враховуючи його обов`язок утримувати інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати за законом, та забезпечувати власне існування.

Позивач подала відповідь на відзив в якому зазначила, що з 2018 року діти постійно знаходиться разом з нею та вона несе основний тягар щодо їх утримання. Відповідач, коли мешкав у м. Харкові брав дітей на вихідні та іноді відвозив їх до садочка, після зміни місця проживання спілкування в більшій частини перейшло на електронний формат. Підтвердила, що відповідач фактично сплачував аліменти в більшому розмірі ніж передбачено рішенням суду, однак розмір аліментів встановлених рішенням суду не відповідає необхідному рівню життя на даний час. Вважає, що доходи відповідача в повній мірі дозволяють йому сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу.

Позивач, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити

Відповідач, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в судовому засіданні в повному обсязі підтримав пояснення викладені у відзиві на позовну заяву, визнав позов в частині зміни розміру аліментів на 1/6 частину від усіх видів його доходу. Заперечував проти стягнення витрат за переклад документів поданих позивачем.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.07.2018 року, розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 серпня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис за № 1261, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. на кожну дитину, а всього в розмірі 2000,00 грн., але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 07.03.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення набрало законної сили 03.08.2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначала, що розмір стягнутих судом аліментів не є достатнім для гармонійного розвитку дітей, наразі вони з дітьми перебувають за кордоном, розмір видатків збільшився, а тому зважаючи на значне покращення фінансового стану відповідача просила змінити спосіб стягнення аліментів на частку від доходу, оскільки розмір аліментів, визначених судовим рішенням від 03.07.2018 року є меншим, ніж гарантований законом мінімум на теперішній час.

Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, у свою чергу, тягне за собою постійне зростання витрат, зокрема з боку матері, з якою проживають діти, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду, лікування та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування.

Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим певним чином виникає дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі за №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.

Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають із застосуванням щомісячної індексації цього розміру, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дитину у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів дитини.

На підтвердження зміни матеріального стану відповідача, позивачем надані до суду роздруківки Декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, так з декларації за 2025 рік вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду прокурора відділу у Офісі Генерального прокурора. Розмір заробітної плати без відрахування податків за 2025 рік склала 1331405 грн. Вказані обставини визнаються відповідачем. В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково та пояснив, що не заперечує проти зміну розміру та способу стягнення аліментів на 1/6 частинку з усіх видій його доходів.

З наданих до матеріалів справи доказів, вбачається, що з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів та по теперішній час відповідачем сумлінного виконувалось рішення суду, крім того, відповідач не обмежувався розміром стягнених аліментів за рішенням суду та додатково купував для дітей необхідні речі, вказана обставина позивачем визнається.

Оскільки відповідач визнає свій обов`язок щодо належного утримання дітей, то предметом розгляду даної справи є спір щодо визначення розміру стягуваних аліментів.

Судом встановлено, що відповідач працездатний, офіційно працевлаштований та має постійний дохід, також судом враховані обставини, що відповідач несе додаткові витрати на оренду житла у м. Києві у розмірі 16000,00 грн. за один календарний місяць (відповідно до додаткової угоди до Договору оренди квартири від 21.04.2026 року), про що суду надано копію договору оренди 01.04.2024 року, відповідно до аліментного договору від 22.06.2024 року утримує батьків – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , розмір аліментів становить 15000,00 грн. щомісячно, також відповідач сплачує санаторно-курортне лікування та оздоровлення у розмірі 40000,00 грн. на рік. Договір укладений строком на п`ять років та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дешко Н.М., реєстровий номер № 545. Також відповідачем надані суду виписки із медичних карт, відповідно до яких, він має перелік захворювань та призначення щодо лікування.

Позивачем суду надано копію договору оренди житла, відповідно до якого орендна плата за житло становить 12 004 крони на місяць, що за курсом приблизно становить 55 575 грн., доказів сплати орендної плати саме позивачем, суду не надано. Також, позивач зазначила, що офіційно працює, однак доказів про розмір заробітної плати не надала. На підтвердження позовних вимог, позивачем надані рахунки на сплату гуртків для дітей, однак не надано доказів коли та ким були сплачені вказані рахунки.

Крім того, позивачем в якості доказів суду надані офіційні розрахунки Шведського споживчого агентства про орієнтовний розмір витрати на дітей відповідно віку. Суд погоджується з запереченнями відповідача, що наданий доказ не підтверджує фактичні витрати позивача, а є лише приблизним розрахунком витрат.

Заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно не буде відповідати вимогам законодавства та порушить права відповідача.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, визначивши її у розмірі 1/6 частини доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів спрямований на забезпечення якнайкращих інтересів дітей, які мають перевагу перед інтересами батьків, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку та буде достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку.

Зважаючи на викладене, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення аліментів, тому враховуючи вимоги ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача витрат понесених на нотаріально засвідчений переклад доданих до справи документів у розмірі 13473,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 7-9 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат, позивачем надано платіжну інструкцію № В3ХЕ-К202-0Н2Р-0122 від 07.07.2026 року на суму 13473,00 грн., кошти сплачені ФОП ОСОБА_10 , призначення платежу: за послуги перекладу.

Суд вважає, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то вказані судові витрати мають бути стягнені з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 50 %, що становить 6736,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76,77, 78, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.07.2018 у справі № 641/1334/18, з твердої грошової суми на стягнення у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , — у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 17.07.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 6736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлений 02.11.2026 року.

Суддя В.О.Музиченко