Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №340/2958/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2958/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7-а; код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020– 2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 07.11.2025 року, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 року, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести, починаючи з 07.11.2025 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020– 2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115, а починаючи з 01.03.2026 року – на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115), та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Позов мотивовано тим, що позивач з 2023 року отримує пенсію за віком. У 2024– 2026 роках відповідач не провів належного перерахунку його пенсії з метою індексації відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення. На заяву позивача про перерахунок (індексацію) пенсії відповідач відповів відмовою, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що пенсію за віком позивачу обчислено з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020– 2022 роки. Внаслідок індексації, проведеної у 2024– 2026 роках, пенсія позивача не підвищилася, оскільки збільшений на коефіцієнти показник виявився меншим від того, що застосований під час призначення пенсії. У зв`язку з цим позивачу щороку встановлювалися щомісячні доплати до пенсії, передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Вважаючи свої дії правомірними, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує з 22.12.2023 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Під час визначення заробітної плати для обчислення пенсії позивачу застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020– 2022 роки.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою, у якій просив провести належну індексацію його пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України.

У відповіді від 20.04.2026 року відповідач повідомив позивача, що перерахунки його пенсії з метою індексації у 2024– 2026 роках проведено відповідно до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону № 1282-XII).

У зв`язку з необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 року прийнято Закон України № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства», яким частину п`яту статті 2 Закону № 1282-XII викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII в редакції Закону № 2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Преамбулою названого Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 року прийняв постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 124).

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%

К = ------------------------ + 1%,

100%

де ЗСЦ – показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ – показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% – 100%,

де Псзп (1) – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону № 1058-IV та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст.785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 124 під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

З метою забезпечення у 2021– 2026 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України визначив, що відповідні перерахунки пенсій мають проводитися з таких дат та з урахуванням таких розмірів коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії:

- з 01.03.2021 року – 1,11 згідно з постановою № 127;

- з 01.03.2022 року – 1,14 згідно з постановою № 118;

- з 01.03.2023 року – 1,197 згідно з постановою № 168;

- з 01.03.2024 року – 1,0796 згідно з постановою № 185;

- з 01.03.2025 року – 1,115 згідно з постановою № 209;

- з 01.03.2026 року – 1,121 згідно з постановою № 236.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин справи, що розглядається, позивач з 22.12.2023 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Відмову в проведенні індексації пенсії відповідач обґрунтував тим, що для обчислення пенсії позивача у 2023 році враховано показник середньої заробітної плати в Україні за 2020– 2022 роки в розмірі 12236,71 грн, який є більшим, ніж показник, визначений відповідно до Порядку № 124.

З 01.03.2024 року відповідач на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 провів перерахунок (індексацію) пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7994,47 грн (7405,03 грн х 1,0796).

З 01.03.2025 року відповідач на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 провів перерахунок (індексацію) пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 8913,83 грн (7994,47 грн х 1,115).

З 01.03.2026 року відповідач на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 провів перерахунок (індексацію) пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9992,40 грн (8913,83 грн х 1,121).

Спірним у справі є питання наявності підстав для індексації пенсії позивача у 2024– 2026 роках та в разі їх наявності – визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який необхідно застосувати при проведенні перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV: показник станом на 01.10.2017 року, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти у 2019– 2026 роках, чи той показник, який використовувався при обчислені розміру пенсії при її призначенні.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання щорічної індексації пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV, були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.04.2025 року у справі № 200/5836/24 зазначила, що, запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

За висновком Верховного Суду положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає в забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи з урахуванням сплачених внесків та тривалості страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування, оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу: чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Тож вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи.

Отже, за висновком Верховного Суду, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосування під час проведення індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним.

З урахуванням викладеного абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку має використовуватися той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії в момент її призначення.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 року у справах №№ 200/422/24, 620/7211/24, від 28.01.2025 року у справах №№ 120/1483/24, 400/4663/24, від 20.02.2025 року у справі № 460/2711/24, від 30.04.2025 року у справі № 440/9779/24, від 13.05.2025 року у справі № 560/8245/24, від 29.05.2025 року у справі № 400/3325/24, від 15.07.2025 року у справі № 260/3981/24, від 28.07.2025 року у справі № 420/18490/24, від 25.08.2025 року у справі № 120/10769/24, від 18.09.2025 року у справі № 340/4000/24 та багатьох інших.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин справи, що розглядається, суд констатує, що з метою забезпечення у 2021– 2026 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: у 2021 році – 1,11 згідно з постановою № 127, у 2022 році – 1,14 згідно з постановою № 118, у 2023 році – 1,197 згідно з постановою № 168, у 2024 році – 1,0796 згідно з постановою № 185, у 2025 році – 1,115 згідно з постановою № 209, у 2026 році – 1,121 згідно з постановою № 236.

Таким чином, індексація пенсій у 2021– 2026 роках мала проводитися відповідно до постанов №№ 127, 118, 168, 185, 209, 236, Порядку № 124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення, встановлених після призначення пенсії.

Водночас пенсію позивачу призначено з 22.12.2023 року з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки, тобто вже після проведення індексацій 2021– 2023 років. Тому коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14 та 1,197 до пенсії позивача не застосовуються, а її індексація мала проводитися з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення, встановлених починаючи з 2024 року: 1,0796, 1,115 та 1,121.

При цьому суд виходить з того, що за висновком Верховного Суду під час індексацій пенсій у 2024– 2026 роках пенсійний орган мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії.

У спірних відносинах пенсія за віком позивачу у 2023 році обчислена з урахуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2020– 2022 роки у розмірі 12236,71 грн.

А тому й індексація пенсії позивача мала проводитися з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, тобто 12236,71 грн: з 01.03.2024 року – шляхом його множення на коефіцієнт збільшення 1,0796, з 01.03.2025 року – шляхом послідовного збільшення (множення) показника 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 року – шляхом послідовного збільшення (множення) показника 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121.

Послідовне врахування для цілей проведення позивачу індексації пенсії коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2024– 2026 роки у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121 передбачено абзацом другим пункту 5 Порядку № 124, відповідно до якого кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

При цьому суд вкотре звертає увагу на сталу та послідовну позицію Верховного Суду щодо необхідності врахування всіх коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати під час проведення індексації пенсії (зокрема, постанова судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі № 200/5836/24, постанови Верховного Суду від 13.05.2025 року у справі № 560/8245/24, від 29.05.2025 року у справі № 400/3325/24, від 20.06.2025 року у справі № 120/10693/24, від 15.07.2025 року у справі № 260/3981/24, від 28.07.2025 року у справі № 420/18490/24, від 25.08.2025 року у справі № 120/10769/24, від 30.10.2025 року у справі № 560/1991/25 та ін.).

Більш того, Верховний Суд у постанові від 08.12.2025 року у справі № 440/254/25 зазначив, що індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 127, № 118, № 168 та № 185 здійснюється шляхом послідовного застосування всіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації. Тому навіть у межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, суд зобов`язаний застосувати всі встановлені законодавством коефіцієнти індексації, починаючи з 01.03.2021 року, у тому числі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, що підлягають послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Тотожні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі № 440/2506/25, від 04.12.2025 року у справі № 440/6585/25.

А тому та обставина, що позивач просить провести перерахунок пенсії лише починаючи з 07.11.2025 року, не означає, що під час такого перерахунку має бути застосований виключно коефіцієнт збільшення, чинний на цю дату (1,115, встановлений постановою № 209). Показник, який враховувався для обчислення пенсії позивача, має бути послідовно збільшений на всі коефіцієнти, встановлені після призначення пенсії.

Натомість позивач має право на проведення перерахунку (індексації) пенсії з 07.11.2025 року з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, визначених постановами Кабінету Міністрів України у 2024– 2025 роках, а саме 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 року – також коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення пенсії за віком (12236,71 грн), з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У спірних відносинах позивач звертався до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з метою її індексації за 2024– 2026 роки, а відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, тобто вчинив дії, які за наведених обставин слід визнати протиправними.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд ураховує, що визначена станом на 1 березня відповідного календарного року сума індексації пенсії зберігається під час проведення індексації в наступних роках, а тому порушене право належить захистити шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо непроведення індексації пенсії позивача з 07.11.2025 року з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення пенсії (12236,71 грн), у розмірах 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 року – також коефіцієнта збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115) та зобов`язання відповідача здійснити з 07.11.2025 року перерахунок (індексацію) пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 року – на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту підлягають права, свободи чи інтереси особи, які порушені на момент звернення до суду. Захист права на майбутнє, тобто такого, яке ще не порушене і щодо якого існує лише припущення про можливе порушення в майбутньому, нормами КАС України не передбачено.

Перерахунок пенсії позивача з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121 відповідач не проводив, а отже, і рішення про джерело та порядок виплати перерахованої пенсії не ухвалював. Доказів того, що відповідач вже вирішив або вирішуватиме виплачувати позивачу перераховану на виконання цього рішення пенсію за рахунок видатків на погашення заборгованості на виконання судових рішень чи в іншому, ніж загальний, порядку, матеріали справи не містять.

Таким чином, вимога позивача в цій частині ґрунтується на припущенні щодо можливої поведінки відповідача в майбутньому і спрямована на захист права, яке на момент звернення до суду не порушене. Крім того, питання порядку та джерела виплати сум пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, стосується стадії виконання рішення суду, а не вирішення спору по суті. За таких обставин підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

Зважаючи на встановлені під час судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України в разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1064,96 грн за подання позовної заяви немайнового характеру, яка містить три вимоги: про визнання протиправними дій відповідача, про зобов`язання провести перерахунок пенсії та про зобов`язання здійснювати її виплату з визначених позивачем видатків бюджету Пенсійного фонду України. Оскільки суд задовольнив дві з трьох вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 709,97 грн (1064,96 грн : 3 ? 2).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 243– 246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7-а; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020– 2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 07.11.2025 року, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 року, для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести, починаючи з 07.11.2025 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020– 2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115, а починаючи з 01.03.2026 року – на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 709,97 грн (сімсот дев`ять гривень 97 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК