Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/1909/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/1909/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 06.05.2024 року № 0370460707 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43585411) штрафних (фінансових) санкцій на суму 161984,75 та ППР № 0370470707 на суму 2040 грн.

В обґрунтування вимог позову позивач вказує на процедурні порушення при призначенні та проведенні фактичної перевірки, а також зазначає, що інформація, яка наявна в базі податкового органу не є належними доказами вчинення позивачем порушення вимог податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що з боку контролюючого органу не було допущено процедурних порушень, як на етапі призначення, так і на етапі проведення фактичної перевірки, а також доводив, що порушення приписів є вчиненими позивачем та доведеними податковим органом.

Позивач із позицією відповідача не погодився, надав відповідь на відзив, в якій наполягав, що відповідачем не спростовано доводів товариства, не обґрунтовано правомірність формування Наказу про призначення перевірки, а також не спростовано доводів позивача про відсутність в його діях спірних порушень

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД», код ЄДРПОУ: 43585411, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, буд. 87, зареєстровано у якості юридичної особи з 22.09.2017 з основним видом економічної діяльності, згідно КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Бучанська ДПІ).

На підставі ст.ст. 20, 80 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) з питань дотримання вимог ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (зі змінами та доповненнями), Законів України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), від 01.06.2000 № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями), від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці, ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до Наказу від 03.04.2024 № 2111-п «Про проведення фактичних перевірок» та на підставі направлень на перевірку від 04.04.2024 № 8049/26-15-07-07-01, № 8050/26-15-07-07-01, у проміжок часу з 14 год. 56 хв. 04.04.2024 по 17 год. 30 хв. 04.04.2024, у присутності адміністратора, ОСОБА_1 , проведена фактична перевірка господарської одиниці (магазину-кафе), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Ушакова Миколи, буд. 14-А, де здійснює діяльність ТОВ «Еко Трейдінвест ЛТД».

За результатами здійсненої перевірки контролюючим органом складено Акт про її результати від 04.04.2024 № 28686/26/15/07/43585411, у якому зроблено висновок про порушення товариством п.1, п. 2 п.11, п. 12, ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265 та ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Від підпису Акта перевірки адміністратор відмовився, про що у відповідній графі Акту міститься запис, та складено Акт відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Примірник Акту було направлено на поштову адресу ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» та отримано його представником 09.04.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.

Товариство з висновками Акту перевірки не погодилось, надало своє заперечення.

Про розгляд заперечень ГУ ДПС повідомило позивача листом від 30.04.2024 № 7711/І/26-15-07-01-04, в якому було вказано про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на що, висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі означеного Акту ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2024 № № 0370460707 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» штрафних (фінансових) санкцій на суму 161984,75 грн., за порушення ним п. 1, п. 2, п. 11, п. 12 ст.3 Закону України № 265/95-ВР, а також податкове повідомлення-рішення від 06.05.2024 №0370470707 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» штрафних (фінансових) санкцій на суму 2040 грн., за порушення товариством ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України.

Податкові повідомлення-рішення було направлено на поштову адресу товариства та отримано його представником 09.05.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 09.07.2024 № 20894/6/99-00-01-03-01-06 податкові повідомлення рішення від 06.05.2024 № 0370460707 та № 0370470707 залишені без змін, а Скарга без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Підпунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а також встановлено чітке розмежування щодо порядку проведення цих окремих видів перевірок.

Так, відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Суд зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 02.04.2024 у справі № 640/22507/21.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Враховуючи зазначене, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.11.2024 по справі №160/2202/24, неналежне розкриття змісту підстав проведення перевірки в наказі (зокрема, лише з використанням нумераційного позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України) не є автоматичною підставою для визнання наказу протиправним, якщо загальні положення підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу охоплюють такі підстави.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: (пункт 80.2.2.) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 березня 2024 року в справі № 420/9909/23 викладено наступний правовий висновок:

«У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».

Суд звертає увагу, що у Наказі Головного управління ДПС у м. Києві від 03.04.2024 № 2111-п, підстави для проведення фактичної перевірки визначені наступним чином«… на підставі підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зі змінами та доповненнями, Закону України від 21.06.2012 № 5007 «Про ціни і ціноутворення», зі змінами та доповненнями, також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС вирішено провести фактичні перевірки платників податків, зазначених у додатках 1-11, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність ліцензій, свідоцтва, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки)».

В обґрунтування формування вказаного Наказу зазначено про Доповідну записку управління фактичних перевірок від 03.04.2024 № 673/26-15-07-07-00-12.

Додатком № 3 до цього Наказу є витяг з переліку суб`єктів господарювання, а саме: ТОВ «ЕКО «ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» код ЄДРПОУ: 43585411, адреса об`єкта: м. Київ, Святошинський р-н., вул. Ушакова Миколи ,б. 14-А, періоду, що перевіряється: згідно ст.. 102 ПК України від 02.12.2010 № 2775, тривалістю не більше 10 діб, з 04.04.2024.

За таких обставин чітко вбачається, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт саме 80.2.2 (наявна інформація) пункту 80.2 статті 80 ПК України та зазначено про джерело цієї інформації - доповідна записка управління фактичних перевірок № 673/26-15-07-07-00-12 від 03.04.2024, а тому доводи позивача про недотримання контролюючим органом вимог ПК України, які пред`являються до наказу про проведення фактичної перевірки, є помилковими.

Щодо незгоди позивача стосовно інших реквізитів Наказу, суд зазначає, що сама по собі форма оформлення Наказу не є визначальною, однак документ повинен відповідати встановленим законодавством вимогам щодо його створення та оформлення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України в наказі про проведення перевірки має бути зазначено дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Суд встановив, що Наказ містить в собі всі необхідні реквізити для визнання його дійсним, застережень щодо форми внесення реквізитів у Наказ та в його Додатки чинне законодавство не містить.

При цьому, відповідний додаток до наказу як розпорядчого акта, має таку саму юридичну силу, що і основний документ, а тому Наказ № 2111-п та Додатки до нього складають єдиний розпорядчий акт тому, посилання позивача на те, що проставляння у певних графах Наказу та додатках до нього реквізитів від руки суд розцінює, адже, як вже зазначено вище, норми податкового законодавства не визначають порядку оформлення наказу про проведення перевірки та не забороняють заповнення окремих граф наказу від руки.

Щодо тверджень позивача про відсутність у контролюючого органу можливості використання в ході проведення фактичної перевірки податкової інформації, яка міститься в СОД РРО суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО).

Згідно з розділом II цього Порядку СОД РРО є інформаційною системою, призначеною для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО, у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО, перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Пункт 7 розділу II Порядку передбачає, що СОД РРО забезпечує збереження документів, створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи, та створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2024 у справі №280/6832/23 зазначив про те, що інформація, яка зберігається в СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно - телекомунікаційних систем, зокрема інформація про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватись контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Крім цього, й у постанов Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №420/12365/20 суд, також, зазначив, що інформація з СОД РРО є належним доказом під час перевірки, оскільки вона формується автоматично та відображає реальні дані про розрахункові операції.

Відтак, відомості з СОД РРО є законним і достовірним джерелом інформації, яке може бути використане контролюючими органами для виявлення та доведення порушень законодавства та застосування штрафних санкцій, якщо така інформація здобута і використана у межах повноважень, передбачених ПК України та Законом №265/95-ВР. Контролюючий орган отримує відомості з СОД РРО автоматично через централізовану систему за офіційними запитами або безпосередньо під час перевірки, отже ці дані є законним джерелом, у тому числі, для встановлення і підтвердження порушень.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності підстав для використання контролюючим органом інформації, наявної в бази СОД РРО.

Стосовно не згоди позивача із періодом перевірки, суд зазначає, що факт зазначення в наказі періоду діяльності, який підлягає перевірці (згідно ст.102 ПК України), суд зазначає, що вказівка на такий період не свідчить про зміну виду перевірки, оскільки абзац третій пункту 81.1 статті 81 ПК України прямо передбачає, що в наказі про проведення перевірки зазначається, зокрема, період діяльності, який буде перевірятися.

Суд зазначає, що під час фактичної перевірки контролюючий орган може використовувати податкову інформацію, зокрема дані інформаційних систем, а також досліджувати документи, пов`язані з предметом такої перевірки, саме по собі витребування та аналіз документів у межах предмета фактичної перевірки не змінює її правової природи.

Перевірка даних за минулий період (відповідно до статті 102 ПК України, тобто за період 1095 днів) в ході проведення фактичної перевірки не заборонена чинними нормами законодавством, а тому контролюючий орган в межах наданих повноважень також може використовувати дані розрахункових операцій суб`єкта господарювання за цей період.

У цій справі предметом перевірки були питання дотримання порядку проведення розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності документів на товар, а також дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Отже, дослідження документів щодо походження товару, його оприбуткування та відображення у місці реалізації узгоджується з предметом фактичної перевірки та не свідчить про проведення документальної перевірки.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки.

Щодо відповідності предмету фактичної перевірки її підставам, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, зазначеної Верховним Судом у постановах від 10.12.2020 по справі №814/733/17, від 15.02.2023 по справі №820/6187/16, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Така позиція Верховного Суду підтверджує законність дій контролюючого органу.

Позивач вважає, що наслідки перевірки у вигляді податкових повідомлень- рішень прямо залежать від правомірності наказу про її проведення та посилається на висновки Верховного Суду, який вказує, що підставою для скасування рішень контролюючого органу є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення.

Позивач вважає, що до істотних порушень, які є підставами для визнання висновків перевірки протиправними, належить складання акту фактичної перевірки з порушенням встановленого порядку у зв`язку з неможливістю ідентифікації фактичних підстав призначення перевірки, недотримання порядку призначення перевірки, неправомірності її проведення у присутності адміністратора, а ні директора товариства, неможливості використання інформації з СОД РРО.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача, оскільки підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України містить всі необхідні елементи для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), тож посилання в наказі на цю норму є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Крім цього, фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Одна з особливостей фактичної перевірки - фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1. ст.80 ПК України).

Зазначене повною мірою кореспондує з вимогами п.81.1, п.81.2 ст.81 та ст.86 ПК України.

Так, особа, яка фактично проводить розрахункові операції, відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, має такі права:

право отримувати копію наказу про проведення перевірки, направлень на проведення такої перевірки і службових посвідчень,

право не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки,

право розписатись у направленнях про ознайомлення або відмовитись здійснювати такий запис, а також право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акту про відмову.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України саме після початку перевірки (звертаємо увагу, що норма не вимагає наявності запиту після вручення наказу та направлень), тобто після ознайомлення з наказом та направленнями у платника виникає обов`язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Зазначене, так само, не суперечить абзацу першому пункту 86.5 статті 86 ПК України, де передбачено порядок підписання акту фактичної перевірки: акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Тобто, статті Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення фактичних перевірок, передбачають особливого учасника для такої перевірки - особу, яка фактично здійснює розрахункові операції, та надає їй відповідні права, зваживши на особливість проведення такої перевірки - за місцем фактичного провадження діяльності платника, проте без попередження про таку перевірку.

Твердження про невручення наказу, направлення на проведення перевірки безпосередньо позивачу або ж його представнику, не відповідає встановленим судом обставинам.

Також суд звертає увагу на правила проведення фактичної перевірки, специфікою якої є її проведення без попередження платника податків.

Щодо доводів позивача стосовно того, що в акті перевірки відсутні документи які підтверджують походження грошових коштів на проведення закупівлі суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс не містить вимоги, щоб в акті перевірки мають бути зазначені документи, які підтверджують походження грошових коштів, використаних посадовими особами ДПС для контрольної закупки.

Узагальнюючи зазначене вище, суд зазначає, що у даному випадку контролюючим органом не були допущені порушення процедурних питань щодо призначення та проведення фактичної перевірки.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Отже, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування ППР з підстав процедурних порушень призначення та проведення фактичної перевірки.

Щодо встановлених порушень за результатами проведеної фактичної перевірки, суд зазначає таке.

Так, відповідно акту перевірки, встановлено, що суб`єкт господарювання не забезпечив проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій ФН 3000999074 для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме у фіскальному чеку від 01.04.2024 № 231798, роздрукованому о 13:21:44, при продажу підакцизного товару (одноразової електронної сигарети ELF BAR) за ціною 819 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД; у фіскальному чеку від 03.04.2024 № 232882, роздрукованому о 16:59:11, при продажу підакцизного товару (тютюновмісного виробу для електронного нагрівання (ТВЕН) FIIT REGULAR DEEP, 2 шт.) на суму 180 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД.

Перед початком перевірки 29.03.2024 о 18:04:21, о 18:05:54 в магазині-кафе ТОВ «Еко Трейдінвест ЛТД» за адресою: м. Київ, вул. Ушакова Миколи, 14-А, придбано за готівкові кошти цигарки «Parliament Silver» за ціною 105 грн., воду мінеральну «Лужанська» 1,5 л. за ціною 44,70 грн., при цьому продавцем за допомогою наявного у підприємства програмного забезпечення створено та видано покупцю документ, який імітує фіскальні чеки продажу товарів.

В ньому наявні реквізити фіскального чеку, однак дані про такі операції відсутні в СОД РРО ДПС. Таким чином, встановлено факти незастосування РРО/ПРРО та/або проведення розрахунків через незареєстрований РРО/ПРРО, ненадання покупцеві розрахункового документа встановленої форми та змісту на загальну суму 149,70 грн.

Крім того, до перевірки не надано документи на запит про надання документів, пов`язані з предметом перевірки. Також суб`єкт господарювання не забезпечив ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме на запит контролюючого органу до перевірки не надано документи (у електронній або паперовій формі), що підтверджують облік та походження запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (зокрема, але не виключно документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів). Загальна сума необлікованого товару склала 156 660, 20 грн.

Отже, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлені порушення:-

п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), а саме: незастосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО/ПРРО при продажу товару та/або проведення розрахунків через незареєстрований РРО/ПРРО, ненадання покупцеві розрахункового документа встановленої форми та змісту;

п. 11 ст. 3 Закону № 265, а саме: проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів); Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.02.2025 10 - п. 12 ст. 3 Закону № 265, а саме: невиконання обов`язку щодо надання посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки документів (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті);

п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: суб`єктом господарювання до перевірки не надано документи згідно запиту про надання документів від 04.04.2024.

Згідно з розрахунком фінансових санкцій по акту фактичної перевірки розмір штрафної санкції визначено наступним чином:

224,55 грн. за порушення п.1, п.2 ст. 3 ЗУ № 265, а саме: проведення розрахункових операцій з продажу товарів на загальну суму 149,70 грн., без застосування ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків);

156660,20 грн. за порушення п. 12 ст.3 ЗУ № 265, а саме: ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, виявлено не облікованих товарів на суму 156660,20 грн.;

2040,00 грн. за порушення ст.44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю;

5100,00 грн. за порушення п. 11 ст.3 ЗУ № 265, а саме: проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із значенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів.

У зв`язку із виявленими порушеннями Головним управлінням ДПС у м. Києві складені оскаржувані повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання чи мали місце означені порушення, суд виходить з наступного.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону № 265/95-ВР (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу.

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в контролюючих органах книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

фіскальний режим роботи - це:

а) режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій;

б) режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону;

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована розділом V цього Закону, зокрема, статтею 17.

Так, відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР в разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже, кінець кожної конкретної операції оформленням відповідного розрахункового документа.

Тому, з огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів або видачі розрахункових документів без відповідності їх установленому змісту.

За першу з таких операцій потрібно застосовують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі).

Приписами вказаних норм встановлено відповідальність, зокрема за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (відсутність відповідних розрахункових документів), при цьому, як слідує з норми розмір фінансової санкції за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу - протягом календарного року.

Отже, кожен встановлений контролюючим органом факт видачі розрахункового документа без обов`язкових реквізитів, які позбавляє його відповідного статусу, є окремим правопорушенням.

При цьому, кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, розмір фінансових санкцій у такому випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Зазначене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного суду, що викладена у постановах у постановах від 22.02.2022 у справі №640/4426/19 та від 06.09.2022 у справі №420/19741/21: «Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено обов`язок суб`єкту господарювання проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок.

З наведених означень чітко простежується кінець кожної конкретної операції з використанням платіжних терміналів, а саме програмно-технічних комплексів самообслуговування, як оформлення відповідного розрахункового документа.

З огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів.

Суд вважає, що приписами вказаних норм встановлено відповідальність, зокрема за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (відсутність відповідних розрахункових документів), при цьому як слідує з норми розмір фінансової санкції за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу - протягом календарного року».

При цьому, предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Разом із цим, у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (Положення №13).

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 (в редакції, чинній станом на час проведення перевірки) фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13); вид операції (рядок 14); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 23); до сплати (рядок 24); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25); QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).

Пункти 4, 5 розділу ІІ Положення №13 передбачають, що рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. Рядки 15, 16, 18 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата.

За приписами пункту 3 розділу І Положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

За наслідками аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 дійшов висновку, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО або розрахунково книги, однак, на неповну суму вартості проданих товарів; 2) непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО; 3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а третій - з пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

Якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідальність настає за дії, які спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

Зі змісту акта фактичної перевірки, розрахунку штрафних санкцій та доводів ГУ ДПС, що наводились у відзиві, вбачається, що перевіркою встановлено, що суб`єкт господарювання не забезпечив проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій ФН 3000999074 для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме:

у фіскальному чеку від 01.04.2024 № 231798, роздрукованому о 13:21:44, при продажу підакцизного товару (одноразової електронної сигарети ELF BAR) за ціною 819 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД;

у фіскальному чеку від 03.04.2024 № 232882, роздрукованому о 16:59:11, при продажу підакцизного товару (тютюновмісного виробу для електронного нагрівання (ТВЕН) FIIT REGULAR DEEP, 2 шт.) на суму 180 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД.

При цьому у відзиві вказано, що перед початком перевірки 29.03.2024 о 18:04:21, о 18:05:54 в магазині-кафе ТОВ «Еко Трейдінвест ЛТД» за адресою: м. Київ, вул. Ушакова Миколи, 14-А, придбано за готівкові кошти цигарки «Parliament Silver» за ціною 105 грн., воду мінеральну «Лужанська» 1,5 л. за ціною 44,70 грн., при цьому продавцем за допомогою наявного у підприємства програмного забезпечення створено та видано покупцю документ, який, на думку податкового органу, імітує фіскальні чеки продажу товарів, оскільки в ньому наявні реквізити фіскального чеку, однак дані про такі операції відсутні в СОД РРО ДПС.

Таким чином, встановлено факти незастосування РРО/ПРРО та/або проведення розрахунків через незареєстрований РРО/ПРРО, ненадання покупцеві розрахункового документа встановленої форми та змісту на загальну суму 149,70 грн.

При цьому, підставою ж притягнення до відповідальності позивача, згідно пояснень контролюючого органу визначено те, що інформація, згідно з цими чеками, відсутня в базі СОД РРО.

Отже, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлені порушення:- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), а саме: незастосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО/ПРРО при продажу товару та/або проведення розрахунків через незареєстрований РРО/ПРРО, ненадання покупцеві розрахункового документа встановленої форми та змісту;

Як уже зазначалося, наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, відповідно до якого СОД РРО є офіційною інформаційною системою, що забезпечує збір, зберігання та використання електронних копій розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23.

Положення пункту 69.2 статті 69 Податкового кодексу України надають контролюючим органам право використовувати інформацію, отриману з інформаційних систем, зокрема СОД РРО, для здійснення податкового контролю.

При цьому, зміст статті 3 Закону № 265 зобов`язує суб`єкта господарювання провести розрахункову операцію через зареєстрований РРО/ПРРО; створити розрахунковий документ встановленої форми; надати його покупцеві.

Тобто проведення розрахункової операції охоплює не лише друк або видачу чека, а й її належну реєстрацію через РРО/ПРРО.

Відсутність у базі СОД РРО інформації про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека судом береться до уваги, водночас, як вже встановлено судом, перевірка проводилась 04.04.2024, а чеки, долучені до матеріалів перевірки датовані 29.03.2024, тобто отримані податковим органом з невстановлених джерел, не у межах здійсненої перевірки тому, враховуючи, що такі чеки не відображені в СОД РРО, та беручи до уваги, що такі отримані у не визначений Податковим кодексом України спосіб, суд не приймає їх до уваги у якості доказів, оскільки не може підтвердити їх аутентичність.

Відтак, суд висновує про недоведеність податковим органом порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265.

Щодо пункту 11 статті 3 Закону України № 265.

Позивача притягнуто до відповідальності проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів).

У розумінні вимог Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом вважається той документ, що створений зареєстрованим у встановленому порядку РРО або програмним реєстратором розрахункових операцій.

Як уже зазначалося вище, недотримання вимог щодо форми і змісту розрахункового документа у визначених законодавством випадках є самостійною підставою для притягнення суб`єкта господарської діяльності до фінансової відповідальності.

З пункту 3 розділу І Положення № 13 слідує, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, незастосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО/ПРРО при продажу товару та/або проведення розрахунків через незареєстрований РРО/ПРРО, ненадання покупцеві розрахункового документа встановленої форми та змісту

З матеріалів справи також слідує, що відповідачем застосовано до позивача штраф на підставі п. 7 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення пункту 11 статті 3 цього Закону.

За правилами п.11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі підакцизними товарами.

Відповідно до п. 7 статті 17 Закону № 265-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Отже, суб`єкти господарювання мають обов`язок при здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування та зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості. Відповідальність згідно з пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР настає виключно у випадку проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування, який передбачає зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Судом досліджено надані електронні чеки та встановлено, що, дійсно, в таких відсутній код підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону №481/95 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

В пункті 14.1 статті 14 ПК України наведено, зокрема, такі визначення:

14.1.145. підакцизні товари (продукція) товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку;

14.1.56-3. електронна сигарета - виріб, який може бути використаний для споживання (вдихання) парів, що утворюються внаслідок нагрівання компонентами такого виробу рідин, що містять або не містять нікотин. Електронні сигарети можуть бути одноразовими або багаторазовими;

14.1.56-4. рідини, що використовуються в електронних сигаретах, - рідкі суміші хімічних речовин, що містять або не містять нікотин, використовуються для створення пари в електронних сигаретах та містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях.

14.1.107. марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів;

14.1.109. маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Перелік підакцизних товарів наведено у пункті 215.1 статті 215 ПК України, до яких, серед іншого, належать: тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; тютюнова сировина, тютюнові відходи; рідини, що використовуються в електронних сигаретах.

FIIT REGULAR DEEP - це тютюновмісний виріб для електричного нагрівання (ТВЕН), який використовується із системами нагрівання тютюну. Такі вироби віднесені до підакцизних товарів відповідно до статті 215 Податкового кодексу України; товар класифікується за кодом УКТ ЗЕД 2403 99 90 10; на нього встановлено ставки акцизного податку; на упаковку наносяться марки акцизного податку (для продукції, що підлягає маркуванню); виробники та імпортери декларують максимальні роздрібні ціни на такі вироби.

одноразова електронна сигарета ELF BAR містять рідину, що використовується в електронних сигаретах, є підакцизним, класифікується за кодом УКТ ЗЕД 8543 40 00 00; на нього встановлено ставки акцизного податку.

Враховуючи означені характеристики товару вбачається, що на реалізований товар поширюються вимоги законодавства щодо програмування РРО/ПРРО для підакцизних товарів (залежно від періоду перевірки), зокрема щодо зазначення відповідних обов`язкових реквізитів у фіскальному чеку - класифікатора коду УКТ ЗЕД.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Так, в межах цього судового розгляду судом встановлено, що, дійсно, у фіскальному чеку від 01.04.2024 № 231798, роздрукованому о 13:21:44, при продажу підакцизного товару (одноразової електронної сигарети ELF BAR) за ціною 819 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД так само, як і у фіскальному чеку від 03.04.2024 № 232882, роздрукованому о 16:59:11, при продажу підакцизного товару (тютюновмісного виробу для електронного нагрівання (ТВЕН) FIIT REGULAR DEEP, 2 шт.) на суму 180 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД.

Про належність інформації, яка зберігається в СОД РРО судом вже вказано вище, тому, суд наголошує, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

При цьому, використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема, щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій, проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Подібний правовий висновок викладено і Верховним Судом у постановах від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 і від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23 наголошує, що усі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відповідних документів - фіскальних чеків із зазначенням в них обов`язкових реквізитів, а саме зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, повинні були спростовані саме позивачем, якщо він ставив під сумнів та заперечував проти цього шляхом надання роздрукованих своїх чеків.

Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо відсутності обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд встановив, що позивач допустив порушення п. 11 ст. 3 Закону України № 265.

За таких обставин, застосування до ТОВ «Еко Трейдінвест ЛТД» штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 7 ст. 17 Закону № 265 у розмірі 5100 грн. за фактом проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО) із порушенням використання режиму програмування РРО є обґрунтованим.

Вирішуючи питання чи мало місце порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України № 265 суд виходить з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1, пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), а саме: первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.14 глави 2 Положення № 88 визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначені обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Зі змісту норм права вбачається, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Так, зміни до статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо встановлення обов`язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до статті 20 Закону № 265/95-ВР, які розширили дію цієї статті і на порушення, пов`язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), внесені Законом України від 20 вересня 2019 року №128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» і набрали чинності 01 серпня 2020 року.

У постановах від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 Верховний Суд звертав увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

У той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 та від 15 травня 2025 року справі № 380/9233/24.

Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23 виснував, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.

Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

Судом встановлено, що перевіряючими здійснено опис товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у вказаному магазині, на загальну суму 156 660, 20 грн., проте, позивачем та/або особою, якою здійснювалась розрахункова операція не було надано документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) магазині-кафе ТОВ «Еко Трейдінвест ЛТД» за адресою: м. Київ, вул. Ушакова Миколи, 14-А.

Предметом доказування, з огляду на виявлене контролюючим органом порушення, було те, чи надав суб`єкт господарювання до перевірки документи на підтвердження того, що товари, які знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), тобто товарні запаси, належним чином обліковані.

Суд зазначає, що до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в наступній редакції: Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2026 по справі №440/7292/24.

Водночас, позивач зазначає, що в межах цієї перевірки адміністратором було надано відповідні документи, зокрема тих, що стосуються товарних залишків в об`єкті в період перевірки, а також такі документи були надані разом із запереченнями на Акт перевірки, проте не враховані контролюючим органом.

У цьому контексті необхідно звернути увагу на те, що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів, проте контролюючим органом не надано до суду подібного Акту.

Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland»), від 01.07.2003 року №37801/97 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тож, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» («Moskal v. Poland»),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

З огляду на викладене, суд зазначає, що контролюючим органом належними та допустимими доказами не доведена відсутність у платника податків запитуваних документів, що стосуються товарних залишків, відповідно порушення позивачем п. 12 ст. 3 ЗУ № 265 відповідачем не доведено.

З огляду на викладене судом встановлено, що позивачем доведено відсутність з його боку порушення приписів п.1, 2 та п. 12 ст. 3 Закону України № 265, в частині ж порушенням позивачем вимог п. 11 ст. 3 доведеними є доводи контролюючого органу.

Суд зазначає, що не позбавлений можливості визнати ППР протиправним лише в частині, а не повністю, якщо матеріали справи дозволяють встановити правильний розмір грошового зобов`язання, оскільки такий підхід відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи суд визнає податкові повідомлення-рішення від 06.05.2024 № 0370470707 протиправним в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 158924,75 грн.

Щодо порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання документів під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Отже, після початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки. При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №0840/3758/18 та у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №360/2657/20.

Судом встановлено, контролюючим органом було надано позивачу письмову вимогу про надання документів за період з 01.01.2024, у якому визначено строк їх надання - не пізніше 16 год. 00 хв. При цьому, як встановлено судом перевірка була розпочата о 14 год. 56 хв. 04.04.2024 та завершена о 17 год. 30 хв. 04.04.2024.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів ненадання документів у строки, визначені в запиті, безпосередньо під час проведення перевірки, оскільки, як було зазначено судом вище, відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України, враховуючи, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Позивач доводить, що ним було надано перевіряючим запитувані документи, протилежного належним чином відповідачем не доведено.

Таким чином, суд дійшов висновків, що оцінені в сукупності наявні в матеріалах справи документи, не підтверджують висновки, викладені в акті перевірки щодо суті виявлених порушень законодавства.

Тому податкове повідомлення-рішення від 06.05.2024 № 0370470707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2040 грн. є протиправним та підлягає до скасування.

Крім цього, слід звернути увагу й на той факт, що фактична перевірка була розпочата та завершена в один день, 04.04.2024, у проміжок часу з 14:56 год. по 17:30 год., при цьому у запиті про надання документів визначена кінцева дата та час для надання документів - 16:00 год. 04.04.2024.

Враховуючи стислі строки та обсяг запитуваних документів вбачається, що контролюючий орган фактично не мав наметі надати платнику реальної можливості виконати вимогу, оскільки запит вручено в день завершення перевірки.

Така поведінка не відповідає принципам добросовісності та належного адміністрування, оскільки виконати вимогу про надання значного обсягу документів за кілька годин або до кінця робочого дня об`єктивно неможливо.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши надані сторонами документи у взаємозв`язку із чинними нормами податкового законодавства, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 25.07.2024 № 23259 на суму 2422,40 грн.

Враховуючи, розмір задоволених позовних вимог, відшкодуванню підлягають судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,05 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 06.05.2024 року № 0370460707 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43585411) штрафних (фінансових) санкцій на суму 158 924,75.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 06.05.2024 № 0370470707 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43585411) штрафних (фінансових) санкцій на суму 2040 грн.

В іншій частині задоволення позовних вимог -відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД», код ЄДРПОУ: 43585411, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, буд. 87 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30 жовтня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.