Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №320/42111/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на доходи фізичних осіб

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №320/42111/25

Суддя: Войтович І. І.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року справа №320/42111/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 04823724022 від 26 травня 2025 року Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві.

Крім того, ПрАТ «КЦКБА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 04823224022 від 26 травня 2025 року Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 320/42111/25 адміністративні справи № 320/42111/25 та № 320/44736/25 об`єднано для спільного розгляду в об`єднаному провадженні у справі № 320/42111/25.

Позиції сторін

В обґрунтування вимог позивач посилається на положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до яких, тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Вказує, що позивачем за період з 02.10.2023 по 09.11.2023 добровільно погашено прострочену заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 523 915,28 грн, тим самим виконавши вимоги податкового законодавства при першій можливості, максимально добросовісно та без очікування податкової перевірки та відповідного повідомлення-рішення.

На думку ПрАТ «КЦКБА», така ситуація створює можливість застосування вказаних вище положень пп. 69.37. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до правовідносин, що склалися, тобто для скасування штрафу та пені, відображених в оскаржуваному рішенні.

Посилається, що затримка з оплати податку на доходи фізичних осіб в 2023 році була викликана об`єктивними обставинами, зокрема, звільненням в короткий період часу значної кількості працівників та затримкою з погашення дебіторської заборгованості зі сторони контрагентів ПрАТ «КЦКБА».

Наголошує, що допущену прострочку у виконанні зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 5 523 915,28 грн у травні-вересні 2023 року не можна вважати умисними та недобросовісними діями, що вчинені без належної обачності.

Крім того, зазначає, що 25.12.2014 між ПрАТ «КЦКБА» та ФОП ОСОБА_1 укладено «Ліцензійний договір про використання ноу-хау № 1». Додатковою угодою № 1 від 06.07.2015 вказаний «Ліцензійний договір про використання ноу-хау № 1» від 25.12.2014 викладено в новій редакції з 06.07.2015 під назвою «Ліцензійний договір № 1 про використання технічної та конструкторської документації».

Вказує, що контролюючий орган в акті перевірки посилається на положення Ліцензійного договору про використання ноу-хау № 1 від 25.12.2014, які з 06.07.2015 відсутні в новій редакції договору.

Посилається, що підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що не вважаються роялті платежі, отримані, крім іншого, за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України.

В той же час, зазначає, що договір передбачає право Правокористувача (ПрАТ «КЦКБА») продавати, обміняти, передати до статутного капіталу або здійснити відчуження в інший спосіб прав на використання Документації.

Також, вказує, що договір передбачає право Правокористувача на оприлюднення (розголошення) секретних креслень, моделей, прав інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), і Правокористувач неодноразово скористався цим правом.

Зазначає, що Правоволоділець (ФОП ОСОБА_1 ) виконував роботи з удосконалення та поліпшення документації відповідно до потреб Правокористувача з зарахуванням ціни виконаних робіт в рахунок щомісячного платежу та посилається на Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01 лютого 2011 р. у справі № 20-5/3, у якій зазначено, що якщо окремі елементи платежів за договором про передачу невиняткових майнових прав інтелектуальної власності не підпадають під поняття роялті, то і комплексна послуга не є роялті.

Наголошує, що платежі, сплачені за договором, не підпадають під поняття «роялті» та, відповідно, вони не оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною у пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПК України. Тому при нарахуванні та сплаті ФОП ОСОБА_1 доходу, отриманого ним при веденні підприємницької діяльності, ПрАТ «КЦКБА» не було зобов`язане діяти як податковий агент та утримувати з вказаного підприємця податок на доходи фізичних осіб.

Крім того, вказує на протиправність застосування максимального можливого розміру штрафу у розмірі 25% до позивача.

У зв`язку із зазначеними обставинами просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що перевіркою встановлено порушення щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 523 915,28 грн.

Вказує, що ПрАТ «КЦКБА» не заперечує факт несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб.

Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу про звернення до контролюючого органу із повідомленням щодо неможливості своєчасно виконати податковий обов`язок.

Наголошує, що чинним законодавством не передбачено обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати податку на доходи фізичних осіб або звільнення платника податків від сплати зазначеного податку.

Також, посилається, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.

Крім того, зазначає, що відповідно первинних документів та картки рахунку 631 ПрАТ «КЦКБА» нараховано доходу ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період в сумі 18 720 000,00 грн.

Вказує, що вказана сума відображена позивачем у бухгалтерському обліку як роялті у зв`язку із чим у ПрАТ «КЦКБА» виник обов`язок щодо сплати роялті.

Таким чином, вказує, що доводи ПрАТ «КЦКБА» є безпідставними, у зв`язку із чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

Позивачем також подано відповіді на відзиви на позовну заяву, у яких акцентовано увагу на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження у адміністративній справі, визначено розглядати таку за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 01 жовтня 2025 року о 09:30 год.

25.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про об`єднання справ в одне провадження з додатками.

01.10.2025 судове засідання відкладено у зв`язку з наданням часу представнику позивача підготувати та подати до суду правову позицію щодо клопотання представника відповідача про об`єднання справ в одне провадження.

Наступне судове засідання призначено на 05 листопада 2025 року об 12:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

06.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками.

05.11.2025, в судовому засіданні, за участі представника відповідача Дегтярьової Р.М., у зв`язку із неявкою представника позивача у судове засідання, судом на місці ухвалено відкласти розгляд справи на інші дату та час.

Наступне судове засідання призначено на 18 листопада 2025 року об 10:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

18.11.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Січевлюка В.А., представника відповідача Дегтярьової Р.М., за відсутності заперечень сторін, судом на місці ухвалено завершити розгляд клопотання про об`єднання справ в одне провадження в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 задоволено частково клопотання представника відповідача про об`єднання справ в одне провадження та об`єднано для спільного розгляду адміністративні справи № 320/42111/25 та № 320/44736/25 в об`єднаному провадженні у справі № 320/42111/25. Крім того, відкладено підготовче засідання на 11 грудня 2025 року о 10:00 год.

11.12.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Січевлюка В.А., представника відповідача Дегтярьової Р.М., у зв`язку із необхідністю надання часу представнику відповідача підготувати додаткові пояснення, судом на місці ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні.

Наступне судове засідання призначено на 20 січня 2026 року об 11:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

20.01.2026, в судовому засіданні, судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на інші дату та час.

Наступне судове засідання призначено на 23 лютого 2026 року об 13:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

23.02.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Лупікова О.В., представника відповідача Дегтярьової Р.М., ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 березня 2026 року о 10:30 год.

16.03.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Лупікова О.В., представника позивача Січевлюка В.А., представника відповідача Дегтярьової Р.М., заслухавши пояснення сторін, за відсутності заперечень, судом на місці ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, валютного - за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2023 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт перевірки від 22.04.2025 № 33164/Ж5/26-15-07-01-01-20/33096208.

Відповідачем встановлено, зокрема, наступні порушення:

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 5 523 915,28 гривень;

- пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 170.1.3 п. 170.3 ст. 170, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 369 600,00 гривень.

Не погоджуючись із встановленими порушеннями, ПрАТ «КЦКБА» подало заперечення на акт перевірки від 22.04.2025 № 33164/Ж5/26-15-07-01-01-20/33096208.

Листом від 19.05.2025 № 13593/Ж12/26-15-07-01-01-24 «Про надання відповіді на заперечення ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатом виявлених порушень, відповідачем складено, зокрема, наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.05.2025 № 04823224022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3 369 600,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 604 800,00 грн;

- від 26.05.2025 № 04823724022, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 380 798,82 грн та нараховано пеню у розмірі 148 184,31 грн.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 26.05.2025 № 04823224022 та від 26.05.2025 № 04823724022, в якій просив скасувати зазначені рішення.

Державна податкова служба України рішеннями про результати розгляду скарг від 13.08.2025 № 23383/6/99-00-06-01-02-06 та від 13.08.2025 № 23387/6/99-00-06-01-02-06 залишила податкові повідомлення-рішення від 26.05.2025 № 04823224022 та від 26.05.2025 № 04823724022 без змін, а скарги - без задоволення.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПК України.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку є, зокрема, податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно із підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

У відповідності до пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України).

Пунктом 164.2 статті 164 ПК України визначено доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

За приписами пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Положеннями підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (підпункт 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

У відповідності до підпункту 170.1.3 пункту 170.1 статті 170 ПК України, роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Підпунктом «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Правоволоділець) та ПрАТ «КЦКБА» (Правокористувач) укладено договір про використання ноу-хау № 1 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, загальні дані про Ноу-хау, що є предметом цього Договору: технічна і конструкторська документація, яка використовується для виготовлення Продукції (далі - Документація).

Згідно із пунктом 2.2 Договору, Ноу-хау, належне Правоволодільцю, становить його комерційну таємницю і є секретним у тому розумінні, що до нього немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, воно в цілому чи в певній формі та сукупності його складових є невідомим та не є легкодоступним для осіб, що звичайно мають справу із виробництвом продукції та суміжними йому сферами, а тому має дійсну та потенційну комерційну цінність для Правоволодільця, зокрема в силу його невідомості третім особам. У зв`язку з цим щодо Ноу-хау розповсюджується режим конфіденційності, передбачений цим Договором.

У відповідності до пункту 3.1 Договору, Правоволоділець передає Правокористувачу на строк Договору і за винагороду, яка виплачується Правокористувачем, права на об`єкти права інтелектуальної власності, а саме на Ноу-хау у вигляді копій Документації, які втілені в електронній формі, для використання на Території за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання у процесі виробництва Продукції. При цьому Правокористувачу надаються права на:

виробництво Продукції відповідно до конструкторських та технічних рішень, що містяться у наданих копіях Документації з використанням спеціального обладнання, комплектуючих вузлів, деталей та сировини, що використовуються Правокористувачем;

використання Продукції, виробленої за Договором відповідно до переданих копій Документації, у своїй господарській діяльності;

розпорядження Продукцією, виготовленою за Договором відповідно до переданих копій Документації, включаючи її відчуження (в т.ч. продаж) третім особам;

продавати, обміняти, передати до статутного капіталу або здійснити відчуження в інший спосіб прав на Ноу-хау.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що Правокористувач отримує право надавати третім особам, що мають місцезнаходження на Території, Ноу-хау у користування.

Положеннями пункту 7.1 Договору сторони погодили, що за надання прав на Ноу-хау, що передбачені цим Договором, Правокористувач щомісячно виплачує Правоволодільцю винагороду в розмірі 240 000,00 (Двісті сорок тисяч) гривень.

Додатковою угодою № 1 від 06.07.2015 до Ліцензійного договору про використання ноу-хау від 25.12.2014 № 1 (далі - Договір у новій редакції) сторони домовилися викласти текст Договору у новій редакції.

Відповідно до пункту 2.1 Договору у новій редакції, загальні дані про предмет цього Договору: копії технічної і конструкторської документації, котра використовується для виготовлення Продукції (далі - Документація).

Згідно із пунктом 2.2 Договору у новій редакції, Документація становить комерційну таємницю і є секретною у тому розумінні, що до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, що звичайно мають справу із виробництвом продукції та суміжними йому сферами, а тому має дійсну та потенційну комерційну цінність для Правоволодільця, зокрема в силу її невідомості третім особам. У зв`язку з цим щодо Документації розповсюджується режим комерційної таємниці, передбачений цим Договором.

Згідно із пунктом 3.1 Договору у новій редакції, Правоволоділець передає Правокористувачу на строк Договору і за винагороду, яка виплачується Правокористувачем, права на використання Документації, а саме копій, втілених в електронній формі, для використання на Території за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання у процесі виробництва Продукції. При цьому Правокористувачу надаються права на:

виробництво Продукції відповідно до конструкторських та технічних рішень, що містяться у наданих копіях Документації з використанням спеціального обладнання. комплектуючих вузлів, деталей та сировини, що використовуються Правокористувачем;

використання Продукції, виробленої за Договором, відповідно до переданих копій Документації, у своїй господарській діяльності;

розпорядження Продукцією, виготовленою за Договором відповідно до переданих копій Документації, включаючи її відчуження (в т.ч. продаж) третім особам;

продавати, обміняти, передати до статутного капіталу або здійснити відчуження в інший спосіб прав на використання Документації.

Пунктом 7.1 Договору у новій редакції визначено, що за надання прав на Документацію, що передбачені цим Договором, Правокористувач щомісячно виплачує Правоволодільцю винагороду в розмірі 240 000,00 (Двісті сорок тисяч) гривень, без ПДВ.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що ПрАТ «КЦКБА» нараховано доходу ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період в сумі 18 720 000,00 грн.

Водночас, відповідачем зазначено, що вказані розрахунки проведені у бухгалтерському обліку як роялті.

Як зазначалося судом вище, положеннями підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Водночас, не вважаються роялті платежі, отримані, серед іншого:

за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Як вбачається із змісту Ліцензійного договору про використання ноу-хау від 25.12.2014 № 1 (у новій редакції), ФОП ОСОБА_1 надав Правокористувачу права, зокрема, на продаж, обмін, передання до статутного капіталу або здійснення відчуження в інший спосіб прав на використання Документації (пункт 3.1 Договору). Водночас, Документація становить комерційну таємницю і є секретною, що передбачено пунктом 2.2 Договору.

Таким чином, здійснені платежі відповідно до умов Договору у розумінні підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України не вважаються роялті.

Суд зазначає, що віднесення сум, сплачених відповідно до умов Ліцензійного договору про використання ноу-хау від 25.12.2014 № 1 (з урахуванням внесених змін) до роялті суперечить вищенаведеним положенням ПК України, що фактично спростовує позицію податкового органу.

Крім того, зі змісту акта перевірки вбачається, що ГУ ДПС у м. Києві наведено, зокрема, й як визначення роялті, так і положення, що не вважається роялті. Однак, вказані приписи відповідачем проігноровано, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу.

Разом з тим, суд погоджується із доводами позивача, що відповідачем взято до уваги редакцію договору про використання ноу-хау № 1 від 25.12.2014 до внесення змін Додатковою угодою № 1 від 06.07.2015 до Ліцензійного договору про використання ноу-хау від 25.12.2014 № 1, що відображено у акті перевірки та свідчить про необ`єктивність проведеної перевірки.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення позивачем пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 170.1.3 п. 170.3 ст. 170, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 369 600,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 604 800,00 грн безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 № 04823224022 підлягає скасуванню.

З приводу несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

З акта перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що ПрАТ «КЦКБА» несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб за травень, червень, липень, серпень, вересень 2023 року, а саме: в період жовтень, листопад 2023 року.

В акті перевірки вказується, що до перевірки надано копії платіжних доручень за жовтень, листопад 2023 року в яких в призначені платежу вказується що це сплата заборгованості, яка виникла в травні, червні, липні, серпні, вересні 2023 року.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що податкове зобов`язання є грошовим виразом існуючого для платника податків (в тому числі податкового агента) податкового обов`язку зі сплати певного податку, виникнення якого, а також порядок та строки сплати якого, обумовлені нормами податкового законодавства.

В той же час до складу суми грошового зобов`язання включається як сума податкового зобов`язання, так і сума штрафної (фінансової) санкції, якщо податковим законодавством передбачено її сплату. При цьому, виникнення у платника податків обов`язку зі сплати грошового зобов`язання зумовлено встановленням контролюючим органом порушення ним (платником податків) вимог податкового законодавства. Наслідком встановлення такого порушення є донарахування на підставі рішення податкового органу сум відповідного податкового зобов`язання та/або штрафної (фінансової) санкції.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (пункт 54.2 статті 54 ПК України).

За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (підпункт 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Статтею 125-1 ПК України встановлена відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

Пунктом 125-1.1 статті 125-1 ПК України встановлено, що ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Водночас, пунктом 125-1.2 статті 125-1 ПК України передбачено, що ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із пунктом 109.3 статті 109 ПК України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пункту 112.1 статті 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 112.2 статті 112 ПК України встановлено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (пункт 112.7 статті 112 ПК України).

Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктом 125-1.2 статті 125-1 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо нарахування та/або утримання, та/або сплати (перерахування) в повному обсязі суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує факту несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та вказує, що така відбулася у зв`язку із звільненням в короткий період часу значної кількості працівників ПрАТ «КЦКБА», з якими при звільненні було необхідно провести повний розрахунок та затримкою з погашення дебіторської заборгованості зі сторони контрагентів ПрАТ «КЦКБА», зумовленою обставинами воєнного стану, внаслідок чого на рахунках ПрАТ «КЦКБА» в банківських установах були відсутні кошти для своєчасного виконання зобов`язань з оплати податку на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «КЦКБА» засновано 11.08.2004, що дає підстави вважати про обізнаність позивача про встановлені ПК України обов`язки щодо своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб до Державного бюджету України та наслідки у зв`язку із порушенням таких термінів.

Водночас, вказані посилання на вищенаведені обставини свідчать про умисність вчиненого податкового порушення. Позаяк, позивачем не сплачено податкові зобов`язання виключно через його фінансовий стан, що не є підставою для звільнення від застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке порушення.

Суд відхиляє посилання ПрАТ «КЦКБА» на те, що підприємством сплачено податковий борг у жовтні-листопаді 2023 року, що на переконання позивача є підставою для незастосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, оскільки позивачем допущено саме несвоєчасну сплату такого податку, за що ПК України передбачено фінансову відповідальність.

Крім того, приводу посилань позивача на підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Сума грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов`язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення.

Сума податкового зобов`язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.

Норми статей 56 та 57 цього Кодексу застосовуються з урахуванням строків, визначених цим підпунктом.

З аналізу вказаної норми вбачається, що на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України платникам податків запроваджено механізм скасування штрафних (фінансових) санкцій у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України.

Водночас, вказана норма фактично дає можливість платникам податків погодитися із допущеним податковим правопорушенням та сплатити суму основного платежу протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення та уникнути сплату штрафних (фінансових) санкцій за такі порушення.

Однак, у цій справі позивач посилається не на сплату основного зобов`язання протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а саме на сплату податкового боргу, який виник в процесі введення господарської діяльності.

Вказані обставини не надають права ПрАТ «КЦКБА» скористатися механізмом, передбаченим підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та не свідчать про неможливість застосування штрафних (фінансових) санкцій за допущене порушення.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 № 04823724022 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Інші доводи учасників справи є такими, що вивчені судом та не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 53 217 грн 45 коп. (22 937,45 грн та 30 280,00 грн у справах № 320/42111/25 та № 320/44736/25 відповідно).

Враховуючи зазначене, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 30 280 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 26.05.2025 № 04823224022.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (код ЄДРПОУ 33096208, місцезнаходження: 03113, місто Київ, вул. Грушецька, будинок 9) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua