Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №340/4204/25
Суддя: О. А. ЧЕРНИШ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4204/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , через адвоката Молчанова О.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 . Позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та 12.01.2024 року отримав тяжке порання, пов`язане із захистом Батьківщини. У зв`язку з цим він з січня 2024 року і дотепер перебуває на лікуванні в закладах охорони здоров`я. З травня 2024 року позивач проходить лікування у закордонному закладі охорони здоров`я у м. Орхус (Данія). Відповідач безпідставно з жовтня 2024 року припинив нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 100000 грн. З цих підстав представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та щомісячного грошового забезпечення у період з 01.10.2024 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому щомісячну додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 01.10.2024 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому щомісячне грошове забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав.
Ухвалою судді від 27.06.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що після поранення у січні 2024 року позивач вибув на лікування. З вересня 2024 він зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з перебуванням на тривалому лікуванні і відтоді у військову частину не повернувся. З жовтня 2024 року виплата позивачу грошового забезпечення проводяться в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. До військової частини НОМЕР_2 не надходив висновок ВЛК про продовження строку перебування військовослужбовця ОСОБА_1 на лікуванні у медичних закладах, який би давав підстави відновити йому виплату щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 у квітні 2022 року був призваний на військову службу в Збройні Сили України за призовом під час мобілізації. З листопада 2022 року проходив службу у складі військової частини НОМЕР_2 .
Позивач брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, та має статус учасника бойових дій (посвідчення НОМЕР_4 від 22.08.2023 року).
Солдат ОСОБА_1 12.01.2024 року в районі населеного пункту Григорівка Донецької області під час виконання бойового завдання отримав поранення (вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої та лівої гомілки, стегна, зап`ястя, правого передпліччя) внаслідок ворожого мінометного обстрілу.
Командир військової частини НОМЕР_2 склав довідку №313 від 16.01.2024 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
За наказом командира військової частини НОМЕР_2 №13 від 13.01.2024 року позивач 13.01.2024 року вибув з військової частини на лікування у зв`язку з пораненням.
З 13.01.2024 року по 08.05.2024 року він перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров`я України.
У лютому 2024 року КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради", де тоді перебував на лікуванні позивач, склала висновок від 26.02.2024 року про необхідність його направлення на лікування закордон.
У травні 2024 року ВЛК КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради" провела медичний огляд ОСОБА_1 і визнала його поранення таким, що пов`язане із захистом Батьківщини. ВЛК на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб прийняла постанову про те, що позивач потребує тривалого лікування за кордоном (довідку ВЛК №125 від 07.05.2024 року).
Позивач 08.05.2024 року в порядку медичної евакуації прибув на лікування за кордон у Данію. Того ж дня він госпіталізований до Університетської лікарні м. Орхус для лікування після бойових поранень.
За наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №251 від 04.09.2024 року позивач увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 на підставі пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Позивач, перебуваючи на лікуванні за кордоном, у червні 2025 року через представника звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач з жовтня 2024 року не нараховує та не виплачує належне йому щомісячне грошове забезпечення та додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до пунктів 1, 2, 9 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.
Згідно з пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України від 11.04.2024 року № 3633-IX) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Пунктом 1 статті 11 Закону № 2011-XII передбачено, що турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників).
Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я.
У разі відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров`я, відповідних відділень або ліжко-місць чи спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я за рахунок програми державних гарантій медичного обслуговування населення або інших бюджетних програм, розпорядниками яких є органи управління такими закладами.
У період дії воєнного стану військовослужбовці, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, можуть бути направлені відповідно до висновку військово-лікарської комісії для подальшого надання їм медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації до медичних закладів, розташованих за межами України.
У разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг у закладах охорони здоров`я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.
Постановою Кабінету Міністрів України №411 від 05.04.2022 року затверджено Порядок направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон (надалі - Порядок №411).
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №411 направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги підлягають особи із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалі у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - захисники України), за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та повідомлення від Координаційного центру з надзвичайних ситуацій (Emergency Response Coordination Centre) Європейської Комісії через електронну платформу “Система раннього попередження та реагування” (Early Warning and Response System) про готовність конкретної країни - члена Європейського Союзу на безоплатній основі прийняти на лікування та/або письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров`я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування.
Направлення захисників України на лікування за кордон ініціюється закладами охорони здоров`я, в яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації.
Висновок про необхідність направлення на лікування за кордон готується закладом охорони здоров`я, в якому захисник України перебуває на лікуванні та/або реабілітації, і підписується керівником закладу охорони здоров`я та лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я, визначеним керівником цього закладу або уповноваженою на прийняття відповідних рішень особою, за формою згідно з додатком.
Пунктом 8 Порядку №411 передбачено, що загальний час перебування захисника України на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати 12 місяців підряд.
Згідно з пунктом 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: 15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення №402).
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд проводиться ВЛК зокрема з метою визначення: придатності військовослужбовців до військової служби; потреби у тривалому лікуванні.
У главі 6 розділу ІІ Положення №402 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наведені такі норми щодо медичного огляду військовослужбовців:
6.13. Загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.
У разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг в закладах охорони здоров`я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.
Після повернення із лікування з-за кордону військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України для визначення придатності до військової служби або потреби у тривалому лікуванні, за рішенням керівника закладу охорони здоров`я (установи) або інших осіб, визначених абзацом першим пункту 6.1 глави 6 цього розділу.
З метою визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців за кордоном, медичний огляд може проводитися дистанційно, гарнізонними ВЛК НВМКЦ "ГВКГ", ВМКЦ регіонів за направленням командирів військових частин за місцем їх служби або посадових осіб, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці. У таких випадках до ВЛК разом з направленням на медичний огляд подаються медичні документи військовослужбовця (документи, що підтверджують направлення на лікування за кордон, виписки із медичних карт стаціонарного хворого, консультативні висновки лікарів-спеціалістів, результати додаткових методів досліджень, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), медичні документи іноземних закладів охорони здоров`я (завірені в установленому законодавством порядку копії, перекладені українською мовою) та військово-облікові документи (довідки про проходження військової служби, у тому числі за кордоном, про безпосередню участь у бойових діях тощо).
Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.
6.16. Медичний огляд ВЛК обов`язково проводиться військовослужбовцям, які потребують тривалого лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги.
Військовослужбовці, які згідно з Критеріями направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 квітня 2022 року № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2022 року за № 414/37750, належать до категорії пацієнтів, медична та/або реабілітаційна допомога яким може надаватися за кордоном, направляються на медичний огляд ВЛК для визначення потреби у тривалому лікуванні за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи).
Щодо військовослужбовців, які згідно із зазначеними в абзаці другому цього пункту Критеріями потребують лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної допомоги, ВЛК приймає постанову: "Потребує тривалого лікування протягом ______ календарних днів". Примірник довідки ВЛК із зазначеною постановою підлягає направленню до військової частини за місцем проходження служби військовослужбовцем, відповідно до пункту 22.3 глави 22 цього розділу.
Механізм направлення військовослужбовців на лікування за кордон визначається Порядком направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 411.
Порядок надання військовослужбовцям медичної допомоги в іноземних закладах охорони здоров`я визначається законодавством держав, в яких вони перебувають на лікуванні.
Статтею 9-2 Закону №2011-XII передбачено, що на період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" №3161-IX від 28.06.2023 року, установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX:
- військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України (абзац 3),
- військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби щодо захисту Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без урахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування у розпорядженні (дня виключення із списків особового складу під час звільнення з військової служби) таким військовослужбовцям щомісячно виплачуються оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень (абзац 5).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі - постанова КМУ №168).
Абзацом 8 пункту 1-1 постанови КМУ №168 передбачено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Згідно з пунктом 1-2 постанови КМУ №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 2-1 постанови КМУ №168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:
- порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;
- особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1 і 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок №260), який містить зокрема такі норми:
I. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
2. Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
4. Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавку за вислугу років;
підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
премію;
морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
8. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
9. Виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
11. У разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни, за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні за періоди цих змін.
14. Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
15. Грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
XXVIII. Виплата грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад
1. Грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
5. Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
XXXIV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
3. Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
9. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.
10. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
11. У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
12. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
16. Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою позивачу, як військовослужбовцю Збройних Сил України, грошового забезпечення та додаткової винагороди за період його перебування на тривалому лікуванні в закладах охорони здоров`я за кордоном.
Суд зазначає, що військовослужбовці звільняються від виконання службових обов`язків у зв`язку з перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах. За цей час за ними зберігається виплата щомісячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою, але не більше 4 місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після 4 місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку ВЛК, наказу командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах.
Таким чином, не пізніше ніж через 4 місяці від початку лікування ВЛК повинна провести огляд для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні.
Висновок ВЛК про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
До 04.10.2023 року загальний час збереження військовослужбовцю виплати щомісячного грошового забезпечення за період безперервного лікування в лікарняних закладах та у відпустці для лікування не був обмежений.
З 05.10.2023 року загальний час збереження військовослужбовцю щомісячного грошового забезпечення за період безперервного перебування в лікарняних закладах за кордоном (включаючи час переміщення з одного іноземного лікарняного закладу до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями) не може перевищувати 12 місяців, як це було передбачено пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України №3379-IX від 06.09.2023 року).
При цьому загальний час збереження військовослужбовцю щомісячного грошового забезпечення за період безперервного перебування в лікарняних закладах та у відпустці для лікування в межах України цим Законом України не обмежувався.
З 04.05.2024 року загальний час збереження військовослужбовцю щомісячного грошового забезпечення за період безперервного перебування в лікарняних закладах та у відпустці для лікування в межах України та за кордоном не може перевищувати 12 місяців поспіль, відповідно до пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 року).
Не пізніше закінчення цього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування військовослужбовець підлягає огляду ВЛК для вирішення питання про його придатність до військової служби.
Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 10.09.2025 року № 1125, якою:
- погодився з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом одного року з дня набрання чинності цією постановою експериментального проекту щодо організації проходження лікарської, військово-лікарської експертизи особами із складових сил оборони та сил безпеки, які перебувають на тривалому лікуванні в іноземних закладах охорони здоров`я (далі - експериментальний проект);
- затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо організації проходження лікарської, військово-лікарської експертизи особами із складових сил оборони та сил безпеки, які перебувають на тривалому лікуванні в іноземних закладах охорони здоров`я.
Цей Порядок визначає процедуру реалізації експериментального проекту щодо організації проходження військово-лікарської експертизи захисниками та захисницями України, які безперервно перебувають на лікуванні протягом 12 місяців та стан здоров`я яких внаслідок хвороби або травми (поранення, контузії, каліцтва) перешкоджає прибуттю до військово-лікарської комісії на території України (дистанційне проведення військово-лікарської експертизи).
Суд зазначає, що військовослужбовцям під час дії воєнного стану виплачується також особливий вид винагород – додаткова винагорода на період дії воєнного стану, передбачена постановою КМУ №168.
Право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. мають зокрема, ті військовослужбовці, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, та перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - за весь час (періоди) перебування на лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини за місцем штатної служби військовослужбовця.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. таким військовослужбовцям є документи, що підтверджують:
- факт отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини - довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення №402, та висновок (постанова) ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні - виписка із медичної карти стаціонарного хворого або довідка закладу охорони здоров`я про перебування на лікуванні, наказ командира військової частини про вибуття на лікування.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем 12.01.2024 року тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку з яким він перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я України у період з 13.01.2024 року по 07.05.2024 року. Згідно з висновком ВЛК від 07.05.2024 року позивач потребує тривалого лікування за кордоном. Позивач направлений на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і з 08.05.2024 року безперервно перебував на лікуванні в іноземному закладі охорони здоров`я Королівства Данія. З 04.09.2024 року він виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні із залишенням у списках особового складу цієї військової частини.
Лікуючий лікар-ортопед з Університетської лікарні м. Орхус (Данія) щомісяця протягом травня 2024 року – травня 2025 року видавав довідки, якими підтверджував, що позивач є пацієнтом цього закладу охорони здоров`я та продовжує проходити курс лікування після бойового поранення. Зазначеними документами підтверджено проведення позивачу хірургічного лікування, ендопротезування та реабілітаційних заходів.
Після направлення на лікування за кордон позивач до України не повертався.
З наданої відповідачем довідки-розрахунку вбачається, що за час перебування позивача на лікуванні у січні – вересні 2024 року йому щомісяця виплачувалося щомісячне грошове забезпечення за останньою займаною посадою (посадовий оклад – 2820 грн., оклад за військовим званням – 530 грн., надбавка за вислугу років – 837,50 грн., надбавка за особливості проходження служби – 2721,88 грн., премія – 14748,60 грн.), а також додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168.
З жовтня 2024 року по травень 2025 року щомісячне грошове забезпечення виплачувалося позивачу у розмірі окладу за військовим званням (530 грн.) та надбавки за вислугу років (132,50 грн.).
З червня 2025 року відповідач припинив виплату позивачу зазначених видів грошового забезпечення.
З жовтня 2024 року позивачу не виплачується додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168.
Відповідач у вказаний період не видавав накази про зупинення/обмеження виплати позивачеві грошового забезпечення з підстав, передбачених пунктом 15 розділу І Порядку №260.
Сторони не надали суду доказів того, що у період перебування позивача на лікуванні в іноземному закладі охорони здоров`я проводилася військово-лікарська експертиза з метою визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовця за кордоном або визначення його придатності (непридатності) до військової служби, як це передбачено пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII, пунктом 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення №402 або постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2025 року № 1125.
Відповідач, обґрунтовуючи правомірність зменшення позивачу виплат з жовтня 2024 року до травня 2025 року та повного їх припинення з червня 2025 року, зазначив, що оскільки позивач був виведений у розпорядження командира військової частини, перебував на лікуванні понад встановлені законодавством терміни, не надав відповідні висновки ВЛК про потребу у продовженні лікування, то згідно з нормами Порядку №260 після закінчення двомісячного строку перебування у розпорядженні за ним зберігається виключно право на отримання окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. З червня 2025 року позивач не надавав до військової частини належних медичних документів чи висновок ВЛК, які б підтверджували подальше перебування на лікуванні, у зв`язку з чим командування припинило нарахування грошового забезпечення до з`ясування відповідних обставин.
Щодо припинення виплати додаткової винагороди відповідач послався на те, що позивач не пройшов повторного медичного огляду ВЛК та не надав постанови ВЛК, яка підтверджувала б необхідність його подальшого перебування на стаціонарному лікуванні за кордоном, починаючи з жовтня 2024 року. Тому правові підстави для включення його до наказу на виплату додаткової винагороди у відповідача були відсутні. Вирішення питання про відновлення виплат можливе лише після проходження позивачем ВЛК.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, припинення або обмеження виплати грошового забезпечення військовослужбовцю повинно ґрунтуватися на конкретній нормі законодавства, а відповідні обставини мають бути належним чином установлені та документально оформлені.
Суд вважає, що відсутність нового висновку ВЛК про продовження тривалого лікування за обставин цієї справи не може розглядатися як безумовна підстава для позбавлення позивача права на грошове забезпечення, без з`ясування причин відсутності такого висновку та вжиття компетентними органами необхідних заходів для проведення відповідного огляду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було відомо про перебування позивача на лікуванні за кордоном, його стан здоров`я, характер отриманого поранення та необхідність тривалого лікування, що підтверджувалося висновком ВЛК від 07.05.2024 року і медичними документами іноземного закладу охорони здоров`я.
Саме на командування військової частини покладається обов`язок з організації проведення дистанційного огляду ВЛК для вирішення питання про потребу (відсутність потреби) військовослужбовця у тривалому лікуванні за кордоном, а також для оцінювання стану здоров`я та придатності до військової служби військовослужбовців, які перебувають на лікуванні в іноземних закладах охорони здоров`я, без їхньої особистої присутності.
Натомість відповідач, будучи обізнаним про обставини перебування позивача за кордоном та його стан здоров`я, фактично переклав на військовослужбовця негативні наслідки відсутності повторного висновку ВЛК, не довівши, що вжив усіх передбачених законодавством заходів для організації відповідного огляду.
Саме по собі закінчення дванадцятимісячного строку безперервного лікування (лікування позивача в Україні розпочалося 13.01.2024 року, а 08.05.2024 року продовжилося в Данії) не свідчить про автоматичне припинення військової служби, втрату військовослужбовцем статусу військовослужбовця або припинення всіх виплат незалежно від інших юридично значущих обставин.
Після закінчення такого строку підлягають вирішенню питання щодо стану здоров`я військовослужбовця, його придатності до військової служби та подальшого проходження військової служби в порядку, визначеному законодавством.
При цьому пункт 9 статті 9 Закону №2011-XII передбачає спеціальну гарантію збереження грошового забезпечення військовослужбовцям, виведеним у розпорядження командира військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні.
Зокрема, за такими військовослужбовцями зберігаються посадовий оклад за останнім місцем служби, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, у межах строку, визначеного пунктом 11 статті 10-1 цього Закону.
Правила обмеженої виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні, передбачені розділом XXVIII Порядку №260, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки час перебування військовослужбовця на лікуванні виключається із загального періоду перебування військовослужбовця у розпорядженні, а у цей період за ним зберігається право на отримання грошового забезпечення відповідно до спеціальних норм законодавства, які регулюють порядок грошового забезпечення військовослужбовців під час тривалого лікування.
Виведення позивача у розпорядження командира військової частини не припиняє його права на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, якщо продовжують існувати передбачені цією постановою умови для її виплати. Для вирішення питання про виплату такої винагороди визначальним є встановлення факту перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та належне документальне підтвердження цих обставин.
Суд вважає, що позивач, як військовослужбовець, який у зв`язку із тяжкою травмою (пораненням), пов`язаним із захистом Батьківщини, безперервно перебував на тривалому лікуванні в іноземному закладі охорони здоров`я, у спірний період мав право на збереження виплати щомісячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою та на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.
Суд зауважує, що додаткова винагорода виплачується за час (періоди) перебування у закладах охорони здоров`я (у тому числі іноземних держав) саме на стаціонарному лікуванні, що передбачає отримання військовослужбовцем медичної та/або реабілітаційної допомоги у стаціонарних умовах. Розмір винагороди становить 100000 грн. в розрахунку на місяць і визначається пропорційно часу (дням) перебування на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. Сам факт перебування особи в закладі охорони здоров`я або проходження амбулаторної реабілітації не є достатнім для висновку про наявність права на таку винагороду за весь період.
Тож такі періоди мають бути підтверджені належними доказами, які достовірно засвідчують факт перебування військовослужбовця саме на стаціонарному лікуванні, отримання ним медичної та/або реабілітаційної допомоги у стаціонарних умовах, а також тривалість такого лікування.
Відповідач не надав доказів належної організації повторного огляду ВЛК, не довів наявності законних підстав для припинення нарахування грошового забезпечення та не обґрунтував правомірність невиплати додаткової винагороди за підтверджені періоди стаціонарного лікування.
Суд погоджується із доводами позову, що військова частина НОМЕР_2 у спірних правовідносинах допустила протиправну бездіяльність, оскільки з жовтня 2024 року не виплачує позивачу належне йому грошове забезпечення у належному розмірі.
Порушене право позивача слід захистити, зобов`язавши військову частину НОМЕР_2 , у якій позивач перебуває у списках особового складу, відновити йому з жовтня 2024 року нарахування та виплату належних йому сум щомісячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою та додаткової винагороди за постановою КМУ №168 за відповідні періоди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визначаючи спосіб судового захисту, суд враховує, що саме відповідач володіє необхідними відомостями щодо нарахованих і виплачених позивачу сум, а також має повноваження здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення та оформити його виплату.
Судові витрати сторони не понесли.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення у належному розмірі за період перебування на тривалому лікуванні, починаючи з жовтня 2024 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 відновити нарахування та виплату військовослужбовцю ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за підтверджені періоди стаціонарного лікування внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, починаючи з жовтня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua